Постанова

від 04.02.2009 по справі 15/179-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 04 лютого 2009 р.                                                                                   

№

15/179-08 

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:         

головуючого

Губенко

Н.М.

суддів

Барицької

Т.Л. Подоляк

О.А.

розглянувши

касаційну скаргу

 Приватного підприємця ОСОБА_1

на

рішення

господарського

суду Київської області від 15.07.2008

та  на постанову

 Київського міжобласного апеляційного

господарського суду від 10.10.2008

у

справі

№

15/179-08

за

позовом

Товариства

з обмеженою відповідальністю "Стугна";

до

Приватного

підприємця ОСОБА_1

про

стягнення

52 412,39 грн.

в

судовому засіданні взяли участь 

представники:

- позивача Борисенко А. М. (довіреність № 2 від 03.10.2008) -

відповідача  не з'явився

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою

відповідальністю "Стугна" (надалі позивач) звернулось до

господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1

(надалі відповідач/ скаржник) про стягнення суми боргу в розмірі 41 280 грн.,

втрат від інфляції у розмірі 9 593 грн. 47 коп., 3% річних в сумі 1 538 грн. 92

коп., а також судових витрат.

          Рішенням господарського суду

Київської області від 15.07.2008 позовні вимоги задоволено частково; за

рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача борг у сумі 41 280 грн., 3

% річних у сумі 1 538,92 грн., 9 576,96 грн. інфляційних втрат, 523,96 грн.

державного мита та 117,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

          За результатами перегляду судового

рішення в апеляційному порядку, Київським міжобласним апеляційним господарським

судом прийнято постанову, якою залишено без змін рішення господарського суду

Київської області у даній справі, апеляційну скаргу відповідача без

задоволення.

          Не погоджуючись з рішенням та

постановою господарських судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до

Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити

рішення господарського суду Київської області від 15.07.2008 та постанову

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.10.2008 у даній

справі. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на неповне

дослідження судами попередніх інстанцій обставин справи та неналежну оцінку

зібраних у ній доказів.

Відзив

на касаційну скаргу не надходив, що в розумінні ст. 1112 ГПК України

не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути судові рішення, що

оскаржуються.

Сторони

у справі належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи

згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України,

затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002  № 75.

          Колегія суддів, розглянувши

матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну

оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність

застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального

права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної

скарги, з огляду на таке.

Згідно

із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий

господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення

місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно

до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України

переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на

підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом

першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як

правомірно встановлено судами попередніх інстанцій між приватним підприємцем

ОСОБА_1та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стугна"

11.08.2006 укладено договір № 8/1 на виконання робіт. Згідно з укладеним

договором відповідач (за договором замовник) доручив, а позивач (за договором

підрядник) зобов`язувався виконати відповідно до умов договору земельні роботи

в експериментальному форелево-осетровому господарстві в с. Шкарівка

Білоцерківського району, Київської області такими механізмами: екскаваторні

роботи -екскаватором драглайн; бульдозерні роботи - бульдозером Т-170.

          В рамках укладеного договору замовник

зобов`язувався прийняти виконану роботу та оплатити її. Крім того, п. 3

договору передбачалось, що вартість робіт визначатиметься згідно з калькуляцією

на виконання робіт, наданої підрядником на погодження замовнику до підписання

договору. В свою чергу, якість предмету підряду мала відповідати вимогам

замовника, згідно з технічним завданням.

          Вартість робіт  та порядок розрахунків сторони погодили в

наступний спосіб. Так, згідно з п. 5.1. договору вартість екскаваторних робіт

вираховується із розрахунку 5 000,00 грн. за мі розробленого ґрунту; вартість

бульдозерних робіт - 5 500,00 грн. за 1 000 мі розробленого ґрунту. Виконані

роботи підлягали оплаті замовником не пізніше 5-ти днів з дня підписання акту

виконаних робіт; у разі невиконання (неналежного виконання) замовником умов

договору, нараховується пеня в розмірі 0,05% від вартості виконаних робіт за

кожний прострочений день від нарахованої суми по акту виконаних робіт.

          В порядку, передбаченому договором,

31.10.2006 сторонами підписано акт приймання виконаних підрядних робіт. Згідно

з актом підрядником виконано роботи на загальну суму 71 230 грн., а з

урахуванням виданого підряднику авансу (24 450 грн.), вартість виконаних робіт

становила 46 780 грн.

          Матеріалами справи підтверджується та

встановлено судами попередніх судових інстанцій, що після підписання вказаного

акту, відповідач частково перерахував позивачу грошові кошти у сумі 5 500,00

грн.

          05.02.2008 надіслав відповідачеві

лист-вимогу з розрахунком суми заборгованості, що виникла, а саме, основний

борг, пеня, втрати від інфляції, 3% річних. 

Як вбачається з матеріалів справи та зумовлюється самим предметом

судового спору відповідач відповіді на претензію не надавав, оплати

заборгованості не здійснював.

          Заперечуючи проти позовних вимог,

відповідач посилався на те, що позивачем не виконано обумовлених в технічному

завданні видів робіт, а в акті позивачем вказані такі види робіт, їх ціни, що

взагалі не передбачались укладеним договором, технічним завданням. Підписання ж

акту відповідачем, останній пояснював виключно довірительними відносинами із

позивачем.

Відповідно

до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник)

зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони

(замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За

приписами ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану

підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення

допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно

заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він

втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або

недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки,

позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені

при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Як

вбачається з матеріалів справи та зібраних у ній доказів, суди попередніх

інстанцій встановили, що замовник прийняв роботу без зауважень щодо відступів

підрядника від умов договору, правовим наслідком чого, в силу ст. 853 ЦК

України, є втрата замовником права посилатися на відступи підрядником від умов

договору.

          Колегія суддів погоджується з

висновками судів попередніх інстанцій щодо не прийняття до уваги як доказу

технічного завдання, оскільки позивач його не підписував, що по суті вказує на

неузгодженість документу сторонами.

          Також є обґрунтованими висновки судів

про те, що акт перевірки виконаних робіт за договором, підписаний комісією у

складі Начальника Управління Національного комітету по боротьбі з корупцією у

Білоцерківському районі, директора ТОВ "Глобал Трейд і К" та

представника відповідача є неналежним доказом, адже відповідач не надав доказів

на наявність в Управління Національного комітету по боротьбі з корупцією у

Білоцерківському районі та директора ТОВ "Глобал Трейд і К"

відповідної компетенції на вчинення таких дій.

          Враховуючи приписи ст. 33 ГПК

України, викладене підтверджує обґрунтованість висновків щодо недоведення

відповідачем обставин на які він посилався в обґрунтування своїх заперечень

щодо неповного виконання позивачем договірних робіт.

          З огляду на зазначене, колегія суддів

приходить до висновку, що прийняті у справі рішення та постанова є законними та

обґрунтованими, а доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі не

спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, що вказує на

відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

          Керуючись ст.ст. 1117, 1119,

11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий

господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 залишити

без задоволення.

          Рішення господарського суду Київської

області від 15.07.2008 та постанову Київського міжобласного апеляційного

господарського суду від 10.10.2008 у справі № 15/179-08 залишити без змін.

Головуючий                                                                        

Н.М. Губенко

Судді:                                                                                            

Т.Л. Барицька

О.А. Подоляк