Постанова

від 25.02.2015 по справі 904/7829/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2015 року Справа № 904/7829/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Крутовських В.І., Чус О.В.

При секретарі Валярі М.Г.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність № 2305 від 25.09.14;

від відповідача: Гуслистий С.О. представник, довіреність № 741-О від 25.02.14;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_3, м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2014р. у справі №904/7829/13

за позовом приватного підприємця ОСОБА_3

до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"

про стягнення 45700,60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2014 року (суддя Ярошенко В.І.) в задоволенні позовних вимог приватного підприємця ОСОБА_3- відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - приватний підприємець ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду скасувати та задовольнити заявлені позовні вимоги.

В обґрунтування своєї скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції надав неналежну правову оцінку отриманим доказам, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що потягло за собою ухвалення неправильного рішення.

Зокрема, суд не прийняв до уваги висновки службового розслідування, проведеного відповідачем, яким він визнав факт несанкціонованого втручання в систему «Приват 24», внаслідок чого з її рахунку без її відома були списані кошти на користь підприємства, з яким вона не має жодних відносин.

Крім того, суд першої інстанції не дослідив, з якого ІР адресу надійшов платіжний документ і чому відповідач, приймаючи електронний документ до виконання, не встановив, що він надійшов не з комп'ютеру позивачки, не заблокував операцію по списанню коштів до встановлення дійсності електронного документу та проставленого на ньому електронно-цифрового підпису.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08 січня 2015 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 28 січня 2015 року.

В судовому засіданні 28 січня 2015 року було оголошено перерву до 25 лютого 2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 24.02.2015 року у зв'язку з відпусткою судді Дарміна М.О. справу було передано на розгляд колегії суддів у складі: Березкіна О.В. (головуючий) судді: Чус О.В., Крутовських В.І.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та задовольнити заявлені позовні вимоги.

Відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись із позовом до відповідача, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 посилалась на те, що 06.02.2013 належні їй грошові кошти, які знаходились на банківському рахунку, були безпідставно списані на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ед Юкейшн".

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2011 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (далі - позивач) та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (далі - відповідач) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Відповідно до якої відповідач відкрив позивачу поточний картковий рахунок НОМЕР_1 в національній валюті.

Також, 01.11.2012 позивачем було підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, підписавши цю заяву позивач погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками, Тарифами банку, які разом із вищезазначеною заявою та карткою зі зразками підписів і відбитків складають договір банківського обслуговування.

На виконання Договору банківського рахунку на комплексне обслуговування Банком були надані Позивачу ключі та паролі доступу програмного комплексу (скорочено ПК) '"Приват 24" з правом тільки особистого користування.

Відповідно до п. 2.10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22 клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку.

Загальний порядок здійснення переказу коштів в Україні, а також відповідальність суб'єктів переказу регулюються Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Згідно із п. 18.3 ст. 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи.

Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ: процедуру перевірки електронного підпису; процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ. У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - учасник платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу (п. 18.4 ст. 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні").

Відповідно до п. 22.6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України / реєстраційним (обліковим) номером платника податків /реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише в разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Так згідно п.п. 3.7.11, 3.7.12 Умов та Правил надання банківських послуг відповідальність за відповідність власників ЕЦП і верифікованих телефонів особам, які вказані в картках із зразками підписів і відбитком печатки, несе клієнт. У разі виникнення підозри про несанкціоноване використання коду електронного підпису клієнта, веріфіцированного телефону або проведенні платежів не уповноваженою на те особою клієнт зобов'язаний негайно повідомити про це банк за допомогою голосового зв'язку і в письмовій формі.

Відповідно до п. 3.5.17 Умов та Правил надання банківських послуг банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, зборів страхових внесків (обов'язкових платежів).

Банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки Клієнта, Карті, контрольної інформації Клієнта, ідентифікатор користувача, паролі системи Приват24, паролі (ніку) MobileBanking або проведена Клієнтом операціях стане відомою іншим особам у результаті недобросовісного виконання Клієнтом умов їх зберігання і використання та / або прослуховування або перехоплення інформації в каналах зв'язку під час використання цих каналів (п. 1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг).

Клієнт несе відповідальність за всі операції, що проводяться в підрозділах Банку, через пристрої самообслуговування, систему MobileBanking, систему Приват24 з використанням передбачених цими Умовами засобів його ідентифікації і аутентифікації (п. 1.5.13 Умов та Правил надання банківських послуг).

Обмін інформацією між банком і клієнтом можливий тільки після здійснення у банку процедури сертифікації її ключів ЕЦП, згенерованих клієнтом, а також після верифікації використовуваних для СМС-підпису телефонів. Під час сертифікації відкриті ключі ЕЦП клієнта заносяться в базу ключів банку, а верифіковані номери телефонів - в Єдину клієнтську базу банку. Відомості про сертифікацію ключів ЕЦП або верифікації телефонів клієнта встановлюються в кожному окремому випадку і підписуються сторонами. Відповідальність за відповідність власників ЕЦП і верифікованих телефонів особам, які вказані в картках іззразками підписів і відбитком печатки, несе клієнт. У разі виникнення підозри про несанкціоноване використання коду електронного підпису клієнта, веріфіцированного телефону або проведенні платежів не уповноваженою на те особою клієнт зобов'язанийнегайно повідомити про це банк за допомогою голосового зв'язку і в письмовій формі (п.п. 3. 7.9. 3. 7.10. 3.7.11 3.7.12. Умов та Правил надання банківських послуг).

06.02.2013 з поточного рахунку, який належить позивачу за допомогою Електронного цифрового підпису (далі ЕЦП) були здійснені платежі на загальну суму 42000 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що списання коштів у сумі 42000 грн. з рахунку позивача було здійснено відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства, Умов та Правил надання банківських послуг, Умов та Правил обслуговування по розрахунковим картам.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

07.02.2013 позивач звернулась до відповідача з проханням провести службове розслідування на предмет несанкціонованого зняття 06.02.2013 грошових коштів в сумі 42000 грн.

Проведеною відповідачем перевіркою встановлено, що на виконання договору банківського рахунку на комплексне обслуговування, банком були надані позивачу ключі та паролі доступу програмного комплексу (скорочено ПК) "Приват 24" з правом тільки особистого користування. Відповідні документи про доручення повноважень третім особам, в частині використання ЕЦП та доступу в ПК "Приват 24" до установи банку від клієнта не надходили. В картці зі зразками підписів та відбитку печатки вказана тільки інформація про фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 з відображенням її підпису та печатки. Позивач самостійно надала третій особі - ОСОБА_8 фактичний доступ до проведення платежів з її рахунку, яка здійснювала всі платежі з рахунку позивача, використовуючи комп'ютер, що знаходиться в її особистому користуванні за місцем проживання.

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 було порушений регламент роботи з банківськими рахунками а також вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, операції по перерахунку коштів були здійснені з коректним веденням логіну і пароля для входу до ПК "Приват 24" (арк. с. 64-70 том 1), а отже, дана операція, була розцінена банком, як така, що проведена уповноваженою особою, що виключає ґрунтовність доводів позивача відносно порушення банком умов договору, та здійснення безпідставного, помилкового списання грошових коштів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що належних та допустимих доказів порушення відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, Умов та Правил обслуговування по розрахунковим картам позивачем не надано.

Крім того, колегія суддів погоджується з безпідставним посиланням позивача на положення частини 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій ) було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти у розмірі 42000 грн. за допомогою коректного введення логіну і пароля для входу до ПК "Приват 24" були перераховані з рахунку позивача на рахунок ТОВ "ЕдЮкейшн" на підставі укладеного між сторонами договору банківського обслуговування, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, Умов та Правил обслуговування за розрахунковими картками, Тарифами банку.

Отже, враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав шляхом стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, на підставі ст. 1212 ЦК України, є неправильним способом захисту своїх прав у правовідносинах, які склалися між сторонами у даному спорі.

Частиною 1 ст. 33 ГПК України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно встановив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст. 103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2014р. у справі №904/7829/13- залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст виготовлено 02.03.2015 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя О.В.Чус

Суддя В.І.Крутовських