Постанова

від 21.02.2007 по справі 44/292

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

44/292

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 лютого 2007 р.                                                                                   № 44/292  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого  судді    Кравчука Г.А.,

суддів :Мачульського Г.М.,Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивачаДанилової О.М. дов. №01-10/03 від 03.01.2007 р.

відповідача: Маркелова В.С. дов. б/н від 25.12.2006 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну  скаргу  Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт"

на  рішеннягосподарського суду Донецької області від 21.11.2006 р.

у справі№44/292 господарського суду Донецької області

за позовомДержавного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт"

доПриватного підприємства "Морське агентство "ФАМ"

проСтягнення заборгованості за надані портом послуги у розмірі 115 594,77 дол. США

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Маріупольський морський торговельний порт" (далі Порт) у серпні 2006 р. звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства "Морське агентство "ФАМ" (далі Підприємство) про стягнення 12 311,88 дол. США заборгованості по оплаті наданих за період 13.04.2005 р. по 13.12.2005 р. відповідачу послуг на підставі договору  агентування суден за №25-6/150 укладеного сторонами 30.12.2004 р.

Згодом позивач збільшив розмір позовних вимог до 115 594,77 дол. США і просив стягнути названу заборгованість за послуги надані на протязі з березня 2005 року по травень 2006 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що Портом  в  зазначений період надані Підприємству послуги, на оплату яких було виставлено рахунки, в тому числі і на  суму 115 594,77 дол. США ПДВ, однак відповідач оплатив лише вартість наданих послуг, а нараховані позивачем суми ПДВ залишив без оплати.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.11.2006 р. (суддя Мєзєнцева Є.І.) Державному підприємству "Маріупольський морський торговельний порт" в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим  у справі рішенням, Порт звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і постановити нове рішення про задоволення позову. Скарга мотивована неправильним застосуванням судом норм Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до помилкового висновку про звільнення від податку на додану вартість наданих позивачем відповідачу послуг.

У відзиві на касаційну скаргу ПП "МА "ФАМ" просить судове рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а касаційну скаргу –без задоволення як безпідставну.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, розглянувши  матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Місцевим господарським судом у справі встановлено, що 30.12.2004 р. між Портом та Підприємством, як повноважним представником судновласників, було укладено договір №25-6/150 про надання  позивачем послуг по обслуговуванню суден, що агентувалися відповідачем. Оплата наданих послуг покладалася на відповідача.

На протязі березня 2005 року по травень 2006 року позивачем надавалися вантажні та інші допоміжні (лоцманські, буксирування, інспекторські огляди тощо) послуги при перевезенні транзитних вантажів рядом іноземних суден, агентом яких був відповідач. За надані послуги позивачем відповідачу, як агенту, були виставлені рахунки по оплаті цих послуг. До рахунків, крім вартості самих послуг, було включено і податок на додану вартість загальна сума якого складала 115 594,77 дол. США.

Обсяги наданих послуг, їх вартість та надання цих послуг саме при перевезенні транзитних вантажів сторонами, в тому числі і позивачем, не оспорювалися.

Відповідач оплатив виставлені рахунки лише в частині вартості самих послуг, а нараховані 115 594,77 дол. США ПДВ залишив без оплати, вважаючи, що надані позивачем послуги були пов'язані з перевезенням транзитних вантажів і не підлягали оподаткуванню податком на додану вартість.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про транзит вантажів" транзитні послуги –це безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів ( контрактів перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо).

Учасники транзиту –це вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку  надають (виконують) транзитні послуги (роботи).

Згідно частини 3 п.п.6.2.4 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" операції з поставки послуг платником податку, пов'язані  з перевезенням (переміщенням) пасажирів та вантажів транзитом через територію України, оподатковуються у порядку, передбаченому п. 5.15 Закону України "Про податок на додану вартість".

Пунктом 5.15 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що звільняються  від оподаткування операції з поставки послуг по  перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через  територію і порти України.

З урахуванням  зазначених положень законодавства, колегія вважає, що місцевий господарський суд при вирішенні спору прийшов до правильного висновку, що надані позивачем відповідачу послуги безпосередньо пов'язані з транзитом вантажів,  підлягають звільненню від  нарахування податку на додану вартість (нарахуванню цього податку за нульовою ставкою) і постановив відповідне рішення.

Доводи касаційної скарги не ґрунтуються на чинному законодавстві і не дають підстав для  скасування прийнятого у справі  судового рішення.

       З   огляду на викладене  колегія   суддів   вважає, що під   час розгляду справи   господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого у справі рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 21.11.2006 року у справі  №44/292 залишити без зміни.

Головуючий  суддя

Кравчук Г.А.

Суддя

Мачульський Г.М.

Суддя

Шаргало В.І.