Постанова

від 20.08.2014 по справі 910/6648/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 року Справа № 910/6648/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Ходаківської І.П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кул-текс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 у справі№ 910/6648/14 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандпроект-2010" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Кул-текс" простягнення 162 000,00 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились,

відповідача: Ортіков А.М. (дов. від 29.04.14),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 28.05.2014 року господарського суду м. Києва позов задоволено, з ТОВ "Кул-текс" на користь ТОВ "Грандпроект-2010" стягнуто 162000 грн. заборгованості за договорами позики від 04.07.2012 № 1 та від 05.07.2012 № 2, проведено розподіл судових витрат.

Постановою від 10.07.2014 Київського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Кул-текс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм процесуального права, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали оскаржувані судові рішення, відповідно до умов договору позики від 04.07.2012 № 1, укладеного між ТОВ "Грандпроект-2010" та ТОВ "Кул-текс", останньому надано позику в сумі 100000 грн., які позичальник зобов'язується повернути позикодавцю у визначений цим договором строк.

Згідно п.2.2 договору останній є безпроцентним.

Надання позики здійснюється в день підписання сторонами договору в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника.

Строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і становить 6 календарних місяців, цей строк може бути продовжений за домовленістю сторін (п. 4.1, 4.2 договору).

Згідно розд. 5 договору після закінчення строку, визначеного в п. 4.1, позичальник зобов'язується не пізніше 3 календарних днів повернути позикодавцеві позику. Дозволяється дострокове часткове повернення позики. Позика вважається повернутою позикодавцеві в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його поточний рахунок.

Строк дії договору - з моменту передання позики позичальникові та до 31.12.2012 року (п. 6.1, 6.2 договору).

На виконання умов договору № 1 позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 100 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 05.07.2012 року № 78.

У зв'язку з неповернення відповідачем позики у визначений договором строк, 25.02.2014 року позивач звернувся до останнього з претензією від 24.02.2014 року № 37 про погашення заборгованості за договором позики від 04.07.2012 року № 1 в сумі 100 000 грн. протягом 3-х діб, вказаний лист був отриманий відповідачем 03.03.2014 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 10956663.

Окрім того, між сторонами було укладено договір позики від 05.07.2012 року № 2, згідно якого відповідачу було надано безпроцентну позику в сумі 90 000 грн., яку позичальник зобов'язується повернути позикодавцю у визначений цим договором строк.

Умови надання та повернення позики за договором № 2 є ідентичними передбаченим у договорі позики № 1.

Згідно п. 6.1, 6.2 договору від 05.07.2012 року № 2 останній набуває чинності з моменту передання позики позичальникові та діє до 31.12.2012 року.

На виконання умов договору позики № 2 позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 90000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 06.07.2012 року № 83.

Позику згідно договору № 2 було повернуто відповідачем частково - 21.10.2012 року в розмірі 20 000 грн. та 19.12.2012 в розмірі 8 000 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

25.02.2014 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 38 від 24.02.2014 року про погашення заборгованості за договором позики від 05.07.2012 року № 2 в сумі 62 000 грн. протягом 3-х діб, вказаний лист був отриманий відповідачем 03.03.2014 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 10956663.

Таким чином, станом на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача за договором позики від 05.07.2012 року № 2 складала 62 000,00 грн.

З врахуванням зазначеного вище, приписів ст. 193 ГК України, ст.ст.525, 526, 629, 1049 ЦК України, відсутності доказів сплати відповідачем сум позики за договорами № 1 та № 2, суди попередніх інстанцій дійшли вмотивованого висновку про задоволення позову.

Посилання скаржника на порушення місцевим господарським судом ст.ст. 20, 77 ГПК України є безпідставним, оскільки, як встановлено ст. 20 ГПК України відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Питання про відвід судді вирішується в нарадчій кімнаті судом у тому складі, який розглядає справу, про що виноситься ухвала. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів.

В матеріалах справи міститься належним чином вмотивована ухвала про відмову в задоволенні заяви ТОВ Кул-текс" про відвід судді Пукшин Л.Г. В той же час, ст. 77 ГПК України такої підстави для відкладення розгляду справи як заява про відвід судді не передбачено.

Стосовно посилання скаржника на порушення судами ст. 58 ГПК України колегія суддів Вищого господарського суду України зважає на положення п. 3.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" згідно якої позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Прийняття до провадження позовної заяви, у якій заявлено вимоги про стягнення заборгованості по двох аналогічних договорах позики не суперечить приписам ст. 58 ГПК України.

З врахуванням зазначеного вище, судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 10.07.2014 р. Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/6648/14 залишити без змін.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Ходаківська І.П.