Ухвала

від 27.02.2015 по справі 916/2587/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 лютого 2015 року Справа № 916/2587/14

Вищий господарський суд України у складі:

головуючого судді:Вовка І.В., суддів:Грека Б.М., Селіваненка В.П., Стратієнко Л.В., Черкащенка М.М.,

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Перфекта-СК" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 01.12.2014 у справі№ 916/2587/14 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Перфекта-СК" дотовариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" про визнання недійсним договору фінансового лізингу

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перфекта-СК" звернулися до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 120807-14/ФЛ-Ю-А від 07.08.2012.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.08.2014 у справі № 916/2587/14 позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2014, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2014, рішення місцевого господарського суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Перфекта-СК" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 01.12.2014 у справі № 916/2587/14, в якій заявник просить скасувати вказану постанову Вищого господарського суду України, справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 11.10.2010 у справі № 8/58, від 05.07.2011 у справі № 5002-4/5103-2010 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень статей 203, 215, 656, 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1, 6 Закону України "Про фінансовий лізинг", внаслідок чого, на думку заявника, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України вважає, що справа № 916/2587/14 не підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 01.12.2014 у справі № 916/2587/14, яку заявник просить переглянути, суд касаційної інстанції залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у задоволенні позову щодо визнання недійсним договору фінансового лізингу. При цьому, суд касаційної інстанції виходив зі встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, що умовами договору фінансового лізингу сторонами встановлено, що передача предмета лізингу лізингоодержувачу у володіння та користування відбудеться не раніше дати фактичного отримання предмета лізингу у продавця, що було дотримано сторонами договору, а лізингодавець розпорядився майном (предметом лізингу) після набуття на нього права власності.

Водночас у постановах від 11.10.2010 у справі № 8/58, від 05.07.2011 у справі № 5002-4/5103-2010, на які заявник посилається, суд касаційної інстанції залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, якими визнано недійсним договір з фінансового лізингу. Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що умовами укладеного сторонами договору фінансового лізингу було встановлено, що "майно" є власністю "лізингодавця", в той час як на момент укладання зазначеного договору позивач не набув права власності на предмет договору.

Таким чином, наведені постанови не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у наведених справах різних обставин, в залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

За таких обставин відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Перфекта-СК" у допуску справи № 916/2587/14 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя:І.Вовк Судді:Б.Грек В.Селіваненко Л.Стратієнко М.Черкащенко