Постанова

від 16.12.2014 по справі 926/111/13-г

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р. Справа № 926/111/13-г

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Гнатюк Г. М.

суддів: Кравчук Н.М.

Мирутенка О.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м.Дніпропетровськ від 12.09.2014р.

на рішення господарського суду Чернівецької області від 28.08.2014р.

у справі № 926/111/13-г

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м.Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Спецтехсервіс», м.Чернівці

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумтехсервіс», м.Суми

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіді», м.Чернівці

3) Приватний підприємець Тутберідзе Ілля Костянтинович, с.Мошанець, Кельменецький район Чернівецька область

про звернення стягнення на предмет іпотеки - 20844760,83грн.,

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

від третіх осіб: не з'явилися

19.09.2014р. на адресу суду поступила апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення господарського суду Чернівецької області від 28.08.2014р у даній справі, яка автоматизованою системою документообігу суду розподілена до розгляду судді-доповідачу Гнатюк Г.М.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 року у склад колегії для розгляду справи №926/111/13-г введено суддів Кравчук Н.М. та Мирутенка О.Л.

Ухвалою суду від 22.09.2014р. зазначена апеляційна скарга призначена до розгляду на 07.10.2014р.

У зв'язку із перебуванням судді Кравчук Н.М. у відпустці розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.14 у склад колегії суддів для розгляду справи замість судді Кравчук Н.М. введено суддю Плотніцького Б.Д. та відповідно до ухвали від 07.10.2014р. розгляд справи відкладено на 04.11.2014р.

Однак, зважаючи на перебування судді Плотніцького Б.Д. у відрядженні, розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 03.11.14р. у склад колегії суддів для розгляду справи замість судді Плотніцького Б.Д. введено суддю Кравчук Н.М. та відповідно до ухвали від 04.11.2014р. розгляд справи відкладено на 02.12.2014р.

В судовому засіданні 02.12.2014р. було заслухано пояснення представника позивача.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Представники відповідача та третіх осіб в жодне судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи. При цьому, на адресу суду поверталася кореспонденція надіслана Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумтехсервіс» та Тутберідзе І.К. із відміткою органу зв'язку «За зазначеною адресою не проживає» та «За закінченням терміну зберігання». Відповідно до п.3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім цього, згідно п. 3.9.2. названої Постанови пленуму Вищого господарського суду України, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що пояснення представника апелянта було заслухано в попередніх судових засіданнях, а також те, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, а ухвалами суду явка представників сторін визнавался на власний розсуд, колегія вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, у відповідності до ст.75 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 28.08.2014р. у справі №926/111/13-г (суддя Марущак І.В.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задоволено частково, звернено стягнення на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі і споруди, розташовані за адресами: м.Чернівці, вул.Чкалова, буд 34 за літерами «Д», «Е», «І», «З», «Ж», з усіма приналежностями, які є предметом іпотеки згідно договорів іпотеки 3593/1, № 3574/1, 3575/1 від 26.03.2010 р. та зі змінами згідно додаткових договорів від 09.06.2011р. та належать Товариству з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма "Спецтехсервіс" (58008, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Чкалова, буд.34-Д, ЄДРПОУ: 32027290) на праві власності: в рахунок погашення заборгованості в розмірі 599164,36 доларів США, (в еквіваленті становить 8046777,36 грн.) та 1069388,68 грн. за Кредитним договором №08.03.02.01.3593 від 14.09.2007р, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумтехсервіс" та додатковими угодами до нього; в рахунок погашення заборгованості в розмірі 583905,39 доларів США (в еквіваленті становить 7841849,39 грн.) та 1 076 320,52 грн. за Кредитним договором №08.03.02.01.3574 від 09.08.2007 р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "Спецтехсервіс" та додатковими угодами до нього; в рахунок погашення заборгованості в розмірі 597087,26 доларів США (в еквіваленті становить 8018881,91 грн.)та 1 059 861,65 грн. за Кредитним договором №08.03.02.01.3575 від 09.08.2007 р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіді" та додатковими угодами до нього. Встановлено спосіб реалізації майна, шляхом надання публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) права стосовно вищевказаного предмету іпотеки на укладання від імені позивача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та наданням публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» всіх повноважень необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки, а також встановлено початкову ціну продажу предмета іпотеки у розмірі не менше 31445410 грн. (тридцять один мільйон чотириста сорок п'ять тисяч чотириста десять гривень). При цьому стягнено з відповідача на користь позивача 57836,32грн. судового збору. Також припинено провадження в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по кредиту в сумі 11733,31 дол. США та заборгованості зі сплати відсотків в сумі 8745,16 дол. США по кредитному договору № 08.03.02.01.3574 від 09.08.2007 року., а в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним вище рішенням в частині відмови в позові щодо стягнення пені, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції в цій частині вважає незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки місцевим господарським судом невірно застосовано положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», у зв'язку з чим, просить його скасувати в цій частині та вимоги щодо звернення стягнення на нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості по пені задоволити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд при вирішенні справи не вірно застосував положення ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», вважаючи, що пеню слід нараховувати лише у гривні, так як відповідно до зазначеної норми, пеня обчислюється від суми простроченого платежу (не залежно від його валюти) та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України. Тобто, положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено обмеження стосовно стягнення пені у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, а не щодо її обчислення у національній валюті.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу б/н і б/д (вх.№01-04/5764/14 від 07.10.2014р.) Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Спецтехсервіс» спростовує доводи скаржника та зазначає про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

При цьому, ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» подано письмові пояснення від 04.11.2014р. на відзив відповідача (вх.№01-04/6930/14 від 21.11.2014р.), які долучено до матеріалів справи.

Інші письмові пояснення чи відзиви на адресу суду не надходили.

Розглянувши подану апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача в попередніх судових засіданнях, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про часткове скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Спецтехсервіс", треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1. товариство з обмеженою відповідальністю "Сумтехсервіс", 2. товариство з обмеженою відповідальністю "Авіді", про звернення стягнення на предмет іпотеки за договорами іпотеки №3593/1 від 26.06.2010 р., №3574/1 від 26.03.2010 р., №3575/1 від 26.03.2010 р., укладених з відповідачем, по заборгованості за кредитними договорами укладеними з відповідачем та третіми особами в загальній сумі 2206967,78 доларів США та 3205570,85 грн., з яких 900000 доларів США. - сума кредиту, 900635,48 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, 406332,31 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 616430,69 грн. - заборгованість за комісією за адміністрування кредиту, 2589570 грн. штрафу. Звернення стягнення здійснити шляхом надання позивачу права стосовно вищевказаного предмету іпотеки на укладання від імені позивача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, із встановленням початкової ціни продажу предмету іпотеки на рівні зазначеному в звіті про оцінку майна від 04.09.2012 p., а саме 18 034 091.00 грн., з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та наданням позивачу всіх повноважень необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем та третіми особами ТОВ "Сумтехсервіс", та ТОВ "Авіді", зобов'язань за кредитними договорами №08.03.02.01.3593 від 14.09.2007 р., №08.03.02.01.3574 від 09.08.2007 р., №08.03.02.01.3575 від 09.08.2007 р., щодо сплати заборгованості по кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії за адміністрування кредиту, за що відповідачу нарахована пеня, а також штраф за неподання фінансової інформації. А також звернення стягнення на предмет іпотеки обгрунтовано договорами іпотеки №3593/1 від 26.06.2010 р., №3574/1 від 26.03.2010 р., №3575/1 від 26.03.2010 р., укладених з відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Кредитного договору № 08.03.02.01.3593 від 14.09.2007 року та додаткових угод № 3 від 28.01.2009 та № 4 від 26.03.2010 р. (далі за текстом - Кредитний договір-1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумтехсервіс" 26.09.2007 року отримало від ЗАТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 300 000 дол. США. з кінцевим терміном погашення 06.09.2012 р.

Відповідно до Кредитного договору № 08.03.02.01.3574 від 09.08.2007 року (далі - Кредитний договір-2) ТОВ Науково - виробнича фірма "Спецтехсервіс" 09.08.2007 року отримало від ЗАТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 300 000,00 дол. США, з кінцевим терміном повернення 06.08.2012 р.

Відповідно до Кредитного договору № 08.03.02.01.3575 від 09.08.2007 року та додаткових угод до нього (далі - Кредитний договір-3) ТОВ "Авіді" 09.08.2007 року отримало від ЗАТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 300 000 дол. США з кінцевим терміном погашення 06.08.2012 р.

Згідно пункту 1.1. статуту позивача публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" є правонаступником всіх прав та зобов'язань закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк".

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.(ст.1054 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.345 ГК України - кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах.(ч.3 ст.346 ГК України).

Пунктами 2.2.2. Кредитних договорів 1, 2, 3 позичальники зобов'язані повернути кредит в строки встановлені графіком погашення кредиту (п. A3) та сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п. 4.1., 4.2., 4.3. Кредитних договорів.

Відповідно до пункту 4.1 Кредитних договорів 1, 2, 3, позичальник сплачує відсотки в розмірі зазначеному в п.А.6, в свою чергу пунктом А.6 передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує відсотки в розмірі по кредитному договору 1 - 14,7 % річних, по кредитним договорам 2 та 3 - 14,25 % річних,

Додатковою угодою № 3 від 28.01.2009 р. до кредитного договору 1, додатковою угодою № 1 від 28.01.2009 р. до кредитного договору 2 та додатковою угодою № 3 від 28.01.2009 р. до кредитного договору 3, змінено відсоткову ставку на 19,1 % річних.

Згідно пунктів 4.3 Кредитних договорів 1, 2, 3, сплата відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 4.1, 4.2 проводиться в дату сплати відсотків, дата сплати відсотків вказана в п. А.8.

Пункт А.8 в редакції додаткової угоди № 3 від 28.01.2009 р. до кредитного договору 1, додаткової угоди № 1 від 28.01.2009 р. до кредитного договору 2 та додаткової угоди № 1 від 28.01.2009 р. до кредитного договору 3 передбачає, що датою сплати відсотків являється 01-ше число, але не пізніше 06-го числа кожного поточного місяця, починаючи із дати підписання договору якщо інше не передбачено п.7.3.

Відповідно до пункту 4.5 Кредитних договорів 1, 2, 3, позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування згідно пункту А.10.

Пункт А.10 в редакції додаткової угоди № 3 від 28.01.2009 р. до кредитного договору 1, додаткової угоди № 1 від 28.01.2009 р. до кредитного договору 2 та додаткової угоди № 1 від 28.01.2009 р. до кредитного договору 3 передбачає, що позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування в розмірі 0,2 % від встановленого ліміту на цілі, відмінні від уплати страхових платежів, указаного в п.А.2, в поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди проводиться в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати. Розрахунок проводиться кожного дня. Нарахування винагороди проводиться в дату сплати.

Відповідно до пункту 4.8 Кредитних договорів 1, 2, 3, погашення кредиту, сплата відсотків по даному договору проводяться в валюті кредиту. Погашення винагороди, неустойки по даному договору проводяться в гривні згідно умов даного договору.

Позивачем свої зобов'язання по наданню кредиту за Кредитними договорам 1, 2, 3 виконані, що підтверджується копіями меморіальних ордерів №28 від 26.09.2007 р., на суму 300000 доларів США, №30 від 15.08.2007 р. на суму 300000 доларів США, №001 від 24.09.2007 р. на суму 100000 доларів США, №1 від 08.10.2007 р. на суму 100000 доларів США, №28 від 28.08.2007 р. на суму 100000 доларів США.

Однак свої зобов'язання по поверненню кредитів та сплаті відсотків за Кредитними договорами позичальники (відповідач та треті особи 1 та 2) не виконали належним чином, у зв'язку з чим виникла заборгованість по тілу кредиту, відсотках та комісії, зокрема:

по договору -1 заборгованість ТзОВ "Сумтехсервіс" перед позивачем становить 599164,36 дол. США, та 206198,68 грн., з яких:

- заборгованість із повернення кредиту - 300 000,00 дол. США;

- заборгованість із сплати відсотків - 299 164,36 дол. США;

- заборгованість з комісії - 206 198,68 грн.;

по договору -2 заборгованість ТОВ НВФ «Спецтехсервіс» перед позивачем, з врахуванням часткових проплат, складає 583905,39 дол. США та 213130,52 грн., з яких:

- заборгованість із повернення кредиту - 288266,69 дол. США;

- заборгованість із сплати відсотків - 295638,70 дол. США;

- заборгованість з комісії - 213130,52 грн.;

по договору-3 заборгованість ТОВ "Авіді" перед позивачем складає 597087,26 дол. США та 196 671,65 грн., з яких:

- заборгованість із повернення кредиту - 300 000,00 дол. США;

- заборгованість із сплати відсотків - 297 087,26 дол. США;

- заборгованість з комісії - 196 671,65 грн.

Пунктом п.2.2.7 Кредитних договорі 1, 2, 3 в редакції додаткової угоди № 3 від 28.01.2009 р. до кредитного договору 1, додаткової угоди № 1 від 28.01.2009 р. до кредитного договору 2 та додаткової угоди № 1 від 28.01.2009 р. до кредитного договору 3, позичальник зобов'язується надавати банку не пізніше 25 числа місяця, що випливає за звітним кварталом фінансову інформацію (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух коштів, звіт про власний капітал …, а також сумарні надходження на всі належні позичальнику рахунки за три послідніх місяці в розрізі кожного місяця), а також іншу інформацію (в редакції кредитних договорів не пізніше 10 числа).

Згідно пункту 5.2 7 Кредитних договорі 1, 2, 3 в редакції додаткової угоди № 3 від 28.01.2009р. до кредитного договору 1, додаткової угоди №1 від 28.01.2009р. до кредитного договору 2 та додаткової угоди №1 від 28.01.2009р. до кредитного договору 3.

Зважаючи на те, що листами за №16.0.0.1/83 та №16.0.0.1/84 від 26.08.2014р. Хмельницька філія ПАТ КБ «Приватбанк» (т.4,а.с.104,105) повідомила суд про факт неподачі ТОВ НВФ "Спецтехсервіс", ТОВ "Сумтехсервіс", ТОВ "Авіді" фінансової звітності установі банку у відповідності із умовами укладених кредитних договорів, а також відсутність доказів, які б підтверджували виконання відповідачем та третіми особами зобов'язання щодо надання ними банку фінансової звітності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність заявлених позивачем вимог щодо стягнення штрафу за 4-ри квартали 2008 р. 4-ри квартали 2009 р. 4-ри квартали 2010 р. 4-ри квартали 2011 р. 2-ва квартали 2012 р., а саме 18 випадків порушень пункту 2.2.7 кредитних договорів в наступних розмірах:

- ТОВ "Сумтехсервіс" за кредитним договором 1 в сумі 108000 доларів США, що в еквіваленті становить 863190 грн.

- ТОВ НВФ "Спецтехсервіс", за кредитним договором 2 в сумі 108000 доларів США, що в еквіваленті становить 863190 грн.

- ТОВ "Авіді" за кредитним договором 1 в сумі 108000 доларів США, що в еквіваленті становить 863190 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає недопустимість відмови від виконання зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

Згідно з частиною другою статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Частина третя статті 533 ЦК України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

За пунктом 3.3 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Відповідно до частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 N 15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Положення частини другої статті 533 ЦК України та частини другої статті 198 ГК України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

В матеріалах справи міститься видана позивачу банківська ліцензія НБУ №22 та дозвіл НБУ №22-3 на здійснення валютних операцій в іноземній валюті.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду Чернівецької області щодо правомірності стягнення сум кредиту та відсотків за користування кредитом в іноземній валюті - доларах США, та зазначення еквіваленту даних сум в національній валюті України - гривні за офіційним курсом НБУ, а саме:

- в рахунок погашення заборгованості в розмірі 599164,36 доларів США, (в еквіваленті становить 8046777,36 грн.) та 1069388,68 грн. за Кредитним договором №08.03.02.01.3593 від 14.09.2007р, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумтехсервіс" та додатковими угодами до нього.

- в рахунок погашення заборгованості в розмірі 583905,39 доларів США (в еквіваленті становить 7841849,39 грн.) та 1076320,52грн. за Кредитним договором №08.03.02.01.3574 від 09.08.2007р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "Спецтехсервіс" та додатковими угодами до нього.

- в рахунок погашення заборгованості в розмірі 597087,26 доларів США (в еквіваленті становить 8018881,91грн.) та 1059861,65грн. за Кредитним договором №08.03.02.01.3575 від 09.08.2007р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіді" та додатковими угодами до нього.

При цьому суд правомірно припинив провадження в частині стягнення боргу по кредиту в сумі 11733,31 дол. США та заборгованості зі сплати відсотків в сумі 8745,16 дол. США по кредитному договору № 08.03.02.01.3574 від 09.08.2007 року, оскільки матеріалами справи підтверджено проведення ТОВ НВФ «Спецтехсервіс» часткової проплати боргу та відсотків по кредитному договору-2 (№08.03.02.01.3574 від 09.08.2007 року).

Натомість суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в позові в частині стягнення пені, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до ст. 1 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зі змісту вказаної правової норми випливає, що пеня обчислюється саме від суми простроченого платежу (не залежно від його валюти), а розмір стягнення пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїх постановах від 24.10.2011 у справі № 25/187 та від 07.11.2011 у справі № 5002-2/5109-2010 та Вищий господарський суд у постанові № 918/308/13-г від 30.09.13 р.

Таким чином, положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено обмеження стосовно стягнення пені у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктами 5.1 Кредитних договорів 1, 2, 3, передбачено, що при порушенні позичальником якого-небудь із обов'язків по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3, строків повернення кредиту, передбачених п.п 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, винагороди, передбачених п.п. 2.2.5, 4.4, 4.5, 4.6 позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який виплачується пеня. Сплата пені проводиться в гривні. У випадку якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату уплати.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України: «Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом абодоговором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано».

Пункт 5.4 Кредитних договорів 1, 2, 3, передбачає, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.5.1, 5.2, 5.3, проводиться протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконано позичальником.

Відповідно до пунктів 5.7 Кредитних договорів 1, 2, 3, строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені штрафу по даному договору встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Позивачем заявлено вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по пені в наступних розмірах:

- 132 628,52 дол.США - заборгованість ТОВ "Сумтехсервіс" з пені за Кредитним договором №08.03.02.01.3593 від 14.09.2007р.;

- 139 252,82 дол.США - заборгованість ТОВ НВФ "Спецтехсервіс" з пені за Кредитним договором №08.03.02.01.3574 від 09.08.2007р.;

- 134 450,97 дол.США - заборгованість ТОВ "Авіді" з пені за Кредитним договором №08.03.02.01.3575 від 09.08.2007р.

Натомість, відповідно до довідки Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» №16.0.0.1/102 від 19.11.2014р., розмір заборгованості з пені наступний:

заборгованість ТОВ "Сумтехсервіс" по нарахованій пені за період з 02.07.2009р. по 02.07.2012р. за кредитним договором №08.03.02.01.3593 від 14.09.2007р. становить 131 364,01 дол.США, що в гривневому еквіваленті (за курсом 13,437484 грн. за 1 долар США відповідно до розпорядження НБУ станом на 28.08.2014р.) становить 1 765 201,78 грн.;

заборгованість ТОВ НВФ "Спецтехсервіс" по нарахованій пені за період з 02.07.2009р. по 02.07.2012р. за кредитним договором №08.03.02.01.3574 від 09.08.2007р. становить 137 232,60 дол.США, що в гривневому еквіваленті (за курсом 13,437484 грн. за 1 долар США відповідно до розпорядження НБУ станом на 28.08.2014р.) становить 1 844 060,87 грн.;

заборгованість ТОВ "Авіді" по нарахованій пені за період з 02.07.2009р. по 02.07.2012р. за кредитним договором №08.03.02.01.3575 від 09.08.2007р. становить 133 413,66 дол.США, що в гривневому еквіваленті (за курсом 13,437484 грн. за 1 долар США відповідно до розпорядження НБУ станом на 28.08.2014р.) становить 1 792 743,92 грн.

Зважаючи на викладене, перевіривши правильність розрахунку пені, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про обґрунтованість нарахування пені у валюті, та вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими в частині стягнення пені за кредитним договором-1 (№08.03.02.01.3593 від 14.09.2007р.) в розмірі 131364,01 дол.США, за кредитним договором-2 (№08.03.02.01.3574 від 09.08.2007р.) становить 137232,60 дол.США та за кредитним договором-3 (№08.03.02.01.3575 від 09.08.2007р.) в розмірі 133413,66 дол.США., у зв'язку з чим, в цій частині рішення господарського Чернівецької області слід скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги щодо стягнення пені задоволити частково в зазначених вище сумах.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2010 р. між ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступник ЗАТ) та ТОВ Науково - виробнича фірма "Спецтехсервіс" був укладений Договір іпотеки №3574/1 з відповідними змінами від 09.06.2011 р, відповідно до умов якого останній виступив майновим поручителем в забезпечення зобов'язань за Кредитним договором 2:

- згідно пункту 2: «За цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань Позичальника - ТОВ НВФ "Спецтехсервіс", що випливають з кредитного договору від 09.08.2007 року № 08.03.02.01.3574, додаткової угоди №1 від 28.01.2009 року до кредитного договору № 08.03.02.01.3574 від 09.08.2007 року та додаткової угоди №2 від 27.11.2009 року до кредитного договору № 08.03.02.01.3574 від 09.08.2007 року».

26.03.2010 р. між ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступник ЗАТ) та ТОВ Науково - виробнича фірма "Спецтехсервіс" був укладений Договір іпотеки № 3575/1 з відповідними змінами від 09.06.2011 р., відповідно до умов якого останній виступив майновим поручителем за зобов'язаннями позичальника ТОВ «Авіді» за Кредитним договором 3:

- згідно пункту 2: «За цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань Позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіді", що випливають з кредитного договору від 09.08.2007 року № 08.03.02.01.3575, додаткової угоди №1 до кредитного договору № 08.03.02.01.3575 від 09.08.2007 року та додаткової угоди №2 від 27.11.2009 року до кредитного договору № 08.03.02.01.3575 від 09.08.2007 року».

Дані договори іпотеки 3593/1, № 3574/1, 3575/1 від 26.03.2010 р. наторіально посвідчені.

Згідно пункту 2 договорів іпотеки 3593/1, № 3574/1, 3575/1 від 26.03.2010 р. по кредитних договорах 1, 2, 3 забезпечується:

- повернення кредиту у сумі 300000,00 доларів США (триста тисяч доларів США) на поповнення оборотних засобів, 138640,04 грн. (сто тридцять вісім тисяч шістсот сорок гривень 04 копійки) на сплату страхових платежів у випадках і в порядку передбачених п.п.2.1.5, 2.2.12 кредитного договору; 76750,00 грн. (сімдесят шість тисяч сімсот п"ятдесят гривень 00 копійок) на сплату судових витрат, передбачених п.п.2.2.15, 2.3.3,5,8 кредитного договору, що надасться у вигляді поновлюваної кредитної лінії, у термін до 06.09.2012 року;

- сплати процентів за користування кредитом у розмірі 19,1 (дев'ятнадцять цілих одна десята) % річних;

- сплати процентів за користування кредитом у разі порушення будь-якого із зобов'язань по погашенню кредиту у розмірі 43 (сорок три) % річних від суми простроченого кредиту;

- сплати винагороди за відкриття позичкового рахунку в розмірі 500,00 грн. (п'ятсот тисяч гривень 00 копійок);

- сплати винагороди за кредитне обслуговування у розмірі, встановленому Кредитним договором;

- сплати пені та штрафу, у порядку та розмірі, визначених п.п. 5.1.1 5.8. Кредитного договору;

- сплати штрафу в розмірі 2% від суми отриманого кредиту за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.7, 2.2.8, 2.2.11, 4.8, 7.1 Кредитного договору;

- сплати штрафу в розмірі 25 (Двадцять п'ять) % від суми кредиту, використаної не за цільовим призначенням.

Згідно пункту 7 договорів іпотеки 3593/1, № 3574/1, 3575/1 від 26.03.2010 р. предметом іпотеки є нерухоме майно - нежитлові будівлі і споруди, розташовані за адресами: м.Чернівці, вул.Чкалова, буд 34 за літерами «Д», «Е», «І», «З», «Ж», «К».

09.06.2011 року додатковими угодами до договорів іпотеки 3593/1, № 3574/1, 3575/1 від 26.03.2010, сторони виключили будівлю в м.Чернівці по вул.Чкалова, буд.34 за літерою «К» із предмета іпотеки.

Згідно з п.7 Договорів іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, яке належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, що також підтверджується правовстановлюючими документами свідоцтвами та витягами (т.1 а.с. 206-220).

Таким чином, зобов'язання за Кредитними договорами 1, 2, 3 забезпечені одним і тим же Предметом іпотеки, наданого шляхом укладання вищезазначених Договорів іпотеки з ТзОВ "Спецтехсервіс".

Відповідно до п. 18.8.1 договорів іпотеки 3593/1, № 3574/1, 3575/1 від 26.03.2010 р., позивач має право вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, у випадку якщо в момент настання термінів виконання позичальником якого-небудь зобов'язання, передбаченого Кредитним договором, вони не будуть виконані.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшенні: цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушення зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

04.07.2012р. позивач направив ТОВ Науково - виробнича фірма "Спецтехсервіс" та ТОВ "Сумтехсервіс" вимогу (Вих. № 04.4.1.1/12-354 та № 04.4.1.1/12-354/1) про сплату заборгованості, та застережив, що в разі не виконання вимог Позивача щодо погашення заборгованості за Кредитним договором 1, останній має намір та право відповідно до наведених договорів та чинного законодавства звернути стягнення на Предмет іпотеки шляхом звернення до суду.

04.07.2012р. позивач направив ТОВ Науково - виробнича фірма "Спецтехсервіс" вимогу (Вих. № 04.4.1.1/12-356) про сплату заборгованості, та застережив, що в разі не виконання вимог Позивача щодо погашення заборгованості за Кредитним договором 2, останній має намір та право відповідно до наведених договорів та чинного законодавства звернути стягнення на Предмет іпотеки шляхом звернення до суду.

04.07.2012р. позивач направив ТОВ Науково - виробнича фірма "Спецтехсервіс" та ТОВ "Авіді" вимогу (Вих. № 04.4.1.1/12-357 та № 04.4.1.1/12-357/1) про сплату заборгованості, та застережив, що в разі не виконання вимог Позивача щодо погашення заборгованості за Кредитним договором 3, останній має намір та право відповідно до наведених договорів та чинного законодавства звернути стягнення на Предмет іпотеки шляхом звернення до суду.

Докази, підтверджуючи факт направлення позивачем та отримання відповідачем та боржниками (третіми особами 1 та 2) за кредитними договорами 1, 2, 3 містяться в матеріалах справи, а саме поштові реєстри, фіскальні чеки, повідомлення про вручення (т.1 а.с.306, 309-314).

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено право суду при задоволені позову про звернення стягнення на предмет іпотеки встановити спосіб реалізації предмета іпотеки, зокрема, або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього закону, а також визначити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно ч.5 ст. 38 Закону України «Про іпотеку»: «Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.».

Пунктом 29 договорів іпотеки 3593/1, № 3574/1, 3575/1 від 26.03.2010 р. передбачено: «Звернення стягнення на Предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому прядку шляхом: продажу Предмету іпотеки будь - якій особі та будь - яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст.38 Закону України „Про іпотеку", для чого Іпотекодавець надає Іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд Іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені Іпотекодавця.»

Відповідно до п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»: «Резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій). При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця)».

Згідно пункту 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявления відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявления вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття нрава власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Зважаючи на порушення позичальниками своїх зобов'язань по кредитних договорах, виконання яких забезпечене іпотекою майна належного відповідачу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - з метою задоволення Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» своїх вимог, забезпечених іпотекою.

При цьому, суд першої інстанції врахував положення статті 39 Закону України „Про іпотеку", яка передбачає, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Зокрема, позовні вимоги містять посилання на застосування способу реалізації предмету іпотеки шляхом його продажу початкову ціну продажу Предмету іпотеки на рівні зазначеному в звіті про оцінку майна від 04.09.2012 p., а саме 18 034 091,00 грн. (вісімнадцять мільйонів тридцять чотири тисячі дев'яносто одна гривня 00 кой.)

За приписами статті 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Разом з тим, згідно з частиною 6 статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між Іпотекодавцем і Іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Відповідно до ст. 582 ЦК України, оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.6 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", вартість предмета іпотеки визначається за згодою між Іпотекодавцем і Іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

При цьому, вирішуючи питання ціни предмета іпотеки, суди мають виходити з того, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі. Якщо при розгляді справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то в суду немає підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, вона зобов'язана довести інший його розмір, зокрема подати клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи (аналогічна правова позиція викладена в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних відносин; Верховний Суд України; від 07.10.2010 року).

Частиною 6 ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Зважаючи на те, що відповідачем під час розгляду справи заперечувалось проти запропонованої позивачем початкової ціни продажу предмета іпотеки, судом призначено у справі №926/111/13-г судову будівельно-технічна (оціночно-будівельна) експертиза, за результатами якої, відповідно до висновку екпсерта №2590-2594 від 23.07.2014р. встановлено, що ринкова вартість іпотечного нерухомого майна - будівель, що знаходяться за адресою: м.Чернівці, вул.Чкалова, буд 34 за літерами «Д», «Е», «І», «З», «Ж», що належать ТзОВ НВФ «Спецтехсервіс» станом на день проведення дослідження 10.07.2014 року становить 31445410,0 (тридцять один мільйон чотириста сорок п'ять тисяч чотириста десять гривень ) з ПДВ.

Враховуючи викладене, суд першої інстанці правомірно встанови початкову ціну продажу предмета іпотеки у розмірі не менше 31445410 грн. (тридцять один мільйон чотириста сорок п'ять тисяч чотириста десять гривень) та зазначив, що встановлення такої початкової ціни продажу не позбавляє позивача права провести оцінку предмета іпотеки і якщо вона буде визначена вищою від 31445410 грн., проводити продаж предмету іпотеки за вищою початковою ціною продажу.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, у відповідності до ч.1 ст.43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд частково невірно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення в частині відмови у позові щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по пені, що, у відповідності до ст. 104 ГПК України є підставою для його скасування в цій частині.

Таким чином, оскаржуване рішення господарського Чернівецької області в частині відмови у позові щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по пені слід скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги щодо стягнення пені задоволити частково в розмірі 131364,01 дол.США за кредитним договором-1 (№08.03.02.01.3593 від 14.09.2007р.), 137232,60 дол.США за кредитним договором-2 (№08.03.02.01.3574 від 09.08.2007р.) та 133413,66 дол.США за кредитним договором-3 (№08.03.02.01.3575 від 09.08.2007р.), а в решті рішення залишити без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» частково задоволена, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на відповідача. При цьому, виходячи із суми, яка задоволена до стягнення, розмір судового збору, який підлягає відшкодуванню позивачу за розгляд справи в суді першої інстанції становить 64271,76грн. та в суді апеляційної інстанції - 36912,28грн.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Чернівецької області від 28.08.2014р. по справі №926/111/13-г в частині відмови у позові щодо стягнення пені - скасувати, та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення пені задоволити частково.

3. Звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі і споруди, розташовані за адресами: м.Чернівці, вул.Чкалова, буд 34 за літерами «Д», «Е», «І», «З», «Ж», з усіма приналежностями, які є предметом іпотеки згідно договорів іпотеки 3593/1, № 3574/1, 3575/1 від 26.03.2010 р. та зі змінами згідно додаткових договорів від 09.06.2011 р. та належить Товариству з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма "Спецтехсервіс" (58008, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Чкалова, буд.34-Д, ЄДРПОУ 32027290) на праві власності:

в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумтехсервіс" в розмірі 131364,01 дол.США, що в гривневому еквіваленті становить 1 765 201,78 грн. по нарахованій пені за період з 02.07.2009р. по 02.07.2012р. за кредитним договором №08.03.02.01.3593 від 14.09.2007р.;

в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Спецтехсервіс" в розмірі 137232,60 дол.США, що в гривневому еквіваленті становить 1 844 060,87 грн. по нарахованій пені за період з 02.07.2009р. по 02.07.2012р. за кредитним договором №08.03.02.01.3574 від 09.08.2007р.;

в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіді" в розмірі 133 413,66 дол.США, що в гривневому еквіваленті становить 1 792 743,92 грн. по нарахованій пені за період з 02.07.2009р. по 02.07.2012р. за кредитним договором №08.03.02.01.3575 від 09.08.2007р.

4. В решті рішення господарського суду Чернівецької області від 28.08.2014р. по справі №926/111/13-г залишити без змін.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма "Спецтехсервіс" (58008, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Чкалова, буд.34-Д, ЄДРПОУ 32027290) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) - 64271,76грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 36912,28грн. судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. Господарському суду Чернівецької області видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

8. Матеріали справи скерувати в господарський суд Чернівецької області.

Головуючий суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Мирутенко О.Л.

Повний текст постанови

виготовлено 19.12.2014р.