Постанова

від 26.06.2009 по справі 10/22-09(30/79-08(8/133-08)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/22-09(30/79-08(8/133-08)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2009                                                                       Справа№  10/22-09(30/79-08(8/133-08)

 Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідача)    

суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача:  Величко Наталія Анатоліївна, представник, довіреність №1  від 05.01.09; Завертайний Ігор Борисович, арбітражний керуючий, паспорт серії АН 398918  від 11.12.98;

від відповідача:  Ільїн Владислав Вікторович, представник, довіреність №48-08  від 25.12.08.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства відкритого типу “Криворізький домобудівельник”, м.Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  16.04.09р. у справі №10/22-09(30/79-08(8/133-08))

за позовом акціонерного товариства відкритого типу “Криворізький домобудівельник”, м.Кривий Ріг  

до   товариства з обмеженою відповідальністю “Домобудівельник”, м.Кривий Ріг

про  стягнення 292099,11 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2009 року (суддя Кощеєв І.М.) в позові про стягнення з відповідача 292099,11 грн. 18 коп. заподіяних збитків відмовлено з тих підстав, що позивачем не доведено суду наявність повного складу цивільного правопорушення, яка необхідна для відшкодування збитків, зокрема шкідливий результат такої поведінки (збитки) та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.

        Не погодившись з вказаним рішенням позивач його оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, неповним дослідженням всіх обставин справи. Стверджує, що суд не дав юридичної оцінки діям відповідача щодо невиконання судового рішення в добровільному порядку не встановив, чи вжито відповідачем всіх передбачених законодавством  заходів, спрямованих на добровільне виконання рішення, при цьому суд погодився, що відповідач порушив встановлені вимоги щодо виконання в установленні строки рішення господарського суду. Суд не врахував оцінку протиправних дій відповідача наведених в рішенні господарського суду від 03 вересня 2007 року по справі № 25/9-07, яким зобов'язано відповідача не чинити позивачу перешкод в користуванні та розпорядженні майном.

           В обґрунтування своїх висновків суд послався на ухвалу господарського суду у справі № Б29/26/2/62/00 від 27 грудня 2007 року, якою охоплюється лише період з 27 грудня 2007 року по 01 липня 2008 року, а не весь період заявлений позивачем (з 12 грудня 2005 року по 01 квітня 2008 року). Таким чином, судом не спростовано наявність інших підстав для додаткового провадження терміну ліквідаційної процедури. Не встановлено наявність в ліквідаційній масі банкрута іншого майна , що могло зумовити продовження ліквідаційної процедури.

          Скаржник оспорює висновки суду щодо відсутності повного складу цивільного правопорушення і просить скасувати рішення, позовні вимоги задовольнити повністю.

           Відповідач доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

           В судовому засіданні  11 червня 2009 року оголошувалась перерва до 25 червня 2009 року, у зв'язку з відмовою скаржника від оголошення вступної та резолютивної частини постанови, в судовому засіданні 25 червня 2009 року оголошена перерва до 26 червня 2009 року.

           Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

           Акціонерним товариством відкритого типу “Криворізький домобудівельник” заявлено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Домобудівельник” 292 099 грн. 11 коп., що становить, як зазначив позивач, реальну майнову шкоду, яка заподіяна йому внаслідок вимушеного продовження ліквідаційної процедури у справі про банкрутство через дії відповідача, пов'язані з невиконанням останнім судових рішень з приводу визнання угод недійсними і повернення майна за цими угодами позивачу.

          Позовні вимоги з врахуванням уточнень від 10 грудня 2008 року вмотивовані ст.ст. 3, 4, 11, 22, 509, 610, 611, 614, 623 Цивільного кодексу України, ст.ст. 23, 26, 30, 31, 32 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

            Вказані збитки складаються із додаткових витрат на проведення ліквідаційної процедури за період з 01 червня 2005 року по 31 березня 2008 року, зокрема: витрат пов'язаних з утриманням та збереженням майнових активів банкрута, включаючи  заробітну плату робітникам в сумі 134 259, 25 грн., витрат на поточні комунікаційні та експлуатаційні платежі (в. Тому числі плату за оренду, опалення, воду і т.і.) в сумі 130 142, 47 грн., витрат на оплату послуг ліквідатора в сумі 25 160 грн., оплату  послуг БТІ на виготовлення техдокументації в сумі  548,8 грн., витрати на розрахунково –касове обслуговування в сумі 1988,59 грн. (розрахунок, т.6  а.с.73).

             Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа може нести відповідальність виключно за наявності її вини і згідно ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України, відшкодуванню підлягають лише збитки, які завдані особі в результаті порушення її цивільного права.

             Стаття 610 Цивільного кодексу України встановлює, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання  з  порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання відповідно до ст. 611  Цивільного кодексу України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

            Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України).

          Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника. Тому позивач має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, але й сам факт порушення боржником його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням та шкодою.

           У вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів  на майно боржника тощо (п.9 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01 квітня 1994 року “Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” із змінами).

          Судова колегія погоджується з висновком господарського суду Дніпропетровської області, що відповідач порушив встановлені вимоги щодо виконання в установлені строки рішення господарського суду у справі № 25/145 від 12 серпня 2004 року яким договір № 2-н від 10 травня 2000 року визнано не дійсним та зобов'язав товариство з обмеженою відповідальністю “Домобудівельник” повернути акціонерному товариству відкритого типу “Криворізький домобудівельник” нерухоме майно.

          Адже не можна погодитися з твердженням скаржника, що відповідач безпідставно оскаржував вказане рішення у зв'язку з чим тільки 22 квітня 2005 року господарським судом було видано наказ, оскільки це процесуальне право сторони, яке передбачено процесуальним   законом і не можна позбавити сторону користування вказаним правом.

           Вказане стосується і оскарження дій державного виконавця при здійсненні виконавчого  провадження, оскільки таке право надано як стягувачеві так й боржнику згідно Господарського процесуального кодексу України, Закону України “Про виконавче провадження”.

           Позивач стверджує, що відповідач у встановлений законом 7 денний термін добровільно не виконав рішення суду у справі № 25/145.

          Відповідно до Закону “Про виконавче провадження” виконавче провадження складається із двох етапів: добровільного та примусового виконання (ст. 30 Закону). Тому визначення часу  з якого позивач вважає, що  його права були порушені, з 22 травня 2005 року, з моменту, коли сплинув строк для добровільного виконання рішення вважається неправильним.

          Крім того, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження щодо виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області у справі № 25/145, дії виконавчої служби не завжди були правомірними, що виключає в даному випадку наявність повної вини відповідача в спричиненні збитків позивачу, що підтверджується постановою № 123/25/5/2005 від 23 червня 2005 року “Про результати перевірки виконавчого провадження”.

         Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2004 року у справі № Б29/26/2/62/00 акціонерне товариство відкритого типу “Криворізький домобудівельник” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на один рік, призначено ліквідатором  Завертайного І.Б. Строк ліквідаційної процедури неодноразово господарським судом продовжувався.

         Підставою продовження строку ліквідаційної процедури було не тільки тривале неповернення банкруту об'єктів нерухомості по договору № 2-н від 10 травня 2000 року, а й інші господарські спори, пов'язані із поверненням банкруту інших об'єктів нерухомості, що підтверджується ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2007 року у справі № Б29/26/2/62/00 .

          Частина 1 ст.25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі Закон про банкрутство) встановлює повноваження ліквідатора, які він здійснює в ліквідаційній процедурі.

            Зокрема, ліквідатор приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів і т.і.

            Отже дії ліквідатора акціонерного товариства відкритого типу “Криворізький домобудівельник” щодо повернення майна від Товариства з обмеженою відповідальністю “Домобудівельник” входять до кола його повноважень.

           За виконання своїх повноважень ліквідатор отримує відповідну оплату своїх послуг в розмірі встановленому комітетом кредиторів.

           Вимагаючи повного відшкодування витрат на оплату послуг ліквідатора за період з 01 червня 2005 року по 31 березня 2008 року, позивач не враховує, що до повноважень ліквідатора входило не тільки вжиття заходів по поверненню майна за визнаним недійсним договором № 2-н а і він повинен був виконувати інші повноваження пов'язані з ліквідаційною процедурою.  

          Від так позивач повинен був визначити розмір витрат з оплати його послуг пропорційно розміру роботи проведеної ним з повернення майна за вказаним договором.

          Позивач не довів, що понесені ним витрати з утриманням і зберіганням майнових активів банкрута, витрати на поточні комунальні та експлуатаційні послуги пов'язані з необхідністю утримувати майно банкрута через тривале невиконання відповідачем зобов'язання з повернення майна по договору № 2-н, які заходи приймалися ним до скорочення зазначених витрат.

           Спеціальний Закон “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачає правових наслідків закінчення строку ліквідаційної процедури і його продовження.

          Судова колегія вважає неправомірним віднесення всіх витрат здійснених в процедурі ліквідації акціонерного товариства відкритого типу “Криворізький домобудівельник” на товариство з обмеженою відповідальністю “Домобудівельник”    

          Отже апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду, що позивачем не доведена наявність повного складу цивільного правопорушення, яка необхідна для відшкодування збитків, зокрема шкідливий результат такої поведінки (збитки) та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.

         За наведених підстав доводи скаржника до уваги не приймаються.

         Таким чином рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2009 року відповідає діючому законодавству, підстави для його скасування відсутні.

   Керуючись статтями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

           Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 квітня  2009 року  у справі № 10/22-09(30/79-08(8/133-08)) залишити без змін.

          Апеляційну скаргу акціонерного товариства відкритого типу “Криворізький домобудівельник”, м.Кривий Ріг  залишити  без задоволення.

          Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                           О.В.Джихур

Суддя                                                                                 О.М.Виноградник

Суддя                                                                                 О.М.Лисенко