Рішення

від 02.06.2009 по справі 44/292

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

44/292

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  44/292

02.06.09

За позовом   Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії        “Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних   газопроводів “Київтрансгаз”

До                Приватного підприємства “Шверт”

Про              стягнення  29 858,70 грн.

Суддя  Чеберяк П.П.

Представники:

від позивача      Жекова І.І. –представник

від відповідача  Підпалова М.Л. –представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірня компанія “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії   “Нафтогаз України” в особі філії  “Управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз” (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з  Приватного підприємства “Шверт” (далі - відповідач) заборгованості  29 858,70 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2009 року порушено провадження   у справі № 44/292 та призначено розгляд справи на 02.06.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті заявленого позову, підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві від 28.04.2009 р., та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, --

ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2007 року між позивачем та  відповідачем було укладено контракт № 39-КТГ на капітальний ремонт  ВЛК УМГ  “Київтрансгаз” за адресою м. Київ, пр. Комарова, 44 (надалі -      контракт), розроблений на підставі проектно-кошторисної документації «капітальний ремонт приміщень їдальні», затвердженої позивачем 12.04.2007 р., в складі якої для визначення вартості робіт застосовувались нормативні розцінки Державного комітету України у справах містобудування і архітектури (далі - Держбуд). Зазначений контракт  за правовою природою є договором будівельного підряду, і на нього в цілому розповсюджуються норми законодавства, що регулюють підряд, а також норми спеціальних нормативних актів, прийнятих в сфері капітального будівництва.

У відповідності до вимог Контракту відповідач в повному обсязі без зауважень виконав передбачені договором роботи, у встановленому порядку передав виконані роботи  позивачу, а позивач, в свою чергу, повністю розрахувався за виконані работи та використані матеріали.

Факт передачі виконаних робіт із зазначенням обсягів, видів, вартості робіт та використаних при їх виконанні матеріалів підтверджується  двома актами виконаних робіт за формою КБ-2 та формою КБ-3, які були  підписані сторонами 18.04.2007 р.

На підтвердження факту оплати виконаних робіт позивач надав копії платіжних доручень: від 14.05.07 р. на суму 100 000,00 грн., від  15.06.07 р. на суму 73 733, 60 грн.,  від 09.08.07 на суму 150 000,00 грн., від 14.11.07 на суму 46 356, 00 грн. Загальна вартість виконаних робіт за Контрактом складає 370 089,60 грн. Сплачено за Контрактом 370 089,60 грн.

В січні–квітні 2008 року Контрольно-ревізійним управлінням в м. Києві було проведено ревізію позивача. В ході ревізії була проведена зустрічна перевірка в ПП “Шверт”, відповідно до якої було встановлено, що по актам приймання виконаних підрядних робіт враховано вартість механізмів на загальну суму 29 858,70 грн., які фактично при виконанні не застосовувались, на підставі чого був зроблений висновок про завищення на цю суму загальної вартості робіт виконаних підрядником. Результати ревізії позивача викладені в  Довідці ревізії фінансово-господарської діяльності Філії УМГ “Київтрансгаз” ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” від 08.04.2008 року № 08-30/372 за період з 01.07.2006р. по 01.01.2008 р. (надалі –Довідка ревізії).

 Відповідач надав пояснення відносно Довідки ревізії (лист №11/03  від 11.03.08), де повідомив, що у висновках ревізії не було враховано, що при виконанні робіт по  контракту № 39–КТГ від 14.04.07 замість застосування машин і механізмів, передбачених проектом , а саме: автогідропідіймача, використовувалась ручна праця. Згідно з п. 3.2.7.7. Правил визначення вартості будівництва, встановлених Державними будівельними нормами України, прийнятими наказом № 174 Держбуду 27.08.2000 (далі - ДБН Д.1.1-1-2000) та з усталеною практикою, приклади якої наведені у збірниках офіційних документів та роз'яснень Держбуду «Ціноутворення у будівництві»№ 1 за 2003 рік та № 3 за 2004 рік і рекомендовані до застосування, підприємство має право використовувати відповідні розцінки із застосуванням підйомних машин та механізмів при використанні ручного підйому матеріалів, при умові, що вартість ручної праці не перевищує вартість використання машин та механізмів.  

