Рішення

від 19.06.2009 по справі 53/263

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/263

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/263

19.06.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніфуд»  

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наутілус плюс»

про стягнення 4 259,11 грн.

                                                                                              Суддя   Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Борейша О. Є. –представник за довіреністю від 01.01.2009р.

від відповідача: не з'явились    

СуТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наутілус плюс»заборгованості за Договором поставки № 3321 від 08.10.2008р. в розмірі 4 259,11 грн., в тому числі 3 372,73 грн. - основний борг, 395,72 грн. –пеня, 490,6 грн. –30% річних.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2009р. порушено провадження по справі № 53/263, розгляд справи призначено на 25.05.2009р. та відмовлено позивачу у задоволенні заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін розгляд справи було відкладено на 19.06.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 19.06.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 1422.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.06.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

08.10.2008р. між сторонами у справі укладено Договір № 3321 поставки відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –Покупцеві (відповідач) –товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. (п. 1.1 Договору № 3321від 08.10.2008р.).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 3 572,73 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних: № 31095 від 15.10.2008р., № 3321 від 22.10.2008р., № 32568 від 29.10.2008р. з відмітками відповідача про отримання (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до п. 9.1 Договору № 3321від 08.10.2008р. Покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 14 календарних днів з дати поставки товару Постачальником, враховуючи дату поставки.

          Згідно зі ст. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що товар був прийнятий згідно з видатковими накладними уповноваженою особою покупця.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надсилав відповідачу претензію про сплату заборгованості від 09.02.2009р. На доказ про направлення претензії позивач надав копію повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.02.2009р.

Відповідач відповіді на претензію не надавав.

          Матеріали справи свідчать що відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати поставленого товару по договору не виконав, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 3 372,73 грн.

          Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов'язку щодо належного виконання зобов'язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі  3 372,73 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 10.3 Договору № 3321від 08.10.2008р. у випадку якщо сума по видатковій накладній не надійшла на банківський рахунок Постачальника у строк відповідно до п. 9.1 Договору № 3321від 08.10.2008р. Покупець зобов'язаний оплатити Постачальнику пеню у випадку пред'явлення Постачальником відповідної письмової вимоги-претензії. Сума пені обчислюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення, від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення оплати.

Позивач надав суду розрахунок пені на суму 395,72 грн., який здійснений відповідно до договору № 3321 від 08.10.2008р. та згідно з чинним законодавством України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 395,72 грн.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором.

          Пунктом 10.4 Договору № 3321 від 08.10.2008р. встановлено, що у випадку прострочення оплати Покупцем, крім виплати пені, Покупець повинен сплатити Постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 30% річних з простроченої суми заборгованості.

          Досліджуючи умови Договору № 3321 від 08.10.2008р. можна зробити висновок, що в п. 10.4 Договору йдеться про відсотки річних від  простроченої суми, які сплачує боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 30% річних в сумі 490,66 грн. є обґрунтованими та такими, що  підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наутілус плюс»(02105, м. Київ, вул. Тампере, 12; ідентифікаційний код 31603718 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніфуд»(03680, м. Київ, вул. Радищева, 10/14; ідентифікаційний код 32765978) основний борг в сумі 3 372 (три тисячі триста сімдесят дві) грн. 73 коп., пеню в сумі –395 (триста дев'яності п'ять) грн. 72 коп., 30% річних в сумі  490 (чотириста дев'яносто) грн. 66 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                         Грєхова О.А.