Постанова

від 15.10.2014 по справі 916/918/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року Справа № 916/918/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г., суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства "Міськзелентрест" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 20.08.2014р. у справі№916/918/13 Господарського судуОдеської області за позовомПриватного підприємства "Ремстрой-Ф" доКомунального підприємства "Міськзелентрест" провідшкодування шкоди, - В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд із даним позовом, Приватне підприємство "Ремстрой-Ф" (далі - позивач) просило стягнути з Комунального підприємства "Міськзелентрест" (далі - відповідач) збитки в сумі 254069,00 грн., а саме: вартість пошкодженого та знищеного майна у розмірі 57194,00 грн., неодержаний прибуток в розмірі 131250,00 грн. та матеріальну компенсацію моральної шкоди в розмірі 65625,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно демонтував належні позивачу чотири рекламні конструкції та знищив три з них, чим завдав вищевказаної шкоди.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Одеської області від 17.03.2014р. (суддя Панченко О.Л.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2014р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Аленін О.Ю., судді Воронюк О.Л., Лашин В.В.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 35250 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати прийняті у справі рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Позивач звернувшись із письмовим клопотанням просить відхилити касаційну скаргу, вказуючи на законність прийнятих рішень.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів статті 111 11 ч.2 п.4 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Суд касаційної інстанції в постанові від 02.10.2013р., якою скасував прийняті рішення про відмову у позові та направив справу на новий розгляд, зазначив підставою для їх скасування те, що суди не встановили, що рекламні конструкції позивача підлягали знищенню, тому висновки судів в частині відмови у відшкодуванні їх вартості є незаконними.

Під час нового розгляду суди з'ясували, що рекламні конструкції позивача підлягали лише демонтажу, але не знищенню, що було здійснено працівниками відповідача та підтверджується матеріалами справи.

Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, на господарському дворі відповідача за адресою: м. Одеса, вул. Варненська 27-а зварником останнього за розпорядженням головного інженера відповідача знищено три з чотирьох, належних позивачу рекламних конструкцій: дві конструкції типу "Білл борд" розміром 3x6 та одна конструкція типу "Бек лайт" розміром 3x4, що було зафіксовано працівниками міліції, які прибули на місце пригоди, а одна ціла демонтована конструкція була повернута позивачу 07.06.2010 р. У результаті знищення вказаних рекламних конструкцій позивачу завдано майнову шкоду у розмірі 35250 грн., тобто вартість трьох знищених конструкцій.

Частково задовольняючи позов місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, своє рішення мотивував тим, що шкоду завдано з вини відповідача, а її розмір є доведеним лише в частині.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи з наступного.

Згідно частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а частиною другою цієї норми передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином оскільки судами обох інстанцій правильно встановлено, що шкоду в задоволеній частині позовних вимог заподіяно відповідачем, суди дійшли до правильного висновку про наявність правових підстав для її відшкодування.

Разом з тим, не можна погодитись із доводами відповідача про те, що розмір шкоди не доведено.

Так, відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1). Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ч.2).

Таким чином обов'язок доказування покладається на сторін.

Згідно статті 36 вказаного кодексу письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Судами встановлено, що розмір шкоди у задоволеній частині позову визначено на підставі даних журналу проводок позивача, копія якого міститься у матеріалах справи.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому приписами статті 44 цього кодексу встановлено, що підприємництво здійснюється на основі самостійного встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Отже доводи відповідача про необхідність дослідження у спірних правовідносинах бухгалтерського обліку позивача щодо амортизації знищених металоконструкцій є необґрунтованими, оскільки амортизація за своєю правовою природою не забезпечує визначення реальної ринкової ціни майна.

Заперечуючи проти наданих доказів відповідач не довів судам, що шкоду завдано в іншому розмірі. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у нього немає підстав для застосування іншого розрахунку шкоди, оскільки провести експертне дослідження та перевірити вартість знищених відповідачем рекламних конструкцій не можливо, пославшись на лист Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 22.07.2014р.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, вказаних висновків суду не спростовують, та частково зводяться до необхідності повторного розгляду справи, згідно ж приписів статті 111 ч.2 Господарського процесуального кодексу України не допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи. Кожна сторона, відповідно до приписів статті 33 цього кодексу, повинна доводити ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у суді першої та апеляційної інстанції, оскільки, з урахуванням приписів статті 111 ч.2, статті 111 7 вказаного кодексу, у касаційної інстанції відсутні повноваження вирішувати питання щодо встановлення обставин справи, які не були встановлені у рішенні або постанові чи відхилені судами, а також щодо прийняття та перевірки доказів.

Оскільки висновки судів ґрунтуються на положеннях чинного законодавства і на правильній юридичній оцінці фактичних обставин справи, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Міськзелентрест" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2014р. у справі Господарського суду Одеської області №916/918/13, залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський