Рішення

від 22.06.2015 по справі 916/2413/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2015 р.Справа № 916/2413/14

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Ніколаєві П.В.

за участю представників сторін :

від позивача: Данілова Л.В. за довіреністю від 30.03.2015 р.;

від відповідача: не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2413/14:

За позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

до відповідача: Приватного підприємства „БАРЖУР";

про розірвання договору оренди та виселення, -

в с т а н о в и в :

Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Позивач) звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору оренди № 157/50 від 13.10.2001 (далі - Договір), укладеного з Приватним підприємством "Баржур" (далі - Відповідач) та про виселення Приватного підприємства "Баржур" з нежитлового приміщення підвалу загальною площею 106,4 кв.м., яке розташоване за адресою м. Одеса, вул. Рішельєвська, 74, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Позивач зазначив, що Відповідач порушує умови Договору про страхування орендованого приміщення відповідно до вимог чинного законодавства та не виконує обов'язок укласти охоронний договір щодо наданого йому в оренду приміщення, яке є пам'ятником містобудування та архітектури, а відтак, наявні підстави для дострокового розірвання договору за рішенням суду відповідно до частини 2 статті 651, статті 783 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та для застосування наслідків, передбачених статтею 785 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.08.2014р. (судя Погребна К.Ф.) позов задоволено.

Розірвано договір оренди №157/50 від 13.10.2001р. укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Приватним підприємством „Баржур" (65023, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 74, код: 01194682).

Виселено Приватне підприємство „Баржур" (65023, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 74, код: 01194682) з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 106,4 кв.м., які розташовані за адресою м. Одеса, вул. Рішельєвська, 74 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, код ЄДРПОУ 26302595).

Стягнуто з Приватного підприємством „Баржур" (65023, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 74, код: 01194682) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, код ЄДРПОУ 26302595) 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.11.2014р. вказане рішення господарського суду Одеської області залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2015р. вказані постанова Одеського апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду Одеської області від 18.08.2014 скасовані. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Згідно з автоматизованим розподілом справ, в порядку ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, справу № 916/2413/14 передано на розгляд судді Оборотовій О.Ю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.02.2015р. суддя Оборотова О.Ю. прийняла справу № 916/2413/14 до свого провадження.та призначила розгляд справи на 04.03.2015р.о 11:10.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.03.2015р. розгляд справи № 916/2413/14 відкладений на 06.04.2015р. о 12:10 за правилами ст. 77 ГПК України.

У зв'язку з перебуванням судді Оборотової О.Ю. на лікарняному з 02.04.2015р. з метою дотримання процесуальних строків, за розпорядженням керівника аппарату господарського суду Одеської області № 385 від 06.04.2015р. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 916/2413/14.

Згідно протоколу про повторний автоматичний розподіл справ між суддями від 06.04.2015р., справу № 916/2413/14 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Никифорчуку М.І.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.04.2015р. суддею Никифорчуком М.І. вказана справа була прийнята до свого провадження.

У судовому засіданні 22 червня 2015р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представників сторін, проаналізувавши приписи законодавства, що регулює правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу ( ГПК ) України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема : письмовими і речовими доказами.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Скасовуючи вказані рішення судів касаційна інстанція зазначила настіпне.

Господарські суди попередніх інстанцій залишили поза увагою зазначені положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, помилково ототожнили істотність умов договору з істотністю порушення договору та не з'ясували обставин щодо відповідності встановленого ними порушення критерію його істотності, визначеного законодавчо, не встановили, яку шкоду було завдано позивачу допущеним відповідачем порушенням договору та якою мірою позивача позбавлено того, на що він розраховував при укладенні договору.

Стаття 773 Цивільного кодексу України передбачає право наймодавця вимагати розірвання договору та відшкодування збитків у разі, коли наймач користується річчю, переданою йому в найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму. Зазначена норма є спеціальною відносно до статті 651 Цивільного кодексу України і не пов'язує право наймодавця розірвати договір з істотністю допущеного наймачем порушення, однак, підлягає застосуванню лише у визначених нею випадках.

Застосовуючи положення статті 773 Цивільного кодексу України, суди не встановили, в чому саме полягає порушення відповідачем умов договору щодо призначення та порядку використання орендованого майна (використання його не за цільовим призначенням, для цілей, що не передбачалися договором тощо), та не врахували, що позовна заява не містить таких підстав позову, а ґрунтується на доводах про порушення відповідачем конкретних визначених договором обов'язків.

Відповідно до ст. 111-10 ГПК України вказівки, що містяться в постанові касацінйої інстанції є обов'язкивими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.

Таким чином, при новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Як випливає із суті вимог Позивача, вони ґрунтуються на факті порушення відповідачем умов договору оренди в частині страхування орендованого приміщення, а також відсутності охоронного договору.

З матеріалів справи випливає, що 13.10.2001р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та Приватним підприємством „Баржур" (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №157/50, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 109,0 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 74 (п.1.1. договору).

Додатковим погодженням від 10.11.2004р. до договору №157/50, строк дії договору оренди було продовжено до 31.09.2005р.

Додатковим погодженням від 01.12.2005р. до договору №157/50, строк дії договору оренди було продовжено до 01.08.2006р., а також було змінено площу орендованого приміщення з 109,0 кв.м. на 106,4 кв.м.

Додатковим погодженням від 04.10.2006р. до договору №157/50, строк дії договору оренди було продовжено до 01.02.2007р.

Додатковим погодженням від 30.03.2007р. до договору №157/50, строк дії договору оренди було продовжено до 30.09.2007р.

Додатковим погодженням від 08.12.2008р. до договору №157/50, строк дії договору оренди було продовжено до 18.08.2010р.

Додатковим погодженням від 21.10.2010р. до договору №157/50, строк дії договору оренди було продовжено до 21.10.2010р., а також було змінено профіль використання орендованого приміщення.

Додатковим погодженням від 16.11.2012р. до договору №157/50, було змінено орендодавця з „Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради" на „Департамент комунальної власності Одеської міської ради", строк дії договору оренди продовжено до 16.10.2015р. та змінено профіль використання орендованого приміщення.

Згідно підпункту "е" пункту 4.2. на протязі дії договору, крім своєчасного внесення орендної плати, Орендар зобов'язаний застрахувати орендоване приміщення у страховій компанії у порядку, визначеному чинним законодавством.

При цьому, згідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" страхування орендарем взятого ним в оренду майна є однією із істотних умов договору оренди.

Як свідчать матеріали справи, Відповідач не виконав належним чином вказані умови договору - орендоване майно не застрахував.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Під час нового розгляду справи представник позивач наполягав на тому, що за ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" підствою для розіврння договору у такому випадку на вимогу орендовця може бути невиконаня відповідачем хоча б одного з його зобов'язань за договором оренди.

За ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 5.6 договору передбачено за невиконання або неналежне виконання орендарем обов'язків за цим договором, орендодавець має право розірвати договір оренди відповідно з чинним законодавством.

Крім того, відповідно п.4.12 договору, якщо будинок в якому знаходиться орендоване приміщення, є пам'ятником архітектури і містобудування, Орендар зобов'язаний нести додаткові обов'язки, пов'язані з охороною та користуванням пам'ятника містобудування та архітектури.

Відповідно до рішення Одеського обласного виконавчого комітету № 580 від 27.12.1991р. об'єкт оренди у вигляді нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 106,4 кв.м., входить до складу будинку розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 74, який внесено до списків пам'ятників архітектури місцевого значення.

Позивач звертався на адресу Відповідача із листом №01-13/323 та пропонував у добровільному порядку укласти з Управлінням з питань охорони об'єктів культурної спадщини охоронний договір.

Проте відповідний договір з Управлінням з питань охорони об'єктів культурної спадщини Відповідачем не укладався, що підтверджується наявними в матеріалах справи листом виконуючого обов'язки начальника Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 14.08.2014р. №01-13/2353.

З приведеного випливає, що відповідач в порушення п.4.12 договору об'єкт оренди не застрахував.

За частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, істотним порушенням умов договору є таке порушення внаслідок якого позивача значно позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору.

З підстав частини 2 статті 23 Закону України „Про охорону культурної спадщини" істотною умовою договору пр передачу виявленого об'єкту культурної спадщини у користування іншій особі є забезпечення особою, якій передається пам'ятка, умов охоронного договору з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Тобто, як наполягає позивач, не укладення охоронного договору із Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини є порушенням істотних умов договору.

Аналізуючи викладене, суд вважає що оскільки у даному випадку відсутність страхового договору позбавляє позивача, як Власника майна отримати страхове відшкодування у випадку настання страхового випадку, то ця обставина є суттєвою та з цього приводу вказаний договір підлягає розірванню і отже, відповідач підлягає виселенню із вказаних приміщень.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди №157/50 від 13.10.2001р. укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) та Приватним підприємством „Баржур" (65023, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 74, код ЄДРПОУ 01194682).

3. Виселити Приватне підприємство „Баржур" (65023, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 74, код ЄДРПОУ 01194682) з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 106,4 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 74, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, код ЄДРПОУ 26302595).

4. Стягнути з Приватного підприємством „Баржур" (65023, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 74, код ЄДРПОУ 01194682) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, код ЄДРПОУ 26302595) судовий збір у сумі 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 30 червня 2015 р.

Суддя М.І. Никифорчук