Постанова

від 20.08.2014 по справі 904/7829/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 року Справа № 904/7829/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Демидової А.М., Кролевець О.А., розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2013 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 у справі№ 904/7829/13 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4 доПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" простягнення 45700,60 грн. за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_5, дов. від 25.09.2013 б/н

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 42000,00 - основного боргу, 3006,74 грн. - пені та 693,86 грн. - процентів річних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2013 у справі № 904/7829/13 (суддя Манько Г.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 (колегія суддів у складі: головуючого судді Кузнєцова В.О., суддів Павловського П.П., Науменка І.М.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 у справі № 904/7829/13, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 17.10.2012 на виконання договору банківського рахунку на комплексне обслуговування між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір банківського обслуговування, який складається з заяви, Умов та Правил надання банківських послуг.

07.02.2013 позивач звернувся до відповідача з проханням провести службове розслідування на предмет несанкціонованого зняття 06.02.2013 грошових коштів в сумі 42000 грн.

Судами з'ясовано, що відповідачем було проведено службову перевірку, під час якої встановлено, що 06.02.2013 з поточного рахунку, який належить позивачу, за допомогою електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) були здійснені платежі на загальну суму 42000 грн. Вказані кошти були направлені на розрахунковий рахунок № 26007052617287, який належить ТОВ "Едюкейшн" (ЄДРПОУ 38376548).

Крім того, проведеною відповідачем перевіркою встановлено, що на виконання договору банківського рахунку на комплексне обслуговування, банком були надані позивачу ключі та паролі доступу програмного комплексу (скорочено ПК) "Приват 24" з правом тільки особистого користування. Відповідні документи про доручення повноважень третім особам, в частині використання ЕЦП та доступу в ПК "Приват 24" до установи банку від клієнта не надходили. В картці зі зразками підписів та відбитку печатки вказана тільки інформація про фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 з відображенням її підпису та печатки. Позивач самостійно надала третій особі - ОСОБА_6 фактичний доступ до проведення платежів з її рахунку, яка здійснювала всі платежі з рахунку позивача, використовуючи комп'ютер, що знаходиться в її особистому користуванні за місцем проживання.

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 було порушений регламент роботи з банківськими рахунками а також вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, операції по перерахунку коштів були здійснені з коректним веденням логіну і пароля для входу до ПК "Приват 24".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій, посилаючись на норми Умов та Правил надання банківських послуг, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.04.2004, дійшли висновку про недоведеність позивачем факту порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, зазначає наступне.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 ).

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до п. 2.10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22 клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку.

Загальний порядок здійснення переказу коштів в Україні, а також відповідальність суб'єктів переказу регулюються Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Згідно із п. 18.3 ст. 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи.

Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ: процедуру перевірки електронного підпису; процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ. У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - учасник платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу (п. 18.4 ст. 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні").

Відповідно до п. 22.6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України / реєстраційним (обліковим) номером платника податків / реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише в разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, наводячи лише приписи Умов та Правил банківського обслуговування, не встановили фактичні обставини, пов'язані із підключенням позивача до системи електронних платежів, дотриманням позивачем відповідних умов договору та Правил в частині збереження електронно-цифрових підписів та здійсненням банком перевірки спірних електронних платіжних документів на відповідність наведеним вимогам законодавства, в тому числі вимогам достовірності та авторства електронного документа на переказ.

Пунктом 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Суди попередніх інстанцій при вирішенні спору не надали належної правової оцінки відображеним у Висновку служби безпеки банку обставинам часу здійснення платежів з рахунку позивача, дій Банку по блокуванню рахунку ТОВ "Едюкейшн" після проведення платежів та підстав вжиття Банком таких заходів.

В матеріалах справи також міститься роздруківка ІР-адреси комп'ютера, з якого входили під реквізитами позивача до електронної системи Банку та з якої були сформовані спірні платіжні доручення, з посиланням на яку позивач стверджує про підміни ІР-адреси, оскільки вона не належала комп'ютеру позивача.

Однак, ні місцевий, ні апеляційний господарські суди не встановили з якої ІР-адреси було здійснено доступ до ПК "Приват 24", не перевірили наявність у відповідача обов'язку визначати та перевіряти конкретні ІР-адреси позивача та які дії у зв'язку з цим мали були вчинені банком.

При цьому, суд першої інстанції вказавши, що позивачем було порушено регламент роботи з банківськими рахунками та вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, відповідні обставини не досліджував, пославшись лише на відомості, що містяться у Висновку служби безпеки відповідача та його пояснення.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (письмовими, речовими доказами, висновком експерта).

Колегія суддів зазначає, що достовірне з'ясування наявності (відсутності) несанкціонованого доступу до системи ПК "Приват 24" комп'ютера позивача, оцінка та дослідження обставин справи, пов'язаних з їх технічною стороною, потребує спеціальних знань з цього приводу.

В порядку ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

Суд касаційної інстанції також звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій у цій справі не з'ясована правова природа позовних вимог, які позивач визначив як боргове зобов'язання, та не визначені норми закону, якими регулюються правовідносини та дії учасників вказаних подій щодо підставності перерахування коштів за спірними платіжними документами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшли висновку, що суди попередніх інстанцій, допустили неповноту у дослідженні обставин справи та дійшли помилкових висновків щодо правового змісту тих правовідносин, які склалися між сторонами.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, визначити правову природу заявлених позовних вимог, надати належну оцінку всім обставинам справи, поясненням і запереченням учасників процесу, об'єктивно оцінити інші докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 у справі № 904/7829/13 13 скасувати.

Справу № 904/7829/13 передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: А. Демидова

О. Кролевець