Постанова

від 19.08.2014 по справі 911/4758/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 року Справа № 911/4758/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І.- головуючого, Бакуліної С.В., Коробенка Г.П., за участю представників: позивачаЖарий О.К. - дов. від 01.04.2014; відповідачаКонашевич Т.А. - дов. від 30.10.2014; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІК-1952" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 у справі№ 911/4758/13 Господарського суду Київської області за позовомВиконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області до про та за зустрічним позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "ПІК-1952" стягнення 305995 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІК-1952" Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області провнесення змін до умов договору

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Бориспільської міської ради Київської області звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІК-1952" відповідача 305995 грн. пені за несвоєчасну сплату пайового внеску за договором про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, посилаючись на приписи статей 27-1 Закону України "Про планування та забудову територій", статті 193, 230, 231 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 530, 546 Цивільного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІК-1952" відхилило поданий позов, вказавши, що не могло виконати своє зобов'язання через прострочення кредитора, а, відтак, вважається таким, що не прострочив зобов'язання, а підстави для нарахування пені відсутні; пеня нарахована без врахування обмеження її розміру за статтею 343 Господарського кодексу України, статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"; стаття 231 Господарського кодексу України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІК-1952" подало зустрічний позов про зміну умов договору про пайову участь та просило викласти пункт 5.1. договору з моменту укладення договору в новій редакції, а саме: "5.1. За несвоєчасну оплату замовником пайового внеску, виконком має право вимагати від замовника сплати пені у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня". Зустрічний позов вмотивовано невідповідністю попередньої редакції пункту договору приписам статті 343 Господарського кодексу України, статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.01.2014 зустрічну позовну заяву прийнято для сумісного розгляду з первісним позовом у даній справі.

У відзиві на зустрічну позовну заяву Виконавчий комітет Бориспільської міської ради Київської області вказав, що положення статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не поширюються на кошти, що підлягають сплаті до бюджетів всіх рівнів.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.05.2014 (судді: Рябцева О.О. - головуючий, Бабкіна В.М., Конюх О.В.) первісний позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІК-1952" 24017,04 грн. пені на користь місцевого бюджету міста Борисполя та 480,34 грн. судових витрат на користь Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області; в іншій частині первісного позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 (судді: Гаврилюк О.М. - головуючий, Коротун О.М., Сулім В.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІК-1952" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення та постанову в частині задоволення первісного позову про стягнення пені та відмови в задоволенні зустрічного позову, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: визначаючи період прострочення, суди не взяли до уваги приписи статті 530 Цивільного кодексу України щодо строку виконання зобов'язання та припис статті 241 Цивільного кодексу України щодо наслідків правочину, вчиненого з перевищенням повноважень та в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України неповно з'ясували обставини справи; суди безпідставно не застосували Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" до договірних правовідносин та не врахували приписи статті 343 Господарського кодексу України.

Виконавчий комітет Бориспільської міської ради заперечив доводи касаційної скарги, вказавши на законність постанови апеляційного та рішення місцевого господарського суду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 11 лютого 2011 року Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради (виконком) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІК-1952" (замовник) укладено договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Бориспіль № 86/11 (далі - договір) відповідно до ст. 27-1 чинного на той час Закону України "Про планування і забудову територій".

Відповідно до пункту 1.1. договору його предметом є обов`язок Замовника взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя при забудови території (далі-пайова участь); Замовник зобов`язується сплатити кошти Виконкому в розмірі та на умовах, встановлених цим договором, або додатковими угодами до нього. Пунктом 1.3. договору передбачено, що метою забудови є будівництво офісно-складського комплексу на розі об'їзної дороги Бориспіль-Бровари та продовження вул. Тельмана (далі - об`єкт) на земельній ділянці загальною площею 6,0 га, що надана в оренду відповідно до договору від 01.04.2009 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.03.2006 в районі с. Нестерівка в м. Борисполі Київської області.

Відповідно до пункту 1.4 договору кошти, що вносяться замовником для створення і розвиту інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, надходять шляхом сплати певної суми коштів на рахунок цільового фонду соціально-економічного та культурного розвитку міста (міський бюджет). Згідно з пунктом 4.2. договору граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати одного місяця після прийняття об`єкта містобудування в експлуатацію. Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що у разі невиконання або прострочення строків сплати пайового внеску замовник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від нарахованої суми коштів за кожну добу прострочення.

Відповідно до пункту 3.1 договору № 86/11 розмір внеску за будівництво офісно-складського комплексу на розі об'їзної дороги Бориспіль-Бровари та продовження вул. Тельмана, що здійснюється замовником, визначається відповідно до рішення міської ради від 03 березня 2009 року № 5493-48-V "Про затвердження Порядку пайової участі замовника у створені та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя" і становить 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта містобудування.

Суди встановили, що в договорі № 86/11 сторони розміру пайового внеску не визначили; при цьому за змістом пункту 3.2 договору сторони дійшли згоди, що розмір пайового внеску визначається та оформлюється додатковою угодою до основного договору, для чого замовнику необхідно звернутися до виконкому та надати позитивний висновок комплексної державної експертизи, загальний кошторис вартості будівництва погоджений управлінням капітального будівництва виконавчого комітету міської ради.

Відповідно до пункту 2.2.2. договору Замовник зобов`язаний в десятиденний термін з дня затвердження проектної документації на будівництво об'єкта містобудування, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт, надати таку проектну документацію до відділу економічної та інвестиційної політики для здійснення розрахунку розміру пайового внеску.

Судами також встановлено, що наказом № 8 від 21.12.2011 директора Замовника затверджено проектно-кошторисну документацію по будівництву офісно-складського комплексу в м. Бориспіль, вул. Тельмана, 49 (перший пусковий комплекс). 23.02.2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області за № КС08312027931 зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт на об`єкті будівництву офісно-складського комплексу в м. Бориспіль, вул. Тельмана, 49.

02.11.2012 Замовником надано Виконкому скорегований зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва офісно-складського комплексу в м. Бориспіль, вул. Тельмана, 49 (погоджений управлінням капітального будівництва) для подальшого опрацювання та визначення розміру пайової участі, що підтверджується вхідним штампом виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 02.11.2012 на супровідному листі відповідача, до якого було додано кошторисний розрахунок. При цьому Виконком не надав суду доказів направлення Замовнику листа від 14.11.2012 № 12-31-5193 про необхідність надання кошторису на об`єкт в цілому для визначення розміру пайової участі, а відповідачем факт отримання листа заперечується. Крім того, станом на 14.11.2012 кошторис на об`єкт в цілому ще не був затверджений.

Відтак, суди встановили, що Замовник надав Виконкому проектну документацію на будівництво з порушенням пункту 2.2.2. договору № 86/11, водночас, виконком порушив частину 5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", згідно з якою у разі, якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Наказом № 1 від 05.04.2013 про перезатвердження проектної документації було затверджено проект будівництва офісно-складського комплексу в м. Бориспіль, вул. Тельмана, 49. 22.04.2013 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області за № КС143131120649 зареєстровано декларацію про готовність об`єкта - "Будівництво офісно-складського комплексу в м. Бориспіль, вул. Тельмана, 49, Київська область, 1 черга будівництва" до експлуатації. 17.05.2013 Замовник надав Виконкому копію зареєстрованої в інспекції державного архітектурного будівельного контролю у Київській області декларації про готовність до експлуатації першої черги будівництва офісно-складського комплексу в м. Бориспіль по вул. Тельмана, 49, що підтверджується вхідним штампом виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 17.05.2013 на супровідному листі відповідача.

Листом від 29.05.2013 № 12-31-2108 Виконком вказав Замовнику на порушення ним статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та необхідність надання додаткових документів для розрахунку пайової участі. 30.07.2013 Замовник звернувся до Виконкому зі заявою від 28.05.2013, в якій просив визначити розмір пайової участі у розвитку і створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури та укласти додаткову угоду до договору від 11 лютого 2011 року № 86/11, при здійсненні будівництва офісно-складського комплексу (перша черга) за адресою: м. Бориспіль по вул. Тельмана, 49. До заяви Замовник додав документи, серед них: копію декларації про початок виконання будівельних робіт від 23.02.2012, копію зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва, затвердженого наказом від 05.04.2013, копію декларації про готовність І черги будівництва.

23.09.2013 Виконавчий комітет Бориспільської міської ради (Виконком) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІК-1952" (Замовник) підписали додаткову угоду до договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Бориспіль № 86/11.

Додатковою угодою від 23.09.2013 сторони виклали Розділи 2, 3 та пункт 4.1 договору в новій редакції, зокрема, Розділ 3 викладено в такій редакції: " 3.1. Замовник сплачує грошові кошти у розмірі 1779,041 тис. грн. згідно з Розрахунком пайової участі замовників у розвитку і створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя до місцевого бюджету.

Як вбачається з Розрахунку розміру пайової участі до договору № 86/11 від 11.02.2011, розмір пайової участі (пайовий внесок (10%) у розвитку і створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя при здійсненні будівництва офісно-складського комплексу по вул. Тельмана, 49 (І черга будівництва) становить 1779,041 тис. грн.

Таким чином, сторонами виконали пункт 3.2 договору та оформили додаткову угоду до основного договору, якою визначили розмір пайового внеску (1779041 грн.) лише 23.09.2013.

Замовник листом від 25.09.2013 повідомив Виконком, що додаткова угода була підписана представником Замовника ОСОБА_10 з перевищенням наданих йому повноважень. За змістом наявної в матеріалах справи довіреності від 12.08.2013, виданої Замовником, в особі директора Кокота Сергія Олександровича, даною довіреністю уповноважено адвоката ОСОБА_10 укладати та підписувати додаткові угоди, додатки до договору № 86/11 від 11.02.2011, а також інші правочини (угоди), доповнення, протоколи, меморандуми; жодних обмежень щодо повноважень останнього на укладення та підписання додаткових угод і додатків до договору № 86/11 від 11.02.2011 довіреність не містить.

29.09.2013 Замовник звернувся до Виконкому з листом № 29/09-2013, в якому просив на найближчій сесії ради розглянути питання про зменшення розміру пайової участі Замовника у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Борисполя до 5%, посилаючись на те, що Товариством проводяться роботи з облаштування інженерних мереж водопроводу та каналізації, які для потреб мешканців міста буде передано до комунальної власності територіальної громади міста Бориспіль. Рішенням Бориспільської міської ради № 3619-42-VІ від 01.10.2013 встановлено розмір пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя Товариству з обмеженою відповідальністю "ПІК-1952" при здійсненні будівництва офісно-складського комплексу по вул. Тельмана, 49 (І-ша черга будівництва) у м. Борисполі - 5 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд.

25.10.2013 сторонами укладено додаткову угоду до договору № 86/11 від 11.02.2011, якою Розділи 2 та 3 та пункт 4.1 договору викладені в новій редакції, зокрема, Розділ 3 викладено в такій редакції: " 3.1. Замовник сплачує грошові кошти у розмірі 889,52 тис. грн. згідно з Розрахунком пайової участі замовників у розвитку і створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя до місцевого бюджету. Як вбачається з Розрахунку розміру пайової участі до договору № 86/11 від 11.02.2011, розмір пайової участі (пайовий внесок (5%) у розвитку і створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя при здійсненні будівництва офісно-складського комплексу по вул. Тельмана, 49 (І черга будівництва) становить 889,52 тис. грн.

Замовник 25.10.2013 перерахував до місцевого бюджету м. Бориспіль 889520 грн. з призначенням платежу "пайова участь відповідно до договору від 25.10.2013 р. № 86/11", що підтверджується платіжним дорученням № 262 від 25.10.2013, листом Замовника № 12-31-4475 від 29.10.2013 та довідкою № 01-24/321 від 29.10.2013 фінансового управління виконавчого комітету Бориспільської міської ради.

Виконком на підставі пункту 5.1 договору № 86/11 за період з 22.04.2013 по 20.10.2013 нарахував відповідачу пеню у сумі 305995,00 грн., яку він просить стягнути на користь місцевого бюджету м. Бориспіль; пеня нарахована за період з 22.04.2013 по 01.10.2013 на суму 1779041,00 грн. та за період з 01.10.2013 по 20.10.2013 на суму 889520,00 грн.

Розглядаючи первісний позов, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зобов`язання зі сплати пайового внеску виникло у Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІК-1952" лише після визначення його розміру додатковою угодою, разом з тим, оскільки додаткову угоду до основного договору, якою визначено розмір пайового внеску (1779041 грн.) укладено 23.09.2013, тобто більш ніж через місяць після прийняття об`єкта містобудування в експлуатацію, то саме з 24.09.2013 Товариство є таким, що прострочило виконання зобов`язання зі сплати до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (пайового внеску).

Розглядаючи зустрічний позов, суди встановили, що 21.11.2013 Замовник направив на адресу Виконкому лист № 21-11/2013, до якого додав два примірника додаткової угоди до договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Бориспіль № 86/11 від 11.02.2011, зміст якої полягав у внесенні змін до пункту 5.1. договору з моменту його укладення та викладенні пункту в наступній редакції: "5.1. За несвоєчасну оплату замовником пайового внеску, виконком має право вимагати від замовника сплати пені у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня".

Листом № 12-31-5097 від 06.12.2013 Виконком відмовився від внесення запропонованих змін до договору.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, господарські суди вказали, що законом не визначено розмір штрафних санкцій, які застосуються у разі порушення умов договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту; водночас, згідно з пунктом 8.3 Порядку залучення та розрахунку розміру пайової участі у розвитку і створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя, затвердженого рішенням Бориспільської міської ради Київської області № 5493-48-V від 03.03.2009, із змінами, внесеними рішенням Бориспільської міської ради Київської області № 1562-19-VІ від 20.12.2011, у разі невиконання або прострочення строків пайової участі єдиним платежем або відповідно до графіку, замовник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від нарахованої суми коштів за кожну добу прострочення .

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на статтю 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до якої розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, разом з тим, з преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вбачається, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Оскільки частиною 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури, а згідно з частиною 10 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту, господарські суди попередніх інстанцій вказали, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не поширюють свою дію на порядок нарахування та сплати пені за порушення строків сплати вказаного платежу за ознакою надходження коштів на рахунок цільового фонду соціально-економічного та культурного розвитку міста (міський бюджет).

Судова колегія зазначає, що зі змісту як статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", так і статті 343 Господарського кодексу України вбачається, що ними обмежується подвійною обліковою ставкою Національного банку України за відповідний період не розмір пені за прострочення платежу, що визначається в договорі за згодою сторін, а розмір пені, що підлягає сплаті платником грошових коштів у випадку прострочення платежу. (Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 28.03.2006 за №№ 48/294-48/299).

Також слід зазначити, що за правилами, викладеними в частині 5 статті 188 Господарського кодексу України, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду. Можливість поширення застосування умов договору до правовідносин, які виникли до його укладення, за змістом статті 631 Цивільного кодексу України, стосується саме випадків наявності відповідної згоди сторін.

Таким чином, висновки господарських судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог відповідають наведеним вище приписам чинного законодавства, а підстав для скасування судових рішень в частині зустрічних позовних вимог не вбачається.

Розглянувши висновки судів за наслідками розгляду первісних позовних вимог, судова колегія зазначає, що згідно з підпунктом 5 пункту а) статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

За частиною 2 статті 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, а за частиною 3 вказаної статті пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайовий внесок сплачується в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. (частина 13 статті 27-1 Закону).

12.03.2011, тобто, після укладення договору № 86/11, набрав чинності Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", абзацом 4 частини 9 статті 40 якого передбачено, що кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Відповідно до частини 5 статті 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. Згідно з частиною 7 статті 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" граничний розмір пайової участі (внеску) замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням не заборонених законом інших відрахувань, встановлених органом місцевого самоврядування, не може перевищувати: 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для нежитлових будівель та/або споруд; 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для житлових будинків.

Пунктом 2.2. чинного на час укладення договору Порядку пайової участі замовника у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя, затвердженого рішенням Бориспільської ради від 03 березня 2009 року № 5493-48-V, передбачено, що розмір пайової участі (внеску) замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста з урахуванням не заборонених законом інших відрахувань, становить 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта містобудування - для нежитлових будівель та/або споруд (крім будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення).

Таким чином, як вимогами частини 7 статті 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій", пункту 2.2. Порядку пайової участі замовника у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя, затвердженого рішенням Бориспільської ради від 03 березня 2009 року № 5493-48-V, так і умовами укладеного договору № 86/11 передбачено, що пайовий внесок становить 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта містобудування.

Відповідно до частини 9 статті 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" розмір пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається не пізніше десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів , що підтверджують вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, з техніко-економічними показниками. Частиною 11 статті 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" передбачено, що істотною умовою договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, зокрема, є: розмір пайового внеску; терміни (графік) оплати пайового внеску; відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайового внеску (участі) замовника у створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (частина 12 статті 27-1 Закону).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина 3 статті 11 Цивільного кодексу України). Отже, обов`язок відповідача сплатити пайовий внесок передбачений діючим на час виникнення спірних правовідносин Законом України "Про планування і забудову територій". При цьому, строки сплати та розмір визначаються договором, укладеним виконкомом та замовником з дотриманням вимог зазначеного закону.

Відповідно до наведеного, з огляду на приписи законодавства та умови укладеного сторонами договору, судова колегія вважає вірним висновок господарських судів попередніх інстанцій про настання у Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІК-1952" обов'язку сплатити суму пайового внеску саме після визначення його розміру додатковою угодою, враховуючи, що додаткову угоду до основного договору, якою визначено розмір пайового внеску (1779041 грн.) укладено 23.09.2013, тобто більш ніж через місяць після прийняття об`єкта містобудування в експлуатацію; відтак, саме з 24.09.2013 Товариство є таким, що прострочило виконання зобов`язання зі сплати до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (пайового внеску). При цьому саме з 25.10.2013 сторонами в належній формі відповідно до вимог статті 654 Цивільного кодексу України змінено пункт 3.1. договору № 86/11 та визначено, що розмір пайової участі замовника становить 889520,00 грн.

При цьому, враховуючи приписи частини 1 статті 237, статті 239, частини 3 статті 244, статті 246 Цивільного кодексу України, дослідивши зміст наданої довіреності, суди вірно з'ясували обсяг повноважень особи, що підписала зі сторони Замовника додатковий договір від 23.09.2013.

Водночас судова колегія зазначає, що частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором .

Вказуючи, що розмір пені за прострочення сплати пайового внеску законом не визначено, та стягуючи пеню, розраховану, виходячи з розміру, передбаченого умовами договору, суди залишили поза увагою приписи статті 343 Господарського кодексу України та статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" щодо обмеження пені, що стягується, подвійною обліковою ставкою Національного банку України за відповідний період, застосування яких не залежить від умов договору.

При цьому, посилаючись на преамбулу Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за якою він не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, суди не врахували, що критерієм розмежування у застосуванні зазначеного Закону є не кінцеве надходження сплачуваних коштів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, а статус платежу, як врегульований законодавчо, поза волевиявленням сторін, та не з'ясували правову природу пайового внеску з урахуванням підпункту 5 пункту а) статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування", чинного Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", не обґрунтували підстави, з яких при стягненні пені у господарських правовідносинах не застосовано положення статті 343 Господарського кодексу України.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди всупереч статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу в частині первісного позову, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; неналежним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, у зв'язку з чим їх висновки у даній частині не можуть вважатися законними та обґрунтованими.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені за первісним позовом, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, господарському суду слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІК-1952" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 у справі № 911/4758/13 Господарського суду Київської області та рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2014 скасувати в частині задоволення первісного позову про стягнення 24017,04 грн.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

В решті рішення та постанову залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: С. Бакуліна

Г. Коробенко