Постанова

від 18.08.2014 по справі 904/172/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2014 року Справа № 904/172/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідача

суддів: Орєшкіної Е.В., Пруднікова В.В. (зміна складу колегії суддів відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 15.08.2014р.)

секретар судового засідання Ситникова М.Ю.

за участю представниквів сторін:

від позивача: прокурор відділу Мусієнко А.О., посвідчення №023368 від 04.12.13;

від відповідача-1: Шульженко Д.В. представник, довіреність №05/588 від 15.07.14;

від відповідача-2: Устименко Д.О. представник, довіреність №230 від 31.12.13;

інші учасники судового процесу для розгляду апеляційної скарги не з'явились, про час та місце судового засідання належним чином повідомлені

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2014р. у справі №904/172/14

за позовом Дніпропетровської прокуратури з нагляду за додержанням законів

у транспортній сфері, м. Дніпропетровськ

до Відповідача - 1: Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровське

обласне підприємство автобусних станцій", м. Дніпропетровськ

до Відповідача - 2: Новомосковської міської ради, м. Новомосковськ

Третя особа-1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна

інспекція сільського господарства в Дніпропетровській області,

м. Дніпропетровськ

Третя особа - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне

підприємство "Транскомфорт", м. Новомосковськ

Третя особа - 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фізична

особа - підприємець ОСОБА_5, м. Новомосковськ

про визнання недійсним рішення та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2014р. (колегія суддів у складі головуючого судді Первушина Ю.Ю., суддів Ліпинського О.В., Мартинюк С.В.) позов задоволений. Визнано недійсним рішення Новомосковської міської ради від 02.09.2010р. №973, яким земельні ділянки площами 0,0013 га та 0,0017 га за адресою Дніпропетровська область, місто Новомосковськ, вулиця Радянська, р-н ж/б № 32 передано у користування ВАТ "ДОПАС". Зобов'язано повернути земельні ділянки площами 0,0013 га та 0,0017га, розташовані за адресою Дніпропетровська область, місто Новомосковськ, вулиця Радянська, р-н ж/б №32 територіальній громаді міста Новомосковська в особі Новомосковської міської ради Дніпропетровської області у стані придатному для використання, а саме вільної від споруд. Стягнуто з Новомосковської міської ради на користь Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська 1218 грн 00 коп судового збору. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" на користь Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська 1 218 грн 00 коп судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального права, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що спірна земельна ділянка належить до категорії земель громадської забудови, тому відсутні підстави кваліфікувати майно (зупинка громадського транспорту в комплексі з кіоском по вул. Радянській в районі ж/б №34 м. Новомосковська) як об`єкт дорожнього транспорту. Крім того, вказане майно не містить обов`язкових ознак об`єктів дорожнього сервісу. Вважає, що спірний об`єкт є об`єктом транспортної інфраструктури, тому відповідно до ч.2 ст. 134 Земельного кодексу України земельна ділянка для обслуговування такого об`єкту повинна передаватись у користування без проведення земельного аукціону. Вказав на те, що на час прийняття Новомосковською міською радою рішення від 02.09.2010р. №973 відповідних нормативно-правових актів з проведення земельних торгів не існувало, що унеможливлювало їх проведення. Зазначив, що спірне майно є нерухомим, тому з моменту його придбання до Відповідача-1 перейшло право користування земельною ділянкою. Вважає висновок суду про самовільне зайняття Відповідачем-1 спірних земельних ділянок таким, що не відповідає обставинам справи з огляду на відсутність належних доказів, що підтверджують даний факт. Крім того, суд не вправі був приймати рішення стосовно повернення земельної ділянки, оскільки лише рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування є підставою для подальшого розпорядження земельними ділянками; обставини, за яких відбувається примусове відчуження майна з мотивів суспільної необхідності, прокурором не наводились; судом не з`ясовано особу, яка є власником іншої частини майна. Вважає, що про існування можливих порушень прокурор міг довідатись, починаючи з 02.09.2010р., тому просив застосувати до спірних відносин позовну давність.

