Постанова

від 01.08.2014 по справі 2а-4806/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 серпня 2014 року № 2а-4806/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БРЕНДКОМ» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проскасування податкового повідомлення-рішення від 18 листопада 2011 року № 0008162312/0, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05 квітня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «БРЕНДКОМ» (далі - ТОВ «БРЕНДКОМ», позивач) з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 18 листопада 2011 року № 0008162312/0.

Справа перебувала у провадженні судді Добрянської Я.І. Справі був присвоєний № 2а-4806/12/2670.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року, в задоволенні адміністративного позову відмолено.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2012 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 28 серпня 2012 року, позивачем було подано касаційну скаргу, яку за наслідками розгляду в суді касаційної інстанції задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд (ухвала ВАСУ від 22 травня 2013 року, справа № К/9991/57015/12).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2013 року справу № 2а-4806/12/2670 прийнято до провадження суддею Погрібніченком І.М.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2013 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕНДКОМ» з підстав п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України залишено без розгляду.

За наслідками розгляду апеляційної скарги позивача на вказану вище ухвалу, Київський апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 05 червня 2014 року апеляційну скаргу ТОВ «БРЕНДКОМ» задовольнив, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2013 року скасував, справу № 2а-4806/12/2670 направив до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2014 року справу № 2а-4806/12/2670 прийнято до провадження суддею Погрібніченком І.М. для продовження її розгляду.

02 липня 2014 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на презумпцію правомірності правочину, на відсутність будь-яких рішень судів у цивільній чи господарській справах, вироку суду у кримінальній справі, які б підтверджували недійсність укладених між ТОВ «БРЕНДКОМ» та його контрагентами: ТОВ «Капітал-Інвест Групп», ТОВ «Трім К» правочинів.

Ну думку позивача, він не повинен нести відповідальності за дотримання податкового законодавства своїми контрагентами, адже юридична відповідальність особи має індивідуальний характер і застосовується лише до тих, хто вчинив правопорушення.

Той факт, що невстановленими особами створено та придбано ряд суб'єктів підприємницької діяльності, зареєстрованих на «підставних» осіб, зокрема, ТОВ «Трім К» (код ЄДРПОУ 35141262), ТОВ «Капітал-Інвест Групп» (код ЄДРПОУ 34527380), які здійснювали операції щодо незаконного переказу безготівкових коштів, перерахованих з поточних рахунків різних підприємств будь-якої форми власності через поточні рахунки ФСПД, у готівку, на думку позивача, не може бути підставою для визнання фіктивними господарських відносин між ТОВ «Трім К», ТОВ «Капітал-Інвест Групп» та ТОВ «БРЕНДКОМ», оскільки позивач в даному випадку діяв добросовісно, у відповідності до приписів законодавства.

Договори, укладені між ТОВ «БРЕНДКОМ» та ТОВ «Трім К», ТОВ «Капітал-Інвест Групп», були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Послуги, що були предметами цих договорів, були фактично надані виконавцями та отримані замовником, замовник в свою чергу в повній мірі прийняв зазначені послуги та розрахувався за них.

На думку позивача, він мав всі передбачені законодавством підстави для віднесення сплачених за надані послуги ТОВ «Трім К», ТОВ «Капітал-Інвест Групп» коштів до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, а тому податкове повідомлення-рішення № 0008162312/0 від 18 листопада 2011 року винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва без наявності відповідних підстав, а тому, підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Податковий орган подав заперечення на позовну заяву, в яких зазначає, що податкові накладні на виконання договорів, видані та підписані від імені ТОВ «Трім К», ТОВ «Капітал-Інвест Групп», не мають юридичної сили та доказовості, не є первинними документами бухгалтерського обліку відповідно до вимог, встановлених ст. ст. 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV, складені в порушення вимог пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1, пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704.

На думку відповідача, правочини між позивачем та контрагентами: ТОВ «Трім К», ТОВ «Капітал-Інвест Групп» були укладені без наміру настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету, а отже, на переконання суб'єкта владних повноважень, такі правочини суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та спрямовані на заволодіння майном держави.

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, податковим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, в судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання від 16.07.2014 р. представника відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БРЕНДКОМ» (ідентифікаційний код юридичної особи 35531293) зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 29 жовтня 2007 року за № 10741020000027467. Вказане товариство розташоване за адресою: 01025, м. Київ, вулиця Володимирська, будинок 7, офіс 1 (Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 594066).

ТОВ «БРЕНДКОМ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 02 листопада 2007 року за № 31076 та на дату підписання акту перебувало на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва № 3100077698 від 15 листопада 2007 року ТОВ «БРЕНДКОМ» є платником податку на додану вартість з 15.11.2007 р. (індивідуальний податковий номер 355312926597).

До видів діяльності ТОВ «БРЕНДКОМ» за КВЕД відповідно до Довідки серії АБ № 239911 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відноситься, зокрема 74.40.0 Рекламна діяльність.

В період з 22.09.2011 р. по 05.10.2011 р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі наказу від 19.09.2011 р. № 2554/23-12, направлення № 2670/23-12 від 22.09.2011 р. та відповідно до постанови СУ ПМ ДПА України від 18.03.2011 р. на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БРЕНДКОМ» (код ЄДРПОУ 35531293) з питань дотримання вимог податкового законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Трім К» (код ЄДРПОУ 35141262), ТОВ «Капітал-Інвест Групп» (код ЄДРПОУ 34527380) та іншими за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої складено Акт № 2162/23-12/35531293 від 12.10.2011 р. (далі - Акт № 2162/23-12/35531293).

В ході перевірки податковим органом за перевіряємий період встановлено порушення ТОВ «БРЕНДКОМ» по взаємовідносинах з ТОВ «Капітал-Інвест Групп» (код ЄДРПОУ 34527380) та ТОВ «Трім К» (код ЄДРПОУ 35141262) вимог, зокрема:

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р.) (із змінами та доповненнями) щодо заниження податку на прибуток всього в сумі 234 828,00 грн., в тому числі по періодам: за ІІ кв. 2008 р. на суму 99 095,00 грн., за ІІІ кв. 2008 р. на суму 135 733,00 грн.

18 листопада 2011 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, на підставі Акта перевірки № 2162/23-12/35531293 від 12.10.2011 р., прийняла податкове повідомлення-рішення № 0008162312/0, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до абз. «б» п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями за порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р.) (із змінами та доповненнями) визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток підприємств у розмірі 169 666 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 135 733 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 933 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржене в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПА у м. Києві, яка (ДПС у м. Києві) своїм рішенням від 06.02.2012 р. № 171/10/12-114 його скаргу залишила без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Після чого, податкове повідомлення-рішення було оскаржене до ДПА України, яка (ДПС України) своїм рішенням від 06.03.2012 р. № 4182/6/10-2115 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0008162312/0 від 18.11.2011 р. залишила без змін; донарахувала 99 095 грн. податку на прибуток та застосувала відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України 24 774 грн. штрафних санкцій.

Незгода з зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕНДКОМ», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. (далі - Закон № 283/97-ВР), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону № 283/97-ВР (в редакції, що був чинним в момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 283/97-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Приписами п. 123.1 ст. 123 ПК України визначено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Матеріалами підтверджено, що в перевіряємому періоді ТОВ «БРЕНДКОМ» мало взаємовідносини з ТОВ «Капітал-Інвест Групп», ТОВ «Трім К».

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «БРЕНДКОМ» (Замовник) та ТОВ «Капітал-Інвест Групп» (Виконавець) були укладені наступні угоди: Договір № 08-02-08 від 26.02.2008 р., Договір № 143-05-08 від 15.05.2008 р., Договір № 18-05-08 від 26.05.2008 р.

Також, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Трім К» (Компанія) були укладені наступні угоди: Договір про надання послуг з ПР-обслуговуванням проектів № 175-04 від 10.06.2008 р. та Додаткова угода від 01.07.2008 р. № 1 до Договору № 175-04 від 10.06.2008 р., Договір про надання послуг з ПР-обслуговуванням програм корпоративного іміджу та репутації № 190-02 від 01.07.2008 р. та Додаткова угода від 01.07.2008 р. № 1 до Договору № 190-02 від 01.07.2008 р.

В своєму Акті № 2162/23-12/35531293 відповідач дійшов висновку, що на підставі вимог ст. ст. 203, 207, 215, 228, 234 Цивільного кодексу України, правочини позивача із контрагентами: ТОВ «Капітал-Інвест Групп», ТОВ «Трім К» є нікчемними, оскільки були укладені без наміру настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету, а отже такі правочини суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та спрямовані на заволодіння майном держави.

Таким чином, в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання по податку на додану вартість, так і підстави для віднесення відповідних коштів до складу валових витрат.

В Акті № 2162/23-12/35531293 також міститься інформація, що в провадженні СУ ПМ ДПА України знаходиться кримінальна справа № 69-0094 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину, передбаченого ст. ст. 27 ч. 5, ч. 3 ст. 212 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні ним злочинів, передбачених ст. ст. 212 ч. 3, 366 ч. 2 КК України та по обвинуваченню ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інших осіб у вчиненні ними злочинів, передбачених ст. ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2, 27 ч. 5, 191 ч. 5, 27 ч. 5, 212 ч. 3 КК України.

Вказана кримінальна справа виділена з кримінальної справи № 69-0084 по обвинуваченню ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 у вчиненні ними злочинів, передбачених ст. ст. 28 ч. 3, 205 ч. 2, 27 ч. 3, 15 ч. 1, ч. 2, 191 ч. 5, 27 ч. 3, 28 ч. 3, 366 ч. 2, 27 ч. 5, 191 ч. 5, 27 ч. 5, 28 ч. 3, 32 ч. 1, 366 ч. 2, 209 ч. 3, 27 ч. 5, 28 ч. 3, 212 ч. 3, 27 ч. 5, 28 ч. 3, 212 ч. 2, 255 ч. 1, 28 ч. 4, 205 ч. 2, 27 ч. 5, 28 ч. 4, 15 ч. 2, 212 ч. 3, 27 ч. 5, 28 ч. 4, 212 ч. 3 КК України, яка відповідно до 232 КПК України прокурором направлена до суду.

В процесі досудового слідства встановлено, що в період 2005-2008 рр. група осіб, до складу якої входили: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та інші особи, згідно єдиного плану з розподілом ролей, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів, перебуваючи на території міста Києва, організували схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, розкраданні державних коштів шляхом незаконного відшкодування ПДВ.

Як вказано в Акті перевірки, для функціонування зазначеної схеми невстановленими особами, без справжнього наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем ТМЦ, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, було створено та придбано ряд суб'єктів підприємницької діяльності, зареєстрованих на «підставних» осіб, серед яких зокрема: ТОВ «Трім К» (код 35141262), ТОВ «Капітал-Інвест Групп» (код 34527380), які здійснювали операції щодо незаконного переказу безготівкових коштів, перерахованих з поточних рахунків різних підприємств будь-якої форми власності через поточні рахунки ФСПД, у готівку.

Використовуючи реквізити та банківські рахунки даних підприємств вказана група осіб документально оформлювала неіснуючі операції на отримання товарно-матеріальних цінностей, послуг, робіт, після чого, дані документи передавались замовникам послуг для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліку, з метою незаконного формування податкового кредиту і валових витрат, заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість і податку на прибуток підприємства, незаконного відшкодування ПДВ.

Для здійснення вказаної діяльності та її прикриття учасниками групами в якості офісів використовувались приміщення за адресою: АДРЕСА_2; АДРЕСА_1; АДРЕСА_3.

06 грудня 2008 року діяльність вказаного злочинного угрупування було припинено. В ході проведення аналізу руху коштів по банківських рахунках СПД, зареєстрованих на підставних осіб з метою прикриття незаконної діяльності, встановлені користувачі «конвертаційного» центру, зареєстровані в м. Києві, в тому числі ТОВ «БРЕНДКОМ» (код ЄДРПОУ 35531293).

Крім того, як підтверджується наявними матеріалами справи, згідно наданої податкової звітності контрагентів позивача: ТОВ «Капітал-Інвест Групп» та ТОВ «Трім К», останні мають незадекларовані податкові зобов'язання по правовідносинах із позивачем, внаслідок чого завдано шкоди Державному бюджету України.

Так, ТОВ «Капітал-Інвест Групп» не було задекларовано податкових зобов'язань по взаємовідносинах із ТОВ «БРЕНДКОМ» в декларації по ПДВ за квітень 2008 року, а також ТОВ «Трім К» не було задекларовано податкових зобов'язань по взаємовідносинах із ТОВ «БРЕНДКОМ» в деклараціях по ПДВ за червень 2008 року, липень 2008 року, серпень 2008 року.

Також, як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, контрагенти останнього: ТОВ «Капітал-Інвест Групп» та ТОВ «Трім К» не подавали до податкового органу звітності за формою 1-ДФ щодо підтвердження наявності у підприємств трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, а саме в частині надання послуг з ПР-обслуговуванням об'єктів замовника.

