Рішення

від 21.08.2014 по справі 910/13843/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13843/14 21.08.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічної підтримки «Доктор Веб»

до публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк»

про розірвання договору та стягнення 1 035 069,19 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

від позивача Метьолкін М.В. (за дов.)

Кузнецов Р.В. (за дов.)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічної підтримки «Доктор Веб» (далі - позивач) до публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» (далі - відповідач) про розірвання договору та стягнення 1 035 069,19 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач пояснив, що 29.06.2005 р. між сторонами був укладений договір про розрахунково-касове обслуговування рахунків у національній та іноземній валютах № 3387.

17.06.2014 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про закриття поточного рахунку юридичної особи № 59-06, а також надав відповідачу платіжне доручення № 4785 від 17.06.2014 р. для перерахування залишку грошових коштів на рахунок позивача, відкритий у іншій банківській установі - АТ «Сбербанк Росії».

Проте відповідач дій, спрямованих на розірвання договору, а також перерахування грошових коштів на інший рахунок позивача, не вчинив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду та просив розірвати договір про розрахунково-касове обслуговування рахунків у національній та іноземній валютах № 3387 від 29.06.2005 р. та стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 1 035 069,19 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2014 р. порушено провадження у справі № 910/13843/14 та призначено її розгляд на 05.08.2014 р.

05.08.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

Від представника відповідача через загальний відділ діловодства суду надійшли заперечення на позовну заяву, в яких відповідач вказував на те, що позивач звернувся до нього з заявою про закриття поточного рахунку юридичної особи № 59-06 та подав платіжне доручення № 4785 від 17.06.2014 р. після введення у банку тимчасової адміністрації. Оскільки відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, відповідач вважав, що не порушив прав та законних інтересів позивача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 14.08.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

14.08.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі, які були долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 21.08.2014 р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

21.08.2014 р. відповідач на виклик суду не з'явився. Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

29.06.2005 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Центр технічної підтримки «Доктор Веб» (далі - позивач або клієнт) та акціонерним банком «Старокиївський банк» був укладений договір про розрахунково-касове обслуговування рахунків у національній та іноземній валютах № 3387 (далі - Договір).

Публічне акціонерне товариство «Старокиївський банк» (далі - відповідач або банк) є правонаступником акціонерного банку «Старокиївський банк», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, сформованим станом на 21.05.2014 р., копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідно до п. 1.1 Договору для зберігання грошових коштів та здійснення розрахунково-касових операцій банк відкриває клієнту рахунки у національній та іноземній валютах і здійснює розрахунково-касове обслуговування клієнта в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.1.2 Договору банк зобов'язується своєчасно та вірно здійснювати розрахункові операції за дорученням клієнта у відповідності з чинними нормативними актами про безготівкові розрахунки.

Пунктами 3.1.1 та 3.1.2 Договору передбачено, що клієнт має право самостійно розпоряджатися у встановленому порядку грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, а також давати банку доручення щодо розрахунково-касового обслуговування поточного рахунку.

Відповідно до п. 6.1 Договору даний договір укладений на невизначений термін і вступає в силу з моменту його підписання сторонами.

Дія Договору припиняється у випадку закриття усіх рахунків клієнта у банку (п. 6.2 Договору).

17.06.2014 р. позивач подав відповідачу заяву про закриття поточного рахунку юридичної особи № 59-06, в якій просив відповідача закрити поточний рахунок № 260023013387 в національній валюті, а залишок коштів перерахувати на рахунок № 26004013011801 у ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії». Крім того, позивач надав відповідачу платіжне доручення № 4785 від 17.06.2014 р. для перерахування залишку грошових коштів на рахунок позивача, відкритий у іншій банківській установі - АТ «Сбербанк Росії».

Вищевказані заяву та платіжне доручення відповідач отримав 17.06.2014 р. о 14 год. 20 хв., про що свідчать відповідні відмітки банку та штамп відповідача.

З банківських виписок по рахунку позивача від 13.06.2014 р. та 05.08.2014 р. вбачається, що залишок на рахунку позивача на вказані дати становив 1 035 069,19 грн.

Проте відповідач, не вчинив дій, спрямованих на закриття рахунку. За наявності коштів на рахунку позивача не перерахував грошові кошти за реквізитами призначення, вказаними у платіжному дорученні № 4785 від 17.06.2014 р., поданому позивачем на виконання.

У зв'язку з цим позивач звернувся до суду, просив розірвати Договір про розрахунково-касове обслуговування рахунків у національній та іноземній валютах № 3387 від 29.06.2005 р. та стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 1 035 069,19 грн.

05.08.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в яких відповідач вказував на те, що позивач звернувся до нього з заявою про закриття поточного рахунку юридичної особи № 59-06 та подав платіжне доручення № 4785 від 17.06.2014 р. після введення у банку тимчасової адміністрації. Оскільки відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, відповідач вважав, що не порушив прав та законних інтересів позивача. У зв'язку з цим, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Разом з тим, 17.06.2014 р. Правлінням Національного банку України було винесено постанову «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» до категорії неплатоспроможних» № 365, якою відповідача віднесено до категорії неплатоспроможних.

З рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Старокиївський банк» № 50 від 17.06.2014 р. вбачається, що було прийнято рішення розпочати з 18.06.2014 р. процедуру виведення відповідача з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації, а також прийнято рішення тимчасову адміністрацію запровадити строком на три місяці з 18.06.2014 р. по 18.09.2014 р. включно .

Судом встановлено, що заява про закриття поточного рахунку юридичної особи № 59-06 та платіжне доручення № 4785 від 17.06.2014 р. були отримані відповідачем 17.06.2014 р. , про що свідчать відповідні відмітки банку та штамп відповідача.

Таким чином, твердження відповідача про те, що позивач звернувся до нього з заявою про закриття поточного рахунку юридичної особи № 59-06 та надав для виконання платіжне доручення № 4785 від 17.06.2014 р. після введення тимчасової адміністрації, спростовується.

Відповідно до ч. 5 ст. 341 Господарського кодексу України, установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування . Договір повинен містити реквізити сторін, умови відкриття і закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, обов'язки сторін та відповідальність за їх невиконання, а також умови припинення договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 1 ст. 1075 Цивільного кодексу України встановлено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (далі - Інструкція), закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів: найменування банку; найменування (прізвища, ім'я, по батькові), коду за ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) власника рахунку; номера рахунку, який закривається; дати складання заяви.

Так, згідно з нормами чинного законодавства України, для розірвання спірного Договору достатньо лише волевиявлення позивача, як клієнта банку.

Судом встановлено, що 17.06.2014 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про закриття поточного рахунку юридичної особи № 59-06. Дослідивши вказану заяву, суд дійшов висновку про те, що вона відповідає вищезазначеним вимогам законодавства.

Пунктом 20.6 Інструкції встановлено, що датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви. У день закриття поточного рахунку банк зобов'язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

Відповідно до ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Оскільки відповідач дій, спрямованих на розірвання спірного Договору, не вчинив, довідку про закриття рахунку відповідачу не видав, а також не надав належної відповіді на пропозицію позивача, як того вимагає ч. 4 ст. 188 ГК України, позивач передав спір на вирішення суду, як це передбачено законом у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо розірвання Договору про розрахунково-касове обслуговування рахунків у національній та іноземній валютах № 3387 від 29.06.2005 р. є обґрунтованою та такою,що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 1 035 069,19 грн.

Судом встановлено, що залишок на рахунку позивача станом на 13.06.2014 р. та 05.08.2014 р. становив 1 035 069,19 грн.

Частиною 1 ст. 1068 Цивільного кодексу України встановлено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження . Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Банк і клієнт мають право, враховуючи встановлені законодавством строки проведення переказу, передбачити в договорі банківського рахунку інші, ніж встановлені в абзаці першому цього пункту, строки виконання розрахункових документів клієнта. Порядок виконання таких документів визначається договором між банком і клієнтом та внутрішніми правилами банку.