Згідно з п. 3.2.7.7. ДБН Д.1.1-1-2000, при  розрахунках  вартості  експлуатації  будівельних машин і механізмів,  якщо внаслідок об'єктивних причин, роботи планується виконувати   без   застосування   машин   і   механізмів   як  для внутрішньобудівельного   транспортування   матеріальних   ресурсів (горизонтального і вертикального),  так і для виконання робіт, або із застосуванням наявних у підрядній організації  не  передбачених нормами  машин  і механізмів,  вартість таких робіт визначається з урахуванням  змінених  умов   виконання   робіт   з   відповідними технічними   (у   проекті   виробництва   робіт)  та  економічними обгрунтуваннями. У випадку,  якщо обгрунтовані витрати підрядника,  спричинені зміною    умов    виконання    робіт,    перевищують    відповідну нормативно-розрахункову вартість  робіт,  підрядник  може  вносити пропозицію   щодо   розроблення   та  затвердження  індивідуальних ресурсних елементних кошторисних норм в  складі  проекту. Як пояснив представник відповідача в суді, така пропозиція не вносилась, оскільки його витрати на виконання робіт шляхом застосування ручної праці несуттєво (на 6% за наданими позивачу розрахунками) перевищували затверджену нормативно-розрахункову вартість робіт і, тому перегляд вартості таких робіт з позивачем не здійснювався, аби не зменшувати завданих темпів виконання робіт, що могло б негативно вплинути на кінцевий результат. Відповідач підкреслив, що за тих обставин, від діяв розумно, доцільно, в інтересах позивача і в межах чинного законодавства. Представник позивача погодився з цим.

Позивач у своїх письмових поясненнях щодо Довідки ревізії підтвердив, що при проведенні розрахункового аналізу відповідності вартості застосування ручної праці вартості використання машин та механізмів було виявлено, що вартісні показники не відрізняються.

Позивач звернувся 16.04.2008 р. до КРУ м. Києва із запереченням до Довідки ревізії з листом № 2441/24-01, в якому зазначив, що висновок про завищення вартості виконаних робіт на суму 29 858, 70 грн. є безпідставним, таким що не відповідає вимогам чинного законодавства та дійсному стану справ. Обгрунтовуючи свою позицію, позивач посилався на рекомендації «Ресурсної вартісної документації в інвесторських кошторисах, договірних цінах контрактів за програмою АВК -3 (редакція 2-6-1 стор. 20 абз. 3).

Позивач звернувся до Міністерства регіонального розвитку та будівництва України 16.04.2008 р. з запитом № 2435/ 24-07 відносно правомірності застосування підрядником при визначенні вартості робіт нормативної розцінки, одним з елементів якої є експлуатація машин і механізмів, хоча робота  машин замінена ручною працею. У відповіді Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 05.06.08 р. № 9/10 –265 було роз'яснено, що  у випадку, коли вартість робіт із зміненими умовами виконання робіт не перевищує нормативно-розрахункову вартість із застосуванням механізмів, передбачених ресурсними елементними кошторисними нормами, змінений метод та вартість таких робіт узгоджуються із замовником для взаєморозрахунків за виконані роботи без складання індивідуальних ресурсних кошторисних норм.

Проте, Контрольно-ревізійним управлінням у м. Києві наведені доводи не були прийняті до уваги, і 22.04.2008 р. ним було направлено до позивача лист за № 26-08-14/2897 з висновками на письмові заперечення (зауваження) позивача до Довідки ревізії, в якому було зазначено, що заперечення не спростовують факти, викладені в Довідці ревізії, а тому вони не приймаються.

