Постанова

від 13.05.2015 по справі 904/7829/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року Справа № 904/7829/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Козир Т.П., розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Кокашинської Анастасії Ігорівни на рішення та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2014 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 у справі№ 904/7829/13 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомФізичної особи - підприємця Кокашинської Анастасії Ігорівни доПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" простягнення 45700,60 грн. за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Кокашинська Анастасія Ігорівна звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 42000,00 - основного боргу, 3006,74 грн. - пені та 693,86 грн. - процентів річних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2013 у справі № 904/7829/13, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2014 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 у справі № 904/7829/13 13 скасовано, справу № 904/7829/13 передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2014 у справі № 904/7829/13 (суддя Ярошенко В.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Березкіної О.В., суддів Крутовських В.І., Чус О.В.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Фізична особа - підприємець Кокашинська Анастасія Ігорівна звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 у справі № 904/7829/13, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою той факт, що відповідач, приймаючи електронний платіжний документ до виконання, не встановив, що він надійшов не з комп'ютера позивача, належним чином на вказану обставину не відреагував та не заблокував операцію по списанню коштів до встановлення дійсності електронного документу та проставленого на ньому електронно-цифрового підпису, доказів відсутності своєї вини у незабезпеченні збереження коштів не надав.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 01.11.2011 між Фізичною особою - підприємцем Кокашинською Анастасією Ігорівною (далі - позивач) та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (далі - відповідач) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, на підставі якої відповідач відкрив позивачу поточний картковий рахунок № 26000050228567 в національній валюті.

Також, 01.11.2012 позивачем було підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Підписавши вказану заяву позивач погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками, Тарифами банку, які разом із вищезазначеною заявою та карткою зі зразками підписів і відбитків складають договір банківського обслуговування.

Судами з'ясовано, що на виконання Договору банківського рахунку на комплексне обслуговування відповідач надав позивачу ключі та паролі доступу програмного комплексу (скорочено ПК) '"Приват 24" з правом тільки особистого користування.

06.02.2013 з належного позивачу поточного рахунку за допомогою Електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) були здійснені платежі на загальну суму 42000 грн.

07.02.2013 позивач звернулась до відповідача з проханням провести службове розслідування на предмет несанкціонованого зняття 06.02.2013 грошових коштів в сумі 42000 грн.

Проведеною відповідачем перевіркою встановлено, що на виконання договору банківського рахунку на комплексне обслуговування, банком були надані позивачу ключі та паролі доступу програмного комплексу (скорочено ПК) "Приват 24" з правом тільки особистого користування. Відповідні документи про доручення повноважень третім особам, в частині використання ЕЦП та доступу в ПК "Приват 24" до установи банку від клієнта не надходили. В картці зі зразками підписів та відбитку печатки вказана тільки інформація про Фізичну особу - підприємця Кокашинську А.І. з відображенням її підпису та печатки. Позивач самостійно надала третій особі - Сепка Є.М. фактичний доступ до проведення платежів з її рахунку, яка здійснювала всі платежі з рахунку позивача, використовуючи комп'ютер, що знаходиться в її особистому користуванні за місцем проживання.

Згідно із висновком відповідача, Фізична особа - підприємець Кокашинська А.І. порушила регламент роботи з банківськими рахунками, а також вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, операції по перерахунку коштів були здійснені з коректним веденням логіну і пароля для входу до ПК "Приват 24".

З огляду на вищевикладені обставини, Фізична особа-підприємець Кокашинська А.І. звернулась до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" 42000 грн., посилаючись на те, що грошові кошти були списані з рахунку позивача через помилку банку. Нормативно позивач посилається на ст. ст. 1073, 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій, посилаючись на норми Умов та Правил надання банківських послуг, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.04.2004, дійшли висновку про недоведеність позивачем факту порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань та безпідставного помилкового списання з рахунку позивача на рахунок ТОВ "Ед Юкейшн" коштів у розмірі 42000,00 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, погоджується із вказаним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до п. 2.10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22 клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку.

Загальний порядок здійснення переказу коштів в Україні, а також відповідальність суб'єктів переказу регулюються Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Згідно із п. 18.3 ст. 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи.

Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ: процедуру перевірки електронного підпису; процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ. У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - учасник платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу (п. 18.4 ст. 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні").

Відповідно до п. 22.6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України / реєстраційним (обліковим) номером платника податків / реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише в разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Як передбачено п. 3.5.17 Умов та Правил надання банківських послуг банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, зборів страхових внесків (обов'язкових платежів).

Відповідно до п. 1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки Клієнта, Карті, контрольної інформації Клієнта, ідентифікатор користувача, паролі системи Приват24, паролі (ніку) MobileBanking або проведена Клієнтом операціях стане відомою іншим особам у результаті недобросовісного виконання Клієнтом умов їх зберігання і використання та / або прослуховування або перехоплення інформації в каналах зв'язку під час використання цих каналів

Клієнт несе відповідальність за всі операції, що проводяться в підрозділах Банку, через пристрої самообслуговування, систему MobileBanking, систему Приват24 з використанням передбачених цими Умовами засобів його ідентифікації і аутентифікації (п. 1.5.13 Умов та Правил надання банківських послуг).

Згідно із п.п. 3.7.9, 3.7.10, 3.7.11, 3.7.12 Умов та Правил надання банківських послуг обмін інформацією між банком і клієнтом можливий тільки після здійснення у банку процедури сертифікації її ключів ЕЦП, згенерованих клієнтом, а також після верифікації використовуваних для СМС-підпису телефонів. Під час сертифікації відкриті ключі ЕЦП клієнта заносяться в базу ключів банку, а верифіковані номери телефонів - в Єдину клієнтську базу банку. Відомості про сертифікацію ключів ЕЦП або верифікації телефонів клієнта встановлюються в кожному окремому випадку і підписуються сторонами. Відповідальність за відповідність власників ЕЦП і верифікованих телефонів особам, які вказані в картках іззразками підписів і відбитком печатки, несе клієнт. У разі виникнення підозри про несанкціоноване використання коду електронного підпису клієнта, веріфікованого телефону або проведенні платежів не уповноваженою на те особою клієнт зобов'язанийнегайно повідомити про це банк за допомогою голосового зв'язку і в письмовій формі.

Як передбачено ст. 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, операція по перерахунку коштів з рахунку позивача була здійснена з коректним введенням логіну і пароля для входу до ПК "Приват 24", а отже, дана операція, була розцінена банком, як така, що проведена уповноваженою особою.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій не встановлено, а позивачем не доведено наявності у відповідача обов'язку визначати та перевіряти конкретні ІР-адреси позивача, з яких здійснюється доступ до системи ПК "Приват 24".

При цьому, з'ясувавши, що грошові кошти у розмірі 42000 грн. за допомогою коректного введення логіну і пароля для входу до ПК "Приват 24" були перераховані з рахунку позивача на рахунок ТОВ "Ед Юкейшн" на підставі укладеного між сторонами договору банківського обслуговування і відповідач не є особою, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, суди попередніх інстанцій правомірно відхилили посилання позивача на приписи ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України як нормативне обґрунтування позовних вимог.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами попередніх інстанцій в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, вищенаведених висновків не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на встановлені судами обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні суду першої інстанції і постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2014 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 у справі № 904/7829/13.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Кокашинської Анастасії Ігорівни залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 у справі № 904/7829/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Т. Барицька

Т. Козир