Постанова

від 04.11.2014 по справі 916/2413/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2014 р.Справа № 916/2413/14 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.

при секретарі - Шитря О.М.

за участю представників:

Від позивача: Данілова Л.В.

Від відповідача: Ніколаєва Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Баржур»

на рішення господарського суду Одеської області

від 18.08.2014р.

по справі № 916/2413/14

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до Приватного підприємства «Баржур»

про розірвання договору оренди та виселення

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства „ Баржур" про розірвання договору оренди № 157/50 від 13.10.2001р., укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та відповідачем та виселення останнього з займаного нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 106,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 74, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовувалися не виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди № 157/50 від 13.10.2001р. щодо страхування об'єкта оренди на користь орендодавця та укладення охоронного договору з Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації на спірні нежитлові приміщення підвалу у житловому будинку, розташованому по вул. Рішельєвська, 74 в м. Одесі, прийнятому під охорону держави як пам'ятку містобудування та архітектури місцевого значення.

Рішення господарського суду Одеської області від 18 серпня 2014 року (суддя - Погребна К.Ф. ) позов задоволено з мотивів обґрунтованості та доведеності позовних вимог. Розірвано договір оренди № 157/50 від 13.10.2001р. укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та відповідачем. Виселено Приватне підприємство „Баржур" з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 106,4 кв.м., які розташовані за адресою м. Одеса, вул. Рішельєвська, 74 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Стягнуто з Приватного підприємством „Баржур" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 2436 грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано встановленими по справі обставинами порушення відповідачем істотних умов договору щодо обов'язкового страхування орендованого майна та укладення відповідного охоронного договору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ПП «Баржур» звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та порушенням норм процесуального права, а саме ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує те, що на виконання договору оренди ним були вчинені відповідні дії щодо страхування орендованого майна; позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що відповідачу було відомо про те, що орендоване ним приміщення знаходиться в будинку, який відноситься до пам'яток архітектури та містобудування; справу розглянуто судом і судове рішення прийнято за відсутності відповідача не повідомленого належним чином про місце засідання суду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення залишити без змін вважаючи його законним та обґрунтованим.

Судом апеляційної інстанції задоволено заявлене представником відповідача клопотання та з метою забезпечення всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності залучено до матеріалів справи в якості додаткових доказів копії документів, доданих скаржником до апеляційної скарги, відповідно до ст. 101 ГПК України, враховуючи, що справу було розглянуто місцевим судом за відсутності в судовому засіданні представника відповідача, що об'єктивно позбавило його можливості подати ці документи до суду першої інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 13.10.2001 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавець) та ПП «Баржур» (орендар) було укладено договір оренди № 157/50, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 109 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 74, терміном дії до 13.10.2004 року.

Умовами даного договору визначено, що вказане у цьому договорі приміщення

орендодавцем передається орендарю виключно для використання під сауну (п. 4.1); протягом дії цього договору, крім своєчасного внесення орендної плати, орендар зобов'язаний застрахувати орендоване приміщення на весь термін дії договору оренди у страховій компанії у порядку, визначеному чинним законодавством (п.п. «е» п. 4.2); після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15 - денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди (п. 4.7); якщо будинок, в якому знаходиться орендоване приміщення, є пам'яткою архітектури і містобудування, орендар зобов'язується нести додаткові обов'язки, пов'язані з охороною та використанням пам'ятки містобудування та архітектури (п. 4.12); за невиконання або неналежне виконання орендарем обов'язків за цим договором, орендодавець має право розірвати договір оренди у відповідності з чинним законодавством (п. 5.6); договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством (п. 7.6).

Зазначене в даному договорі комунальне майно було фактично передано орендареві від орендодавця у користування, що сторонами не заперечується.

У наступному, сторонами неодноразово укладалися додаткові погодження про внесення змін до договору оренди № 157/50 від 13.10.2001р. щодо зміни профілю використання та площі орендованого приміщення, розміру орендної плати та продовження строку дії договору оренди. Останнім додатковим погодженням від 16.11.2012 року до договору оренди № 157/50 від 13.10.2001р. у тексті договору було змінено найменування орендодавця на Департамент комунальної власності Одеської міської ради, строк дії договору оренди продовжено до 16.10.2015 року.

Згідно з положенням про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011р. № 384-VI, останній є виконавчим органом Одеської міської ради і правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

20.01.2014 року позивач надіслав на адресу відповідача два листа № 01-13/323 та № 01-13/326, в яких повідомив про те, що на виконання умов договору оренди у зв'язку з закінченням строку дії договору страхування орендованого приміщення йому необхідно в строк до 25.01.2014 року застрахувати об'єкт оренди на користь орендодавця на повну вартість об'єкта оренди за експертною оцінкою, а також відповідно до ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» в строк до 17.02.2014р. укласти з Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини охоронний договір на орендовані нежитлові приміщення та копію відповідного договору надати Департаменту комунальної власності.

Проте, зазначені повідомлення були залишені відповідачем без відповіді та виконання. Невиконання відповідачем зазначених вимог стало підставою для звернення Департаменту до господарського суду з даним позовом.

Отже, причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для дострокового розірвання договору оренди № 157/50 від 13.10.2001р. у зв'язку з невиконанням орендарем своїх зобов'язань щодо страхування орендованого майна, укладання охоронного договору з Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини та виселення останнього із займаного ним приміщення, що орендувалося ним за цим договором.

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 1 Закону України „Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 983 ЦК України передбачено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов п.п. 1.2 та 7.12 договору оренди обов'язок орендаря застрахувати орендоване майно на весь термін дії договору оренди виник з моменту укладення даного договору, тобто з 13.10.2001 року. Однак, відповідачем не надано суду доказів належного виконання вказаного обов'язку станом на момент звернення позивача до господарського суду з цим позовом, оскільки з поданих до суду апеляційної інстанції копій договорів страхування вбачається, що за договором добровільного страхування нерухомого майна № 274/13 від 29.03.2013р. спірне майно було застраховано відповідачем на строк до 31.01.2014 року включно, а наступний договір страхування спірного майна № 1108/00470/0301/14 був укладений відповідачем лише 09 липня 2014 року, тобто більше ніж через п'ять місяців після закінчення терміну дії попереднього договору та через 20 днів після звернення Департаменту до суду з даним позовом.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем платежів за договором страхування, а відповідно до ст. 983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу.

Згідно з ст. 773 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору, якщо наймач користується річчю, переданою у найм, з порушенням умов договору найму.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених ст. 18 вказаного Закону або договором оренди.

Відповідно до абзацу 11 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" страхування орендарем взятого ним в оренду майна є однією з істотних умов договору оренди.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Враховуючи норми ч. 2 ст. 651 ЦК України та абзацу 11 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", факт невиконання чи неналежного (несвоєчасного) виконання такої істотної умови договору оренди комунального майна, як страхування орендарем взятого ним в оренду майна, є достатньою підставою для його розірвання в судовому порядку.

Зважаючи на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність не виконання орендарем обов'язку щодо страхування переданого в оренду майна, передбаченого п. 4.2 «е» договору оренди від 21.08.2008 № 46/57, що є істотною умовою договору оренди комунального майна.

Також відповідачем не надано суду доказів належного виконання обов'язку, передбаченого п. 4.12 договору оренди, щодо укладення з Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації охоронного договору на орендовані нежитлові приміщення.

Статтею 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що при передачі пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам'ятка, щойно виявлений об'єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Як вже було зазначено вище, умовами п. 4.12 договору оренди сторони встановили, що якщо будинок, в якому знаходиться орендоване приміщення, є пам'яткою архітектури і містобудування, орендар зобов'язується нести додаткові обов'язки, пов'язані з охороною та використанням пам'ятки містобудування та архітектури.

Як вбачається з матеріалів справи, будинок розташований за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвска, 74, в якому знаходиться орендоване відповідачем нежитлове приміщення, споруджений у І половині ХІХ століття, належить до об'єктів культурної спадщини. Рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 27.12.1991р. № 580 зазначений об'єкт прийнято під охорону держави як пам'ятку містобудування та архітектури місцевого значення та внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України наказом Міністерства культури і туризму від 20.06.2008р. № 728/0/16-08. Охоронний договір на нежитлові приміщення підвалу загальною площею 106,4 кв.м. у зазначеній будівлі - пам'ятці, орендарем яких є відповідач, з Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини облдержадміністрації не укладався, що підтверджується листами Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради від 01.12.2005р. № 1160 та Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації від 14.08.2014р. № 01-13/2353.

Судом апеляційної інстанції не приймається до уваги наведене відповідачем в апеляційній скарзі посилання на те, що йому не було відомо про те, що орендоване ним приміщення знаходиться в будинку, який відноситься до пам'яток архітектури та містобудування. Оскільки вищевказаний пункт 4.12 міститься у розділі 4 договору, яким врегульовано права і обов'язки орендаря, то саме відповідач повинен був вчинити необхідні дії, спрямовані на з'ясування питання про те, чи є будинок, в якому знаходиться орендоване приміщення, пам'яткою архітектури та містобудування та укладення відповідного охоронного договору.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Такі ж самі вимоги містить ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка регулює правові наслідки припинення або розірвання договору оренди і згідно з якою у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Як вже було зазначено вище, умовами п. 4.7 договору оренди сторони встановили, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15 - денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

З огляду на викладене, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Твердження скаржника про не надсилання йому позивачем копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до ст. 56 ГПК України, спростовується наявними в справі фіскальним чеком з описом вкладення, засвідченим відбитком печатки підприємства поштового зв'язку (а.с. 6, 7).

Порушення господарським судом першої інстанції процесуальних прав відповідача при розгляді даної справи по суті, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до ст. 64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходженням відповідача є: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 74.

А тому, саме за цією адресою господарським судом першої інстанції в порядку встановленому ст. ст. 64, 77, 87 ГПК України рекомендованим поштовим відправленням заздалегідь надсилалися відповідачеві ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, в яких повідомлялося про день, час і місце розгляду справи. Але, підприємством поштового зв'язку вказані ухвали було повернуто до суду назад з довідкою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 26, 36).

Наведене свідчить про належне виконання судом покладеного законом обов'язку щодо повідомлення сторін про день, час і місце проведення засідання господарського суду.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 18 серпня 2014 року у справі № 916/2413/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Баржур» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повна постанова складена 05.11.2014р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.