Постанова

від 15.10.2014 по справі 904/172/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року Справа № 904/172/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіБожок В.С., суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиПрокуратури Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 року у справігосподарського суду Дніпропетровської області за позовом Дніпропетровської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, м. Дніпропетровськ до 1. Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій", м. Дніпропетровськ, 2. Новомосковської міської ради, м. Новомосковськ, Дніпропетровська обл. за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДержавної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1. Приватного підприємства "Транскомфорт", м. Новомосковськ, Дніпропетровська обл., 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Новомосковськ, Дніпропетровська обл. провизнання недійсним рішення та зобов'язання вчинити дії

за участю представників

прокуратури: Романов Р.О., посвідчення ГПУ від 21.01.2013 року № 014714,

відповідача-1: не з'явився,

відповідача-2: не з'явився,

третьої особи на стороні позивача: не з'явився,

третьої особи-1: не з'явився,

третьої особи-2: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Дніпропетровська прокуратура з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" (далі за текстом - ПАТ "ДОПАС") та Новомосковської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області про визнання недійсним рішення Новомосковської міської ради від 02.09.2010 року № 973, відповідно до якого земельні ділянки площами 0,0013 га та 0,0017 га за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, АДРЕСА_3 передано у користування ВАТ "ДОПАС", та повернення цих земельних ділянок територіальній громаді міста Новомосковська в особі Новомосковської міської ради Дніпропетровської області у стані придатному для використання, а саме вільної від споруд.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2014 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, було залучено приватне підприємство "Транскомфорт" та фізичну особу-підприємця ОСОБА_4.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2014 року позовні вимоги задоволено повністю: визнано недійсним рішення Новомосковської міської ради від 02.09.2010 року № 973, відповідно до якого земельні ділянки площами 0,0013 га та 0,0017 га за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, АДРЕСА_3 передано у користування ВАТ "ДОПАС", та зобов'язано повернути вказані земельні ділянки територіальній громаді міста Новомосковська в особі Новомосковської міської ради Дніпропетровської області у стані придатному для використання, а саме вільної від споруд.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що рішення Новомосковської міської ради від 02.09.2010 року № 973 прийняте з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки право на оренду земельних ділянок під розміщення зупинки громадського транспорту в комплексі з кіоском для продажу проїзних квитків відповідно до вимог ст. 134 Земельного кодексу України набувається за результатом земельних торгів (аукціону); також будь-які докази, які підтверджують факт встановлення в натурі (на місцевості) та закріплення меж зазначених земельних ділянок до прийняття оскаржуваного рішення ради - відсутні; крім того, договори оренди зазначених земельних ділянок не пройшли державної реєстрації в установленому законом порядку, орендна плата не сплачується та землі використовуються ПАТ "ДОПАС" без належних правовстановлюючих документів, що суперечить вимогам ст. ст. 124, 125 Земельного кодексу України; до того ж вказані кіоски не зареєстровані на праві власності за ПАТ "ДОПАС", а тому позовні вимоги спрямовані на припинення подальшого порушення встановленого законом порядку користування земельними ділянками.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2014 року було скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що на час прийняття Новомосковською міською радою спірного рішення від 02.09.2010 року № 973 відповідних законів, які б регулювали відносини з проведення земельних торгів не існувало, оскільки не було встановлено способу проведення земельних аукціонів, що робило неможливим проведення земельних торгів у вересні 2010 року; крім того, на момент передачі спірних земельних ділянок в оренду ВАТ "ДОПАС" зміна цільового призначення земель не доведена (відповідно до наданих документів землі відносились та відносяться до категорії земель громадської забудови), межі земельних ділянок встановлені в натурі, технічна документація затверджена; оспорюваним рішенням ради та договорами оренди також визначено, що вказані землі відносяться до земель громадської забудови, зміна цільового призначення (на землі транспорту) з матеріалів справи не вбачається; крім того, між сторонами було підписано відповідні договори оренди від 02.03.2011 року, які не пройшли державної реєстрації, однак вина у відповідача-1 в не реєстрації договорів оренди відсутня, оскільки відповідач-1 неодноразово звертався до відділу Держкомзему та Управління Держземагенства у м. Новомосковську щодо проведення державної реєстрації вказаних договорів оренди.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, прокуратура Дніпропетровської області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 року, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2014 року - залишити без змін.

Відповідачами та третіми особами відзивів на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні прокурор просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 року - скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2014 року - залишити без змін.

Відповідачів та третіх осіб згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим законом процесуальним правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 року - скасуванню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2014 року необхідно залишити в силі з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Дніпропетровською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері із залученням фахівців Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області було проведено перевірку додержанням земельного законодавства ПАТ "ДОПАС" під час використання земельних ділянок площею 0, 0017 га та 0, 0013 га, розташованих за адресою: м. Новомосковськ, район житлового будинку № 32 в межах міста.

Вказаною перевіркою встановлено, що рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області від 21.01.2009 року № 48 ТОВ "Центр Н" надано дозвіл на проектування зупинки громадського автотранспорту в комплексі з торговим кіоском в районі будівлі "СІТІ - ЦЕНТР" по АДРЕСА_1 у м. Новомосковську.

Рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області від 21.04.2010 року № 242 ПАТ "ДОПАС" надано дозвіл на роботу касового пункту продажу квитків по АДРЕСА_3 у м. Новомосковську.

