Рішення

від 27.08.2014 по справі 916/2587/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" серпня 2014 р.Справа № 916/2587/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ПЕРФЕКТА-СК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг"

про визнання недійсним договору фінансового лізингу

Суддя Демешин О. А.

Представники:

від позивача: Чубаров С.В. - довіреність

від відповідача: Машлятін О.А. - довіреність

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „ПЕРФЕКТА-СК" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг" (далі - відповідач) про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 120807-14/ФЛ-Ю-А від 07.08.2012 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Перфекта-СК".

Відповідач позов не визнав, про що зазначив у відзиві на позов.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 27.08.2014р. о 10.00

В С Т А Н О В И В :

07.08.2012 року між відповідачем (Лізингодавець), та позивачем (Лізингоодержувачем) укладено договір фінансового лізингу № 120807-14/ФЛ-Ю-А, пунктом 1.1. якого передбачено, що Лізингодавець) набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння (Предмет лізингу), найменування марка, модель якого на момент укладання договору наведені в додатку „Специфікації", а Лізингоодержувач, зобов'язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню цього договору до Лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу.

Відповідно до п.1.2. Договору лізингу строк користування Предметом лізингу Лізингоодержувачем починається з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі Предмета лізингу. Згідно з Додатком до Договору лізингу (Графіком сплати лізингових платежів), який є невід'ємною частиною Договору лізингу термін визначено 3 (Три) роки та закінчується у серпні 2015року.

Згідно „Специфікація" складеної 07.08.2012 року - Предметом лізингу є легковий автомобіль „Lancia", модель „Ypsilon", комплектація : Gold, Код синком 402.121., 2012 року випуску, загальною вартістю 149556,00 грн.

Відповідно до п. 3.1. Договору Лізингу, лізингодавець реєструє Предмет лізингу на своє ім'я. Згідно з п. 3.2 Договору Лізингу передача Предмета лізингу Лізингоодержувачу у володіння та користування відбувається не раніше дати фактичного отримання Предмету лізингу у продавця.

Позивач просить визнати недійсним вищевказаний договір фінансового лізингу №120807-14/ФЛ-Ю-А від 07.08.2012 року, посилаючись на те, що він суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки відповідачу в момент укладення спірного договору, не належало право власності на предмет лізингу.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що позивач намагається застосувати до договору фінансового (непрямого) лізингу норму матеріального права, що стосується договору прямого лізингу. Тобто, на думку відповідача, позивач неправильно тлумачить норми матеріального права, а саме: ч.1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг", що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1.1. Договору купівлі продажу транспортного засобу № 74 від 07.08.2012 року, продавець (Товариство з обмеженою відповідальністю „Берліна Авто") зобов'язалось передати у власність покупця (відповідача по справі), а покупець зобов'язався оплатити (один) новий автомобіль „Lancia", „Ypsilon" комплектація якого визначена в додатку № 1 до Договору „Специфікація", та оплатити за Товар його ціну.

Пунктом 2.4 цього Договору було передбачено, що, право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця з моменту державної реєстрації його в органах Державної автомобільної інспекції та оформлення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу тільки за умови сплати повної вартості Товару у відповідності до п. 3.1-3.7 цього Договору. До повної сплати вартості Товару Продавець набуває права його притримання згідно Цивільного кодексу України та зобов'язання зберігати його до моменту передачі Покупцю.

Як вбачається з п.2.1 Акту прийому передачі Предмета лізингу в користування за договором № 120807-14ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 07.08.2012 року, складеного Лізингодавцем та Лізингоодержувачем, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії ААС № 992754 отримано Лізингоодержувачем 31.08.2012 року .

За період з 31.08.2012року по 31.12.2013року, що становить 16 періодам лізингу позивач виконував взяті на себе зобов'язання у повній мірі. Вказана обставина підтверджується Актом Звірки взаєморозрахунків підтвердженими підписами та печатками Сторін.

Як вбачається з платіжного доручення № 303 від 31.08.2012 року, Відповідач на виконання п. 3.1-3.7 Договору № 74 від 07.08.2012 року здійснив остаточну оплату Товару на користь продавця - ТОВ „Берліна Авто" у розмірі 119 644,80 грн. гривні, в той час як оплати за предмет лізингу з боку позивача, у розмірі 37 389, 00 грн. гривен 00 копійок, почали надходити 28.08.2012 року, що відповідно підтверджується випискою з банківського рахунку.

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ТОВ „ВіЕйБі Лізинг" також отримало 31.08.2012 року .

Таким чином, право власності у Відповідача на предмет лізингу виникло 31.08.2012року, а відповідно і право на укладення спірного договору фінансового лізингу, у відповідності до ст. 806 ЦК України, у ТОВ ВіЕйБі Лізинг" виникло не раніше дати набуття права власності на предмет лізингу.

Таким чином, в день укладання сторонами договору фінансового лізингу Лізингодавець (відповідач по справі), не набув права власності на товар, що є предметом цього договору лізингу.

Згідно з ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату.

За змістом наведеної норми матеріального права, набуття лізингодавцем права власності на предмет лізингу передує укладанню самого договору фінансового лізингу, як у випадку з прямим лізингом, так і у випадку з непрямим лізингом, різниця між якими полягає лише у способі набуття лізингодавцем права власності на предмет лізину, а саме без попередньої домовленості з лізингоодержувачем у першому випадку та відповідно до встановлених останнім специфікацій та умов (попередня домовленість) - у другому випадку, а не в ознаках договору непрямого лізингу як зазначає відповідач.

До договору лізингу (прямого або непрямого) застосовуються загальні положення про купівлю продаж. Вказане також підтверджується і п. 10.7 Договору.

Відповідно до п.1.1. Договору, лізингодавець набуває у свою власність та передає на умовах фінансового лізингу предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладання Договору наведені у специфікації, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Будь-яких умов, які б свідчили про те, що на момент укладення договору лізингодавець не є власником майна, або зобов'язується в майбутньому набути визначене Лізингоодержувачем майно в Договорі відсутні.

Таким чином, твердження відповідача про відповідність Договору положенням ст.ст. 6, 626, 627 та ст. 806 ЦК України та Закону України „Про фінансовий лізинг" є безвідставним.

Крім того, з пункту 1.1 Договору, вбачається саме те, що лізингодавець набуває у свою власність предмет лізингу для передачі його у фінансовий лізинг лізингоодержувачу, а не зобов'язується набути його у майбутньому, як вважає відповідач.

Тобто на момент укладення договору, у відповідності до загальних вимог що ставляться до відповідних двосторонніх правочинів, лізингодавець, як при прямому так і при непрямому лізингу повинен мати у власності або взяти на себе зобов'язання придбати у власність та передати індивідуально лізингоодержувачу визначене майно.

Також, в п.1.3 Договору, чітко визначено, що лізингоодержувач самостійно на власний розсуд обрав предмет лізингу та продавця, при цьому у відповідності до п. 3 Договору продавець - ТОВ «Берлин Авто» не є стороною договору, що свідчить про те, що на момент укладення договору фінансового лізингу відповідач повинен був набути право власності на предмет лізингу.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України - власникові належать права володіння, користування в розпорядження своїм майном.

В даному випадку відповідач, укладаючи спірний договір, розпорядився майном при цьому не будучи його власником, що не відповідає вимогам чинного законодавства..

Згідно ч. 1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені 4.1,2,3,5 та ч.6 ст.203 цього і Кодексу.

Згідно вимог ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З огляду на наведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 49; 82 - 84 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 120807-14/ФЛ-Ю-А від 07.08.2012 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг" " (п/р 2650715597 в Київському Регіональному відділені ПАТ „Укрбізнесбанк", МФО 334969, код ЄДРПОУ 33880354) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Перфекта-СК" (п/р 26005101352438 в АТ „ОТП Банк" МФО 300528, код ЄДРПОУ- 36612032).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг" (п/р 2650715597 в Київському Регіональному відділені ПАТ „Укрбізнесбанк", МФО 334969, код ЄДРПОУ 33880354) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю „Перфекта-СК" (п/р 26005101352438 в АТ „ОТП Банк" МФО 300528, код ЄДРПОУ- 36612032): 1218 гривень судового збору та 8000 гривень витрат на послуги адвоката.

Рішення суду набирає законної сили, в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.08.2014р.

Суддя Демешин О.А.