Постанова

від 26.08.2014 по справі 23/834-б-28/55-б

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2014 р. Справа№ 23/834-б-28/55-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Остапенка О.М.

Сотнікова С.В.

за участю представників сторін:

від скаржника: не з'явився;

від ініціюючого кредитора: не з'явився;ліквідатор: не з'явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міндоходів у місті Києві на ухвалу господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року у справі № 23/834-б-28/55-б (суддя Мандичев Д.В.)

за заявою відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Продстандарт», м. Київ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.11.2004 порушено провадження у справі №23/834-б про банкрутство за заявою ВАТ Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання банкрутом ТОВ «Продстандарт» з урахуванням приписів ст. 1, 3-14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою підготовчого засідання від 22.03.2007 визнано розмір вимог ініціюючого кредитора на загальну суму 266 038,05 грн, зобов'язано ініціюючого кредитора у десятиденний строк подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, призначено у справі № 23/834-б розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Грицай Світлану Олександрівну та призначено попереднє засідання.

Ухвалою попереднього засідання від 15.03.2005 року у справі № 23/834-б затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 453 285,39 грн.

Постановою господарського суду міста Києва від 23.07.2010 року у справі № 23/834-б ТОВ «Продстандарт» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута, інше.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року у справі № 23/834-б-28/55-б затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс товариства з обмеженою відповідальністю, ліквідовано банкрута - ТОВ «Продстандарт» як юридичну особу в зв'язку з банкрутством, припинено дію мораторію та провадження у справі.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі головного управління Міндоходів у місті Києві звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року у справі №23/834-б-28/55-б, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити на новий розгляд на стадію ліквідаційної процедури.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскаржуваної ухвали, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі головного управління Міндоходів у місті Києві вказує на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 у справі № 23/834-б-28/55-б припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на ухвалу Господарського суду м. Києва від 23.04.2014, на підставі ст.ст. 91, 94, 97, 106 ГПК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2014 касаційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві задоволено, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 у справі № 23/834-б-28/55-б скасовано, справу передано до Київського апеляційного господарського суду на розгляд. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на наявність в матеріалах справи заяви Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міндоходів у місті Києві з кредиторськими вимогами та заперечення податкового органу на лист ліквідатора банкрута щодо невизнання даних вимог, яких суд першої інстанції не розглянув та не прийняв жодного процесуального рішення щодо цих вимог, а тому висновок суду стосовно того, що орган податкової інспекції не має права на оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року є таким, що суперечить вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та фактичним матеріалам справи.

Відповідно до ч.1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2014 року у справі №23/834-б-28/55-б прийнято до провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міндоходів у місті Києві на ухвалу господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року та призначено її розгляд.

26.08.2014 учасники провадження у справі повноважних представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили, причини неявки суду не повідомили, враховуючи, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи, а також обмеження процесуального строку розгляду скарг на ухвали місцевих господарських судів, Київський апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до матеріалів справи та норм чинного законодавства дана справа розглядається за нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року № 2343-ХІІ (у редакції Закону від 30.06.1999 року).

З матеріалів справи вбачається, що 23.04.2014 до господарського суду міста Києва надійшло клопотання ліквідатора про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, доданих до клопотання.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Згідно статті 25 Закону ліквідатор зобов'язаний вчинити всі можливі дії щодо з'ясування активу та пасиву боржника шляхом запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, банківських установ, бюро технічної інвентаризації, реєстраційних відділень МВС України тощо.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Зі звіту ліквідатора, складено за наслідками проведених дій (копії листів звернень та відповідей на них наявні в матеріалах справи) вбачається, що у боржника відсутні майнові активи для погашення заборгованості перед кредиторами.

В зв'язку з вищенаведеним ліквідатор просив суд першої інстанції затвердити його звіт та ліквідаційний баланс.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Законодавцем чітко передбачено обов'язковий перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Згідно з ч. 2 ст.32 Закону якщо за результатами ліквідаційного балансу не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Відповідно до ст. 40 Закону однією з підстав для припинення провадження у справі є затвердження звіту ліквідатора в порядку, передбаченому ст. 32 цього Закону.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується правомірність складеного ліквідатором звіту та відомості ліквідаційного балансу, згідно з якими у товариства з обмеженою відповідальністю «Продстандарт» відсутні грошові кошти та майнові активи, за рахунок яких можливо було б провести задоволення вимог кредиторів, а тому наявна необхідність затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу та ліквідації банкрута як юридичної особи і припинення провадження у справі..

Однак, апеляційним судом встановлено, що в матеріалах справи наявна заява ДПІ у Солом'янському районі міста Києва про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство № 23/834-б (вих. № 1886/9/10-005 від 10.03.2005), яка подана до господарського суду міста Києва 21.03.2005 року. Дана заява мотивована наявністю у боржника - ТОВ «Продстандарт» заборгованості перед бюджетом по сплаті податку на прибуток в сумі 95 631,60 грн., який виник на підставі податкового повідомлення - рішення, прийнятого на підставі акту, складеного за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності станом на 02.02.2005 року. До заяви додано виписку з особової картки платника (податок на прибуток) ТОВ «Продстандарт», з якої вбачається, що станом на 14.02.2003 податковим органом збільшено недоїмку (акт перевірки) по податковому повідомленню-рішенню № 0001122611 від 29.01.2003 в сумі 95630,00 грн. Крім того, в даній виписці в картці станом на 31.12.2004 обліковується 95 630,00 грн. як «недоїмка за рік» та пеня в сумі 1,60 грн. ( т. № 3, а.с. 206-219).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2005 року у справі № 23/834-б відмовлено ДПІ у Солом'янському районі міста Києва у визнанні кредитором у справі про банкрутство ТОВ «Продстандарт» на підставі ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки вимоги податкового органу заявлені після закінчення тридцяти денного строку, встановленого на їх подання.

Відповідно до матеріалів справи дана ухвала не була оскаржена сторонами до судів апеляційної чи касаційної інстанцій та набрала законної сили.

Також матеріали справи містять заяву ДПІ у Солом'янському районі міста Києва про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство № 23/834-б-28/55-б (вих. № 10506/9/10-009 від 29.10.2010), що подана до господарського суду міста Києва 01.11.2010 року. Дана заява мотивована наявністю у боржника - ТОВ «Продстандарт» заборгованості перед бюджетом в сумі 95 656,06 грн, яка виникла по сплаті податку на прибуток приватних підприємств - 95 625,06 грн та по сплаті податку на додану вартість - 31,00 грн.

В письмових запереченнях щодо невизнання кредиторських вимог ДПІ у Солом'янському районі міста Києва у справі 3 23/834-б-28/55-б податковий орган зазначає, що заборгованість з податку на прибуток виникла на підставі податкових повідомлень-рішень № 0001122611 від 29.01.2003, яка зменшилась у зв'язку з переплатою та сплатою у сумі 80,00 грн. Також, в даних письмових запереченнях податковий орган зазначає, що декларації та інші податкові звіти, зокрема, ТОВ «Продстандарт» було здано на утилізацію відповідно до акту № 4 від 18.05.2009 та наказу № 208 від 14.11.2008.

До заяви додано виписку з особової картки платника (податок на прибуток) ТОВ «Продстандарт», з якої вбачається, що станом на 14.02.2003 податковим органом збільшено недоїмку (акт перевірки) по податковому повідомленню-рішенню № 0001122611 від 29.01.2003 в сумі 95 630,00 грн. В даній виписці з картки станом на 31.12.2004 обліковується 95 630,00 грн. як «недоїмка за рік» та пеня в сумі 1,60 грн., а станом на 31.12.2006 в зв'язку з погашення платником податків податкового зобов'язання (платіжне доручення № 33 від 14.02.2006) сума «недоїмка за рік» становить 95 620,00 грн. та пеня в сумі 5,06 грн.

Аналізуючи вимоги податкового органу, заявлені в заяві Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство № 23/834-б-28/55-б (вих. № 10506/9/10-009 від 29.10.2010), що виникли по сплаті податку на прибуток приватних підприємств в сумі 95 625,06 грн., апеляційний суд робить висновок, що данні вимоги є аналогічними тим, що було відхилено місцевим господарським судом ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2005 року у справі № 23/834-б, яка є чинною, однак апеляційний суд вважає, що дані вимоги не підлягають перегляду в даному апеляційному провадженні, оскільки апеляційна скарга подана на ухвалу господарського суду міста Києва від 23.04.2014, а апеляційний перегляд ухвали місцевого суду від 23.03.2005 можливий лише з дотриманням приписів ч. 2 ст. 93 ГПК України щодо поновлення строків подання скарги, як зазначено в абз. 1 п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 17.05.20111 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського кодексу України».

Щодо вимог податкового органу по сплаті податку на додану вартість в сумі 31,00 грн, який виник на підставі самостійно поданої боржником декларації з ПДВ, апеляційний суд зазначає, що дані вимоги не можуть бути предметом апеляційного перегляду, тому згідно ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, оскільки в справі наявні заявлені вимоги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міндоходів у місті Києві в сумі 31,00 грн, які не розглянуті місцевим господарським судом у відповідності до вимог чинного законодавства і стосовно, яких не прийнято відповідного судового рішення, апеляційний суд вважає передчасним висновок місцевого господарського суду щодо затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у даній справі.

Апеляційний суд вважає за необхідні зазначити що доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міндоходів у місті Києві щодо порушення місцевим господарським вимог ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не приймаються колегією суддів з огляду на наступне.

Статтею 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року в редакції від 30.06.1999 року зі змінами та доповненнями (редакції, норми якої застосовується під час провадження у даній справі) врегульовано відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, а саме: містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності.

Разом з тим, вбачається, що боржник не відноситься до відповідних категорій суб'єктів підприємницької діяльності, так, згідно відомостей ЄДР основними видами діяльності боржника є (були): посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, консультування з питань комерційної діяльності та управління, інші види оптової торгівлі.

У відповідності до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ст. 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищенаведені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала скасуванню та направленню до місцевого суду для розгляду, оскільки прийнята місцевим господарським судом при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, з невірним застосування норм матеріального і процесуального права, а справа направленню до господарського суду міста Києва для розгляду вимог Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міндоходів у місті Києві в сумі 31,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міндоходів у місті Києві задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 23.04.2014р. у справі №23/834-б-28/55-б скасувати.

Направити на розгляд справу №23/834-б-28/55-б в частині розгляду кредиторських вимог Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міндоходів у місті Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Продстандарт» в сумі 31,00 грн.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді О.М. Остапенко

С.В. Сотніков