Відповідач-2 проти апеляційної скарги заперечив, вказавши на те, що Відповідачем-1 було змінено не тільки межі земельних ділянок, а і цільове призначення їх використання. Таким чином, відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України надання земельної ділянки у користування має проводитись відповідно до рішення органу місцевого самоврядування на підставі проекту землеустрою. Вказав на порушення скаржником вимог ст. 25 Закону України «Про оренду землі», оскільки до теперішнього часу договори оренди не зареєстровані, орендна плата за користування не надходить. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

25.07.2014р. до суду надійшов відзив Третьої особи-1, в якій остання просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що рішення Новомосковської міської ради №973 суперечить нормам ст.ст. 116, 124, 134 Земельного кодексу України, оскільки надання земельних ділянок в оренду Відповідачу-1 мало відбуватися виключно за результатами земельних торгів на підставі проекту землеустрою.

Прокурор проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Треті особи-2,3 в судове засідання не з`явились, вимог суду не виконали, відзиви на апеляційну скаргу не надали, причин неявки не повідомили, не зважаючи на те, що належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Третя особа-1 також не забезпечила явку в судове засідання повноважного представника, не зважаючи на те, що належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Прокурора, представників Відповідачів, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню, виходячи з наступного.

Судом при розгляді справи встановлено, що у січні 2014р. Дніпропетровською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері (надалі - Позивач) було подано позов до відповідачів, в якому прокурор просив поновити строк та прийняти позовну заяву до провадження; визнати недійсним рішення Новомосковської міської ради від 02.09.2010р. №973, відповідно до якого земельні ділянки площами 0,0013 га та 0,0017 га за адресою Дніпропетровська область, місто Новомосковськ, вул. Радянська, р-н ж/б № 32 передано у користування ВАТ "ДОПАС"; повернути ці земельні ділянки територіальній громаді міста Новомосковська в особі Новомосковської міської ради Дніпропетровської області (надалі Відповідач-2) у стані придатному для використання, а саме вільної від споруд, посилаючись на проведення перевірки із залученням фахівців Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області (надалі - Третя особа-1).

Третьою особою-1 було складено акт не допуску до перевірки від 15.10.2013р. та прокурору надано лист від 23.10.2013р. з аналізом документів щодо права користування земельними ділянками на підставі інформації наданої прокурором (а.с. 19-21 т.1), з висновком щодо порушення законодавства при наданні спірних земельних ділянок в користування.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області від 21.01.2009р. №48 (а.с.30 т.1) ТОВ "Центр Н" надано дозвіл на проектування зупинки громадського автотранспорту в комплексі з торговим кіоском в районі будівлі "СІТІ - ЦЕНТР" по вулиці Радянській, 34 у м. Новомосковську.

Рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області від 21.04.2010р. №242 Відповідачу-1 надано дозвіл на роботу касового пункту продажу квитків по вулиці Радянській, в районі житлового будинку №32 у м. Новомосковську (а.с.28 т.1).

Оспорюваним Рішенням Новомосковської міської ради від 02.09.2010р. №973 у ТОВ "Центр Н" вилучено з користування земельну ділянку та надано її Відповідачу-1 для розміщення зупинки громадського транспорту в комплексі з кіоском для продажу квитків. Пунктом 7 вищевказаного рішення Відповідача -1 зобов'язано укласти договори оренди земельних ділянок (витяг з рішення - а.с. 30 т.1 на зворотній стороні). Судом з'ясовано у сторін, що визначення адреси: по вулиці Радянській, 34 та по вулиці Радянській, в районі житлового будинку №32 стосується одних і тих же спірних земельних ділянок).

02.03.2011р. на підставі рішення Новомосковської міської ради від 02.09.2010р. №973 між Відповідачем-2 та Відповідачем-1 підписані договори оренди земельних ділянок площами 0,0013 га та 0,0017 га, які розташовані за адресою: м. Новомосковськ, р-н ж/б №32 з умовою використання під зупинками громадського транспорту в комплексі з кіоском для продажу проїзних квитків. Термін дії договорів - 5 років (а.с. 33-35, а.с. 37-39, т,1).

На даний час зазначені земельні ділянки перебувають у користуванні Відповідача-1 під зупинкою громадського транспорту в комплексі з кіоском для продажу проїзних квитків (лист Третьої особи-1 від 23.10.2013 року, №06.1/13-20/6615 - а.с. 19, т.1).

Прокурор вважає, що рішення Новомосковської міської ради від 02.09.2010р. №973 прийняте з грубим порушенням вимог земельного законодавства, оскільки право на оренду земельних ділянок площами 0,0013 га та 0,0017 га, які знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Радянська, р-н ж/б № 32 під розміщенням зупинки громадського транспорту в комплексі з кіоском для продажу проїзних квитків, відповідно до вимог ст. 134 Земельного кодексу України мало набуте виключно за результатом земельних торгів (аукціону), що і стало причиною звернення до суду з позовом. Окрім того, договори оренди зазначених земельних ділянок досі не пройшли державної реєстрації, та землі використовуються Відповідачем-1 без належних правовстановлюючих документів, що суперечить вимогам ст. 125 Земельного кодексу України.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування (оренду) визначений ст.ст.123,124 Земельного кодексу України.

Вказаними нормами права передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону, надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою .

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до висновку відділу Держкомзему у м. Новомосковську Дніпропетровської області від 22.11.2010р. №159/27-6/10 було погоджено технічну документацію із землеустрою щодо складання договору оренди земельної ділянки Відповідачу-1 за адресою: м. Новомосковськ, вул. Радянська, р-н ж/б № 34 загальною площею 0,0013 га та 0,0017 га за рахунок земель ТОВ «Центр-Н» для громадського призначення під зупинки громадського транспорту в комплексі з кіоском для продажу проїзних квитків. Правовий статус земельної ділянки до і після оформлення - землі громадської забудови.

Окрім того, 10.11.2010р. головним архітектором міста Майстренко І.В. було погоджено межі вказаної земельної ділянки, що засвідчено актом встановлення та узгодження меж земельної ділянки (а.с. 96, т.1). А 02.03.2011р. між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 були підписані акти перенесення земельної ділянки в натуру (на місцевість), відповідно до яких на виконання рішення 32 сесії 5 скликання Новомосковської міської ради від 02.09.2010р. №973 перенесені в натуру (на місцевість) межі земельних ділянок за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Радянська, р-н ж/б №32 загальною площею 0,0013 га та 0,0017 га - забудовані землі. Земельні ділянки передані за рахунок земель міської ради для громадського використання. Сторонами підписані акти приймання - передачі зазначених земельних ділянок від 02.03.2011р. (а.с.36,40 т.1, в тому числі на звороті).

Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що на момент передачі спірних земельних ділянок в оренду Відповідачу-1 зміна цільового призначення земель не доведена (відповідно до наданих документів землі відносились та відносяться до категорії земель громадської забудови), межі земельних ділянок встановлені в натурі, технічна документація затверджена. Оспорюваним рішенням ради та договорами оренди також визначено, що вказані землі відносяться до земель громадської забудови, зміна цільового призначення (на землі транспорту), як стверджує позивач, третя особа-1 та відповідач-2, з матеріалів справи не вбачається. Тому твердження прокурора про необхідність виготовлення проекту землеустрою для надання земельних ділянок в оренду не ґрунтуються на нормах закону, що був чинний на час прийняття рішення ради.

Статтями 124, 134 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцїй, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу) (п.9 ч. 2 ст. 134 Кодексу). Згідно ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України право оренди на ці ділянки набувається в порядку визначеному ст. 123 Кодексу.

Частиною 5 ст. 137 Земельного кодексу України визначено, що земельні торги проводяться у порядку, встановленому законом.

Проведення земельних торгів здійснює юридична особа, яка має дозвіл (ліцензію) на проведення земельних торгів, на підставі договору з відповідним органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, чи державним органом приватизації (ч.3 ст. 137 Земельного кодексу України).

Сам порядок продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення на земельних торгах у 2010 році був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2010р. №805 та набув чинності 13.09.2010p., тобто не діяв на час прийняття оскаржуваного рішення Новомосковської міської ради.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 11.11.2008р. № 25-рп/2008 було визнано неконституційним, положення пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення у 2008 році земельних аукціонів» від 17 квітня 2008 року №394. Зазначено, що питання проведення земельних торгів мають врегульовуватися тільки законом.

Таким чином, на час прийняття Новомосковською міською радою спірного рішення від 02.09.2010р. №973 відповідних законів, які б регулювали відносини з проведення земельних торгів не існувало.

З огляду на викладене, законодавчі умови, що існували у 2010 році, робили неможливим проведення земельних торгів у вересні 2010 року, оскільки не було встановлено способу проведення земельних аукціонів.

Відповідач-2 також посилається на те, що він придбав об'єкт нерухомості згідно договору від 26.08.2010р. купівлі-продажу частини комплексу з кіоском по продажу проїздних квитків з зупинкою громадського автотранспорту, що є також підставою передачі йому земельних ділянок без проведення земельних торгів.

Втім, належних доказів, що вказане майно є саме нерухомим суду не надано. Технічний висновок (а.с. 250-268 т.1) не може бути підтвердженням права власності саме на нерухоме майно, оскільки останнє виникає з моменту державної реєстрації такого права, що відповідачем-2 до цього часу не здійснено.

З врахуванням встановленого, апеляційний суд не вбачає порушень чинного законодавства при прийнятті рішення Новомосковською міською радою №973 від 02.09.2010р. в частині наданні спірних земельних ділянок Відповідачу-2 (п. 20 рішення), а, отже, і підстав для його скасування. В цій частині позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан , включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Проте, як було встановлено судом, спірні земельні ділянки були надані в оренду Відповідачу-1 на підставі рішення Новомосковської міської ради №973 від 02.09.2010р. Між сторонами були підписані відповідні договори оренди від 02..03.2011р. (а.с.33-35, 37-39 т.1), до яких були складені акти перенесення меж в натурі та акти приймання-передачі земельних ділянок.

Вказані договори були надані Відповідачем-1 на державну реєстрацію. Листами від 31.05.2012р. №04/621, від 12.03.2013р., № 04/294, від 21.11.2013р., №04/1358 та заявою від 24.12.2012р. обліковий № ЗВ-121190043752012/1771 Відповідач-1 неодноразово звертався до відділу Держкомзему та Управління Держземагентства у м. Новомосковську щодо проведення державної реєстрації вказаних договорів оренди земельних ділянок (а.с.75-78,т.1). Доказів надання відповіді цими органами суду не надано. Крім того, рішенням Новомосковської міської ради №1089 від 09.07.2014р. було внесено зміни до рішення від 02.09.2010р. №973 щодо продовження терміну укладання договорів оренди земельних ділянок та подальшої їх державної реєстрації до 01.09.2014р. (а.с. 97, т.2). Вказане рішення не скасовано та недійсним не визнано.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що вина Відповідача-1 у не реєстрації договорів оренди відсутня, як і підстави для визначення факту самовільного зайняття спірних земельних ділянок. Позовні вимоги прокурора щодо повернення цих ділянок та звільнення їх від споруд є безпідставними та задоволенню не підлягають.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції не врахував вище наведені положення закону і фактичні обставини справи та прийшов до помилкового висновку про задоволення цих позовних вимог.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.ст. 257, 261 Цивільного кодексу України).

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п.2.2. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву було заявлено про застосування до спірних відносин позовної давності (а.с. 59,т.1). Проте, з огляду на відсутність порушень вимог законодавства, зокрема ст.ст. 123,124,125,126,134,152 Земельного кодексу України, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог за їх необґрунтованістю.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу Позивача на те, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

З огляду на викладене, судом першої інстанції були невірно застосовані норми матеріального права, що стало наслідком прийняття неправомірного рішення. Таке рішення, відповідно до п.4 ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" м. Дніпропетровськ задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2014р. у справі №904/172/14 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Припинити стягнення за наказами господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2014р.

Постанова набирає чинності з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови складений 21.08.2014р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Е.В. Орєшкіна