Постанова

від 20.08.2014 по справі 916/918/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2014 р.Справа № 916/918/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів : Воронюка О.Л., Лашина В.В.

секретар судового засідання Кубік О.В.

За участю представників учасників процесу:

від позивача - Фомичев Ю.М.;

від відповідача - Ковальчук Р.М. за довіреністю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міськзелентрест"

на рішення господарського суду Одеської області від 17 березня 2014 року

у справі № 916/918/13

за позовом Приватного підприємства "Ремстрой-Ф"

до Комунального підприємства "Міськзелентрест"

про стягнення 57194 грн.

ВСТАНОВИВ

У квітні 2013 року приватне підприємство "Ремстрой-Ф" (далі - ПП "Ремстрой-Ф") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до комунального підприємства "Міськзелентрест" (далі - КП "Міськзелентрест") про стягнення збитків та моральної шкоди в загальному розмірі 254.069 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.06.2013 р. у задоволені позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 р. рішення господарського суду Одеської області від 20.06.2013 року у справі № 916/918/13 залишено без змін, а апеляційну скаргу ПП "Ремстрой-Ф" - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2013 р. касаційну скаргу ПП "Ремстрой-Ф" задоволено частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 р. та рішення господарського суду Одеської області від 20.06.2013 р. у справі №916/918/13 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 57194,00 грн. вартості пошкодженого та знищеного майна скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 р. залишено без змін.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.03.2014 р. (суддя Панченко О.Л.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з КП "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ" на користь ПП "РЕМСТРОЙ-Ф" збитки у розмірі 35250 грн. та судовий збір у розмірі 705 (сімсот п'ять) грн. В решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що згідно з приписом від 13.03.2008р. № 01-06-269 Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами при управлінні архітектури та містобудування Виконавчого комітету Одеської міської ради, отриманим ПП "РЕМСТРОЙ-Ф", позивач був зобов'язаний знести рекламні конструкції в строк до 30.04.2008р., а у разі невиконання цих вимог ці конструкції підлягали демонтажу в примусовому порядку. Таким чином, всі конструкції підлягали демонтажу, однак три рекламні конструкції були відповідачем знищені, у зв'язку з чим позивачу було завдано збитки. Розмір збитків відповідно до журналів проводок бухгалтерського обліку складає 35250 грн., а тому, на думку суду першої інстанції позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме у сумі 35250 грн.

Не погоджуючись із даним рішення до Одеського апеляційного господарського суду звернулось КП "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 17.03.2014 р. по справі №916/918/13 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення було прийнято з порушенням норм матеріального права, зокрема, апелянт зазначає, що відповідно до п.22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», яке затверджене Наказом міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000, об'єктом амортизації є вартість, яка амортизується (окрім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій). Відповідно до п. 23 даного Положення нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс) і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Тому, на думку скаржника, металоконструкції, які знаходились на балансі позивача повинні амортизуватись відповідно норм Положення, в залежності від методу проведеної амортизації основних засобів та інших необоротних активів. Таким чином, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що балансова вартість металоконструкцій в 2010 році не може відповідати початковій вартості, яка була зазначена в 2005 році та відображена в бухгалтерському обліку. Розмір збитків не може визначатися лише на підставі журналу проводок станом на 2005 рік, тому не може бути документальним обґрунтуванням матеріальної шкоди. Так, апелянт вважає, що для доказування та обґрунтування розміру збитків в даному випадку суду потрібно було визначити розмір збитків за висновком експерта з урахуванням всіх обставин справи або встановити балансову вартість на момент вибуття майна з власності позивач, з урахуванням амортизації за весь період використання основних засобів.

17.04.2014 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ПП "Ремстрой-Ф" в якому позивач зазначає, що суд виніс законне та обґрунтоване рішення, а апелянт не довів жодного порушення норм матеріального або процесуального права та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні Одеського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 р. сторонам було запропоновано представити пропозиції щодо можливості проведення експертизи у справі з визначенням експертної установи та визначитися з питаннями, які слід поставити на вирішення експерту та оголошено перерву у судовому засіданні.

10.06.2014 р. до Одеського апеляційного господарського суду позивачем було надано клопотання щодо можливості проведення експертизи в якому він висловив свою думку стосовно експертизи та експертної установи, які необхідно доручити проведення експертизи.

10.06.2014 р. від відповідача до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання в якому він просив провести товарознавчу експертизу на вирішення якої поставити наступні питання: яка вартість металоконструкцій на момент вибуття їх із власності балансоутримувача станом на 23.05.2010 р., з урахуванням строку використання, без вартості залізобетонної подушки та витрат на встановлення та перевезення. Проведення експертизи відповідач просив доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 р. було призначено у справі №916/918/13 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення судової будівельно-технічну експертизу поставлено наступне питання: яка залишкова вартість демонтованих (знищених) металоконструкцій, що належали Приватному підприємству "Ремстрой-Ф" станом на травень 2010 р. та станом на 05.04.2013 р. з урахуванням строку їх використання з грудня 2005 р., апеляційне провадження у справі №916/918/13 зупинено до закінчення проведення судової будівельно-технічної експертизи та повернення матеріалів справи №916/918/13 до Одеського апеляційного господарського суду, тощо.

