Ухвала

від 22.08.2014 по справі 914/2997/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.08.2014 р. Справа№ 914/2997/14

Суддя господарського суду Львівської області, В.М. Пазичев розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Реда Україна» (м. Київ)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль клуб» (м. Львів)

про: стягнення боргу за Договором поставки №31 у розмірі 1828,00 грн. та за Договором постави №50 у розмірі 557982,74 грн.

Встановив, що 22.08.2014 року Господарським судом Львівської області порушено провадження по справі і призначено до розгляду на 28.08.2014 року.

20.08.2014 року за вх.№4079/14 позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «текстиль клуб» (79005, м. Львів, вул. Стецька, 9. кв. 2, код ЄДРПОУ 37527886, р/р 26007000175265 в АТ «Ерсте Банк», МФО 380009).

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 7 ст. 67 ГПК України, види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно ч. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, позивач наголошує на тому, що відповідач має суттєві фінансові проблеми на підприємстві та значну заборгованість відповідача перед позивачем, а саме - 559810,74 грн., що дає підстави вважати, що у випадку задоволення позовних вимог позивача, відхилення його вимоги щодо забезпечення позову може значно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по цій справі у зв'язку з відсутністю як коштів, так і майна, на яке може бути звернено стягнення в рамках примусового виконання рішення.

Крім того, згідно п.9.1. Договорів поставки № 31 та №50, грошові кошти за поставлений товар, а також винагороду, яка визначена цим Договором, перераховуються Отримувачем на поточний рахунок Постачальника по мірі реалізації Товару, але не рідше одного разу у тиждень кожного вівторка. При цьому, кінцевий розрахунок між Сторонами здійснюється не пізніше 5-го числа місяця наступного за розрахунковим місяцем.

Позивач в позовній заяві та наданих суду документах зазначає, що незважаючи на умови підписаних відповідачем Договорів поставки №31 та №50, стягнення заборгованості за невиконання яких є предметом позову, відповідачем не вживається будь-яких дій, що спрямовані на виконання вищезазначених договорів щодо погашення заборгованості за отриманий товар.

При огляді позовних матеріалів було встановлено, що відповідач не дотримується умов Договорів постави №31 та №50, а також вимог чинного законодавства України в частині сплати постачальнику коштів за переданий товар, що свідчить про ухилення від виконання зобов'язання за вищезазначеними Договорами, оскільки доказів такого виконання відповідачем суду не надано.

Разом з тим, виходячи з вищенаведених обставин, зокрема, щодо наявності зв'язку між конкретними заходами щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, оскільки предметом позову є стягнення коштів за отриманий відповідачем товар та судових витрат, вимоги позивача щодо накладення арешту на усе рухоме і нерухоме майно не відповідає цим критеріям.

Тому, суд прийшов до висновку щодо можливості в порядку забезпечення позову накласти арешт тільки на грошові кошти відповідача в межах суми позову в розмірі 571006,95 грн., а саме - 559810,74 грн. основного боргу та 11196,21 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву позивача про забезпечення позову від 20.08.2014 року за вх.№4079/14 - задоволити частково.

2. Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль клуб» (79005, м. Львів, вул. Стецька, 9. кв. 2, код ЄДРПОУ 37527886, р/р 26007000175265 в АТ «Ерсте Банк», МФО 380009) в межах суми позову в розмірі 571006,95 грн., а саме - 559810,74 грн. основного боргу та 11196,21 грн. судового збору.

Ухвала прийнята і складена відповідно до статті 86 ГПК України 22.08.2014 року.

Ухвала Господарського суду Львівської області про порушення провадження по справі та забезпечення позову є виконавчим документом в розумінні статті 17 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала набирає законної сили з 22.08.2014 року.

Ухвала дійсна для пред'явлення до виконання до 22.08.2015 року.

Суддя Пазичев В.М.