Рішення

від 19.08.2014 по справі 908/2588/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 13/43/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2014 Справа № 908/2588/14

За позовом: Приватного підприємства «Автостоянка», м. Запоріжжя

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про визнання права власності

Суддя Серкіз В.Г.

Представники :

Від позивача: Бредіхін Ю.Ю., довіреність № 1 від 21.07.2014р.

Від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 1 від 08.01.2014р.

Розглядається позовна заява Приватного підприємства «Автостоянка» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання об'єктами нерухомого майна контрольно-пропускний пункт літ. А, навіс літ. Б, навіс літ. В, навіс літ. Г, навіс літ. Д, розташовані за адресою АДРЕСА_2 та визнання за Приватним підприємством «Автостоянка» право власності на об'єкти нерухомого майна контрольно-пропускний пункт літ. А загальною площею 34,2 м 2 , навіс літ. Б загальною площею 308,7 м 2 , навіс літ. В загальною площею 260,6 м 2 , навіс літ. Г загальною площею 452,2 м 2 , навіс літ. Д загальною площею 550,8 м 2 , розташовані за адресою АДРЕСА_2.

Ухвалою суду від 22.07.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2588/14, присвоєно справі номер провадження 13/43/14 та призначено судове засідання на 19.08.2014р.

До початку розгляду справи представниками сторін заявлено клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

19.08.2014р. справу розглянуто, спір вирішено, прийнято рішення у справі, вступну та резолютивну частини якого оголошено в судовому засіданні згідно із приписами ст. 85 ГПК України.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позові від 21.07.2014р. та просить суд визнати об'єктами нерухомого майна контрольно-пропускний пункт літ. А, навіс літ. Б, навіс літ. В, навіс літ. Г, навіс літ. Д, розташовані за адресою АДРЕСА_2 та визнати за Приватним підприємством «Автостоянка» право власності на об'єкти нерухомого майна контрольно-пропускний пункт літ. А загальною площею 34,2 м 2 , навіс літ. Б загальною площею 308,7 м 2 , навіс літ. В загальною площею 260,6 м 2 , навіс літ. Г загальною площею 452,2 м 2 , навіс літ. Д загальною площею 550,8 м 2 , розташовані за адресою АДРЕСА_2. Позовні вимоги засновані на приписах ст. 316, 317, 328, 329, 376 ЦК України.

Відповідач проти позову не заперечив, визнав позовні вимоги в повному обсязі, підтвердивши факт здійснення будівництва на території, належній позивачу, без будь-якого із ним узгодження.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

01.08.2010р. між Приватним підприємством «Автостоянка» (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди № 01-08/1. За умовами вказаного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування майно - автостоянку по АДРЕСА_3 (п. 1.1 Договору).

Відповідно до акту Державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвердженого розпорядженням міського голови від 08.02.2000р. № 134 об'єкт будівництва - відкрита охороняєма платна автостоянка прийнята в експлуатацію.

Пунктом 2 рішення державної технічної комісії, закріпленого у названому акті, визначено, що цей акт може служити основою для реєстрування у відповідних органах об'єкта як колективної або приватної власності юридичних осіб, а також у державних органах статистики.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в управлінні розвитку підприємництва, торгівлі та послуг отримано дозвіл на розміщення на території об'єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення.

Пунктом 5.2 Договору оренди № 01-08/1 від 01.08.2010р. встановлено, що орендатор має право з дозволу орендодавця вносити зміни у склад орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переоснащення, яке зумовлює підвищення його вартості.

Відповідач за час дії договору з метою поліпшення функціювання орендованого майна здійснив його реконструкцію, а саме: збудував нежитлові приміщення, які складаються з будівлі контрольно-пропускного пункту та металевих навісів з бетонним фундаментом.

Орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» проведено первинну технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна, складено технічний паспорт та присвоєно об'єктам нерухомого майна, що розташовані по АДРЕСА_3 наступні інвентарні позначення: контрольно-пропускний пункт літ. А, навіс літ. Б, навіс літ. В, навіс літ. Г, навіс літ. Д.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 будівництво зазначених будівель та споруд здійснила без належним чином затвердженого проекту, без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, отже вони є об'єктами самочинного будівництва.

Крім того, слід зазначити, що жодного дозволу на будівництво орендодавцем, тобто позивачем відповідачу, згідно до п. 5.2 Договору оренди не надавалось, а саме будівництво здійснено без його відома.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Користувачем земельної ділянки на якій здійснено зазначене вище будівництво є Приватне підприємство «Автостоянка».

Так, у 2006 році між Запорізькою міською радою (орендодавець) та ПП «Автостоянка» (орендар) укладено договір оренди землі.

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди землі, Орендодавець, відповідно до рішення двадцять першої сесії четвертого скликання Запорізької міської ради № 44/379 від 20.04.2005р. надає, а Орендар приймає в строкове плане користування земельну ділянку для розташування тимчасової відкритої охороняємої платної автостоянки, яка знаходиться: АДРЕСА_3

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,5826 га.

Пунктом 15 Договору оренди землі визначено цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови.

За умовами п. 8 Договору оренди землі, договір укладається на десять років, тобто, строком до 2016 року.

Положеннями статей 316, 317, ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з вимогами статей 328, 329 ЦК України - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною 5 ст. 376 ЦК України встановлено, що на вимогу користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує, права інших осіб.

Згідно із ч. 6 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за користувачем земельної ділянки, на якій воно розміщено.

Між позивачем та відповідачем досягнуто домовленості про відшкодування вартості будівництва зазначених вище споруд у розмірі 122 000 грн.

Крім того, частиною 1 ст. 181 ЦК України унормовано, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено, що нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та за реєстр. в Міністерстві юстиції України від 10.07.01 за № 582/5773 (далі Інструкція), до об'єктів нерухомого майна, що підлягають технічній інвентаризації, належать:

- будинки і споруди громадського та виробничого призначення, інженерні мережі, елементи благоустрою тощо;

- господарські будівлі (сараї (хліви), гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, сміттєзбірники тощо);

- господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо);

Таким чином, враховуючи вище наведені положення Інструкції, побудованій споруди є об'єктами нерухомого майна.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що відповідач здійснив фактично самочинне будівництво на земельній ділянці, яка на законних підставах перебуває в користуванні позивача, не отримавши відповідних дозволів та не розробивши проекту, а також на те, що між позивачем та відповідачем досягнуто угоди про відшкодування вартості цього будівництва, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки об'єкти нерухомості самочинно побудовані на його земельній ділянці без його дозволу, а визнання права власності на ці об'єкти за ним не порушує права інших осіб.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 2 440 грн. 00 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, з вини якого спір доведений до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати об'єктами нерухомого майна контрольно-пропускний пункт літ. А, навіс літ. Б, навіс літ. В, навіс літ. Г, навіс літ. Д, розташовані за адресою м. Запоріжжя, вул. Рубана, 10а

3. Визнати за Приватним підприємством «Автостоянка» (м. Запоріжжя, вул. Будьонного, 16б, код ЄДРПОУ 22118682) право власності на об'єкти нерухомого майна контрольно-пропускний пункт літ. А загальною площею 34,2 м 2 , навіс літ. Б загальною площею 308,7 м 2 , навіс літ. В загальною площею 260,6 м 2 , навіс літ. Г загальною площею 452,2 м 2 , навіс літ. Д загальною площею 550,8 м 2 , розташовані за адресою м. Запоріжжя, вул. Рубана, 10а.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69123, АДРЕСА_1, номер ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Автостоянка» (69000, м. Запоріжжя, вул. Будьонного, 16Б, код ЄДРПОУ 22118682) 2 440 (дві тисячи чотириста сорок) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 20.08.2014р.