Постанова

від 26.08.2014 по справі 910/25476/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2014 року Справа № 910/25476/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О. суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача:Асон В.К. - директор, Гордієнко С.В. дов від 17.07.2013 від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Еско" на рішеннягосподарського суду міста Києва від 15.04.2014р. та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.06.2014р. у справі№ 910/25476/13 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Підряд 9" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Еско" простягнення 198973,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.04.2014р. (суддя Шкурдова Л.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014р. (головуючий суддя Синиця О.Ф., судді Зеленін В.О., Ткаченко Б.О.) у справі № 910/25476/13, позовні вимоги задоволені. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Еско" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підряд 9" 194 000,00 грн. - заборгованості за виконані роботи, 4473,50 грн. - пені. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням та постановою, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Еско" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити. При цьому заявник касаційної скарги наголошує на тому, що судами в порушення вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України безпідставно не були взяті до уваги доводи відповідача стосовно того, що роботи на будівництві виробничої бази ТОВ "ВКФ "Еско"було здійснено самостійно відповідачем власними матеріалами.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи представників позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, 04.06.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Підряд 9" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Еско" (підрядник) укладений договір №0406, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання на власний ризик, своїми силами і засобами, виконати згідно проектно-кошторисної документації загальнобудівельні роботи на будівництві виробничої бази Товариства з обмеженою відповідальністю "Еско" по вул. Леніна, 1 в с.Чорногородка Макарівського району Київської області.

Відповідно до п. 2.3 згаданого договору після перевірки повноти та якості виконаних підрядником робіт, замовник приймає та здійснює оплату їх на умовах, визначених цим договором.

Подання до оплати виконаних робіт замовнику підрядник здійснює актами виконаних робіт у об'ємах за поточний місяць, ціна яких є твердою та узгодженою замовником, своєчасно готує та передає замовнику на підписання необхідні документи, що відповідають обсягу та сумам виконаних робіт (п. 5.2 договору).

Пунктом 5.3 договору визначено, що уповноважений представник замовника протягом трьох днів перевіряє реальність акту виконаних робіт і оформляє його належним чином, якщо роботи, виконані підрядником, відповідають встановленим нормам та мають належну якість.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов договору позивачем здійснені роботи щодо облаштування армованої промислової підлоги товщиною 15 см на будівництві складського корпусу на території промислової бази відповідача в с.Чорногородка, про що складена відповідна довідка про вартість та акти виконаних підрядних робіт за вересень 2013р. та направлені поштою на юридичну та фактичну адреси відповідача, які отриманні останнім 05.11.2013р. та 11.11.2013р., проте залишились без відповіді та реагування.

Судами було також надано оцінку письмовим поясненням працівників, які здійснювали облаштування промислової підлоги в приміщенні відповідача, звітам про суми нарахованої заробітної плати та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 181925 на право здійснення робіт по зведенню монолітних бетонних, залізобетонних та армоцементних конструкцій, доказам наявності на балансі підприємства спеціалізованої техніки, необхідної для облаштування бетонних підлог та доказам на підтвердження її придбання, договорам з третіми особами про надання послуг по експлуатації будівельних машин для виконання земляних та будівельно-монтажних робіт.

Крім того, судами було зазначено, що відповідач не звертався до позивача з будь-якими запереченнями щодо наявності недоліків виконаних робіт.

Згідно з ч.1 статті 837 Цивільного кодекс України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами ч.1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду рішень господарських судів у справах зі спорів про стягнення заборгованості за договором підряду (постанова ВСУ від 02.10.2012р. у справі №23/236)

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Відповідно замовник, який в порушення вимог статті 882 Цивільного кодексу України безпідставно (немотивовано) відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

Зважаючи на викладене, за умови встановлення судами тих обставин, що відповідачем не заявлялись будь-які заперечення щодо наявності недоліків виконаних робіт, суди дійшли вірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 194500 грн. вартості виконаних підрядних робіт.

Заявлена до стягнення сума пені у розмірі 4473грн.50коп., нарахованої за період з 27.11.2013р. по 19.12.2013р., яка передбачена умовами п. 11.7 договору, є обґрунтованою.

Доводи заявника касаційної скарги щодо виконання робіт на будівництві виробничої бази ТОВ "ВКФ "Еско" власними силами відповідача були предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанції, які встановили, що відповідачем не доведено наявність технічної можливості для облаштування бетонної армованої підлоги в приміщенні, виготовлення якої потребує спеціальної техніки та професійних навичок.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Еско" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014р. у справі № 910/25476/13 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова