Рішення

від 18.08.2014 по справі 922/2826/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2014 р.Справа № 922/2826/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ "НАК "Нафтогаз України" м. Київ до ТОВ "Плазма- 3", м. Зміїв про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Пронюка В.Я.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014 року до суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України" ( надалі - позивач) та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма-3" ( надалі - відповідач) інфляційні втрати - 398,78 грн., пеню 3809,77 грн., 3 % річних - 761,95 грн., штраф у сумі 15666,95 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі - продажу природного газу за № 12/1097-БО-31 від 19.10.2012 року в частині розрахунків за відпущений газ.

У призначене судове засідання представник відповідача не з'явився, через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, у якому останній зазначає, що підприємство надає послуги з газопостачання єдиному споживачу, який фінансується з обласного бюджету , а оплата за спожитий газ проводилась одразу після отримання коштів від споживача. Тому, відповідач стверджує, що порушення зобов'язань по договору відбувалося не з його вини.

Представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд позов задовольнити.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представника позивача, судом встановлено наступне.

Так, 19.10.2012 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Плазма - 3" (покупець) був укладений договір № 12/1097-БО-31 про купівлю-продаж природного газу (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 ,, або/та природний газ видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст.10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п.6.1. Договору, покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми прострочено платежу.

На виконання умов Договору позивач поставив протягом вересня - грудня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 683 461,78 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками актами приймання - передачі природного газу (а.с. 17-20).

Відповідач, в порушення умов Договору здійснив оплату за спожитий природний газ з порушенням строків, визначених п. 6.1. Договору, у зв'язку з чим позивачем відповідно нараховано: пеню у розмірі 3809,77 грн., 7% штрафу у розмірі 15666,95 грн., а також на підставі ст. 325 ЦК України інфляційні витрати у розмірі 398,78 грн., та 3% річних у розмір 761,95 грн. Загальна сума, яка заявлена до стягнення позивачем складає 20637,45 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ним виконано свої зобов'язання за договором невчасно, з порушенням визначених умовами договору строків.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Наведені норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення пеню та 7% штрафу.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення з відповідача 35086,28 грн. пені та 7% штрафу в сумі 47327,69 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. Договору сторони визначили, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу. Крім того, даним пунктом Договору, сторони обумовили, що за прострочення платежу понад 30 днів Покупець зобов'язаний додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожній поставці природного газу, суд перевіривши його обґрунтованість дійшов до висновку, що він є правомірним та сума пені, яка належить до сплати складає 3809,77 грн.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем 7% штрафу у розмірі 15666,95 грн., суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам Договору.

Відповідач не скористався своїм правом щодо зменшення розміру пені та штрафу.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 3809,77 грн. та 7 % штрафу в сумі 15666,95 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення 3 % річних у сумі 761,95 грн. та інфляційних витрат у сумі 398,78 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведеної статті випливає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до листа №62-97р Верховного суду України від 03 квітня 1997 року, при визначенні періоду розрахунку інфляційних втрат, необхідно враховувати порядок застосування індексів інфляції. Згідно вказаного порядку, період нарахування визначається наступним чином. Якщо прострочка виникла до 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється з урахуванням індексу інфляції цього місяця, а якщо прострочка виникла з 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється без урахування цього місяця. За аналогією, якщо заборгованість погашена до 16 числа місяця, тоді індекс інфляції цього місяця не враховується, а якщо погашення заборгованості мало місце після 16 числа місяця, тоді враховується.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних у розмірі 761,95 грн., дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Перевіривши періоди нарахування суми інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає вимогам ст.625 Цивільного кодексу України, а також рекомендаціям листа Верховного суду України від 03 квітня 1997 року. Позивачем визначено інфляційні витрати за весь час прострочення, з урахуванням дефляційних процесів, тому ця сума у розмірі 398,78 грн. підлягає задоволенню.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плпзма - 3", код ЄДРПОУ 34713235 (63403, Харківська обл. м.Зміїв, вул. Григорія Носика, буд. 2-А) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, п/р 26002301921 в АТ «Ощадбанк», МФО 300465) пеню у розмірі 3809,77 грн., 7% штрафу у розмірі 15666,95 грн., 3% річних у розмірі 761,95 грн., інфляційних втрат у розмірі 398,78 грн. та 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.08.2014 р.

Суддя Л.С. Лаврова