17.06.2014 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшли уточнення від позивача щодо питання експерту зазначеного в ухвалі Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 р.

22.07.2014 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшов лист від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, в якому зазначено про те, що при вивчені матеріалів даної справи було встановлено, що об'єктом дослідження є металеві рекламні конструкції, оскільки вказане в ухвалі від 11.06.2014 р. питання належить до спеціального, що стосується рекламного господарства, воно не може бути об'єктом дослідження для експерта-будівельника, що має кваліфікацію судового експерта за спеціальність: 10.6 «Дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів». На підставі наведеного, експертною установою, було зазначено про те, що зазначене питання належить до вузької спеціалізації і не входить до компетенції експерта-будівельника, а тому провести будівельно-технічну експертизу не є можливим. Додатково, експертною установою було повідомлено суд про те, що інститут не володіє інформацією про спеціалізовані експертні установи, які можуть провести таке дослідження.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 р. апеляційне провадження у даній справі поновлено та призначено справу до розгляду.

У судовому засідання представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача надав пояснення згідно з якими не погоджується з апеляційною скаргою, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 17.03.2014 р. у справі №916/918/13 залишенню без змін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга КП "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №826 від 24.11.2005 р. та дозволів №6034, №6035, №6036, №6037, №6038 та №6014 отримав дозвіл на розміщення рекламних конструкцій в м. Одесі за адресами: вул. Торгова ріг вул. Щепкіна; вул. Колонтаївська ріг вул. Старопортофранківської; вул. Пастера ріг ул. Торгової; вул. Торгова ріг провулка Баранова; вул. Старопортофраківська ріг вул. Градоначальницької.

12.12.2005 р. між позивачем та Приватним підприємством "ПКФ Старборд" укладено договір підряду №1212, за умовами якого останній зобов'язався у строк до 30.12.2005 р. виконати роботи з виготовлення трьох конструкцій типу "Білл борд" розміром 3x6 та трьох конструкцій типу "Бек лайт" розміром 3x4 та установити їх за вищевказаними адресами, а позивач зобов'язався прийняти ці роботи і оплатити їх вартість відповідно до умов договору в сумі 49470 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт від 30.12.2005 р. сторони договору підряду №1212 свої зобов'язання за цим договором виконали своєчасно та належним чином, у зв'язку з чим позивача слід вважати належним власником вищевказаних конструкцій, так як згідно ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

13.03.2008 р. Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами при управлінні архітектури та містобудування Виконавчого комітету Одеської міської ради у зв'язку з закінченням терміну дії дозволів №№ 6034, 6035, 6036, 6037, 6038, 6014 винесло припис № 01-06-269, яким зобов'язало позивача знести всі вищевказані рекламні конструкції в строк до 30.04.2008 р. та зазначило, що після цього терміну названі конструкції будуть демонтовані в примусовому порядку.

Позивачем було оскаржено даний припис від 13.03.2008 р. до Одеського окружного адміністративного суду та ухвалою останнього від 08.05.2008 р. Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами при управлінні архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради було заборонено здійснювати демонтаж спірних рекламних конструкцій до дати прийняття судом рішення по справі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.12.2008 р. адміністративний позов позивача був задоволений та припис №01-06-269 від 13.03.2008 р. Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами при управлінні архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради був скасований та останнє було зобов'язано видати ПП "Ремстрой-Ф" нові дозволи встановленої форми на розміщення об'єктів зовнішньої реклами за адресами: вул. Торгова ріг вул. Щепкіна; вул. Колонтаївська ріг вул. Старопортофранківської; вул. Пастера ріг ул. Торгової; вул. Торгова ріг провулок Баранова; вул. Старопортофраківська ріг вул. Градоначальницької зі строком дії цих дозволів до 15.06.2011 року.

Дана постанова Одеського окружного адміністративного суду від 30.12.2008 р. була оскаржена в апеляційному порядку та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010 р. була скасована, а справа направлена на новий розгляд до Київського районного суду м. Одеси.

23.05.2010 р. позивачем виявлено, що належні йому на праві власності зазначені три конструкції типу "Білл борд" розміром 3x6 та одна конструкція типу "Бек лайт" розміром 3x4, які були розташовані за адресами: вул. Колонтаївська/вул. Старопортофранківська, вул. Пастера/вул. Торгова, вул. Торгова/вул. Щепкіна, вул. Торгова/провулок Баранова, зникли та 28.05.2010 р. з'ясовано, що ці конструкції були демонтовані та знаходяться на господарському дворі відповідача за адресою: м. Одеса, вул. Варненська 27-а. Також на господарському дворі відповідача керівником позивача виявлено, як зварник відповідача, як з'ясувалося, за розпорядженням головного інженера відповідача, автогеном ріже вищенаведені належні ПП "Ремстрой-Ф" рекламні конструкції. При цьому, на цей прибуття директора позивача на територію КП "Міськзелентрест" були знищені три з чотирьох, належних позивачу рекламних конструкцій: дві конструкції типу "Білл борд" розміром 3x6 та одна конструкція типу "Бек лайт" розміром 3x4, що було зафіксовано працівниками міліції, які прибули на місце пригоди, а одна ціла демонтована конструкція була повернута позивачу 07.06.2010 р.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду в частині стягнення збитків, з наступних підстав.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, визначено право на захист та спосіб захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так відповідно до пункту 2 зазначеної статті, кожна особа має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси захищаються, зокрема, шляхом відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Способи захисту порушених прав та інтересів господарюючих суб'єктів кореспондуються також у статті 20 Господарського кодексу України.

