Рішення

від 06.07.2009 по справі 9/37

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/37

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

06.07.09 р.                                                                                                       Справа № 9/37                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фра-М”, м. Донецьк

до відповідача Дочірнього підприємства „Аптека №271” Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма Рент”, м. Костянтинівка

про стягнення 1 876грн.08коп.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

З 02.07.2009р. о 15год.20хв. по 06.07.2009р. о 15год.30хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фра-М”, м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Дочірнього підприємства „Аптека №271” Товариства з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдингова компанія”, м. Костянтинівка про стягнення заборгованості в розмірі 1 876грн.08коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 1 708грн.84коп., пені в розмірі 113грн.57коп., 3% річних в розмірі 14грн.15коп. та інфляційних витрат в розмірі 39грн.52коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки товару №99 від 05.01.2009р., товарно-транспортні накладні №711185 від 17.02.2009р., №711186 від 17.02.2009р., довіреність б/н від 30.01.2009р., платіжне доручення №1094 від 22.05.2009р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №66 від 02.07.2009р., відповідно з яким останній визнає суму основного боргу та зазначає, що станом на 01.06.2009р. цей борг становив 1 708грн.84коп. Одночасно, відповідач зазначає, що 02.07.2009р. останнім здійснено оплату в рахунок погашення існуючої заборгованості в розмірі 250грн.00коп., що підтверджується платіжним дорученням №1152 від 02.07.2009р.

Крім того, у наданому відзиві відповідач просить суд розстрочити виконання судового рішення строком на 3 місяці.

01.07.2009р. позивачем надана заява №378-04/07-09 від 01.07.2009р., відповідно з якою останній зазначає, що належним відповідачем по справі є Дочірнє підприємство „Аптека №271” Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма Рент”, м. Костянтинівна в підтвердження чого наданий витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №660034, відповідно до якого Дочірнє підприємство „Аптека №271” Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма Рент”, м. Костянтинівка в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців значиться як юридична особа.

Ухвалою від 02.07.2009р. господарський суд на підставі ст.24 Господарського процесуального кодексу України замінив первісного відповідача – Дочірнє підприємство „Аптека №271” Товариства з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдингова компанія”, м. Костянтинівка на належного відповідача – Дочірнє підприємство „Аптека №271” Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма Рент”, м. Костянтинівна.

03.07.2009р. позивач надав заяву №382-04/07-09 від 03.07.2009р., відповідно до якої зазначає, що 02.07.2009р. платіжним дорученням №1152 від 02.07.2009р. відповідач здійснив часткову оплату боргу на суму 250грн.00коп.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд встановив:

05.01.2009р. між позивачем та відповідачем укладений договір поставки товару №99, відповідно з яким постачальник (позивач) зобов`язується систематично поставляти та передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни та інше (надалі товар), а покупець (відповідач) зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п.1.2 договору, загальна кількість товарів, які підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюються сторонами в товарно-транспортних накладних (специфікаціях в розумінні ст.266 Господарського кодексу України), що є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 6.4 договору визначено, що він набуває чинності від дня його підписання і діє до 31.12.2009р.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором поставки товару №99 від 05.01.2009р.

Відповідно до п.2.1 договору, поставка товару здійснюється шляхом доставки за адресою, вказаною покупцем або на умовах самовивозу.

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 1 808грн.84коп., що підтверджується товарно-транспортними накладними №711185 від 17.02.2009р., №711186 від 17.02.2009р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначених накладних та печаткою підприємства, а також довіреністю на отримання ТМЦ б/н від 30.01.2009р., на підставі чого суд вважає, що продукція прийнята відповідачем без заперечень.

Крім того, як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, останній визнає здійснення поставки та отримання цієї продукції за товарно-транспортними накладними №711185 від 17.02.2009р., №711186 від 17.02.2009р.

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що сума кожної поставки, відстрочка оплати поставленого товару та розмір націнки вказуються у товарно-транспортних накладних, що є невід'ємною частиною даного договору.

Наразі, товарно-транспортними накладними №711185 від 17.02.2009р., №711186 від 17.02.2009р. сторони узгодили відстрочку оплати на 3 дні з моменту отримання товару.

В свою чергу у вказаних накладних датою отримання товару значиться 17.02.2009р., тобто датою сплати є 20.02.2009р.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, моментом виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманого товару за кожною накладною є 20.02.2009р.

За твердженням позивача, відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару на суму 100грн.00коп., що підтверджується платіжним дорученням №1094 від 22.05.2009р., копія якого додана до матеріалів справи.

Наразі, всупереч вимогам договору та закону, на момент подання позовної заяви до суду, відповідач не оплатив залишкову вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 1 708грн.84коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви за останнім утворилась заборгованість в розмірі 1 708грн.84коп.

Однак, в процесі розгляду справи відповідачем частково погашена сума основного боргу в розмірі 250грн.00коп., про що зазначено позивачем у заяві №382-04/07-09 від 03.07.2009р. та підтверджується наданим відповідачем платіжним дорученням №1152 від 02.07.2009р.

Відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

          На підставі вищенаведеного, враховуючи заяву позивача та з огляду на погашення відповідачем частини основного боргу, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 250грн.00коп. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення залишку заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 1 458грн.84коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи визнання відповідачем зазначеної заборгованості, суд вважає позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю „Фра-М” щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 1 458грн.84коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 113грн.57коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2. договору сторони передбачили, що покупець за даним договором за несплату вартості товару у встановлені строки, сплачує пеню в розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту погашення заборгованості.

На підставі вищезазначеного пункту договору та враховуючи положення Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” позивачем нарахована пеня в розмірі 113грн.57коп. за період прострочення з 21.02.2009р. по 01.06.2009р.

Розглянувши представлений розрахунок суми пені, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 113грн.57коп. обґрунтованими, доведеними належними чином, та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача суми індексу інфляції в розмірі 39грн.52коп. та 3% річних в розмірі 14грн.15коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума індексу інфляції становить 39грн.52коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 14грн.15коп. за період прострочення з 21.02.2009р. по 01.06.2009р.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд зазначає, що розмір вказаних ним сум не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 39грн.52коп. та 3% річних в розмірі 14грн.15коп. є такими, що підлягають задоволенню.

Як зазначено вище, у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд про розстрочення виконання рішення по справі №9/37 строком на три місяці.

В обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на скрутне фінансово-економичне становище, яке викликане зниженням об`єму реалізації продукції підприємства, що в свою чергу призвело до збитків підприємства. Однак жодних доказів в підтвердження зазначеного відповідачем суду не надано.

У відповідності до ст.121 Господарського процесуального кодексу України, за наявністю обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд, який видав виконавчий документ, у виключних випадках, в залежності від обставин, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочення виконання судового рішення в розумінні статті 121 ГПК України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас, відповідачем не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду. Відповідачем також жодним чином не обґрунтовано термін, на який слід розстрочити виконання судового рішення.

Наразі жодних суттєвих причин та доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для розстрочки виконання рішення суду – відповідачем не надано.

Таким чином, розглянувши клопотання Дочірнього підприємства „Аптека №271” Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма Рент”, м. Костянтинівка про розстрочку виконання рішення суду по справі №9/37 на три місяці, суд дійшов висновку про недоведеність обставин, що ускладнюють виконання рішення по цій справі.

За таких обставин, суд вважає заявлені Дочірнім підприємством „Аптека №271” Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма Рент”, м. Костянтинівка вимоги необґрунтованими, недоведеними, а тому відповідне клопотання підлягає залишенню без задоволення.

Оскільки часткова оплата основного боргу була здійснена відповідачем після подачі позовної заяви до суду, тому судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                          ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Фра-М”, м. Донецьк до відповідача, Дочірнього підприємства „Аптека №271” Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма Рент”, м. Костянтинівка про стягнення заборгованості в розмірі 1 876грн.08коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 1 708грн.84коп., пені в розмірі 113грн.57коп., 3% річних в розмірі 14грн.15коп. та інфляційних витрат в розмірі 39грн.52коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Аптека №271” Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма Рент” (за адресою: вул. Громова, 7, м. Костянтинівна, Донецька область, 85113, р/р 26007191450001 в Донецькому РУ Приватбанку, МФО 335496, код ЄДРПОУ 30326437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фра-М” (за адресою: пр. Полеглих Комунарів, 95 б, м. Донецьк, 83023, р/р 26004208 в ДОД ВАТ „Райффайзен банк Аваль”, МФО 335076, код ЄДРПОУ 20322326) суму основного боргу в розмірі 1 458грн.84коп., пеню в розмірі 113грн.57коп., 3% річних в розмірі 14грн.15коп. та інфляційні витрати в розмірі 39грн.52коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 102грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312грн.50коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 250грн.00коп. припинити провадження у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 06.07.2009р. оголошено повний текст рішення.

               Суддя