Дослідивши умови Договору, суд дійшов висновку про те, що інший строк виконання розрахункових документів положеннями спірного Договору не передбачений.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами .

Судом встановлено, що разом з заявою про закриття поточного рахунку юридичної особи № 59-06, позивач також надав відповідачу платіжне доручення № 4785 від 17.06.2014 р. для перерахування залишку грошових коштів у розмірі 1 034 500,00 грн. на рахунок позивача, відкритий у іншій банківській установі - АТ «Сбербанк Росії».

Відповідно до п. 20.6 Інструкції, банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком [з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо].

У заяві про закриття поточного рахунку (паперовій копії заяви в електронній формі) головний бухгалтер банку або інша уповноважена особа банку зазначає дату та час отримання заяви , дату закриття рахунку та засвідчує це своїм підписом. Заява про закриття поточного рахунку зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку.

З заяви про закриття поточного рахунку юридичної особи № 59-06 вбачається, що відповідач отримав вказану заяву 17.06.2014 р. о 14 год. 20 хв., про що свідчать відповідні відмітки банку та штамп відповідача. Платіжне доручення № 4785 від 17.06.2014 р. було отримано відповідачем 17.06.2014 р., що підтверджується штампом відповідача.

Таким чином, заява про закриття поточного рахунку юридичної особи № 59-06 та платіжне доручення № 4785 від 17.06.2014 р., отримані відповідачем 17.06.2014 р. (вівторок) о 14 год. 20 хв., надійшла протягом операційного часу, що додатково підтверджено представником відповідача. Отже відповідач був зобов'язаний виконати платіжне доручення № 4785 від 17.06.2014 р. у день його надходження, тобто 17.06.2014 р.

Однак, в порушення наведених вимог законодавства та умов Договору відповідач, за наявності коштів на рахунку позивача, не перерахував грошові кошти за реквізитами призначення, вказаними у платіжному дорученні № 4785 від 17.06.2014 р., поданому позивачем на виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідач документів, які підтверджують виконання ним платіжного доручення № 4785 від 17.06.2014 р., суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи те, що судом задоволена вимога позивача щодо розірвання спірного Договору, а також те, що на час розгляду справи відповідачем, в порушення приписів чинного законодавства та умов Договору не було вчинено всіх належних дій щодо виконання розпорядження позивача про перерахування грошових коштів на рахунок в іншій банківській установі, суд дійшов висновку про те, що відповідач без достатніх правових підстав зберігає грошові кошти позивача у розмірі 1 035 069,19 грн.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 1 035 069,19 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на те, що ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характер до господарського суду встановлена у розмірі 2% від ціни позову, позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 20 701,38 грн. (1 035 069,19* 2%), а сплатив 20 701,39 грн.

Так, позивачу підлягає поверненню судовий збір в розмірі 0,01 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено повністю, судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір про розрахунково-касове обслуговування рахунків у національній та іноземній валютах № 3387 від 29.06.2005 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Центр технічної підтримки «Доктор Веб» та публічним акціонерним товариством «Старокиївський банк».

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, будинок 6/8, код 19024948) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічної підтримки «Доктор Веб» (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, будинок 27, п'ятий поверх, офіс 6, код 33602079) грошові кошти у розмірі 1 035 069 (один мільйон тридцять п'ять тисяч шістдесят дев'ять) грн. 19 коп.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, будинок 6/8, код 19024948) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічної підтримки «Доктор Веб» (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, будинок 27, п'ятий поверх, офіс 6, код 33602079) судовий збір у розмірі 21 919 (двадцять одна тисяча дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 38 коп.

5. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Центр технічної підтримки «Доктор Веб» (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, будинок 27, п'ятий поверх, офіс 6, код 33602079) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 0,01 (нуль) грн. 01 коп.

Повне рішення складено 01.09.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова