Рішення

від 01.07.2009 по справі 41/104пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

41/104пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

01.07.09 р.                                                                                                       Справа № 41/104пд                               

Суддя господарського суду Донецької області                                 Гончаров С.А.          

при секретарі судового засідання Прудніковій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства „Вестастрой”, м. Краматорськ

до відповідача: Артемівської міської ради, м. Артемівськ

про визнання недійсною частини додаткової угоди від 20.05.2008 року, якою вносяться зміни в частині збільшення орендної плати з 01.04.2007 року по 04.09.2008 року до п. 9 договору оренди земельної ділянки № 040614700091 від 06.10.2006 року, розташованої за адресою: м. Артемівськ, вул. Соборна, 15; визнання недійсним положення п. 3 додаткової угоди від 20.05.2008 року в частині того, що „Після державної реєстрації цієї додаткової угоди Орендар сплачує суми орендної плати за розрахункові періоди у сумах, зазначених в цій додатковій угоді”.

При участі представників:

від позивача: Шандиба І.О. – довіреність від 24.11.2008р. № 419

від відповідача: Іванушкін І.С. – довіреність від 18.05.2009 №01/11-459

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Вестастрой”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Артемівської міської ради про визнання недійсною частини додаткової угоди від 20.05.2008 року, якою вносяться зміни в частині збільшення орендної плати з 01.04.2007 року по 04.09.2008 року до п. 9 договору оренди земельної ділянки № 040614700091 від 06.10.2006 року, розташованої за адресою: м. Артемівськ, вул. Соборна, 15; визнання недійсним положення п. 3 додаткової угоди від 20.05.2008 року в частині того, що „Після державної реєстрації цієї додаткової угоди Орендар сплачує суми орендної плати за розрахункові періоди у сумах, зазначених в цій додатковій угоді”.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 20.05.2008 року керівником позивача було підписано спірну додаткову угоду, якою переглянуто розмір річної орендної плати з 01.04.2007 року по 01.01.2008 року, який склав 41236,09 грн., одночасно встановлено збільшений річний розмір орендної плати з 01.01.2008 року по 01.02.2008 року в сумі 65588,83 грн., а також збільшувався розмір орендної плати з 01.02.2008 року, який склав 95309,18 грн. Позивач не згодний з частиною спірною угоди щодо збільшення орендної плати з 01.04.2007 року та по дату державної реєстрації даної угоди (04.09.2008 року), оскільки правочин, який підлягає державній реєстрації відповідно до закону, є вчиненим з моменту його державної реєстрації та якщо спірна додаткова угода набирає чинності з моменту її державної реєстрації, то правовідносини, передбачені даною угодою, змінюються також з моменту державної реєстрації.

Позивачем також звернено увагу суду на те, що рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 зміни, внесені Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” до земельного законодавства України щодо збільшення мінімальної ставки орендної плати, визнано неконституційними.

Також, посилаючись на ст. 230 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що спірна угода вчинена позивачем під впливом обману.

Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву, проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що розмір, форма та строки внесення орендної плати, відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України „Про оренду землі”, встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, а відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін; підписання спірної угоди, відсутність протоколу розбіжностей та перерахунки коштів у відповідності із спірною угодою свідчать про погодження позивачем зміни розміру орендної плати.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, суд ВСТАНОВИВ:  

06.10.2006 року між орендодавцем – Сніжнянською міською радою, та орендарем – Закритим акціонерним товариством „Вестастрой” укладено договір оренди земельної ділянки територіальної громади м. Артемівська, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування  земельну ділянку площею 1,3917 га із земель промисловості, підприємств іншої промисловості, для обслуговування нежитлових приміщень, яка знаходиться за адресою: м. Артемівськ, вул. Соборна, 15, кадастровий № 1410300000:00:017:0149.

Згідно п. 8 договору оренди (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 03.08.2006 року) договір укладено на 10 років, починаючи з моменту його державної.

Попередня редакція п. 9 договору оренди земельної ділянки (що діяла на момент укладення договору оренди) визначала, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, згідно розрахунку орендної плати, який є невід'ємною частиною цього договору, та вноситься рівними частинами щомісячно. Розмір річної орендної плати складає 30927,07 грн., розмір місячної орендної плати складає 2577,26 грн.

Договір зареєстрований у Артемівському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства „Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис  від 06.10.2006 року за № 040614700091.

Згідно акту приймання-передачі об'єкта оренди від 06.10.2006 року відповідачем передано, а позивачем прийнято земельну ділянку, розташовану у м. Артемівську по вул. Соборній, 15, кадастровий № 1410300000:00:017:0149, загальною площею 1,3917 га для обслуговування нежитлових приміщень.

20.05.2008 року між орендодавцем – Сніжнянською міською радою, та орендарем – Закритим акціонерним товариством „Вестастрой” укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № 040614700091 від 06.10.2006 року, розташованої по вул. Соборна, 15 (кад. № 1410300000:00:017:0149).

Згідно наведеної додаткової угоди сторони домовились, зокрема, про викладення п. 9 договору оренди земельної ділянки № 040614700091 від 06.10.2006 року у наступній редакції: „орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, згідно розрахунку орендної плати, який є невід'ємною частиною цього договору, та вноситься рівними частинами щомісячно. Розмір річної орендної плати з 01.04.2007 року по 01.01.2008 року складає 41236,09 грн., розмір місячної орендної плати з 01.04.2007 року по 01.01.2008 року складає 3436,34 грн. Розмір річної орендної плати з 01.01.2008 року по 01.02.2008 року складає 65588,83 грн., розмір місячної орендної плати з 01.01.2008 року по 01.02.2008 року складає 5299,07 грн. Розмір річної орендної плати з 01.02.2008 року складає 95309,18 грн., розмір місячної орендної плати з 01.02.2008 року складає 7942,43 грн.”.

Пунктом 3 додаткової угоди від 20.05.2008 року визначено, що дана угода діє з моменту її державної реєстрації, після державної реєстрації цієї додаткової угоди орендар сплачує суми орендної плати за розрахункові періоди у сумах, зазначених в цій додатковій угоді.

Додаткову угоду зареєстровано у Артемівському міському відділі Донецької регіональної філії  Державного підприємства „Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.09.2008 року за № 040814700415.

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсною частини додаткової угоди від 20.05.2008 року щодо збільшення орендної плати з 01.04.2007 року по 04.09.2008 року; визнання недійсним положення п. 3 додаткової угоди від 20.05.2008 року в частині того, що „Після державної реєстрації цієї додаткової угоди Орендар сплачує суми орендної плати за розрахункові періоди у сумах, зазначених в цій додатковій угоді”.

Пунктом 3 частини 1 статі 3 Цивільного Кодексу України визначено, що свобода договору є однією з загальних засад цивільного законодавства.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 Цивільного Кодексу України).

Договір, згідно статті 11 цього ж Кодексу, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, згідно ч. 1 зазначеної статті Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось, пунктом 3 спірної додаткової угоди визначено, що дана угода діє з моменту її державної реєстрації, після державної реєстрації цієї додаткової угоди орендар сплачує суми орендної плати за розрахункові періоди у сумах, зазначених в цій додатковій угоді.

Позивач заперечує дійсність наведеного положення додаткової угоди з тих підстав, зокрема, що, оскільки спірна додаткова угода набирає чинності з моменту її державної реєстрації, то правовідносини, передбачені даною угодою, змінюються також з моменту державної реєстрації та не розповсюджуються на минуле.

Проте, відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Таким чином, положення додаткової угоди від 20.05.2008 року до договору оренди земельної ділянки № 040614700091 від 06.10.2006 року, які стосуються застосування її умов до відносин, які виникли до державної реєстрації наведеної додаткової угоди, щодо сплати орендарем після державної реєстрації цієї додаткової угоди орендної плати за розрахункові періоди у сумах, зазначених в цій додатковій угоді, є такими, що відповідають положенням цивільного законодавства.

Також, позивач посилався на рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008, яким зміни, внесені Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” до земельного законодавства України щодо збільшення мінімальної ставки орендної плати, визнано неконституційними.

Проте, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 309-VI від 03.06.2008 року внесені зміни до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України “Про оренду землі”. Зазначені норми викладені у такій редакції:  "Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині".

Згідно п. 1 Прикінцевих положень цього закону, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Таким чином, положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 309-VI від 03.06.2008 року щодо встановлення граничних розмірів орендної плати за земельні ділянки, набули чинності з 22.05.2008 року, тобто, положення земельного законодавства про те, що граничні розміри орендної плати не можуть бути меншими ніж 3% грошової оцінки землі, не припиняли своєї дії, та посилання позивача на рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 не приймаються судом до уваги.

Крім того, позивач стверджує, що спірна додаткова угода вчинена позивачем під впливом обману.

Відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Істотне значення має обман щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

До матеріалів справи не додано доказів, які б підтверджували, що позивач був введений в оману відповідачем щодо кожної з обставин, які мають істотне значення, а саме, що при укладанні спірної угоди позивач не усвідомлював природу вчинюваного правочину, прав та обов'язків сторін, або відповідач замовчував існування будь-яких обставин, які могли б бути перешкодою вчинення правочину,

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено належним чином ту обставину, що спірна угода була ним укладена під впливом обману.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 41, 42, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства „Вестастрой” до Артемівської міської ради про визнання недійсною частини додаткової угоди від 20.05.2008 року, якою вносяться зміни в частині збільшення орендної плати з 01.04.2007 року по 04.09.2008 року до п. 9 договору оренди земельної ділянки № 040614700091 від 06.10.2006 року, розташованої за адресою: м. Артемівськ, вул. Соборна, 15; визнання недійсним положення п. 3 додаткової угоди від 20.05.2008 року в частині того, що „Після державної реєстрації цієї додаткової угоди Орендар сплачує суми орендної плати за розрахункові періоди у сумах, зазначених в цій додатковій угоді” – відмовити.

               Суддя