Постанова

від 28.08.2014 по справі 916/2778/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2014 р.Справа № 916/2778/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів С.В. Таран, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання - І.М. Станковій,

за участю представників сторін :

від прокуратури: Д.С. Вергін,

від позивача: Н.М. Сахарова,

від відповідача: не з'явився, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 11.12.2013р.

у справі № 916/2778/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс"

до Болградської міської ради

про визнання права власності,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс" звернулося з позовом та уточненням до нього (за вх.№35422/13 від 20.11.2013р.) до Болградської міської ради Одеської області про визнання права власності на адміністративний корпус площею 253,8кв.м. та гараж-склад площею 200,1кв.м., розташовані на земельній ділянці площею 0,2075га за адресою: Одеська область, м.Болград, вул.Транспортна, 1.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що будівництво спірних об'єктів розпочато у 90-ті роки Болградською госпрозрахунковою будівельно-монтажною ділянкою "Будівельник", яке входило до БМУ "Укрторгбуд". У 1991 році на базі БГБМУ "Будівельник" створено МП "Рембудсервіс" та прийнято до складу Державного кооперативного об'єднання "Одеса". Рішенням Ради керівників ДКО "Одеса" №8 від 15.09.1992р. незавершене будівництво бази Болградського БГБМУ "Будівельник" передано на баланс МП "Рембудсервіс" згідно акту від 16.09.1992р., після чого МП "Рембудсервіс" продовжило будівництво. Рішенням виконкому Болградської міської ради №81 від 15.04.1992р. МП "Рембудсервіс" виділено земельну ділянку під будівництво бази за рахунок земель БГБМУ "Будівельник". Розпорядженням виконкому Болградської міської ради народних депутатів №23 від 30.04.1993р. створено комісію з приймання в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкту підприємства, але у зв'язку з тим, що будівництво закінчено не було, комісія не підписала акт про закінчення будівництва, з підстав чого будівництво було зупинено та відновлено у 2002році після отримання 19.12.2002р. дозволу на виконання будівельних робіт. 11.10.2003р. МП "Рембудсервіс" перетворено у ТОВ "Рембудсервіс", у зв'язку з чим будівництво у 2009 році продовжено ТОВ "Рембудсервіс" та закінчено у 2012 році. При цьому, декларацію про готовність об'єкту до експлуатації зареєстровано ДАБК в Одеській області 27.06.2013р. У зв'язку з викладеним, а також тим, що зареєструвати право власності на збудовані об'єкти неможливо через зміни у земельному законодавстві, оскільки первісного виділення земельної ділянки недостатньо для передачі її в оренду, позивач на підставі статей 331, 376 Цивільного кодексу України просив визнати за ним право власності на спірні об'єкти нерухомості.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.12.2013р. позов задоволено на підставі статей 331, 376, 392 Цивільного кодексу України. Визнаючи право власності на адміністративний корпус площею 253,8кв.м. та гараж-склад площею 200,1кв.м., розташовані на земельній ділянці площею 0,2075га за адресою: Одеська область, м.Болград, вул.Транспортна, 1, суд виходив з того, що земельна ділянка під спірною забудовою належить територіальній громаді м.Болград, наявні в матеріалах справи документи засвідчують волю міської ради до оформлення права користування позивачем зазначеною земельною ділянкою, однак, це є неможливим без оформлення права власності позивача не нерухомий об'єкт, який розташований на вказаній земельній ділянці, тобто, у даних спірних правовідносинах оформлення земельної ділянки є похідним від набуття позивачем права власності на розташовану на ній нерухомість, з врахуванням ще й того, що фактично до початку будівництва спірного об'єкту рішенням виконкому Болградської міської ради №81 від 15.04.1992р. виділено земельну ділянку під будівництво, але за час тривалого його будівництва через зміни у законодавстві оформлення належного землекористування позивачем не відбулось.

Не погодившись з рішенням суду, заступник прокурора Одеської області звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом визнано право власності з порушенням приписів статті 331 Цивільного кодексу України щодо набуття права власності на новостворене нерухоме майно з моменту державної реєстрації, а також з порушенням приписів частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України, статей 26, 35 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 90, 95, 102-1 Земельного кодексу України щодо права забудови земельної ділянки після отримання правовстановлюючих документів на неї.

У відзиві на апеляційну скаргу (за вх.№2571/14/Д1 від 07.08.2014р.) позивач просив рішення суду залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її безпідставність.

Заслухавши представників прокуратури та позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Відповідно до Статуту ТОВ "Рембудсервіс", зареєстрованого Болградською районною державною адміністрацією від 17.10.2003р., ТОВ "Рембудсервіс" створено у процесі реорганізації шляхом перетворення з МП "Рембудсервіс" та є його правонаступником (а.с.8-19).

Як вбачається із пункту 1 наказу Державного кооперативного об'єднання "Одеса" №76 від 16.09.1992р., на базі Болградської госпрозрахункової будівельно-монтажної ділянки "Будівельник", який входив до складу БМУ "Укрторгбуд", створено МП "Рембудсервіс", відповідно до рішення Болградського виконкому №309 від 24.12.1991р. Також, згідно із пунктом 2 цього наказу, на підставі заяви трудового колективу МП "Рембудсервіс" прийнято до складу ДКО "Одеса". Відповідно до пункту 3 вказаного наказу рішенням Ради керівників ДКО "Одеса" (протокол №8 від 15.09.1992р.) ухвалено передати незавершене будівництво власної бази Болградської АГБМУ "Будівельник" на баланс новоствореному МП "Рембудсервіс" з оплатою вартості виконаних робіт із застосуванням коефіцієнту 1,3 (а.с.82).

На підставі вказаного наказу 16.09.1992р. складено відповідний акт приймання-передачі незавершеного будівельного виробництва власної бази Болградського АГБМУ "Будівельник" (а.с.83).

Під проектування та будівництво виробничої бази МП "Рембудсервіс" здійснено вибір та обстеження земельної ділянки, про що складено відповідний акт від 04.04.1992р. (а.с.25).

15.04.1992р. виконкомом Болградської міської ради прийнято рішення №81, яким затверджено акт міської комісії від 04.04.1992р. про виділення земельної ділянки під будівництво бази МП "Рембудсервіс" та виділено МП "Рембудсервіс" земельну ділянку розміром в плані 60,0м*184,0м, під будівництво бази, за рахунок земель Болградського госпрозрахункового БМУ "Будівельник" (а.с.24).

Рішенням Болградської міської ради від 18.11.2003р. №335-ХХIV ухвалено передати позивачу в оренду строком до 01.01.2006р. земельну ділянку площею 1920кв.м., розташовану по вул.Транспортній,1 (а.с.31).

Рішенням Болградської міської ради від 16.07.2010р. №1324-V позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої по вул. Транспортній,1, площею 2075кв.м., для подальшої передачі її в оренду на 49 років (а.с.51).

17.01.2011р. між Болградською міською радою (орендодавцем) та ТОВ "Рембудсервіс" (орендарем) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого позивачу передано в оренду земельну ділянку площею 0,2075га по вул.Транспортній, 1 у м.Болграді, строком на 1 рік (а.с.33-34).

За час фактичного користування земельною ділянкою позивач сплачував орендну плату, про що свідчать наявні в матеріалах справи квитанції за період 2003-2013 роки (а.с.65-82).

На підтвердження здійснення будівництва спірного об'єкту ТОВ "Рембудсервіс" та його правопопередниками, позивачем надано дозвіл на виконання будівельних робіт №29 від 19.12.2002р., накладні від 26.03.2009р., №116 від 15.03.2009р., розпорядження №23 від 30.04.1993р. "Про створення комісії по прийманню в експлуатацію завершеного будівництва МП "Рембудсервіс", акт приймання в експлуатацію державною приймальною комісією закінченої будівництвом будівлі від 10.05.1993р., акти приймання виконаних робіт за травень, червень, липень, серпень, листопад, грудень 1992р., за квітень, грудень 1993р., технічні умови №56 від 18.05.1993р., лист №82 від 02.12.1993р., акт на приховані роботи від 07.12.1993р., протокол №36 від 29.10.1983р., журнал протоколів перевірки знань від 02.07.2004р., кошторис по телефонізації БМУ "Укрторгбуд", відомості робочих креслень.

Згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої у ДАБК в Одеській області 27.06.2013р. №ОД142131780376, ТОВ "Рембудсервіс" добудовано та прийнято до експлуатації адміністративний корпус та гараж-склад, розташовані за адресою: Одеська область, м. Болград, вул.Транспортна,1 (а.с.26-29). У довідці від 03.07.2013р. №1735/02-10 відповідач повідомив про те, що вказаному об'єкту присвоєно поштову адресу: вул.Транспортна,1 (а.с.30).

На підтвердження відповідності спірних нежитлових будівель державним будівельним нормам та придатності до експлуатації позивачем надано висновок СПД ОСОБА_4 №176-13 (а.с.84-102).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Болградського районного управління юстиції Одеської області від 09.08.2013р. №4880324 відмовлено у державній реєстрації за ТОВ "Рембудсервіс" права власності на будівлю, що розташована за адресою: Одеська область, м.Болград, вул. Транспортна,1 (а.с.23). Таку відмову мотивовано неподанням заявником плану або схеми орендованої земельної ділянки, кадастрового плану цієї ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акту визначення меж земельної ділянки в натурі, проекту відведення земельної ділянки та розрахунку розміру орендної плати.

У зв'язку з наведеними обставинами суд першої інстанції дійшов висновку про те, що будівлі адміністративного корпусу та гаражу-складу збудовані позивачем, розміщені на земельній ділянці, відносно якої волевиявлення до оформлення правовідносин оренди між позивачем та відповідачем з боку останнього підтверджується рішенням виконкому Болградської міської ради №81 від 15.04.1992р. про виділення земельної ділянки під будівництво бази за рахунок земель БГБМУ "Будівельник", укладеним між позивачем та відповідачем договором оренди від 17.01.2011р.(незважаючи на відсутність його державної реєстрації), а також прийнятими Болградською міською радою рішеннями №1324-V від 16.07.2010р., №335-ХХIV від 18.11.2003р. про надання ТОВ "Рембудсервіс" дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої під спірними об'єктами нерухомості, внаслідок чого суд визнав право власності позивача на нерухоме майно на підставі статті 331, частини 3 статті 376, 392 Цивільного кодексу України.

Апеляційна інстанція не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

На момент прийняття Болградською міською радою рішення від 15.04.1992р. №81 про виділення МП «Рембудсервіс» земельної ділянки під будівництво бази, діяв Земельний кодекс України в редакції Закону України від 13.03.1992р. N 2196-XII.

Статтею 22 вказаного Кодексу передбачалося, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

При цьому, згідно із вимогами статей 23, 24 зазначеного Кодексу, право власності або право постійного користування землею посвідчувалося державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформлялося договором.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 22 діючого на той час Закону України "Про основи містобудування" від 16.11.1992 р. N 2780-XII забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

Наразі чинним земельним законодавством України також передбачено право особи здійснювати будівництво об'єктів нерухомості лише після отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Так, право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди мають власники земельних ділянок (стаття 90 Земельного кодексу України), землекористувачі (стаття 95 Земельного кодексу України), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб (стаття 102-1 Земельного кодексу України) тощо.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Частиною 2 вказаної статті визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, такі речові права як право власності на нерухоме майно, право постійного користування, право оренди земельної ділянки, право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

У статті 5 цього Закону серед об'єктів нерухомого майна, стосовно яких проводиться державна реєстрація речових прав та їх обтяжень, визначено земельні ділянки.

Також, відповідно до частини 4 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011р. №3038-VІ, який набрав чинності 12.03.2011р., право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності у позивача правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розміщені збудовані ним спірні об'єкти нерухомості, тоді як не є такими доказами в розумінні вищенаведених норм земельного законодавства наявні в матеріалах справи рішення виконкому Болградської міської ради №81 від 15.04.1992р. про виділення земельної ділянки під будівництво бази за рахунок земель БГБМУ "Будівельник", укладений між позивачем та відповідачем договір оренди від 17.01.2011р.(який не зареєстрований у встановленому законом порядку та не містить невід'ємних частин договору,а, відтак, є нікчемним), а також рішення Болградської міської ради від 16.07.2010р. №1324-V, від 18.11.2003р. №335-ХХIV про надання ТОВ "Рембудсервіс" дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої під спірними об'єктами нерухомості.

Відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Причому, кожна із наведених у частині 1 статті 376 Цивільного кодексу України ознак самочинного будівництва є достатньою для визнання об'єкту нерухомого майна самочинно збудованим.

Частиною 2 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За таких обставин, позивач, здійснивши будівництво нерухомого майна за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, не набув права власності на нього.

Разом з тим, місцевий господарський суд, визнаючи право власності на спірні об'єкти нерухомості, послався на частину 3 статті 376 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно .

Проте, судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин вищезазначену норму, оскільки якщо самочинне будівництво здійснене на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, визнання в судовому порядку права власності особи, що здійснила будівництво, на об'єкт, створений в результаті такого будівництва, можливе лише за умови перебування земельної ділянки у такої особи на праві власності або праві користування, що оформлені у встановленому законом порядку після здійснення будівництва.

Крім того, суд, визнаючи право власності, неправомірно послався на приписи статті 331 Цивільного кодексу України, яка регулює набуття права власності на новостворене майно, оскільки судове рішення за загальним правилом не є підставою виникнення права власності, тоді як за наявності окремої норми набуття права власності позови про визнання права власності заявляються не для визнання, а для набуття права власності, а тому задоволені бути не можуть.

Також є безпідставним застосування судом до спірних правовідносин положень статті 392 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, так як з таким позовом може звернутися лише особа, яка вже є власником.

Таким чином, при вирішенні даного господарського спору суд першої інстанції припустився порушень норм матеріального права, що у відповідності до статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування прийнятого ним рішення про визнання права власності.

Керуючись ст.ст. 99, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 11.12.2013р. у справі №916/2778/13 скасувати, в позові відмовити.

Стягнути з ТОВ "Рембудсервіс" в доход Державного бюджету України судовий збір за апеляційний перегляд справи в сумі 1537,40 грн. на рахунок №31217206782002, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності 206, код ЄДРПОУ суду 26016930, МФО 0828011 в банку отримувача ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 29.08.2014р.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран

Суддя В.Б. Туренко