Оспорюваним рішенням Новомосковської міської ради від 02.09.2010 року № 973 "Про передачу земельних ділянок у користування" у ТОВ "Центр Н" вилучено з користування земельну ділянку та надано її ПАТ "ДОПАС" для розміщення зупинки громадського транспорту в комплексі з кіоском для продажу квитків.

Пунктом 2 вищевказаного рішення ПАТ "ДОПАС" зобов'язано укласти договори оренди земельних ділянок та затвердити право користування ними, а також внести зміни до рішень Новомосковської міської ради, документацію із землеустрою, правовстановлюючі документи на землю.

02.03.2011 року на підставі рішення Новомосковської міської ради від 02.09.2010 року № 973 Новомосковською міською радою (орендодавець) та ВАТ "ДОПАС" (орендар) були підписані договори оренди земельних ділянок площами 0, 0013 га та 0, 0017 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, під зупинки громадського транспорту в комплексі з кіоском для продажу проїзних квитків, з терміном дії на 5 років.

Таким чином було змінено не тільки межі земельної ділянки та площа, а і цільове призначення використання земельних ділянок.

З листа Державної інспекції сільського господарська в Дніпропетровській області № 06.1/13-20/6615 від 23.10.2013 року вбачається, що перевіркою дотримання вимог земельного законодавства встановлено, що на теперішній час вказані земельні ділянки перебувають у користуванні ПАТ "ДОПАС" та користуються ним під зупинки громадського транспорту в комплексі з кіоском для продажу проїзних квитків.

Прокурор вважаючи, що рішення Новомосковської міської ради від 02.09.2010 року № 973 прийняте з порушенням вимог земельного законодавства і землі на даний час використовуються ПАТ "ДОПАС" без належних правовстановлюючих документів, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання недійсним рішення міської ради про надання земельних ділянок у користування та зобов'язання повернути земельні ділянки, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що розпорядження землями комунальної власності відноситься до повноважень міських рад, в даному випадку, до повноважень - Новомосковської міської ради.

Згідно з ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до положень ст. 116 Земельного кодексу Україїни(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 1 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцїй, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).

Згідно ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі").

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Статтею 18 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Крім того, відповідно до ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Новомосковської міської ради від 02.09.2010 року № 973 відповідно додатку 1 вилучено земельну ділянку з користування ТОВ "Центр Н" та надано її ВАТ "ДОПАС" для розміщення зупинки громадського транспорту в комплексі з кіоском для продажу квитків.

Пунктом 2 вказаного ж рішення зобов'язано ВАТ "ДОПАС" укласти договори оренди земельних ділянок та затвердити право користування ними, а також внести зміни до рішень Новомосковської міської ради, документацією із землеустрою, правовстановлюючі документи на землі.

Однак, відповідні договори оренди земельних ділянок площами 0,0013 га та 0,0017 га в установленому законодавством порядку зареєстровано не було, вказані земельні ділянки використовуються ВАТ "ДОПАС" під зупинки громадського транспорту в комплексі з кіоском для продажу проїзних квитків ПАТ "ДОПАС" без належних правовстановлюючих документів, що суперечить вимогам ст. ст. 124, 125 Земельного кодексу України.

Крім того, як було вищезазначено, орендне користування земельної ділянки здійснюється шляхом укладення договору оренди земельної ділянки за рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень або за результатами аукціону.

Натомість рішення Новомосковської міської ради від 02.09.2010 року № 973 було прийнято з порушенням встановленого порядку прийняття таких рішень, що визнано і самим відповідачем-2 в своїй заяві.

Також, судами встановлено, що орендна плата ПАТ "ДОПАС" за користування вказаними земельними ділянками не сплачувалась.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про наявність законних підстав для використання орендарем земельних ділянок через відсутність вини орендаря в не реєстрації таких договорів оренди, так як відповідач фактично здійснював користування земельною ділянкою за відсутності зареєстрованих договорів оренди, обов'язковість яких чітко визначена в законодавстві і в самому ж рішенні ради.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірним висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення вимоги про повернення земельних ділянок площами 0,0013 га та 0,0017 га територіальній громаді міста Новомосковська в особі Новомосковської міської ради Дніпропетровської області у стані придатному для використання, а саме вільної від споруд, з огляду на приписи ст. ст. 152, 212 Земельного кодексу України та відсутність у ПАТ "ДОПАС" належним чином оформлених правовстановлюючих документів, що посвідчують його право користування зазначеними земельними ділянками, а також відсутність на них об'єктів нерухомості, право власності на які зареєстроване за вказаним підприємством у встановленому законом порядку, а тому позовні вимоги спрямовані на припинення подальшого порушення встановленого законом порядку користування земельними ділянками.

До того ж вказана вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про визнання недійсним рішення ради про надання земельних ділянок в користування.

Зазначені обставини не були враховані апеляційним господарським судом, що призвело до помилкових висновків про необхідність скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позовних вимог.

Крім того, згідно з п. п. 7, 8 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що в порушення вказаних вимог процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, не спростував доказів, на які послався у своєму рішенні суд першої інстанції, та не навів переконливих доводів щодо скасування рішення місцевого господарського суду.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку, про необхідність задоволення позовних вимог.

Приписами п. 6 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З урахуванням викладеного, оскільки постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 року у даній справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а згідно вимог ч. 1 ст. 111 10 ГПК України це є підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 року - скасувати і залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2014 року.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 року у справі № 904/172/14 - скасувати.

3. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2014 року у справі № 904/172/14 - залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга