Рішення

від 07.08.2014 по справі 62/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 62/3 07.08.14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій», м.Київ, ЄДРПОУ 32531966

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Нові технології», м.Київ, ЄДРПОУ 31088991

про стягнення 21 941,75 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Гогітідзе В.Ф. - по дов.

від відповідача: Шемет А.О. - по дов.

Згідно з приписами ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях 30.07.2014р. та 06.08.2014р. оголошувались перерви.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Екостандарт», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Нові технології», м.Київ про стягнення заборгованості в сумі 67 745,96 грн., у тому числі: основного боргу за поставлену теплову енергію в розмірі 49 775,19 грн., 3% річних в сумі 3 744,57 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 14 226,20 грн.

Ухвалою від 09.07.2014р. замінено позивача по справі №62/3 Публічне акціонерне товариство «Екостандарт» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій».

28.07.2014р. до господарського суду м.Києва надійшла заява №ЦИБ/457 від 23.07.2014р. про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 16 525,22 грн., 3% річних в сумі 1 221 грн. та інфляційні втрати в розмірі 4 195,53 грн.

Обгрунтовуючи вказане клопотання заявник посилався на рішення від 01.12.2009р. господарського суду м.Києва по справі №42/601, яке залишено в силі постановою від 16.04.2014р. Київського апеляційного господарського суду, яким зобов'язано Закрите акціонерне товариство «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль» здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої Публічним акціонерним товариством «Нові технології» протягом 1 грудня 2008р. по 10 лютого 2009р. за договором №460172 від 01.02.2003р. на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на підставі тарифів згідно розпорядження №86 від 31.01.2007р. Київської міської державної адміністрації «Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам» в редакції розпорядження №715 від 18.06.2007р. Київської міської державної адміністрації. Отже, з огляду на наведене позивачем було здійснено перерахунок основної заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що заява №ЦИБ/457 від 23.07.2014р. позивача відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до уваги під час розгляду справи та судом розглядаються остаточні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій» про стягнення основного боргу в розмірі 16 525,22 грн., 3% річних в сумі 1 221 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4 195,53 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №460172 від 01.02.2003р. на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води в частині оплати теплопостачання за період з лютого 2008р. по квітень 2009р., що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у відзиві б/н від 06.08.2014р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на те, що теплопостачання у березні та квітні 2009р. споживачу не надавалось, про що, на думку останнього, свідчить факт непідписання між сторонами актів приймання передачі товарної продукції за вказаний період.

Крім того, за твердженнями Приватного акціонерного товариства «Нові технології», позивачем наведено не вірний розрахунок кількості, а отже, і вартості товару, оскільки останнім не враховано втрати теплової енергії.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.151 Цивільного кодексу Української РСР зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або з інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

За приписами ст.4 Цивільного кодексу Української РСР цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ст.245 вказаного Кодексу за договором поставки організація-поставщик зобов'язується передати у певні строки або строк організації-покупцеві (замовникові) у власність (в оперативне управління) певну продукцію згідно з обов'язковим для обох організацій плановим актом розподілу продукції; організація-покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її за встановленими цінами.

Як встановлено судом, 01.02.2003р. між Закритим акціонерним товариством «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер» (яке в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Екостандарт») (енергопостачальна організація) та Закритим акціонерним товариством «Нові технології» (покупець) було укладено договір №460172, відповідно до п.1.1 якого енергопостачальна організація зобов'язалась виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю товар - теплову енергію у вигляді гарячої води в період з 01.02.2003р. по 31.01.2004р.

У п.10.1 договору №460172 від 01.02.2003р. сторони погодили, що правочин укладений на термін з 01.02.2003р. по 01.02.2004р. і вважається подовженим кожен наступний рік, якщо жодна зі сторін не заявить протилежне не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії угоди. В частині розрахунків останній діє до повного їх завершення. Жодних заперечень відповідача з приводу автоматичної пролонгації договору матеріали справи не містять.

Наразі, з матеріалів справи вбачається, що 28.09.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Екостандарт» (клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк» (фактор) було укладено договір №28/09/12, відповідно до п.2.1 якого фактор зобов'язався передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язався відступити фактору права вимоги за основним договором. Основним договором сторони визначили правочини, які укладені між юридичними особами споживачами теплової енергії, які є боржниками клієнта, та клієнтом, на підставі яких виник борг.