17.03.2009р. позивач відіслав до відповідача претензію № 1585/10-03 з вимогою перерахувати на його поточний рахунок кошти у сумі  29 858 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 70 коп. в якості відшкодування завданих збитків, а згодом, звернувся до Господарського суду м. Києва з відповідною позовною заявою.  

За чинними правилами цивільного та господарського законодавства України, (а саме, ст. ст. 22, 610, 614, 1166 Цивільного кодексу України, а також ст. ст. 218, 224, 226 Господарського кодексу України) для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу відповідного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків;  3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. Фактичні обставини свідчать про те, що дії відповідача не відповідають жодному з названих елементів.

Факт завдання відповідачем збитків позивачу спростовується документами, розглянутими в судовому засіданні щодо виконання відповідачем вимог Контракту, оскільки  відповідач не змінюючи ні загального обсягу робіт, ані їх вартості реально  і належним чином виконав всі передбачені контрактом роботи, передав виконані роботи  позивачу, а позивач, в свою чергу, прийняв їх без заперечень і повністю розрахувався за виконані роботи та використані матеріали. Дії відповідача не спричинили зменшення (пошкодження або знищення) майна позивача, не призвели до зменшення його вартості, а навпаки, своєю оперативністю  сприяли скорішому поліпшенню якісних характеристик та збільшенню строку служби об'єкту, зазначеного у предметі контракту тому, що завдяки ним була збережена  безперебійність та послідовність виконання будівельних робіт.

Згідно з частиною першою статті 879 Цивільного кодексу України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника. Цей обов'язок підрядника закріплений  в контракті, укладеному між сторонами. За частиною 2 зазначеної статті підрядник, в такому випадку, несе ризик неможливості використання наданого ним матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування без погіршення якості робіт. Виходячи з наведеного, використавши ручну працю замість роботи відсутніх механізмів, відповідач здійснив свій обов'язок щодо матеріально-технічного забезпечення будівництва.  

Згідно з ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати  будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Позивач не довів, що відповідач порушив вимоги проектно-кошторисної документації та Контракту в цілому, а навпаки, спираючись на чинне законодавство України в сфері капітального будівництва, підтвердив правомірність дій відповідача у своїх поясненнях та запереченнях до Довідки ревізії.  

Частиною 3 статті 877 Цивільного кодексу України передбачається обов'язок підрядника повідомити замовника у разі виявлення підрядником у ході будівництва не врахованих проектною документацією робіт. Така вимога встановлена тільки для випадків, коли  є необхідність у зв'язку з таким виявленням проведення додаткових робіт та збільшення кошторису з внесенням відповідних змін до проектно-кошторисної документації.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також повністю кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України. В даному випадку, сторони будівельного підряду керувались також «Державними будівельними нормами України», затвердженими Наказом Держбуду від 27 серпня 2000 року № 174, іншими рекомендаціями Держбуду та Міністерства регіонального розвитку та будівництва України.

Виходячи  з наведеного, з п. п. 3.2.7.7. ДБН Д.1.1-1-2000, а також роз'яснень Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 05.06.08 р. № 9/10–265, Відповідач мав право використовувати нормативні розцінки із застосуванням підйомних машин та механізмів при використанні ручного підйому матеріалів, при умові, що вартість ручної праці не перевищує вартість використання машин та механізмів, та узгодити змінений метод та вартість таких робіт із позивачем для взаєморозрахунків за виконані роботи без складання індивідуальних ресурсних кошторисних норм.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України  доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності з ст. 33  Господарського процесуального кодексу України  обов'язок   доказування  тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про безпідставність вимог позивача, а також те, що відповідач в установленому порядку спростував обставини, повідомлені позивачем, то за таких обставин, позов визнається необгрунтованим  та таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 22, 526, 610, 614, 626, 875, 877-879, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 218, 224, 226 Господарського кодексу України, а також т ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                         П.П.Чеберяк

Дата підписання рішення суду 08.06.2009р.