Рішення

від 05.12.2006 по справі 15/313

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/313

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2006 р.   Справа № 15/313   

за позовом  Виробничо-торгівельне підприємство "Полбрікс"  вул.Новий Світ,32, м.Люблін, Республіка Польща ( вул. під Дубом 11 кв.1, м. Львів Шала Ростислав Михайлович)

до відповідача  Приватного підприємства "Техноресурси"  вул. Пулюя,1кв.12, м. Івано-Франківськ,76000

про стягнення заборгованості в сумі 38885,19 доларів США

                                                                                                Суддя   Деделюк Б.В.

                                                  При секретареві  судового засідання Титик І.В.

Представники:

Від позивача:  Шала Р.М., довіреність  від 24.08.2006 року;

Від відповідача: не з»явились;

         Представнику позивача роз”яснено права та обов”язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно поданого клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

встановив:

             Виробничо-торгівельне підприємство "Полбрікс" звернулося в суд із позовом до Приватного підприємства "Техноресурси" про стягнення заборгованості в сумі 38885,19 доларів США

             Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтвердив.

          Відповідач в судове засідання повторно не з»явився, вимоги, вказані в ухвалах суду від 15.10.2006року та 01.11.2006року не виконав, зокрема, відзиву на позов та документи, які підтверджують заперечення проти позову суду не подав. За вищевказаних обставин, відповідно до положень ст.75 ГПК України, справа розглядається  за наявними в ній матеріалами .

          15 вересня 2003року  Приватне підприємство "Техноресурси"   придбано у Виробничо-торгівельне підприємство "Полбрікс"  устаткування  на загальну суму 41590. 55 доларів США, яке було вивезено за межі митної території Польщі на підставі митної дикларації №00002493 від 16.09.2003року, зазначений факт підтверджується  експортною фактурою №0003/2003/Е.

          В експортній фактурі встановлено термін оплати за придбане устаткування до 29 вересня 2006року.    

           Оскільки відповідач за отриману ним  продукцію розрахувався частково в сумі 9778. 00 доларів США, що підтверджуться квитанцією КР №4/09/2003року від 15.09.2003року;   переказним дорученням від 12.12.2003року та банківською випискою №012/2003року від 12.12.2003року; переказним дорученням від 15.12.2003року та банківською випискою №013/2003року від 15.12.2003року; переказним дорученням від 22.12.2003року та банківською випискою №015/2003року від 22.12.2003року. Отже, основний борг                     Відповідача перед Позивачем    за отримані  устаткування становить 31812.55 доларів  США (415900.55 доларів США - 9778.00 доларів США).

      30.09.2003року Приватним підприємством "Техноресурси"  на підставі експортної фактури №0004/2003/Е  придбано у Виробничо-торгівельне підприємство "Полбрікс"  різного роду устаткування  на загальну суму 3822.80 доларів США, яке було вивезено за межі митної території Польщі на підставі митної дикларації №0003583 від 30.09.2003року. В експортній фактурі встановлено термін оплати за придбане устаткування до 14 жовтня 2006року. Відповідач за отриману ним  продукцію не розрахувався.

          Станом на час вирішення спору загальна сума заборгованості відповідача перед  позивачем  за отримане устаткування становить 35635.35 доларів США, що є і предметом  позову.

           Відповідно до приписів ч.1.ст.509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, в тому числі сплатити гроші, а  кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

            Частиною 2 вищевказаної статті встановлено, що зобов”язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, зокрема такими підставами є договори та інші правочини (п.п.1 п.2) та інші юридичні факти, (п.п.4.п.2). Найбільш поширеним видом юридичних фактів у цивільному праві є саме правочини- вольові дії особи спрямованні на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків (п.1, ст.202 ЦК України). Презумпція правомірності правочину встановлено ст. 204 ЦК України.

             Згідно ст. 526 та п.2 ст.530 ЦК України, зобов”язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, зокрема: якщо строк (термін) виконання боржником обов”язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов”язок у 7-ний строк від дня пред”явлення вимоги, якщо обов”язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

              В розумінні ст.174 ГК України, господарські зобов»язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавствам, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

            Відповідно до ст.193  ГК України, господарські зобов»язання повинні виконуватись належним чином.

                Статтею 625 ЦК України, встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з врахуванням, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин, обгрунтованими є заявлені позивачем вимоги, щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3249.84 доларів США.

Відповідач не спростував доводи позивача  щодо обгрунтованості заявлених вимог,   доказів сплати  заборгованості  суду не  подав, за таких обставин суд вважає вимоги позивача щодо стягнення 38885,19 доларів США  заборгованості обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів, встановлених ст. ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень та належні докази, що їх підтверджують.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, а позов  таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати, згідно ст.49 ГПК України, слід покласти на відповідача.

       На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст. 525-526, 530, 625  ЦК України, ст.ст.33, 49,  82-85 ГПК України, суд

                                                  В И Р І Ш И В:

          Позов задоволити.

            Стягнути з Приватного підприємства "Техноресурси"  вул. Пулюя,1кв.12, м. Івано-Франківськ,76000, код ЄДРПОУ (31789448) на користь  Виробничо-торгівельне підприємство "Полбрікс"  вул.Новий Світ,32, м.Люблін, Республіка Польща  -35635.35 доларів США  основної заборгованості, три відсотки річних в розмірі 3249.84 доларів США, 389.00 доларів США  державного мита.,118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати  після набрання рішенням законної сили.           

Суддя                                                            Деделюк Борис Васильович

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.