Так відповідно до пункту 2 зазначеної статті, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частинами першою і другою статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, частинами першою і другою якої передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника. Звільнення боржника від відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань безпосередньо пов'язано з наявністю чи відсутністю вищевказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Дана стаття встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди. Ці правила отрималі назву "Загальний (генеральний) делікт" та застосовуються до будь-яких випадків завдання шкоди. Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди зазначеної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).

Частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.03.2008 р. Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами при управлінні архітектури та містобудування Виконавчого комітету Одеської міської ради у зв'язку з закінченням терміну дії дозволів №№ 6034, 6035, 6036, 6037, 6038, 6014 винесло припис № 01-06-269, яким зобов'язало позивача знести належні йому рекламні конструкції, а у разі невиконання цих вимог ці конструкції підлягали демонтажу в примусовому порядку.

Отже, вищевказані рекламні конструкції, які належать на праві власності позивача підлягали лише демонтажу, але не знищенню, що було здійснено працівниками відповідача та підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається із журналу проводок позивача за грудень 2005 р., копія якого міститься у матеріалах справи, вартість знищених рекламних конструкцій на момент їх виготовлення складала 11 750 грн. кожна.

Враховуючи те, що відповідачем було знищено три рекламні конструкції належні позивачу, а одну повернуто, то й збитки підлягають відшкодуванню у розмірі 35250 грн., тобто вартість трьох знищених конструкцій.

У суду апеляційної інстанції немає підстав для застосування іншого розрахунку збитків завданих неправомірними діями відповідача, оскільки провести експертне дослідження та виявити яка залишкова вартість демонтованих (знищених) металоконструкцій, що належали ПП "Ремстрой-Ф" станом на травень 2010 р. та станом на 05.04.2013 р. з урахуванням строку їх використання з грудня 2005 р. не можливо, що й зазначено у листі Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 22.07.2014 р.

Враховуючи наведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що знищення відповідачем рекламних конструкцій позивача є порушенням прав та інтересів останнього та судова колегія приходить до висновку щодо наявності усіх 4-х елементів для застосування до спірних правовідносин вимог статті 1166 Цивільного кодексу України, а отже сума збитків у розмірі 35250 грн. було обґрунтовано задоволено судом першої інстанції.

Колегією суддів не приймають до уваги посилання відповідача на те, що металоконструкції, які знаходились на балансі позивача повинні амортизуватись відповідно до п.22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», яке затверджене Наказом міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000, в залежності від методу проведеної амортизації основних засобів та інших необоротних активів, з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 225 Господарського кодексу України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Згідно з п. 41 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» від 07.04.2008 р. N 01-8/211, поняття збитків, наведені у частині п'ятій статті 225 ГК України та у частині другій статті 22 ЦК України, не є тотожними. Згідно з частиною другою статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно з частиною першою статті 225 ГК України збитками є: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Таким чином, ГК України встановлює особливості відшкодування збитків в господарських відносинах.

ЦК України включає до складу збитків не тільки витрати, які особа зробила, а і ті, що вона мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Натомість ГК України включає до складу збитків лише витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків. Тому у господарських відносинах витрати, які особа мусить зробити в майбутньому, до складу збитків не включаються.

Позивачем у підтвердження вартості майна було надано належні докази, які підтверджують вартість знищеного відповідачем майно, у той час як відповідач жодним чином не довів свої посилання на те, що металоконструкції, які знаходились на балансі позивача повинні амортизуватись відповідно до п.22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», яке затверджене Наказом міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000, в залежності від методу проведеної амортизації основних засобів та інших необоротних активів та не надав розрахунку, який би підтверджував іншу вартість знищених що металоконструкції.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було у повному обсязі з'ясовано усі обставини справи та правомірно задоволено позовні вимоги.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Апелянтом у порушення вищевикладених приписів як до суду першої інстанції так й до суду апеляційної інстанції не було надано жодних доказів, які б підтверджували законність знищення майна, що належить позивачу або розрахунку вартості даного майна, який відрізняється від того, що наданий до суду позивачем.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, у зв'язку з чим скарга задоволенню не підлягає. Рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 17.03.2014 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 26.08.2014 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Воронюк О.Л.

Суддя Лашин В.В.