Рішення

від 28.08.2014 по справі 926/111/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2014 р. Справа № 926/111/13-г

За позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Спецтехсервіс"

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумтехсервіс"

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіді"

3) приватний підприємець ОСОБА_1

про звернення стягнення на предмет іпотеки - 20844760,83 грн.

Суддя І.В. Марущак

Представники:

Від позивача - Бацей Т.М., довіреність від 10.09.2012 р.

Від відповідача - Кирилюк Т.А. довіреність від 10.01.2014 р.

Від третьої особи 1 - не з'явився.

Від третьої особи 2 - не з'явився.

Від третьої особи 3 - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Спецтехсервіс", треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1. товариство з обмеженою відповідальністю "Сумтехсервіс", 2. товариство з обмеженою відповідальністю "Авіді", про звернення стягнення на предмет іпотеки за договорами іпотеки №3593/1 від 26.06.2010 р., №3574/1 від 26.03.2010 р., №3575/1 від 26.03.2010 р., укладених з відповідачем, по заборгованості за кредитними договорами укладеними з відповідачем та третіми особами в загальній сумі 2206967,78 доларів США та 3205570,85 грн., з яких 900000 доларів США. - сума кредиту, 900635,48 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, 406332,31 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 616430,69 грн. - заборгованість за комісією за адміністрування кредиту, 2589570 грн. штрафу. Звернення стягнення здійснити шляхом надання позивачу права стосовно вищевказаного предмету іпотеки на укладання від імені позивача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, із встановленням початкової ціни продажу предмету іпотеки на рівні зазначеному в звіті про оцінку майна від 04.09.2012 p., а саме 18 034 091.00 грн., з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та наданням позивачу всіх повноважень необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем та третіми особами ТОВ "Сумтехсервіс", та ТОВ "Авіді", зобов'язань за кредитними договорами №08.03.02.01.3593 від 14.09.2007 р., №08.03.02.01.3574 від 09.08.2007 р., №08.03.02.01.3575 від 09.08.2007 р., щодо сплати заборгованості по кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії за адміністрування кредиту, за що відповідачу нарахована пеня, а також штраф за неподання фінансової інформації. А також звернення стягнення на предмет іпотеки обгрунтовано договорами іпотеки №3593/1 від 26.06.2010 р., №3574/1 від 26.03.2010 р., №3575/1 від 26.03.2010 р., укладених з відповідачем.

Провадження у справі порушено ухвалою від 29.01.2013 р. Ухвалою господарського суду від 21.03.2013 року, залучено до розгляду справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 3) - приватного підприємця ОСОБА_1.

Ухвалою від 29.03.2013 року призначено у справі №926/111/13-г судову будівельно-технічну (оціночно-будівельну) експертизу, проведення експертизи доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі на період проведення експертизи. Ухвалою від 15.08.2014 р. поновлено провадження у справі з 15.08.2014 р. та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 15.08.2014 року.

Ухвалою від 15.08.2014 р. продовжено строк вирішення спору поза межами двох місяців та відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 26.08.2014 р., витребувано від відповідача та третіх осіб відзив на позов. Також, витребувано від Хмельницької філії ПАТ КБ «Приватбанк», яка знаходиться за адресою: 29013, м. Хмельницький, вул.Проскурівська, 19, письмове підтвердження чи спростування отримання від ТОВ «Сумтехсервіс» за допомогою факсимільного зв'язку копій фінансової звітності відповідно до умов п.2.2.7 кредитного договору №08.03.02.01.3593 від 14.09.2007р. впродовж 2008-2012 років, а також самі копії фінансової звітності, якщо вони наявні в матеріалах кредитної справи та письмове підтвердження чи спростування отримання від ТОВ «Авіді» за допомогою факсимільного зв'язку копій фінансової звітності відповідно до умов п.2.2.7 кредитного договору №08.03.02.01.3575 від 09.08.2007р. впродовж 2008-2012 років, а також самі копії фінансової звітності, якщо вони наявні в матеріалах кредитної справи.

Представник позивача в судовому засіданні 26.08.2014 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав витребувані докази.

Представник відповідача надав відзив на позов в якому просить відмовити в задоволенні позову.

Представник третіх осіб в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, письмового відзиву не надав.

В судовому засіданні 26.08.2014 року, за клопотанням сторін, оголошена перерва розгляду справи до 28.08.2014 р. 14 год. 30 хв.

Представник позивача в судовому засіданні 28.08.2014 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав письмові пояснення на позов та заяву про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов в просив відмовити в задоволенні позову.

Треті особи явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, письмового відзиву на позов не направили.

Щодо заяви позивача про збільшення позовних вимог, суд зазначає:

Ухвалою від 28.08.2014 року заяви позивача про збільшення позовних вимог повернута без розгляду.

Згідно пункту 3.10. постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» N 18 від 26 грудня 2011 року: «Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.».

Відповідно до пункту 3.11. постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» N 18 від 26 грудня 2011 року: «ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.».

В пункті 3.12 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» N 18 від 26 грудня 2011 року передбачено: «Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.».

Проаналізувавши заяву позивача про збільшення позовних вимог, зазначає також, що даною заявою позивачем також змінено предмет позову, щодо стягнення штрафу за не подання фінансової інформації та щодо визначення початкової ціни продажу предмету іпотеки. Дана заява подана після початку розгляду господарським судом справи по суті, та відповідно залишається без розгляду та приєднується до матеріалів справи.

Відповідно суд розглядає позовні вимоги в редакції позовної заяви.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

Відповідно до Кредитного договору № 08.03.02.01.3593 від 14.09.2007 року та додаткових угод № 3 від 28.01.2009 та № 4 від 26.03.2010 р. (далі за текстом - Кредитний договір-1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумтехсервіс" 26.09.2007 року отримало від ЗАТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 300 000 дол. США. з кінцевим терміном погашення 06.09.2012 р.

Відповідно до Кредитного договору № 08.03.02.01.3574 від 09.08.2007 року (далі - Кредитний договір-2) ТОВ Науково - виробнича фірма "Спецтехсервіс" 09.08.2007 року отримало від ЗАТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 300 000,00 дол. США, з кінцевим терміном повернення 06.08.2012 р.

Відповідно до Кредитного договору № 08.03.02.01.3575 від 09.08.2007 року та додаткових угод до нього (далі - Кредитний договір-3) ТОВ "Авіді" 09.08.2007 року отримало від ЗАТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 300 000 дол. США з кінцевим терміном погашення 06.08.2012 р.

Згідно пункту 1.1. статуту позивача публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" є правонаступником всіх прав та зобов'язань закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк".

Банком свої зобов'язання по наданню кредиту по Кредитним договорам 1, 2, 3 виконані, що підтверджується копіями меморіальних ордерів №28 від 26.09.2007 р., на суму 300000 доларів США, №30 від 15.08.2007 р. на суму 300000 доларів США, №001 від 24.09.2007 р. на суму 100000 доларів США, №1 від 08.10.2007 р. на суму 100000 доларів США, №28 від 28.08.2007 р. на суму 100000 доларів США.

Частина 1 ст.1054 Цивільного кодексу України: «За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти».

Згідно п.п. 2.2.2. Кредитних договорів 1, 2, 3 позичальники зобов'язані повернути кредит в строки встановлені графіком погашення кредиту (п. A3) та сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п. 4.1., 4.2., 4.3. Кредитних договорів.

Відповідно до пункту 4.1 Кредитних договорів 1, 2, 3, позичальник сплачує відсотки в розмірі зазначеному в п.А.6, в свою чергу пунктом А.6 передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує відсотки в розмірі по кредитному договору 1 - 14,7 % річних, по кредитним договорам 2 та 3 - 14,25 % річних,

Додатковою угодою № 3 від 28.01.2009 р. до кредитного договору 1, додатковою угодою № 1 від 28.01.2009 р. до кредитного договору 2 та додатковою угодою № 3 від 28.01.2009 р. до кредитного договору 3, змінено відсоткову ставку на 19,1 % річних.

Згідно пунктів 4.3 Кредитних договорів 1, 2, 3, сплата відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 4.1, 4.2 проводиться в дату сплати відсотків, дата сплати відсотків вказана в п. А.8.

Пункт А.8 в редакції додаткової угоди № 3 від 28.01.2009 р. до кредитного договору 1, додаткової угоди № 1 від 28.01.2009 р. до кредитного договору 2 та додаткової угоди № 1 від 28.01.2009 р. до кредитного договору 3 передбачає, що датою сплати відсотків являється 01-ше число, але не пізніше 06-го числа кожного поточного місяця, починаючи із дати підписання договору якщо інше не передбачено п.7.3.

Щодо посилань відповідача на допущення математичних помилок при нарахуванні відсотків. Як слідує із пояснення представника ТОВ НВФ "Спецтехсервіс" при перевірці правильності нарахування банком відсотків за користування кредитом ним використовувався один з методів визначення кількості днів для розрахунку процентів, а саме метод "факт/факт", який передбачає 365 днів у році.

Пунктом 4.12 Кредитних договорів 1,2,3 визначено, що нарахування відсотків здійснюється на дату сплати відсотків, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування користування кредитом, виходячи з 360 днів у році. Відсотки розраховуються щомісяця, за період з першої дати поточного періоду сплати включно. Дата погашення в розрахунок не включається. Тобто, щомісяця сума до сплати по тілу кредиту і по відсотках буде неоднаковою, оскільки враховуються дні користування кредитом і фактичний залишок боргу (тіла кредиту), який щомісяця буде зменшуватися.

Редакція даного пункту кредитних договорів 1,2,3 викладена у відповідності до п. 1.4 постанови Правління НБУ за №316 від 25.09.1997р. (витяг додається), якою затверджено правила бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків передбачено - існування кількох методів визначення кількості днів для розрахунку відсотків. Серед них одним із видів є "метод факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році - 360 днів), який і використовується банком і виглядає наступним чином : для визначення нарахованих відсотків необхідно суму кредиту на яку здійснюємо нарахування відсотків поділити на 100 надалі помножити на розмір відсотків річних, надалі ділимо на 360 (днів) та множимо на кількість днів (період) за які хочемо дізнатися розмір нарахованих відсотків.