04.10.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій» (фактор) було укладено договір факторингу №04/10/12, за яким фактору було передано право вимоги до всіх боржників - юридичних осіб споживачів теплової енергії, які були боржниками клієнта.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договори №460172 від 01.02.2003р., №28/09/12 від 28.09.2012р. та №04/10/12 від 04.10.2012р. як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України (враховуючи, що спірні правовідносини сторін продовжували існувати під час набрання зазначеними нормативно-правовими актами законної сили) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1., 2 ст.276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди. Пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника.

У п.2.1 договору №460172 від 01.02.2003р. контрагенти погодили, що поставка теплової енергії здійснюється енергопостачальною організацією на межу балансової належності. Подача теплової енергії покупцю виконується згідно з нарядами.

Облік спожитої теплової енергії виконується по приладам обліку. Облік поставленої теплової енергії виконується покупцем з 26 числа попереднього місяця по 25 число звітного місяця. Звіт про прийняту теплову енергію подається в енергопостачаючу організацію до 27 числа звітного місяця (п.п.5.1, 5.9 договору №460172 від 01.02.2003р.).

З матеріалів справи вбачається, що 29.10.2008р. відповідача було підключено до теплопостачання, що підтверджується нарядом №30260. Вказаний наряд скріплено підписами представників обох сторін та печаткою Публічного акціонерного товариства «Нові технології».

Наразі, факт постачання та отримання теплової енергії у спірний період відповідачем підтверджується обліковими картками та відомостями обліку споживання теплової енергії за періоди з 26.10.2008р. по 25.11.2008р., з 26.11.2008р. по 25.12.2008р., з 26.12.2008р. по 25.01.2009р., з 26.01.2009р. по 25.02.2009р., з 26.02.2009р. по 25.03.2009р., з 26.03.2009р. по 16.04.2009р. Зазначені відомості також були скріплені печаткою відповідача.

Одночасно, твердження споживача стосовно неотримання від заявника теплової енергії у березні та квітні 2009р. суд до уваги не приймає, оскільки останні не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються представленими доказами, зокрема, вказаними вище відомостями обліку споживання теплової енергії за періоди з 26.02.2009р. по 25.03.2009р. та з 26.03.2009р. по 16.04.2009р.

При цьому, заяви відповідача про те, що вказані відомості скріплені печаткою не Публічного акціонерного товариства «Нові технології» суд також вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до п.64 Постанови №1893 від 27.11.1998р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію», яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Згідно з п.3.4.1 Інструкції «Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів», затвердженої Наказом №17 від 11.01.1999р. Міністерства внутрішніх справ України (чинному на момент виникнення спірних правовідносин), відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законність користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій. Порядок обліку, зберігання і використання інших видів печаток, штампів визначається відповідними відомчими інструкціями. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах.

Таким чином, відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки. Аналогічну позицію наведено у постановах від 26.11.2013р. та від 26.03.2014р. Вищого господарського суду по справах №22/84 та №6/233/09.

Наразі, відповідачем не заявлялись клопотання про проведення експертизи відтиску печатки Приватного акціонерного товариства «Нові технології» на наданих позивачем відомостях, та не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що печатка відповідача була втрачена чи нею в будь-який інший спосіб незаконно заволоділи інші особи.

При цьому, у судовому засіданні 07.08.2014р. відповідачем було представлено на огляд суду оригінали вказаних вище відомостей.

Крім того, відповідно до п.40 Постанови №1198 від 03.10.2007р. від Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил користування тепловою енергією» споживач зобов'язаний погоджувати з теплопостачальною організацією підключення і відключення та переобладнання системи тепло споживання.

У листі №03/09 від 01.09.2009р. Приватне акціонерне товариство «Нові технології» просило відключити теплоносій з 14.04.2009р.

На підставі вказаного листа енергопостачаючою оргізацію 14.04.2014р. було здійснено відключення відповідача від теплопостачання, що підтверджується нарядом №32362 від 16.04.2009р.

Отже, за висновками суду, що вказані заперечення відповідача є безпідставними та не підтверджуються належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що споживачем за договором №460172 від 01.02.2003р. у період з листопада 2008р. по квітень 2009р. отримувалась теплова енергія в гарячій воді.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.6 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» (в редакції, яка діяла під час виникнення спірних правовідносин) тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. У ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування» зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади.

Контрагентами у п.6.2 договору №460172 від 01.02.2003р. погоджено, що покупець сплачує енергопостачальнику за кожну прийняту Гкал теплової енергії, за теплові втрати на ділянці і в системі покупця з витоком 0,0072 т/год, 0,00037 Гкал/год, з поверхні трубопроводів 0,01164 Гкал/год, за півторакратне заповнення мережевою водою теплових мереж та місцевих систем теплопостачання, а також при втратах її на ділянці покупця по вартості приготування, за забруднення зворотної мережної води по вартості приготування хімочищеної води 4,17 грн./т та за виклик представника енергопостачальної організації для обстеження та оформлення прийомки вузлів обліку 42,29 грн., в тому числі, податок на додану вартість.

Всі розрахунки за спірним правочином повинні були виконуватись на підставі рахунків, які покупець отримував у енергопостачальника, виключно у грошовій формі за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України (п.6.3 договору №460172 від 01.02.2003р.).

Зі змісту п.6.4 зазначеного правочину вбачається, що покупець зобов'язався щомісяця з 12 по 14 число отримувати, зокрема, належним чином оформлені доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць.

Покупець зобов'язаний був сплачувати за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

Як встановлено судом, відповідачу на оплату спожитої у період з листопада 2008 року по квітень 2009 року теплової енергії було виставлено рахунки №460172/2009-04/0543 від 03.04.2009р., №460172/2009-03/0543 від 12.03.2009р. №460172/2009-02/0543 від 04.02.2009р., №460172/2009-01/0543 від 13.01.2009р., №460172/2008-12/0543 від 04.12.2008р. та №460172/2008-11/0543 від 06.11.2008р.

Твердження відповідача про відсутність обов'язку оплачувати спожиту теплову енергію через неотримання рахунків господарський суд також вважає безпідставними, оскільки, як вже зазначалось, за умовами спірного правочину саме на споживача покладено обов'язок отримувати рахунки на оплату товару, крім того, в матеріалах справи наявні докази часткової оплати енергії, яку було поставлено у спірний період.

Отже, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги порядок та строки оплати товару, які визначені сторонами у договорі №460172 від 01.02.2003р., господарський суд дійшов висновку, що строк оплати спожитої у період з листопада 2008р. по квітень 2009р. теплової енергії у гарячій воді настав.

Ухвалами господарського суду відповідача було зобов'язано надати докази повного або часткового виконання своїх грошових зобов'язань за спірним правочином. Проте, відповідачем наведених доказів представлено не було.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, покупцем лише частково було погашено заборгованість за спожиту теплову енергію. Зокрема, 29.01.2009р. покупцем було перераховано 15 000 грн. за рахунком №460172/2009-01/0543 від 13.01.2009р., в результаті чого у Приватного акціонерного товариства «Нові технології» на день вирішення спору утворилась заборгованість в сумі 16 525,22 грн.

Під час розгляду спору 30.07.2014р., 06.08.2014р. та 07.08.2014р. Приватне акціонерне товариство «Нові технології» факту наявності заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій» за спожиту на підставі договору №460172 від 01.02.2003р. теплову енергію в сумі 16 525,22 грн. також не заперечило.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Наразі, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання доказів погашення спірної заборгованості відповідачем також не заявлялось.

Щодо тверджень заявника про невірне визначення заявником кількості спожитої теплової енергії, про що свідчать розбіжності між даними, представленими у відомостях обліку споживання теплової енергії та рахунках на оплату, господарський суд зазначає наступне.

Як вказувалось вище, у п.6.2 договору №460172 від 01.02.2003р. сторонами погоджено, що покупець сплачує енергопостачальнику за кожну прийняту Гкал теплової енергії, за теплові втрати на ділянці і в системі покупця з витоком 0,0072 т/год, 0,00037 Гкал/год, з поверхні трубопроводів 0,01164 Гкал/год, за півторакратне заповнення мережевою водою теплових мереж та місцевих систем теплопостачання, а також при втратах її на ділянці покупця по вартості приготування, за забруднення зворотної мережної води по вартості приготування хімочищеної води 4,17 грн./т та за виклик представника енергопостачальної організації для обстеження та оформлення прийомки вузлів обліку 42,29 грн., в тому числі, податок на додану вартість.

Спірний правочин було підписано споживачем без жодних заперечень, доказів внесення змін до договору №460172 від 01.02.2003р., відповідно до яких би споживача було звільнено від сплати втрат теплової енергії, відповідачем до матеріалів справи не представлено.

Тобто, з наведеного вбачається, що вже під час укладання договору споживач був обізнаний про те, що кількісні показники у відомостях обліку спожитої теплової енергії та рахунках на її оплату не можуть бути тотожними через врахування теплопостачальником при розрахунку вартості енергії теплових втрат.

Наразі, інших належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів невірного визначення заявником кількості та вартості спожитої за спірний період теплової енергії відповідачем до матеріалів справи не представлено.

