Рішення

від 18.08.2014 по справі 916/2413/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" серпня 2014 р.Справа № 916/2413/14

За позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача Приватного підприємства „БАРЖУР"

про розірвання договору оренди та виселення

Суддя Погребна К.Ф.

У судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Клименко Б.В. - довіреність;

Данілова Л.В. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 18.08.2014р. приймали участь представники:

Від позивача: Данілова Л.В. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства „БАРЖУР" про розірвання договору оренди №157/50 від 13.10.2001р. укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Приватним підприємством „БАРЖУР" та виселення Приватного підприємства „БАРЖУР" з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 106,4 кв.м., які розташовані за адресою м. Одеса, вул. Рішельєвська, 74 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.06.2014р. було порушено провадження у справі №916/2413/14.

Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Приватного підприємства „БАРЖУР" є саме та адреса на яку судом здійснювалась відправка поштової кореспонденції, а саме: 65023, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 74

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були здійсненні саме за адресою зазначеною у витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 18.08.2014р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їх відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів держави, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як встановлено судом, позовні вимоги Департамента комунальної власності Одеської міської ради ґрунтуються на факті порушення відповідачем умов договору оренди в частині страхування орендованого приміщення, а також відсутності охоронного договору.

Оцінюючи заявлені позивачем вимоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як свідчать матеріали справи, 13.10.2001р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та Приватним підприємством „Баржур" (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №157/50, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 109,0 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 74 (п.1.1. договору).

Додатковим погодженням від 10.11.2004р. до договору №157/50, строк дії договору оренди було продовжено до 31.09.2005р.

Додатковим погодженням від 01.12.2005р. до договору №157/50, строк дії договору оренди було продовжено до 01.08.2006р., а також було змінено площу орендованого приміщення з 109,0 кв.м. на 106,4 кв.м.

Додатковим погодженням від 04.10.2006р. до договору №157/50, строк дії договору оренди було продовжено до 01.02.2007р.

Додатковим погодженням від 30.03.2007р. до договору №157/50, строк дії договору оренди було продовжено до 30.09.2007р.

Додатковим погодженням від 08.12.2008р. до договору №157/50, строк дії договору оренди було продовжено до 18.08.2010р.

Додатковим погодженням від 21.10.2010р. до договору №157/50, строк дії договору оренди було продовжено до 21.10.2010р., а також було змінено профіль використання орендованого приміщення.

Додатковим погодженням від 16.11.2012р. до договору №157/50, було змінено орендодавця з „Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради" на „Департамент комунальної власності Одеської міської ради", строк дії договору оренди продовжено до 16.10.2015р. та змінено профіль використання орендованого приміщення.

Проаналізувавши укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Приватним підприємством „Баржур" договір, суд доходить висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда. Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно підпункту "е" пункту 4.2. на протязі дії договору, крім своєчасного внесення орендної плати, Орендар зобов'язаний застрахувати орендоване приміщення у страховій компанії у порядку, визначеному чинним законодавством.

При цьому, згідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" страхування орендарем взятого ним в оренду майна є однією із істотних умов договору оренди.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не виконав належним чином умов договору орендоване майно не застрахував, та більш того неодноразові звернення позивача про необхідність виконання відповідачем умов договору останнім були проігноровані.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Зазначене цілком кореспондується зі ст. 651 ЦК України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 5.6 договору передбачено за невиконання або неналежне виконання орендарем обов'язків за цим договором, орендодавець має право розірвати договір оренди у відповідно з чинним законодавством.

Крім того, відповідно п.4.12 договору, якщо будинок в якому знаходиться орендоване приміщення, є пам'ятником архітектури і містобудування, Орендар зобов'язаний нести додаткові обов'язки, пов'язані з охороною та користуванням пам'ятника містобудування та архітектури.

Як зазначає позивач, відповідно до рішення Одеського обласного виконавчого комітету № 580 від 27.12.1991р. об'єкт оренди у вигляді нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 106,4кв.м., входить до складу будинку розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 74, який внесено до списків пам'ятників архітектури місцевого значення.

Також, як вбачається з матеріалів справи позивач звертався на адресу відповідача із листом №01-13/323 та пропонував у добровільному порядку укласти з Управлінням з питань охорони об'єктів культурної спадщини охоронний договір.

Проте відповідний договір з Управлінням з питань охорони об'єктів культурної спадщини відповідачем не укладався, що підтверджується наявними в матеріалах справи листом виконуючого обов'язки начальника Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 14.08.2014р. №01-13/2353.

Відповідно статті 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору, а якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

З урахуванням викладеного, враховуючи встановлення судом факту порушення відповідачем умов договору оренди, а саме пункту 4.12 договору, а також те, що відповідачем, в порушення взятих на себе зобов'язань, об'єкт оренди застраховано не було, суд доходить висновку щодо наявності встановлених законом та договором підстав для його розірвання.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги Департаменту про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №157/50 від 13.10.2001р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 4.7. договору передбачено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду.

За таких обставин, враховуючи відсутність правових підстав на зайняття Приватним підприємством „Баржур" об'єкту оренди - нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 106,4 кв.м., які розташовані за адресою м. Одеса, вул. Рішельєвська, 74, вимоги позивача про виселення відповідача та передачу зазначеного приміщення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради є також обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди №157/50 від 13.10.2001р. укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Приватним підприємством „Баржур" (65023, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 74, код: 01194682).

3. Виселити Приватне підприємство „Баржур" (65023, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 74, код: 01194682) з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 106,4 кв.м., які розташовані за адресою м. Одеса, вул. Рішельєвська, 74 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, код ЄДРПОУ 26302595).

4. Стягнути з Приватного підприємством „Баржур" (65023, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 74, код: 01194682) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, код ЄДРПОУ 26302595) 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 26.08.2014р.

Суддя Погребна К.Ф.