Таким чином, суд вважає посилання відповідача про невірність в здійснених позивачем розрахунках щодо нарахування відсотків є необгрунтованими та помилковими.

Відповідно до пункту 4.5 Кредитних договорів 1, 2, 3, позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування згідно пункту А.10.

Пункт А.10 в редакції додаткової угоди № 3 від 28.01.2009 р. до кредитного договору 1, додаткової угоди № 1 від 28.01.2009 р. до кредитного договору 2 та додаткової угоди № 1 від 28.01.2009 р. до кредитного договору 3 передбачає, що позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування в розмірі 0,2 % від встановленого ліміту на цілі, відмінні від уплати страхових платежів, указаного в п.А.2, в поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди проводиться в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати. Розрахунок проводиться кожного дня. Нарахування винагороди проводиться в дату сплати.

Відповідно до пункту 4.8 Кредитних договорів 1, 2, 3, погашення кредиту, сплата відсотків по даному договору проводяться в валюті кредиту. Погашення винагороди, неустойки по даному договору проводяться в гривні згідно умов даного договору.

Позивач виконав всі взяті на себе зобов'язання та надав позичальникам, відповідно до умов Кредитних договорів перерахувавши кредитні кошти. Однак свої зобов'язання по поверненню кредитів та сплаті відсотків за Кредитними договорами позичальники (відповідач та треті особи 1 та 2) не виконали належним чином.

В зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань у ТОВ "Сумтехсервіс" позивачем правомірно відповідно до умов договору нараховано та визначено заборгованість за Кредитним договором 1, а саме 599164,36 дол. США, та 206198,68 грн. (розрахунок доданий до позовної заяви), з яких:

- заборгованість із повернення кредиту - 300 000,00 дол. США;

- заборгованість із сплати відсотків - 299 164,36 дол. США;

- заборгованість з комісії - 206 198,68 грн.

Позивач зазначає, що за кредитним договором 2 заборгованість ТОВ НВФ «Спецтехсервіс» складає 604 383,86 дол. США та 213 130,52 грн., з яких:

- заборгованість із повернення кредиту - 300 000,00 дол. США;

- заборгованість із сплати відсотків -304 383,86 дол. США;

- заборгованість з комісії - 213 130,52 грн.

Однак щодо тіла кредиту, оскільки розрахунок позовних вимог проведено станом на 02.07.2012р. не відображено часткове погашення даної заборгованості, що здійснювалось після зазначеної дати. Проте, станом на день розгляду даної справи в суді, ТОВ НВФ «Спецтехсервіс» протягом 2012- 2013 років здійснило часткове погашення заборгованості по тілу кредиту в сумі 11733,31 дол. США, а тому заборгованість із повернення кредиту складає 288266,69 дол. США.

Позивачем невірно визначено заборгованість із відсотків, з яких частково погашено заборгованість в 2013 році на суму 8745,16 дол. США, а тому заборгованість зі сплати відсотків станом на день розгляду справи в суді складає 295638,70 дол. США.

Часткове погашення заборгованості підтверджується банківськими виписками про перерахування коштів ТОВ НВФ «Спецтехсервіс» в погашення кредиту, доданим розрахунком, а також копією позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ТОВ НВФ «Спецтехсервіс», ОСОБА_1, який містить здійснений самим банком розрахунок заборгованості відповідача перед Банком станом на 13.05.2014р., а також розрахунком позовних вимог доданого до заяви про збільшення позовних вимог в яких на останньому аркуші відображено надходження коштів в погашення тіла кредиту - 11733,31 дол. США, та відсотків за користування кредитом - 8745,16 дол. США. Також дані обставини визнаються сторонами в судовому засіданні.

Відповідно до викладеного суд вирішив в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по кредиту в сумі 11733,31 дол. США та заборгованості зі сплати відсотків в сумі 8745,16 дол. США по кредитному договору № 08.03.02.01.3574 від 09.08.2007 року припинити провадження по справі у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Відповідно заборгованість за кредитним договором 2, а саме позичальника ТОВ НВФ «Спецтехсервіс» складає 583905,39 дол. США та 213 130,52 грн., з яких:

- заборгованість із повернення кредиту - 288266,69 дол. США;

- заборгованість із сплати відсотків - 295638,70 дол. США;

- заборгованість з комісії - 213 130,52 грн.

В зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань у ТОВ "Авіді" позивачем правомірно відповідно до умов договору нараховано та визначено заборгованість за Кредитним договором 3, а саме 597087,26 дол. США та 196 671,65 грн., (розрахунок доданий до позовної заяви), з яких:

- заборгованість із повернення кредиту - 300 000,00 дол. США;

- заборгованість із сплати відсотків - 297 087,26 дол. США;

- заборгованість з комісії - 196 671,65 грн.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Будь-яких доказів на спростування позовних вимог чи про сплату заборгованості по кредиту, заборгованості зі сплати відсотків, часткового її погашення, відповідач та треті особи 1 та 2 до суду не подали.

Щодо звернення стягнення на пеню:

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач зазначає, що за кредитним договором 1 заборгованість ТОВ "Сумтехсервіс" по пені складає 132 628,52 доларів США;

Позивач зазначає, що за кредитним договором 2 заборгованість ТОВ НВФ «Спецтехсервіс» по пені складає 139 252,82 доларів США;

Позивач зазначає, що за кредитним договором 3 заборгованість ТОВ "Авіді" по пені складає 134 450,97 доларів США;

Пунктами 5.1 Кредитних договорів 1, 2, 3, передбачено, що при порушенні позичальником якого-небудь із обов'язків по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3, строків повернення кредиту, передбачених п.п 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, винагороди, передбачених п.п. 2.2.5, 4.4, 4.5, 4.6 позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який виплачується пеня. Сплата пені проводиться в гривні. У випадку якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату уплати.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України: «Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом абодоговором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано».

Пункт 5.4 Кредитних договорів 1, 2, 3, передбачає, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.5.1, 5.2, 5.3, проводиться протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконано позичальником.

Позивачем проведено розрахунок пені із порушенням пункт 5.4 Кредитних договорів 1, 2, 3.

Відповідно до пунктів 5.7 Кредитних договорів 1, 2, 3, строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені штрафу по даному договору встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Також, оскільки валютою кредитних договорів 1, 2, 3 є долар США, а згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ч. З ст. 549 ЦК України).

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін ( ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Виходячи із того, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, тобто встановлення максимального розміру пені пов'язано з розміром облікової ставки Національного банку України, а чинним законодавством України і Національному банку України не надано повноважень на встановлення облікової для іноземної валюти, то суд прийшов до висновку, що пеня має розраховуватись лише у грошовій одиниці України -гривні. Даний висновок міститься також в постанові Вищого господарського суду України від 27.04.2011 р. по справі №34/617.

Оскільки відповідачем розрахунки пені, які містяться в матеріалах справи нараховувалась подвійна облікової ставка Національного банку України на долар США, суд також вирішив відмовити в задоволенні позовних вимог, щодо стягнення:

за кредитним договором 1 заборгованість ТОВ "Сумтехсервіс" по пені 132 628,52 доларів США;

за кредитним договором 2 заборгованість ТОВ НВФ «Спецтехсервіс» по пені 139 252,82 доларів США;

за кредитним договором 3 заборгованість ТОВ "Авіді" по пені 134 450,97 доларів США;

Щодо звернення стягнення на штраф:

Пунктом п.2.2.7 Кредитних договорі 1, 2, 3 в редакції додаткової угоди № 3 від 28.01.2009 р. до кредитного договору 1, додаткової угоди № 1 від 28.01.2009 р. до кредитного договору 2 та додаткової угоди № 1 від 28.01.2009 р. до кредитного договору 3, позичальник зобов'язується надавати банку не пізніше 25 числа місяця, що випливає за звітним кварталом фінансову інформацію (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух коштів, звіт про власний капітал …, а також сумарні надходження на всі належні позичальнику рахунки за три послідніх місяці в розрізі кожного місяця), а також іншу інформацію (в редакції кредитних договорів не пізніше 10 числа).

Згідно пункту 5.2 7 Кредитних договорі 1, 2, 3 в редакції додаткової угоди № 3 від 28.01.2009 р. до кредитного договору 1, додаткової угоди № 1 від 28.01.2009 р. до кредитного договору 2 та додаткової угоди № 1 від 28.01.2009 р. до кредитного договору 3

Відповідач у відзиві на позов стверджує, що у передбачений договором строк товариство завжди з 2008 року подавало фінансові звіти та іншу документацію, яку вимагали представники банку шляхом відправлення копій фінансових документів факсом на адресу Хмельницької філії ПАТ КБ «Приватбанк». Однак доказів в підтвердження даних обставин не надав, також даних доказів не надали й інші позичальники, а саме треті особи 1 та 2.

На виконання ухвал господарського суду Чернівецької області від 21.03.2013р. та від 30.07.2014р. та 15.08.2014 р. Хмельницька філія ПАТ КБ «Приватбанк» повідомила суд листами від 26.08.2014р. за №16.0.0.1/83 та №16.0.0.1/84 про факт неподачі ТОВ НВФ "Спецтехсервіс", ТОВ "Сумтехсервіс", ТОВ "Авіді" фінансової звітності установі банку у відповідності із умовами укладених кредитних договорів. Докази, які б підтверджували виконання відповідачем та третіми особами зобов'язання щодо надання ними банку фінансової звітності суду не надано.

Отже позивачем правомірно нараховано за 4-ри квартали 2008 р. 4-ри квартали 2009 р. 4-ри квартали 2010 р. 4-ри квартали 2011 р. 2-ва квартали 2012 р., а саме 18 випадків порушень пункту 2.2.7 кредитних договорів штраф:

- ТОВ "Сумтехсервіс" за кредитним договором 1 в сумі 108000 доларів США, що відповідно до умов пункту 4.8 кредитного договору, переведено позивачем у гривні за офіційним курсом НБУ на день звернення з позовом (згідно даних офіційного сайту НБУ станом на 29.01.2013 р. курс 1 долара США становить 7,99 грн.) та становить 863190 грн.

- ТОВ НВФ "Спецтехсервіс", за кредитним договором 2 в сумі 108000 доларів США, що відповідно до умов пункту 4.8 кредитного договору, переведено позивачем у гривні за офіційним курсом НБУ на день звернення з позовом (згідно даних офіційного сайту НБУ станом на 29.01.2013 р. курс 1 долара США становить 7,99 грн.) та становить 863190 грн.

- ТОВ "Авіді" за кредитним договором 1 в сумі 108000 доларів США, що відповідно до умов пункту 4.8 кредитного договору, переведено позивачем у гривні за офіційним курсом НБУ на день звернення з позовом (згідно даних офіційного сайту НБУ станом на 29.01.2013 р. курс 1 долара США становить 7,99 грн.) та становить 863190 грн.

Щодо звернення стягнення сум визначених в іноземній валюті.

Згідно з частиною другою статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Частина третя статті 533 ЦК України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

За пунктом 3.3 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Відповідно до частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 N 15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Положення частини другої статті 533 ЦК України та частини другої статті 198 ГК України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

В матеріалах справи міститься видана позивачу банківська ліцензія НБУ №22 та дозвіл НБУ №22-3 на здійснення валютних операцій в іноземній валюті.

Відповідно суд визнає правомірним стягнення сум кредиту та відсотків за користування кредитом в іноземній валюті - доларах США, однак вирішив також зазначити еквівалент даних суд в національній валюті України гривні за офіційним курсом НБУ на день прийняття рішення (згідно даних офіційного сайту НБУ станом на 28.08.2014 р. курс 1 долара США становить 13,43).

Щодо посилань відповідача у відзиві на позов, що позивачем в прохальній частині позовної заяви зазначено неіснуючі кредитні договори, що є підставою для відмови в задоволенні позову:

ПАТ КБ «Приватбанк» у прохальній частині позовної заяви просить суд:

Звернути стягнення на нерухоме майно, а саме - нежитлові будівлі і споруди, розташовані за адресами: АДРЕСА_1 з усіма приналежностями, що належать ТОВ НВФ «Спецтехсервіс» на праві власності в рахунок заборгованості:

ТОВ НВФ «Спецтехсервіс» за кредитним договором №3574/1 від 26.03.2010р. в розмірі 743636,68 дол. СІЛА та 1076320,52 грн.;

ТОВ «Сумтехсервіс» за кредитним договором №3593/1 від 26.03.2010р. в розмірі 731792,87 дол. США та 1069388,38 грн.;

ТОВ «Авіді» за кредитним договором №3575/1 від 26.03.2010р. в розмірі 731538,23 дол. США та 1059861,65 грн.

Дійсно, не існує таких кредитних договорів, як вказано у п.2 прохальної частини позовної заяви - №3574/1, №3593/1 та №3575/1 від 26.03.2010р.

Між ПАТ КБ «Приватбанк» із ТОВ НВФ «Спецтехсервіс» було укладено кредитний договір №08.03.02.01.3574 від 09.08.2007, із ТОВ «Сумтехсервіс» - кредитний договір №08.03.02.01.3593 від 14.09.2007, а із ТОВ «Авіді» - кредитний договір №08.03.02.01.3575 від 09.08.2007.

Однак суд погоджується з позицією позивач, що в поданій позовній заяві допущено технічну описку щодо вказаних нумерації кредитних договорів в прохальній частині позовної заяви. При цьому слід звернути увагу, що на стр. 2 абз. 2,3,4 позивач вірно вказав номери всіх кредитних договорів укладених як з відповідачем, так і з третіми особами та відповідно дані кредитні договори є обставинами якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що правомірним є звернення стягнення:

в рахунок погашення заборгованості в розмірі 599164,36 доларів США, (в еквіваленті становить 8046777,36 грн.) та 1069388,68 грн. за Кредитним договором №08.03.02.01.3593 від 14.09.2007р, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумтехсервіс" та додатковими угодами до нього.

в рахунок погашення заборгованості в розмірі 583905,39 доларів США (в еквіваленті становить 7841849,39 грн.) та 1 076 320,52 грн. за Кредитним договором №08.03.02.01.3574 від 09.08.2007 р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "Спецтехсервіс" та додатковими угодами до нього.

в рахунок погашення заборгованості в розмірі 597087,26 доларів США (в еквіваленті становить 8018881,91 грн.)та 1 059 861,65 грн. за Кредитним договором №08.03.02.01.3575 від 09.08.2007 р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіді" та додатковими угодами до нього.

Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки:

26.03.2010 р. між ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступник ЗАТ) та ТОВ Науково - виробнича фірма "Спецтехсервіс" був укладений Договір іпотеки № 3593/1 з відповідними змінами від 09.06.2011 p., відповідно до умов якого останній виступив майновим поручителем за зобов'язаннями позичальника ТОВ «Сумтехсервіс» за Кредитним договором 1.

Згідно пункту 2: «За цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань Позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумтехсервіс", що випливають з кредитного договору від 14.09.2007 року № 08.03.02.01.3593, додаткової угоди №1 від 28.01.2009 року до кредитного договору № 08.03.02.01.3593 від 14.09.2007 року та додаткової угоди №4 від 27.11.2009 року до кредитного договору № 08.03.02.01.3593».

26.03.2010 р. між ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступник ЗАТ) та ТОВ Науково - виробнича фірма "Спецтехсервіс" був укладений Договір іпотеки №3574/1 відповідними змінами від 09.06.2011 р, відповідно до умов якого останній, в забезпечення зобов'язань за Кредитним договором 2.

Згідно пункту 2: «За цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань Позичальника - ТОВ НВФ "Спецтехсервіс", що випливають з кредитного договору від 09.08.2007 року № 08.03.02.01.3574, додаткової угоди №1 від 28.01.2009 року до кредитного договору № 08.03.02.01.3574 від 09.08.2007 року та додаткової угоди №2 від 27.11.2009 року до кредитного договору № 08.03.02.01.3574 від 09.08.2007 року».

26.03.2010 р. між ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступник ЗАТ) та ТОВ Науково - виробнича фірма "Спецтехсервіс" був укладений Договір іпотеки № 3575/1 з відповідними змінами від 09.06.2011 р., відповідно до умов якого останній виступив майновим поручителем за зобов'язаннями позичальника ТОВ «Авіді» за Кредитним договором 3.

Згідно пункту 2: «За цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань Позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіді", що випливають з кредитного договору від 09.08.2007 року № 08.03.02.01.3575, додаткової угоди №1 до кредитного договору № 08.03.02.01.3575 від 09.08.2007 року та додаткової угоди №2 від 27.11.2009 року до кредитного договору № 08.03.02.01.3575 від 09.08.2007 року».

Дані договори іпотеки 3593/1, № 3574/1, 3575/1 від 26.03.2010 р. наторіально посвідчені.

Згідно пункту 2 договорів іпотеки 3593/1, № 3574/1, 3575/1 від 26.03.2010 р. по кредитних договорах 1, 2, 3 забезпечується:

- повернення кредиту у сумі 300 000,00 доларів США (триста тисяч доларів США) на поповнення оборотних засобів, 138 640,04 грн. (сто тридцять вісім тисяч шістсот сорок гривень 04 копійки) на сплату страхових платежів у випадках і в порядку передбачених п.п.2.1.5, 2.2.12 кредитного договору; 76 750,00 грн. (сімдесят шість тисяч сімсот п"ятдесят гривень 00 копійок) на сплату судових витрат, передбачених п.п.2.2.15, 2„3.3,5,8 кредитного договору, що надасться у вигляді поновлюваної кредитної лінії, у термін до 06.09.2012 року;

- сплати процентів за користування кредитом у розмірі 19,1 (дев'ятнадцять цілих одна десята) % річних;

- сплати процентів за користування кредитом у разі порушення будь-якого із зобов'язань по погашенню кредиту у розмірі 43 (сорок три) % річних від суми простроченого кредиту;

- сплати винагороди за відкриття позичкового рахунку в розмірі 500,00 грн. (п'ятсот тисяч гривень 00 копійок);

- сплати винагороди за кредитне обслуговування у розмірі, встановленому Кредитним договором;

- сплати пені та штрафу, у порядку та розмірі, визначених п.п. 5.1.1 5.8. Кредитного договору;

- сплати штрафу в розмірі 2% від суми отриманого кредиту за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.7, 2.2.8, 2.2.11, 4.8, 7.1 Кредитного договору;

- сплати штрафу в розмірі 25 (Двадцять п'ять) % від суми кредиту, використаної не за цільовим призначенням.

Згідно пункту 7 договорів іпотеки 3593/1, № 3574/1, 3575/1 від 26.03.2010 р. предметом іпотеки є нерухоме майно - нежитлові будівлі і споруди, розташовані за адресами: АДРЕСА_1.

09.06.2011 року додатковими угодами до договорів іпотеки 3593/1, № 3574/1, 3575/1 від 26.03.2010, сторони виключили будівлю по АДРЕСА_1 із предмета іпотеки.

Згідно з п.7 Договорів іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, яке належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, що також підтверджується правовстановлюючими документами свідоцтвами та витягами (т.1 а.с. 206-220).

Таким чином, зобов'язання за Кредитними договорами 1, 2, 3 забезпечені одним і тим же Предметом іпотеки, наданого шляхом укладання вищезазначених Договорів іпотеки з ТОВ "Спецтехсервіс".

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшенні: цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушення зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до п. 18.8.1 договорів іпотеки 3593/1, № 3574/1, 3575/1 від 26.03.2010 р., позивач має право вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, у випадку якщо в момент настання термінів виконання позичальником якого-небудь зобов'язання, передбаченого Кредитним договором, вони не будуть виконані.

04.07.2012р. позивач направив ТОВ Науково - виробнича фірма "Спецтехсервіс" та ТОВ "Сумтехсервіс" вимогу (Вих. № 04.4.1.1/12-354 та № 04.4.1.1/12-354/1) про сплату заборгованості, та застережив, що в разі не виконання вимог Позивача щодо погашення заборгованості за Кредитним договором 1, останній має намір та право відповідно до наведених договорів та чинного законодавства звернути стягнення на Предмет іпотеки шляхом звернення до суду.

04.07.2012р. позивач направив ТОВ Науково - виробнича фірма "Спецтехсервіс" вимогу (Вих. № 04.4.1.1/12-356) про сплату заборгованості, та застережив, що в разі не виконання вимог Позивача щодо погашення заборгованості за Кредитним договором 2, останній має намір та право відповідно до наведених договорів та чинного законодавства звернути стягнення на Предмет іпотеки шляхом звернення до суду.

04.07.2012р. позивач направив ТОВ Науково - виробнича фірма "Спецтехсервіс" та ТОВ "Авіді" вимогу (Вих. № 04.4.1.1/12-357 та № 04.4.1.1/12-357/1) про сплату заборгованості, та застережив, що в разі не виконання вимог Позивача щодо погашення заборгованості за Кредитним договором 3, останній має намір та право відповідно до наведених договорів та чинного законодавства звернути стягнення на Предмет іпотеки шляхом звернення до суду.

Докази, підтверджуючи факт направлення позивачем та отримання відповідачем та боржниками (третіми особами 1 та 2) за кредитними договорами 1, 2, 3 містяться в матеріалах справи, а саме поштові реєстри, фіскальні чеки, повідомлення про вручення (т.1 а.с.306, 309-314).

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено право суду при задоволені позову про звернення стягнення на предмет іпотеки встановити спосіб реалізації предмета іпотеки, зокрема, або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього закону, а також визначити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно ч.5 ст. 38 Закону України «Про іпотеку»: «Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.».

Пунктом 29 договорів іпотеки 3593/1, № 3574/1, 3575/1 від 26.03.2010 р. передбачено: «Звернення стягнення на Предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому прядку шляхом: продажу Предмету іпотеки будь - якій особі та будь - яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст.38 Закону України „Про іпотеку", для чого Іпотекодавець надає Іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд Іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені Іпотекодавця.»

Відповідно до п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»: «Резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій). При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця)».

Згідно пункту 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявления відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявления вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття нрава власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Відповідно до вищевикладеного суд вирішив:

Звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі і споруди, розташовані за адресами: АДРЕСА_1, з усіма приналежностями, які є предметом іпотеки згідно договорів іпотеки 3593/1, № 3574/1, 3575/1 від 26.03.2010 р. та зі змінами згідно додаткових договорів від 09.06.2011 р. та належить ТОВ Науково - виробнича фірма "Спецтехсервіс" (58008, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Чкалова, буд.34-Д, ЄДРПОУ: 32027290) на праві власності:

в рахунок погашення заборгованості в розмірі 599164,36 доларів США, (в еквіваленті становить 8046777,36 грн.) та 1069388,68 грн. за Кредитним договором №08.03.02.01.3593 від 14.09.2007р, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумтехсервіс" та додатковими угодами до нього.

в рахунок погашення заборгованості в розмірі 583905,39 доларів США (в еквіваленті становить 7841849,39 грн.) та 1 076 320,52 грн. за Кредитним договором №08.03.02.01.3574 від 09.08.2007 р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "Спецтехсервіс" та додатковими угодами до нього.

в рахунок погашення заборгованості в розмірі 597087,26 доларів США (в еквіваленті становить 8018881,91 грн.)та 1 059 861,65 грн. за Кредитним договором №08.03.02.01.3575 від 09.08.2007 р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіді" та додатковими угодами до нього.

Встановити спосіб реалізації майна, шляхом надання публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) права стосовно вищевказаного предмету іпотеки на укладання від імені позивача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та наданням публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» всіх повноважень необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки.

Щодо визначення початкової ціни продажу майна.

Позивач просить визначити початкову ціну продажу Предмету іпотеки на рівні зазначеному в звіті про оцінку майна від 04.09.2012 p., а саме 18 034 091.00 грн. (вісімнадцять мільйонів тридцять чотири тисячі дев'яносто одна гривня 00 кой.)

За приписами статті 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Разом з тим, згідно з частиною 6 статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між Іпотекодавцем і Іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Відповідно до ст. 582 ЦК України, оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.6 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", вартість предмета іпотеки визначається за згодою між Іпотекодавцем і Іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

При цьому, вирішуючи питання ціни предмета іпотеки, суди мають виходити з того, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі. Якщо при розгляді справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то в суду немає підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, вона зобов'язана довести інший його розмір, зокрема подати клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи (аналогічна правова позиція викладена в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних відносин; Верховний Суд України; від 07.10.2010 року).

Частиною 6 ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Початкову ціну продажу позивач обґрунтовує звітом про оцінку майна від 04.09.2012р. виготовленого ПП «ТА-Експерт-Сервіс».

Однак даний звіт про оцінку майна крім спірних будівель, а саме які знаходяться по АДРЕСА_1, в суму оцінки входить також будівля, яка знаходить по АДРЕСА_1. Однак як випливає із змін до договорів іпотеки: №3574/1 від 26.03.2010р., №3574/1 від 26.03.2010р. та №3575/1 від 26.03.2010р. дана будівля сторонами виключена із іпотеки.

Відповідачем під час розгляду справи заперечувалось проти запропонованої позивачем початкової ціни продажу предмета іпотеки.

Судом призначалась у справі №926/111/13-г судову будівельно-технічна (оціночно-будівельна) експертиза.

Згідно висновку експерта №2590-2594 від 23.07.2014 р. здійснено висновок: «Ринкова вартість іпотечного нерухомого майна - будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належать ТОВ НВФ «Спецтехсервіс» станом на день проведення дослідження 10.07.2014 року становить 31445410,0 (тридцять один мільйон сто сорок чотири тисячі чотириста десять грн. ) з ПДВ.».

Суд дослідивши даний висновок експерта приймає його та зазначає , що в ньому міститься розбіжність між цифровим та прописним значеннями вартості іпотечного майна. На вимогу суду експертом листом №4397 від 29.08.2014 року зазначено, що описка міститься в прописному значенні та до проведених у дослідження розрахунків привильним є наступне розшифрування цифрового виразу 31445410 грн. (тридцять один мільйон чотириста сорок п'ять тисяч чотириста десять гривень).

Враховуючи вищевикладене для недопущення порушення прав відповідача при визначені початкової ціни продажу на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності в порядку процедури ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» (оскільки дана оцінка проводиться не у процедурі виконавчого провадження, що давало б особам права яких порушені в процедурі оцінки, право на оскарження дій органу ДВС, в даному випадку відповідачі будуть позбавлені даних прав), суд вирішив встановити початкову ціну продажу предмета іпотеки у розмірі не менше 31445410 грн. (тридцять один мільйон чотириста сорок п'ять тисяч чотириста десять гривень).

В свою чергу встановлення такої початкової ціни продажу не позбавляє позивача права провести оцінку предмета іпотеки і якщо вона буде визначена вищою від 31445410 грн., проводити продаж предмету іпотеки за вищою початковою ціною продажу.

Судові витрати у вигляді сплати за експертизу суд вирішив залишити за відповідачем у зв'язку із тим, що ним заперечувалась початкова ціна продажу.

Судові витрати у вигляді судового збору у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог належить стягнути пропорційно задоволеним вимогам на користь позивача з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 44, 49, п.1-1 ст. 80, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі і споруди, розташовані за адресами: АДРЕСА_1, з усіма приналежностями, які є предметом іпотеки згідно договорів іпотеки 3593/1, № 3574/1, 3575/1 від 26.03.2010 р. та зі змінами згідно додаткових договорів від 09.06.2011 р. та належить Товариству з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма "Спецтехсервіс" (58008, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Чкалова, буд.34-Д, ЄДРПОУ: 32027290) на праві власності:

в рахунок погашення заборгованості в розмірі 599164,36 доларів США, (в еквіваленті становить 8046777,36 грн.) та 1069388,68 грн. за Кредитним договором №08.03.02.01.3593 від 14.09.2007р, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумтехсервіс" та додатковими угодами до нього.

в рахунок погашення заборгованості в розмірі 583905,39 доларів США (в еквіваленті становить 7841849,39 грн.) та 1 076 320,52 грн. за Кредитним договором №08.03.02.01.3574 від 09.08.2007 р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "Спецтехсервіс" та додатковими угодами до нього.

в рахунок погашення заборгованості в розмірі 597087,26 доларів США (в еквіваленті становить 8018881,91 грн.)та 1 059 861,65 грн. за Кредитним договором №08.03.02.01.3575 від 09.08.2007 р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіді" та додатковими угодами до нього.

Встановити спосіб реалізації майна, шляхом надання публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) права стосовно вищевказаного предмету іпотеки на укладання від імені позивача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та наданням публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» всіх повноважень необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки.

Встановити початкову ціну продажу предмета іпотеки у розмірі не менше 31445410 грн. (тридцять один мільйон чотириста сорок п'ять тисяч чотириста десять гривень).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма "Спецтехсервіс" (58008, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Чкалова, буд.34-Д, ЄДРПОУ: 32027290) на користь публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) 57836,32 грн. судового збору.

4. Припинити провадження по справі в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по кредиту в сумі 11733,31 дол. США та заборгованості зі сплати відсотків в сумі 8745,16 дол. США по кредитному договору № 08.03.02.01.3574 від 09.08.2007 року.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.

За згодою представника позивача в судовому засіданні 28.08.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 02.09.2014 року.

Суддя І.В. Марущак