Крім того, судом також прийнято до уваги лист б/н від 04.08.2014р. Приватного акціонерного товариства «Нові технології» до директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Цент інфотехнологій», в якому останній просить не нараховувати відповідачу 3% річних та інфляційні втрати за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та затвердити графік погашення основної заборгованості в сумі 16 525,22 грн. Тобто, вказане звернення фактично свідчить про відсутність у відповідача ґрунтовних заперечень з приводу розміру основної заборгованості за договором №460172 від 01.02.2003р. на постачання теплової енергії у гарячій воді.

За таких обставин, приймаючи до уваги все вищенаведене, враховуючи ненадання відповідачем заперечень з приводу наявності заборгованості у розмірі, заявленому до стягнення позивачем, дослідивши всі представлені сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Екостандарт» до Приватного акціонерного товариства «Нові технології» про стягнення заборгованості в сумі 16 525,22 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 1 221 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4 195,53 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення відповідачем терміну оплати спожитої теплової енергії позивачем було нараховано 3% річних за листопад 2008р. в сумі 6,64 грн., за грудень 2008р. в розмірі 28,90 грн., за січень 2009р. в сумі 9,05 грн., за лютий 2009р. в розмірі 22,86 грн., за березень 2009р. в сумі 38,43 грн., за квітень 2009р. в сумі 40,75 та за період з червня 2009р. по червень 2011р. (включно) в сумі 1074,37 грн.

Проте, після проведення перевірки представленого заявником розрахунку, господарський судом встановлено, що нарахування позивачем 3% річних на заборгованість за спожиту теплову енергію у листопаді 2008р. з 01.11.2008р. по 28.11.2008р. є необґрунтованим, оскільки останнім строком оплати товару за цей період було саме 28.11.2008р. Одночасно, останній містить арифметичні помилки. Отже, приймаючи до уваги допущені заявником при розрахунку помилки господарський суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 1182,93 грн.

Одночасно, за вказані вище періоди заявником нараховано і інфляційні втрати в сумі 4195,53 грн. При цьому, після проведення власної перевірки, господарський суд встановив, що наведений розрахунок є вірним, а вимоги в цій частині обґрунтованими.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій» до Приватного акціонерного товариства «Нові технології» про стягнення основного боргу в розмірі 16 525,22 грн., 3% річних в сумі 1 221 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4 195,53 грн.

Наразі, клопотання б/н від 06.08.2014р. Приватного акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю «Нові технології» про витребування у позивача доказів, зокрема, розрахунку втрат теплової енергії, спожитої відповідачем у період з листопада 2008р. по квітень 2009р. (включно), доказів надсилання актів приймання-передачі товару та вжиття заходів до спонукання покупця підписати такі акти залишено судом без задоволення з огляду на таке.

За приписами ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України сторона у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

При цьому, нормою наведеної статті передбачено перелік обставин, які мають бути викладені у клопотанні про витребування доказів, а саме повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Проте, заявником всупереч приписами чинного господарського процесуального законодавства України не наведено обставин, які перешкоджають отриманню витребуваних доказів та фактів, які може бути доведено такими документами.

При цьому, господарський суд зазначає, що спірним правочином не передбачено обов'язку сторін складати акти приймання-передачі теплової енергії, а отже обов'язку позивача спонукати покупця до їх підписання.

Крім того, як вже вказувалось, договором №460172 від 01.02.2003р. визначено які саме втрати теплової енергії повинен оплачувати відповідач, отже останній був обізнаний під час укладання спірного правочину щодо фактичної відмінності кількісних показників, що зазначатимуться у відомостях обліку спожитої теплової енергії та рахунках, які будуть складені теплопостачальником.

Крім того, слід зазначити, що витребування доказів є правом суду, а не його обов'язком, а у даному випадку не вбачається правових підстав та доцільності зобов'язання позивача на надання вказаних документів.

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що клопотання б/н 06.08.2014р. є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Нові технології», м.Київ про стягнення основного боргу в розмірі 16 525,22, 3% річних в сумі 1221 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4195,53 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Нові технології» (02002, м.Київ, Дніпровський район, вул.Сагайдака Степана, буд.101, ЄДРПОУ 31088991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій» (01054, м.Київ, Шевченківський район, вул.Тергенівська, буд.22, ЄДРПОУ 32531966) основний борг в розмірі 16 525,22 грн., 3% річних в сумі 1182,93 грн. та інфляційні втрати в розмірі 4195,53 грн., а також 676, 28 державного мита та 255,56 витрат інформаційно-технічне забезпечення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 07.08.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 12.08.2014р.

Суддя М.О.Любченко