З підстав встановлено вище, суд зазначає, що відповідно до ст. 55 1 ГК України визначено ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, а саме:

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- підприємство незареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) та проваджує фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліків.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктами 2.4 та 2.16 Положення № 88 (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що:

- первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа;

- забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Таким чином, як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема Акта перевірки позивача, висновків слідчого по кримінальній справі № 69-0094, наданої податкової звітності та відсутністю підтвердження наявності трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності за формою 1-ДФ, - наслідком діяльності контрагентів позивача: ТОВ «Капітал-Інвест Групп» та ТОВ «Трім К» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Отже, відповідно до частин 1, 5 ст. 203, 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону.

За вказаних обставин, суд погоджується з висновком суб'єкта владних повноважень, викладеного ним в акті перевірки, що правочини, укладені ТОВ «Капітал-Інвест Групп» та ТОВ «Трім К» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Первинні документи по господарських операціях позивача із ТОВ «Капітал-Інвест Групп» та ТОВ «Трім К», з боку останніх були підписані невідомими особами, оскільки, відповідно до висновків слідчого по кримінальній справі № 69-0094, контрагенти позивача: ТОВ «Капітал-Інвест Групп» та ТОВ «Трім К» були зареєстровані невстановленими особами, без справжнього наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем ТМЦ, виконанням робіт або наданням послуг, відповідно до чого такими невстановленими особами, з використанням реквізитів та банківських рахунків зазначених підприємств документально оформлювались неіснуючі операції на отримання товарно-матеріальних цінностей, послуг, робіт, після чого, дані документи передавались замовникам послуг для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліку, з метою незаконного формування податкового кредиту і валових витрат, заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість і податку на прибуток підприємства, незаконного відшкодування ПДВ.

Таким чином, наявні в матеріалах справи податкові накладні на виконання договорів № 18-05-08 від 26.05.2008 р., № 08-02-08 від 26.02.2008 р., № 143-05-08 від 15.05.2008 р., видані та підписані від імені ТОВ «Капітал-Інвест Групп» та податкові накладні на виконання договорів № 175-04 від 10.06.2008 р., Додаткової угоди № 1 до Договору № 175-04 від 10.06.2008 р., № 190-02 від 01.07.2008 р., Додаткової угоди № 1 до Договору № 190-02 від 01.07.2008 р., видані та підписані від імені ТОВ «Трім К», не мають юридичної сили і доказовості, не є первинними документами бухгалтерського обліку відповідно до вимог встановлених ст. 2, ст. 9 Закону № 996-ХIV, складені в порушення пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1, пп. 2.4 п. 2 Положення № 88.

Положеннями статі 17 ГК України визначено, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що ТОВ «Капітал-Інвест Групп» та ТОВ «Трім К» здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Крім того, суд зазначає, що статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема наданої відповідачем податкової звітності контрагентів позивача: ТОВ «Капітал-Інвест Групп» та ТОВ «Трім К», останніми не було задекларовано податкових зобов'язань по взаємовідносинах із ТОВ «БРЕНДКОМ» в декларації по ПДВ за квітень 2008 року (ТОВ «Капітал-Інвест Групп»), а також в деклараціях по ПДВ за червень 2008 року, липень 2008 року, серпень 2008 року (ТОВ «Трім К»).

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ «Капітал-Інвест Групп», ТОВ «Трім К» об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства в цілому.

В даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. № 2542-III (в редакції, що був чинним в момент виникнення спірних правовідносин) доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. № 1251-XII (в редакції, що був чинним в момент виникнення спірних правовідносин) під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно з позиціэю Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем не було надано суду допустимих доказів щодо наявності в контрагентів: ТОВ «Капітал-Інвест Групп» та ТОВ «Трім К» фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарських операцій, як-то кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо.

Окрім цього, з метою з'ясування обставин у справі, судом здійснені відповідні заходи щодо виклику свідків: ОСОБА_24 (директор ТОВ «Капітал-Інвест Групп»), ОСОБА_25 (директор ТОВ «Трім К»), проте, останні до суду не прибули, що підтверджує висновки податкового органу про неможливість доведення факту господарських операцій, відповідно ТОВ «Капітал-Інвест Групп» та ТОВ «Трім К» з позивачем.

Таким чином, допустимих доказів, які б спростовували викладенні в акті перевірки висновки податкового органу, матеріали справи не містять.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що під час перевірки були встановлені порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, по результатам перевірки, у відповідності до приписів Податкового кодексу України, посадовою особою суб'єкта владних повноважень складений відповідний акт, на підставі якого правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення, а тому, підстав для його скасування у суду не має.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2011 року № 0008162312/0 ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому є правомірним.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕНДКОМ» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко