Рішення

від 16.12.2014 по справі 904/7829/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.12.14 Справа № 904/7829/13

За позовом приватного підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ

про про стягнення 45 700, 60 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за дов. б/н від 25.09.13

від відповідача: Гуслистий С.О. - представник за дов. № 741-О від 25.02.14

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про стягнення 42000 грн. основного боргу, 3006, 74 грн. пені, 693, 86 грн. 3 відсотків річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.11.2011 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" було підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картка зі зразками підписів і відбитком печатки, відповідно до якої відповідач відкрив позивачу поточний картковий рахунок НОМЕР_1 в національній валюті.

06.02.2013 позивач поклав на вказаний поточний рахунок грошову суму у розмірі 43212 грн. 07.02.2013 позивач хотів здійснити банківську операцію з вказаними грошима, однак відповідач повідомив, що достатньої суми на рахунку не має, оскільки 42000 грн. 06.02.2013 були списані на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ед Юкейшн".

Позивач зазначає, що жодних правовідносин, угод договорів, інших правочинів у неї з ТОВ "Ед Юкейшн" немає. Позивач попросив відповідача заблокувати цю грошову операцію та повернути гроші назад. Однак, співробітник відділення банку повідомив, що вказані грошові кошти були списані з рахунку, та вже переведені на рахунок ТОВ "Ед Юкейшн".

06.11.2013 представник відповідача надав відзив, в якому просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, з огляду на наступне. Фактичний доступ щодо проведення платежів з вищевкаданого розрахункового рахунку в ПК "Приват 24" клієнт надав третій особі - ОСОБА_4. Було з'ясовано, що остання здійснювала всі розрахунки з розрахункового рахунку клієнта, використовуючи комп'ютер, який знаходиться в її особистому користуванні за місцем її проживання. ОСОБА_4 підтвердила даний факт, а також те, що їй відомий ключ та пароль в ПК "Приват 24", що належить ФОП ОСОБА_1

Відповідач вважає, що ФОП ОСОБА_1 порушила регламент роботи з банківськими рахунками і вимоги "Умов та правил надання банківських послуг", та у відповідності до вищенаведеного відповідальність за відповідність власників ЕЦП і верифікованих телефонів особам, які вказані в картках із зразками підписів і відбитком печатки, несе клієнт. Посилання позивача на лист НБУ за № 25 011/46-181 від 09.01.1998 року не може застосовуватись в даних правовідносинах, оскільки йде мова про помилкове перерахування коштів за вини банку, що не є тотожнім перерахуванню клієнтом коштів з коректним веденням логіну і пароля для входу до ПК "Приват 24".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.13 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.14 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.13 без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.08.14 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.13 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.14. Справу № 904/7829/13 передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

08.09.14 справа № 904/7829/13 надійшла до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 06.10.2014.

Ухвалою суду від 06.10.2014 розгляд справи відкладено на 20.10.2014.

У судовому засіданні 20.10.2014, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 10.11.2014.

В судовому засіданні 10.11.2014 представники сторін, відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, подали клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

14.11.2014 представник позивача надіслав до господарського суду Дніпропетровської області додаткові пояснення, в яких зазначає, що згідно його консультації зі спеціалістом експертної установи з приводу можливості надання відповідей на питання поставлені в ухвалі про призначення експертизи було пояснено, що таку експертизу навіть теоретично провести не можливо, оскільки по-перше, пройшло багато часу, по-друге, їм необхідний доступ до даних, які є банківською таємницею, а тому проведення такої експертизи є недоцільним. З цими фактами та цією думкою погодився і відповідач.

18.11.2014 представник відповідача надав додаткові письмові пояснення, в яких зазначає, що проведення експертизи є недоцільною, оскільки клієнт може здійснювати вхід до програмного комплексу з будь-якого мобільного пристрою (комп'ютеру, смартфону, планшету тощо), з будь-якої точки географічних координат світу, та при цьому у кожному разі буде наявним різний АйПі адрес пристрою, з якого відбулася авторизація. Навіть у разі невідповідності АйПі адреси стаціонарного комп'ютеру, який знаходиться у позивача, з тією АйПі адресою, з якої було зроблено авторизацію у системі Приват 24, не перешкоджає клієнту скористатися іншим мобільним пристроєм, який має відмінний від стаціонарного комп'ютеру позивача - АйПі адресу.

У судовому засіданні 18.11.2014, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 24.11.2014

Розпорядженням керівника апарату суду № 739 від 24.11.2014, у зв'язку з перебуванням судді Ярошенко В.І. з 24.11.2014 по 07.12.2014 на навчанні та відповідно до п.3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, справу передано на розгляд судді Кармазіній Л.П.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2014 прийнято справу до провадження та призначено судове засідання на 09.12.2014 (суддя Кармазіна Л.П.).

Відповідно до доповідної записки від 08.12.2014 у зв'язку з усуненням обставин, які обумовили відсутність судді Ярошенко В.І., справу № 904/7829/13 повернуто до розгляду судді Ярошенко В.І.

У судовому засіданні 09.12.2014, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 15.12.2014 та з 15.12.2014 до 16.12.2014.

У судовому засіданні 16.12.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2011 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач) та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (далі - відповідач) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Відповідно до якої відповідач відкрив позивачу поточний картковий рахунок НОМЕР_1 в національній валюті.

Також, 01.11.2012 позивачем було підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, підписавши цю заяву позивач погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками, Тарифами банку, які разом із вищезазначеною заявою та карткою зі зразками підписів і відбитків складають договір банківського обслуговування.

На виконання Договору банківського рахунку на комплексне обслуговування Банком були надані Позивачу ключі та паролі доступу програмного комплексу (скорочено ПК) '"Приват 24" з правом тільки особистого користування. Відповідні документи про доручення повноважень третім особам, в частині використання електронного цифрового підпису (скорочено ЕЦП) та доступу в ПК "Приват 24" до установи банку від клієнта не надходили. В картці зі зразками підписів та відбитку печатки вказана тільки інформація про Позивача з відображенням його підпису.

06.02.2013 з поточного рахунку, який належить позивачу за допомогою Електронного цифрового підпису (далі ЕЦП) були здійснені платежі на загальну суму 42000 грн.

07.02.2013 позивач звернулась до відповідача з проханням провести службове розслідування на предмет несанкціонованого зняття 06.02.2013 грошових коштів в сумі 42000 грн.

Проведеною відповідачем перевіркою встановлено, що на виконання договору банківського рахунку на комплексне обслуговування, банком були надані позивачу ключі та паролі доступу програмного комплексу (скорочено ПК) "Приват 24" з правом тільки особистого користування. Відповідні документи про доручення повноважень третім особам, в частині використання ЕЦП та доступу в ПК "Приват 24" до установи банку від клієнта не надходили. В картці зі зразками підписів та відбитку печатки вказана тільки інформація про фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 з відображенням її підпису та печатки. Позивач самостійно надала третій особі - ОСОБА_4 фактичний доступ до проведення платежів з її рахунку, яка здійснювала всі платежі з рахунку позивача, використовуючи комп'ютер, що знаходиться в її особистому користуванні за місцем проживання.

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було порушений регламент роботи з банківськими рахунками а також вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, операції по перерахунку коштів були здійснені з коректним веденням логіну і пароля для входу до ПК "Приват 24" (арк. с. 64-70 том 1).

З огляду на вищевикладені обставини, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду з вимогою про стягнення з ПАТ "КБ "ПриватБанк" 42000 грн. безпідставно отриманих коштів, посилаючись на ст. ст. 1073, 1212 ЦК України.

Господарський суд, дослідивши матеріали справи, не вбачає підстав для задоволення позовних вимог з нижченаведених підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідач, підписавши заяву про відкриття поточного рахунку, прийняв пропозицію позивача та приєднався до договору згідно з умовами та правилами надання банківських послуг на умовах, викладених у вищезазначеній заяві.

Частинами 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, ч. 2 ст.193 ГК України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно зі ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 2.10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22 клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку.

Загальний порядок здійснення переказу коштів в Україні, а також відповідальність суб'єктів переказу регулюються Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Згідно із п. 18.3 ст. 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи.

Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ: процедуру перевірки електронного підпису; процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ. У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - учасник платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу (п. 18.4 ст. 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні").

Відповідно до п. 22.6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України / реєстраційним (обліковим) номером платника податків /реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише в разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Так згідно п.п. 3.7.11, 3.7.12 Умов та Правил надання банківських послуг відповідальність за відповідність власників ЕЦП і верифікованих телефонів особам, які вказані в картках із зразками підписів і відбитком печатки, несе клієнт. У разі виникнення підозри про несанкціоноване використання коду електронного підпису клієнта, веріфіцированного телефону або проведенні платежів не уповноваженою на те особою клієнт зобов'язаний негайно повідомити про це банк за допомогою голосового зв'язку і в письмовій формі.

Відповідно до п. 3.5.17 Умов та Правил надання банківських послуг банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, зборів страхових внесків (обов'язкових платежів).

Банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки Клієнта, Карті, контрольної інформації Клієнта, ідентифікатор користувача, паролі системи Приват24, паролі (ніку) MobileBanking або проведена Клієнтом операціях стане відомою іншим особам у результаті недобросовісного виконання Клієнтом умов їх зберігання і використання та / або прослуховування або перехоплення інформації в каналах зв'язку під час використання цих каналів (п. 1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг).

Клієнт несе відповідальність за всі операції, що проводяться в підрозділах Банку, через пристрої самообслуговування, систему MobileBanking, систему Приват24 з використанням передбачених цими Умовами засобів його ідентифікації і аутентифікації (п. 1.5.13 Умов та Правил надання банківських послуг).

Обмін інформацією між банком і клієнтом можливий тільки після здійснення у банку процедури сертифікації її ключів ЕЦП, згенерованих клієнтом, а також після верифікації використовуваних для СМС-підпису телефонів. Під час сертифікації відкриті ключі ЕЦП клієнта заносяться в базу ключів банку, а верифіковані номери телефонів - в Єдину клієнтську базу банку. Відомості про сертифікацію ключів ЕЦП або верифікації телефонів клієнта встановлюються в кожному окремому випадку і підписуються сторонами. Відповідальність за відповідність власників ЕЦП і верифікованих телефонів особам, які вказані в картках іззразками підписів і відбитком печатки, несе клієнт. У разі виникнення підозри про несанкціоноване використання коду електронного підпису клієнта, веріфіцированного телефону або проведенні платежів не уповноваженою на те особою клієнт зобов'язанийнегайно повідомити про це банк за допомогою голосового зв'язку і в письмовій формі (п.п. 3. 7.9. 3. 7.10. 3.7.11 3.7.12. Умов та Правил надання банківських послуг).

Частиною 1 ст. 33 ГПК України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Належних та допустимих доказів порушення відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, Умов та Правил обслуговування по розрахунковим картам позиваче суду не надано. Також, позивач не довів, що відповідачем було здійснено безпідставне або помилкове списання з рахунку позивача на рахунок ТОВ "Ед Юкейшн" сума грошових коштів у розмірі 42000 грн.

Як вище встановлено судом, операція по перерахунку коштів з рахунку Позивача, була здійснена з коректним введенням логіну і пароля для входу до ПК „Приват 24", а отже, дана операція, була розцінена банком, як така, що проведена уповноваженою особою, що виключає ґрунтовність доводів позивача відносно порушення банком умов договору, та здійснення безпідставного, помилкового списання грошових коштів.

За викладених обставин, господарських суд вважає, що списання коштів у сумі 42000 грн. з рахунку позивача було здійснено відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства, Умов та Правил надання банківських послуг, Умов та Правил обслуговування по розрахунковим картам.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Вищий господарський суд України у постанові від 20.08.2014 звернув увагу на те, що судами попередніх інстанцій у цій справі не з'ясована правова природа позовних вимог, які позивач визначив як боргове зобов'язання, та не визначені норми закону, якими регулюються правовідносини та дії учасників вказаних подій щодо підставності перерахування коштів за спірними платіжними документами.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на частини 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій ) було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна сторона має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб.

Аналогічні положення викладені в частині 2 статті 20 Господарського кодексу України.

Суд вважає, що в даному випадку позивач повинен був звернутися до суду для захисту свого права в інший спосіб, передбачений ст. 16 ЦК України. Відповідач не є особою, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави. Як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти у розмірі 42000 грн. за допомогою коректного введення логіну і пароля для входу до ПК "Приват 24" були перераховані з рахунку позивача на рахунок ТОВ "Ед Юкейшн" на підставі укладеного між сторонами договору банківського обслуговування, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, Умов та Правил обслуговування за розрахунковими картками, Тарифами банку.

Тобто фактично грошові кошти у розмірі 42000 грн. у відповідача відсутні.

Отже, враховуючи викладене, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав шляхом стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, на підставі ст. 1212 ЦК України, є неправильним способом захисту своїх прав у правовідносинах, які склалися між сторонами у даному спорі.

Враховуючи, що позивачем невірно обраний спосіб захисту права, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 42000 грн.

Щодо нарахування позивачем відповідачу трьох відсотків річних у сумі 693, 86 грн. господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає нарахування позивачем відповідачу трьох відсотків річних безпідставним, а тому відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення у з відповідача 693, 86 грн. трьох відсотків річних.

Також суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 3006,74 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем зобов'язання, відсутні правові підстави для стягнення пені у розмірі 693,86 грн.

Крім того, у постанові Вищого господарського суду України від 20.08.2014 зазначено, що достовірне з'ясування наявності (відсутності) несанкціонованого доступу до системи ПК "Приват 24" комп'ютера позивача, оцінка та дослідження обставин справи, пов'язаних з їх технічною стороною, потребує спеціальних знань з цього приводу.

В порядку ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

Суд не вбачає підстав для признання судової експертизи щодо з'ясування наявності (відсутності) несанкціонованого доступу до системи ПК "Приват 24" комп'ютера позивача, у зв'язку з тим, що по-перше, експерту необхідний доступ до даних, який є банківською таємницею, по-друге, клієнт може здійснювати вхід до програмного комплексу з будь-якого мобільного пристрою (комп'ютеру, смартфону, планшету тощо), з будь-якої точки географічних координат світу, та при цьому у кожному разі буде наявним різний АйПі адрес пристрою, з якого відбулася авторизація, навіть у разі невідповідності АйПі адреси стаціонарного комп'ютеру, який знаходиться у позивача, з тією АйПі адресою, з якої було зроблено авторизацію у системі Приват 24, не перешкоджає клієнту скористатися іншим мобільним пристроєм.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що проведення судової експертизи щодо з'ясування наявності (відсутності) несанкціонованого доступу до системи ПК "Приват 24" комп'ютера позивача є недоцільним.

Крім того, сторони у справі зазначили у своїх поясненнях, що вважають проведення експертизи недоцільним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 19.12.2014

Суддя В.І. Ярошенко