Постанова

від 19.06.2009 по справі 15/313-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/313-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2009 р.                                                           Справа № 15/313-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пушай В.І., судді Плужник О.В., Барбашова С.В.

при секретарі Карпенко Ж.М.

за участю представників сторін:

позивача - Новаков А.І.

відповідача -  Марків Н.В., Коваленко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1076Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 01.04.09 р. по справі № 15/313-08

за позовом Приватне підприємство "Агрозахист" м. Харків

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Явір", с. Мурафа

про витребування майна в натурі -

встановила:

В вересні 2008 р. позивач - Приватне підприємство «Агро захист», м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд зобов'язати відповідача –ТОВ «Мурафський цукровий завод», с. Мурафа, Краснокутського району, Харківської області передати позивачу цукор у кількості 6,1 т. та мелясу у кількості 13 т. В обґрунтування вказаного позивач посилався на те, що спірну продукцію він придбав у  СФГ «Ломаки»відповідно до умов договору купівлі-продажу б/н від 28.12.06 р., проте вказана продукція на момент звернення позивача до суду знаходилася на зберіганні у відповідача.

В процесі розгляду справи судом здійснено заміну відповідача –ТОВ «Муравський цукровий завод», с. Мурафа, Краснокутського району, Харківської області, його правонаступником –ПСП «Явір», с. Мурафа, Краснокутського району, Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.04.09 р. (суддя Лаврова Л.С.) по справі № 15/313-08 позов задоволено. Зобов'язано відповідача повернути позивачу цукор у кількості 6,1 т та мелясу у кількості 13 т. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5000 грн. вартості послуг адвоката, 223,49 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з тих підстав, що позивач придбав спірну продукцію у СФГ «Ломаки», однак відповідач без жодних правових підстав продовжував її утримувати та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, а саме суд, на думку відповідача безпідставно встановив факт наявності в нього спірної продукції, оскільки ні лист № 39 від 16.02.07 р. ні договір від 15.09.06 р., на які посилався суд, не можуть свідчити про існування даних обставин. При цьому, відповідач також зазначає, що ніяких договорів зберігання ні з позивачем ні з СФГ «Ломаки» він не укладав. Крім того, відповідач також вказує на те, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що при укладанні договору купівлі-продажу від 28.12.06 р. ні у СФГ «Ломаки» ні у позивача не було жодного письмового доказу щодо кількості цукру та патоки, яку нібито отриманої відповідачем від переробки цукрового буряка, а сам договір з боку СФГ «Ломаки» підписано не Ломакою А.І., а невідомою особою. Разом з тим, відповідач також зазначає, що позивач вимагаючи від нього повернення спірної продукції не надав йому документів, які б підтверджували законність даних вимог, а на надіслані відповідачем відповіді на вимоги останній отримував від відділень зв'язку повідомлення що адресат з даної адреси вибув, при цьому позивач не повідомляв відповідача про обставини щодо зміни своєї адреси та ін.

Позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що факт наявності спірної продукції у відповідача підтверджується матеріалами справи, зокрема листом № 39 від 16.02.07 р., договором б/н від 15.09.06 р., постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.08 р. по справі № 15/382-07, яка має преюдиційне значення для даної справи, і право власності на цю продукцію позивач набув на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.06 р., однак відповідач незаконно продовжує її утримувати та ін.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 15.09.06 р. між СФГ «Ломаки»та ТОВ “Мурафський цукровий завод”, правонаступником якого є відповідач, укладено договір на переробку цукрових буряків б/н, відповідно до умов якого ТОВ “Мурафський цукровий завод” переробляє передані СФГ Ломаки А.І. цукрові буряки, а в якості розрахунку передає СФГ Ломаки А.І. продукти переробки цукрового буряку –цукор і патоку у співвідношенні: 40 % заводу, а 60 % господарству відносно прийнятого на переробку цукрового буряку. За умовами цього договору (п. 4.1.) вироблена продукція зі зданих на переробку буряків, за виключенням залишених заводу за вартість технічної переробки, є власністю СФГ Ломаки А.І., яку, при відсутності інших домовленостей, СФГ «Ломаки А.І.»отримує безпосередньо на заводі.

П. 2.6 вказаного договору було передбачено обов'язок СФГ «Ломаки А.І.»завершити вибірку цукру і жому до 01.04.07 р., а меляси до 01.05.07 р.

Відповідно до залучених до матеріалів справи накладних № 1-09 від 29.09.06 р. та № 1-11 від 06.11.06 р. СФГ «Ломаки А.І.»передав ТОВ «Мурафський цукровий завод»цукровий буряк в заліковій вазі 60 т.

Як зазначає під час розгляду даної справи позивач, своїх зобов'язань щодо виборки буряку СФГ «Ломаки»не виконувало.

Належних та допустимих доказів того, що відповідач умови вказаного договору виконав матеріали справи не містять.

Матеріали справи також свідчать про те, що 28.12.2006 року між СФГ Ломаки А. І. та позивачем укладено договір купівлі-продажу товару, а саме: СФГ Ломаки А.І. продало, а позивач придбав цукор у кількості 6,1 т та мелясу у кількості 13 т вартістю 22 349,04 грн.

П. 2.1. вказаного договору передбачено, що товар знаходиться на зберіганні ТОВ «Муравський цукровий завод». Такі ж відомості були зазначені сторонами в акті прийому-передачі прав власності на товар від 28.12.06 р.

Разом з тим, відомостей про підстави зберігання ТОВ «Муравський цукровий завод»вказаного товару ні договір від 28.12.06 р. ні акт від 28.12.06 р. не містять.

Відповідно до залученої до матеріалів справи довідки ТОВ “Мурафський цукровий завод” № 39 від 16.02.2007 р., СФГ «Ломаки»має на зберіганні у ТОВ «Мурафський цукровий завод»давальницьку продукцію: цукор –6,156 тонн, 13,280 тонн патоки. Кредиторська заборгованість за цукровий буряк станом на 16.02.07 р. становить 53809,25 грн.

Однак, відомостей про те, що вказаний товар ТОВ “Мурафський цукровий завод” перебуває в нього на підставі саме умов договору на переробку цукрових буряків б/н від 15.09.2006 р. або іншого договору вказана довідка також не містить.

Позивач, вважаючи себе власником вказаної продукції 04.07.08 р. надіслав відповідачу вимогу про його повернення у семиденний термін з моменту отримання даної вимоги. Зазначена вимога позивача про повернення товару отримана відповідачем 07.07.2008 року., однак залишена без задоволення, про що позивачу були направлені відповідні відповіді на претензію № 378 від 16.07.08 р. та № 380 від 24.07.08 р., в яких відповідач вказував на те, що підставою  для такої відмови є той факт, що позивач не надав доказів наявності в нього права на цей товар, а сам відповідач жодних зобов'язань перед позивачем не має.

Разом з тим відповідач також зазначає, що належна СФГ «Ломаки»меляса в кількості 13,228 т. була списана в результаті закінчення терміну її придатності згідно з ДСТУ 3696-98 (акт від 30.09.08 р.)

Факт відмови відповідача передати цукор та мелясу позивачу і став підставою для звернення останнього до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що позивач придбав спірну продукцію у СФГ «Ломаки», однак відповідач без жодних правових підстав продовжував її утримувати.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи та зробив невірний висновок стосовно наявності чи відсутності певних фактів, які мають значення для справи.

Зокрема суд першої інстанції при винесенні рішення не врахував той факт, що укладений між позивачем та СФГ «Ломаки»договір купівлі-продажу від 28.12.06 р. не містить відомостей про підстави зберігання ТОВ «Муравський цукровий завод»або знаходження в нього предмету договору від 28.12.06 р. Разом з тим, як свідчать матеріали справи, та не заперечується сторонами, відповідного договору зберігання товару ТОВ «Муравський цукровий завод» ні з СФГ Ломаки ні з позивачем не укладав.

При цьому, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції до уваги доводи відповідача, а так само відповідні висновки суду першої інстанції про те, що спірний товар зберігається у відповідача на підставі умов укладеного між відповідачем та СФГ Ломаки договору б/н від 15.09.06 р. (а. с. 134), що також визначаються відповідною довідкою відповідача за № 39 від 16.02.07 р. а так само те, що позивач є стороною яка має право вимагати його повернення виходячи з наступного:

Як свідчить поданий позивачем позов, в ньому позивач вимагає зобов'язати відповідача передати товар, який знаходиться у останнього на підставі умов договору б/н від 15.09.06 р. Тобто фактично позивач вимагає від відповідача виконати умови вказаного договору щодо передачі товару, який останній утримує на відповідній правовій підставі та відповідає перед кредитором за невиконання своїх зобов'язань за договором б/н від 15.09.06 р.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 527 ЦК України, Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до вимог ст. 598-599 ЦК України, Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання зокрема припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ст. ст. 626-629 ЦК України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 510, ст. 511 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Як свідчить договір б/н від 15.09.06 р. він містить перелік прав та обов'язків сторін за ним, зокрема обов'язок Заводу (ТОВ «Мурафський цукровий завод») здійснити переробку переданого СФГ «Ломаки»цукрового буряку у встановлений договором строк та право СФГ «Ломаки»забрати цукор, мелясу та жом після переробки. Жодних посилань про права та обов'язки 3-х осіб (в т.ч. позивача) за цим договором вказана угода не містить.

Зазначене свідчить про те, що тільки СФГ «Ломаки»має право вимагати від ТОВ «Мурафський цукровий завод»(а так само і його правонаступника) виконання умов зазначеного договору.

Ст.. 512 ЦК України встановлено підстави за яких можлива заміна кредитора в зобов'язанні.

Відповідно до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, договір про заміну кредитора в зобов'язанні за договором б/н від 15.09.06 р. (відступлення або купівлі-продажу права вимоги) між СФГ «Ломаки»та позивачем не укладався, право вимоги за договором не відступалося, в зв'язку з чим, права вимагати від відповідача виконання своїх зобов'язань за договором б/н від 15.09.06 р. позивач не набув, що зумовлює безпідставність вимог останнього щодо зобов'язання відповідача передати йому товар, який відповідач зобов'язаний передати СФГ «Ломаки»на підставі договору б/н від 15.09.06 р.

Вказане зумовлює безпідставність висновків господарського суду про те, що товар підлягає передачі покупцю з тих підстав, що законом не встановлено таких наслідків, як втрата права власності покупця на придбаний товар у зв'язку із перебуванням цього товару в розпорядженні особи, яка не є стороною договору купівлі-продажу товару, оскільки вирішуючи питання про наявність або відсутність у покупця прав на цей товар необхідно також враховувати факт наявності у сторони, яка зберігає товар відповідних правових підстав на його зберігання, наявності відповідних зобов'язань щодо цього товару перед його продавцем.

Як свідчить прийняте по справі рішення, суд при його прийнятті зазначених обставин не врахував, та прийшов до безпідставних висновків про право позивача вимагати від відповідача передачі товару, тобто фактично виконати свої зобов'язання перед СФГ «Ломаки»за договором б/н від 15.09.06 р.

Разом з тим, суд першої інстанції також не врахував той факт, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем умов договору б/н від 15.09.06 р. щодо переробки буряків. Вказане підтверджується зокрема наступним:

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, в них відсутні будь-які документи, які б свідчили про виконання відповідачем умов договору б/н від 15.09.06 р. в частині виконання своїх зобов'язань щодо переробки буряків, зокрема відповідні акти прийняття робіт, або інші первинні документи, які можуть засвідчувати вказані обставини.

Довідка № 39 від 16.02.07 р., на яку посилався при прийнятті рішення господарський суд, таким доказом не може бути, оскільки по-перше вона не є первинним документом в розумінні ст.. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», по-друге в ній відсутні будь-які посилання на те, що належним СФГ «Ломаки»товар який зберігає ТОВ «Муравський цукровий завод»має якесь відношення до договору № б/н від 15.09.06 р. та був вироблений саме на виконання вказаної угоди, і по-третє  до матеріалів справи залучена лише копія вказаного документа, відповідність оригіналу якої ніким не посвідчена, що в свою чергу з урахуванням вимог ст. 36 ГПК України унеможливлює її прийняття до уваги в якості належного та допустимого доказу.

З цих же підстав не може бути прийнята судом до уваги залучений до матеріалів справи лист вих. № 172 від 22.05.09 р. «Інформація по переробці та розрахунках за зданий ФСГ Ломаки цукровий буряк згідно договору № 51 від 15.09.06 р. До того ж, відповідач при її наданні не зазначив підстав неможливості її наданні під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Крім того, не є обов'язковими для вирішення даного спору факти встановлені постановою Харківського апеляційного господарського суду по справі № 15/15-07, на які посилається позивач в обґрунтування свого позову, оскільки відповідно ч. 2 до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, тоді як свідчить вказана постанова, в справі № 15/15-07 сторони по даній справі участі не приймали, а відповідний суд не надав оцінки та висновків стосовно виконання відповідачем умов договору б/н від 15.09.06 р. та передачі за ним прав вимоги позивачу.

Тобто факти, встановлені постановою Харківського апеляційного господарського суду по справі № 15/15-07 в даному випадку не є преюдиційними та повинні доводитися сторонами на загальних підставах, а саме в порядку, встановленому положеннями розділу V ГПК України.

Крім того, вказане дає суду підстави також вважати, що СФГ «Ломак»та позивач при укладанні  договору купівлі-продажу від 28.12.06 р. не мали відомостей щодо кількості товару, який знаходиться у відповідача.

До того ж, позивач не надав суду доказів набуття права власності на спірний товар за зазначеним договором, оскільки не надав відповідних доказів його оплати. Лист СФГ «Ломаки»від 29.12.06 р. про проведення заліку зустрічних однорідних вимог суд вважає такими, що не має відповідної сили, оскільки при цьому позивач не надав суду доказів наявності підстав для проведення цього заліку а так само доказів сплати ПДВ.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції визнає вимоги позивача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин щодо наявності в позивача права вимагати від відповідача спірний товар, а так само доказів наявності у відповідача цього товару. Таким чином, прийняте по справі рішення про задоволення позову підлягає скасуванню, а сам вказаний поданий позивачем позов задоволенню не підлягає.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 111,75 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, і воно підлягає скасування з інших підстав та мотивів, ніж ті, що зазначені заявником в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 3 ст. 104,  ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.04.09 р. по справі № 15/313-08 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства “Агрозахист”( (61000, м. Харків, вул. 23 Серпня, б. 12, к. 3, код за ЄДРПОУ 31634622, п/р 26008036198200 в АКІБ “Укрсиббанк” м. Харкова, МФО 351005) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства “Явір” (62020, Харківська область, Краснокутський р-н, с. Мурафа, вул. Соснова,16,  код за ЄДРПОУ 30895672, п/р № 260014319 в ХОД "Райффайзен банк Аваль м. Харків, МФО  350589) позивача 111,75 грн. держмита по скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

         Головуючий суддя                                                                    Пушай В.І.  

                                 Судді                                                                    Плужник О.В.  

                                                                                                               Барбашова С.В.