Постанова

від 01.12.2014 по справі 916/2587/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року Справа № 916/2587/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В., розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Перфекта-СК" напостанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 у справігосподарського суду Одеської області № 916/2587/14 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Перфекта-СК" дотовариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" провизнання недійсним договору фінансового лізингу за участі представників сторін:

від позивача - не з'явилися;

від відповідача - Козак О.Д.

У С Т А Н О В И В:

01.07.2014р. товариство з обмеженою відповідальністю "Перфекта-СК" звернулися до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 120807-14/ФЛ-Ю-А від 07.08.2012р.

27.08.2014р. рішенням господарського суду Одеської області (суддя Демешин О.А.) позов задоволено, визнано недійсним договір фінансового лізингу № 120807-14/ФЛ-Ю-А від 07.08.2012 укладений між сторонами у справі. Рішення мотивовано тим, що зазначений договір фінансового лізингу суперечив вимогам чинного законодавства, оскільки лізингодавець розпорядився майном не будучи його власником на момент підписання договору.

21.10.2014р. постановою Одеського апеляційного господарського суду (судді: Журавльов О.О., Гладишева Т.Я., Ярош А.І.) рішення місцевого господарського суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено, мотивуючи безпідставністю його вимог, які не ґрунтувались на нормах діючого законодавства.

У касаційній скарзі ТОВ "Перфекта-СК" посилалися на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права, тому просили скасувати постанову від 21.10.2014р., залишивши в силі рішення місцевого господарського суду. Заявник зазначав про невідповідність оскаржуваного договору вимогам ст.806 ЦК України, за якими лізингодавець зобов'язаний передати у користування майно, належне йому на праві власності, що не було дотримано при укладенні оскаржуваного договору.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Судами обох інстанцій установлено, що 07.08.2012р. між ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" (лізингодавець) та ТОВ "Перфекта-СК" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 120807-14/ФЛ-Ю-А, відповідно до умов якого лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування марка, модель якого на момент укладання договору наведені в додатку "Специфікації", а лізингоодержувач, зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Строк користування предметом лізингу лізингоодержувачем починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу (п.1.2). Згідно з додатком до договору лізингу (Графіком сплати лізингових платежів), строк користування визначено 3 (три) роки, який закінчується у серпні 2015 року.

Відповідно до специфікації від 07.08.2012 року - предметом лізингу є легковий автомобіль "Lancia", модель "Ypsilon", комплектація : Gold, Код синком 402.121., 2012 року випуску, загальною вартістю 149556 грн.

Пунктами 3.1, 3.2 договору погоджено, що лізингодавець реєструє предмет лізингу на своє ім'я. Передача предмета лізингу лізингоодержувачу у володіння та користування відбувається не раніше дати фактичного отримання предмету лізингу у продавця (постачальника).

31.08.2012 товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" отримано свідоцтво про реєстрацію відповідного транспортного засобу.

31.08.2012 згідно з актом прийому передачі предмет лізингу передано в користування товариству з обмеженою відповідальністю "Перфекта-СК".

При ухваленні рішення про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним договору фінансового лізингу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за приписами ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам Ст.203 ЦК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" установлено, що фінансовим лізингом є вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Тобто, предметом фінансового лізингу є річ, придбана лізингоодержувачем у продавця у відповідності до специфікацій та умов, визначених лізингоодержувачем.

За умовами укладеного між сторонами договору фінансового лізингу, лізингоодержувач самостійно та на власний ризик обирає предмет лізингу та продавця (постачальника) предмета лізингу (п.1.3 договору), що відповідало вимогам закону та виключало обставини наявності у лізингодавця права власності на предмет лізингу на момент підписання відповідного договору. Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що передача предмета лізингу лізингоодержувачу у володіння та користування відбувається не раніше дати фактичного отримання предмета лізингу у продавця, що було дотримано сторонами договору, лізингодавець розпорядився майном (предметом лізингу) після набуття на нього права власності, що підтверджено матеріалами справи та не спростовувалось позивачем.

Беручи до уваги викладене, касаційна інстанція погоджується з висновками апеляційного господарського суду, що укладений між сторонами у справі договір відповідає нормам діючого законодавства, тому відсутні правові підстави для визнання його недійсним. Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували відповідні висновки суду, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови, при ухваленні якої здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Перфекта-СК" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2014р. у справі господарського суду Одеської області № 916/2587/14 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяГ.В. Жаботина СуддяЛ.В. Ковтонюк