Рішення

від 03.09.2014 по справі 159/239/14-ц

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/239/14-ц

Провадження № 2/159/240/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Ковель 03 вересня 2014 року

Ковельський міськрасуд Волинської обл.,

в складі: головуючого - судді Логвинюк І.М.,

при секретарі Щесюк Н.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі Волинської обл. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 у своїх та неповнолітніх ОСОБА_2, 99 р. н., ОСОБА_3, 12 р. н., інтересах до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»», треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - служба у справах дітей Ковельської районної державної адміністрації, ОСОБА_4, про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом у своїх та своїх неповнолітніх дітей - ОСОБА_2, 99 р. н., ОСОБА_3, 12 р. н., інтересах до відповідача, зазначивши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - службу у справах дітей Ковельської РДА, мотивуючи тим, що о 18 год. 15 хв. ІНФОРМАЦІЯ_1. водій ОСОБА_4, громадянин ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки «Фольксваген Т - 4», д. р. н. НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі М - 19 сполученням Доманове - Ковель - Чернівці - Тереблече зі сторони м. Луцька у напрямку м. Ковеля, в смт. Голобах Ковельського району Волинської області, виконуючи маневр обгону велосипедиста ОСОБА_6, який рухався у попутньому напрямку та виконав поворот ліворуч, здійснив зіткнення з останнім. Внаслідок ДТП велосипедист від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці. За вказаним фактом СУ У МВС України у Волинській обл. було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Згідно з висновком СМЕ № 205 від 27.09.12 р., внаслідок ДТП ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, наведені у висновку, що утворились від дії тупих твердих предметів, можливо, від удару т/засобом, у задню поверхню тіла потерпілого в момент первинного контакту. Смерть ОСОБА_6 настала від поєднаної тупої травми з множинними переломами кісток скелета, травмами внутрішніх органів з розвитком шоку. За постановою ст. слідчого ВР ДТП СУ У МВС України у Волинській області від 28.09.12 р. (далі - постанова), кримінальну справу, порушену щодо ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України закрито за п. 2 ст. 6 КПК України в ред. 1960 р., у зв»язку з відсутністю у діях останнього ознак складу злочину. ОСОБА_6 був її чоловіком, після смерті останнього на її утриманні залишилась малолітня дитина - дочка ОСОБА_7, 99 р. н., а також малолітній син ОСОБА_8, який народився після смерті свого батька - ІНФОРМАЦІЯ_3.. Страховий поліс серії АВ № 85 07 433 від 24.08.12 р., термін дії якого з 24.08.12 р. по 07.09.12 р. включно, укладався між ОСОБА_4 і відповідачем. Зазначає, що у зв»язку зі смертю її чоловіка та батька її дітей, їй та вказаним дітям завдано значної моральної та матеріальної шкоди. Вона перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3 - х річного віку, є непрацездатною, внаслідок смерті свого чоловіка залишилась з дітьми без засобів до існування. Заподіяна їй матеріальна шкода полягає у грошових витратах в сумі 9 951 грн. 80 коп. на ритуальний обряд поховання, саме поховання, поминальний обід. Моральна шкода, завдані їй як дружині загиблого, полягає у втраті коханої людини, батька її дітей, які залишились сиротами. Зазначає, що порушився нормальний ритм її та її дітей життя; змінились стосунки з оточуючими; вона не може спокійно спілкуватись з друзями, знайомими; постійно страждає морально; не може примиритись з тим, що стала одинокою. Наслідки ДТП є такими, що не підлягають зміні. Вимушені зміни у її житті тривожать її донині; вона не спить вночі; увісні постійно бачить жахіття; страждає морально тривалий період часу. Вказані діти запитували про батька, причину того, чому він не приходить додому; сумують за ним. Вона змушена була розповісти дітям про загибель їх батька. Зазначає, що вона та вказані її діти мають право на відшкодування моральної шкоди, суму морального відшкодування вона визначає в розмірі 60 000 грн. кожному. Відповідач безпідставно відмовив їм у виплаті страхового відшкодування. Просить позов задовольнити, стягнути з відповідача на її користь 9 951 грн. 8 коп. майнової шкоди та на її та вказаних неповнолітніх дітей користь - по 60 000 грн. моральної шкоди кожному.

За ухвалою суду від 31.01.14 р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, було залучено ОСОБА_4.

30.01.14 р. представник відповідача подав до суду письмове заперечення проти позову, мотивоване тим, що згідно за постановою у причиновому зв»язку з виникненням ДТП і наслідками, що настали, є грубе порушення велосипедистом ОСОБА_6 вимог ПДР України. Кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 - третьої особи у справі - закрито за відсутністю ознак складу злочину. Оскільки винуватості останнього не встановлено, вважає, що і він не має обов»язку по відшкодуванню майнової шкоди, максимальна сума відшкодування витрат на поховання, встановлена законодавчо. Стосовно вимоги про стягнення моральної шкоди, то зазначає, що і її розмір визначений законодавчо. Просить у позові відмовити. У подальшому подала до суду заяву з проханням справу розглядати у її відсутності, зазначивши, що позов підтримує.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала повністю, обґрунтувавши їх вищенаведеними доводами. Додатково суду пояснила, що постанови про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_4 вона не оскаржувала. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, хоча відповідач належно оповіщений. Про причини неявки свого представника суду не повідомив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на

стороні відповідача - служби у справах дітей Ковельської райдержадміністрації - в судове засідання не з»явився, хоча вказана третя особа належно оповіщена. Про причини неявки свого представника суду не повідомила, письмового заперечення проти позову до суду не подала. Попередньо подав до суду заяву з проханням розглядати справу у відсутності його представника, зазначивши, що проти вимог позивача не заперечує.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні

відповідача - фізична особа - в судове засідання не з»явилась, хоча належно оповіщена. Про причини неявки суду не повідомила. Письмового заперечення проти позову до суду не подала.

На думку суду, можливий розгляд справи у відсутності осіб, які не з»явились.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, зібрані у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги підставні та підлягають до часткового задоволення. Як вбачається з пояснень позивача, стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого 27.08.12 р. Голобською селищною радою Ковельського району Волинської обл., ОСОБА_6, дійсно, помер ІНФОРМАЦІЯ_1. у віці 48 років у смт. Голобах Ковельського району Волинської області та ця обставина іншими особами, які беруть участь у справі, не заперечується.

Як слідує з копії лікарського свідоцтва про смерть НОМЕР_6 від 27.08.12 р., ОСОБА_6, 64 р. н., помер ІНФОРМАЦІЯ_1. на автодорозі смт. Голоб від поєднаної тупої травми тіла.

Як слідує з копії постанови ст. слідчого ВР ДТП СУ У МВС України у Волинській обл. Білан А.С. від 28.09.12 р., у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_4 - третьої особи у справі - як водія автомобіля марки «Фольксваген Т - 4», н. з. НОМЕР_1, за ч. 2 ст. 286 КК України відмовлено у зв»язку з відсутністю у його діях ознак злочину. Органами досудового розслідування встановлено, що причиною ДТП та її наслідків стало грубе порушення самим ОСОБА_6 як велосипедистом вимог п. п. 10.1, 10.4, 14.3 ПДР України. Зазначена постанова позивачем не оскаржувалась та набрала законної сили.

Та обставина, що цивільно - правова відповідальність водія автомобіля марки «Фольксваген Т - 4», н. з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 - третьої особи у справі - як страхувальника була застрахована відповідачем як страховиком згідно з договором страхування - за полісом обов»язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/850 74 33 від 24.08.12 р. (далі - поліс), стверджується копіями: листа відповідача № 1.310/09 - 01 від 12.0713 р. (далі лист - відмова відповідача), самого полісу.

Як слідує з тексту копії листа - відмови відповідача, останній не вбачає підстав для проведення виплат за полісом з огляду на наявність таких обставин як грубе порушення вимог ПДР України ОСОБА_6, встановлених органами досудового розслідування, що стало причиною ДТП та наслідків, що настали.

Згідно з копією полісу, укладеного між відповідачем та третьою особою - ОСОБА_4, саме той автомобіль, яким керував останній і за участю якого сталась ДТП, за вказаним полісом був забезпеченим транспортним засобом. Ліміт відповідальності при заподіянні шкоди життю особи на одного потерпілого визначено в сумі 100 000 грн., майну - в сумі 50 000 грн., розмір франшизи - 510 грн..

Як зазначено у ст. 1 166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як зазначено у ч. 2 ст. 1 168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її дружині, батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Та обставина, що позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1., стверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3, виданого 23.01.93 р. селищною Радою Ковельського р - ну Волинської обл..

Як слідує з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4, виданого Голобською селищною радою Ковельського району Волинської області 25.09.99 р., на час смерті ОСОБА_6 у його з позивачем сім»ї перебувала на утриманні неповнолітня дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Як слідує з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5, виданого Голобською селищною радою Ковельського району Волинської області 20.03.13 р., за час шлюбу позивача з ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1., був зачатий та народився ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто, після смерті ОСОБА_6 - син позивача ОСОБА_3.

За змістом накладної, виданої настоятелем храму «Свв. Петра і Павла УПК КП 28.08.12 р., позивачем сплачено за ритуальний обряд - поховання ОСОБА_6 - 600 грн..

За змістом копії накладної, виданої підприємцем ОСОБА_9 27.08.12 р., позивачем сплачено за придбання предметів для обряду поховання 2 513 грн..

Як слідує з копії рахунку, виданого рестораном «Полісся», позивачем сплачено за замовлення придбання предметів для обряду поховання 2 513 грн..

Ч. ч. 1, 2 ст. 1 187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом ч. 5 ст. 1 187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідач жодним чином не довів суду, що за станом на ІНФОРМАЦІЯ_1. під час ДТП шкоди життю ОСОБА_6 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого ОСОБА_6. А тому відповідач., безперечно, повинен нести відповідальність за законом.

Відповідно до преамбули Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до змісту ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", метою здійснення обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

За змістом ст. 6 цього ж Закону, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо - транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Зазначена вище ДТП, що сталась ІНФОРМАЦІЯ_1., під час якої настала смерть чоловіка позивача, сталася за участю забезпеченого транспортного засобу та потягла за собою настання страхового випадку.

Відповідно до положень ст. 22 цього ж Закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, що була заподіяна у результаті дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у п. 9.3 ст. 9 цього Закону.

За змістом ст. 23 цього ж Закону, шкодою, заподіяною життю потерпілого у результаті дорожньо - транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана, серед іншого, і із смертю потерпілого.

Як зазначено у ст. 27 цього ж Закону, право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання. У зв'язку із смертю годувальника в результаті дорожньо - транспортної пригоди право на страхове відшкодування має непрацездатна вдова, інші члени сім'ї, які знаходилися на утриманні потерпілого. Страхове відшкодування виплачується, якщо смерть потерпілого в результаті дорожньо - транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо - транспортної пригоди та є прямим наслідком такої дорожньо - транспортної пригоди. Витрати на поховання мають бути обґрунтовані та відшкодовуються при наданні страховику оригіналу свідоцтва про смерть та документів, що підтверджують такі витрати.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно - правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю потерпілого внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу на законних підставах була застрахована відповідачем згідно з полісом - договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Відповідно до зазначеного полісу (договору) відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, потерпілому під час ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Абз. 1 ст. 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абз. 16 ст. 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, що здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно з абз. 18 ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це та частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно з п. п. 1.7. п. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпечений транспортний засіб - це наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності, будь - який наземний транспортний засіб, що експлуатується особою, цивільно - правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

Ст. 9 цього ж Закону встановлено ліміт відповідальності страховика. Так, обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51 000 грн. на одного потерпілого. Зазначені страхові відшкодування виплачуються по кожному страховому випадку, що настав протягом періоду дії відповідного договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності в межах ліміту відповідальності страховика, з урахуванням умов, зазначених у п. 19.1 ст. 19 цього Закону. До договорів обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності та виплат страхового відшкодування за цими договорами застосовуються норми щодо ліміту відповідальності страховика, що діяли на дату укладення договору.

Як слідує із змісту ст. 12 цього ж Закону, передбачена договором страхування франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.

Копією полісу обов»язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного 24.08.12 р. між відповідачем та ОСОБА_4 на період до 07.09.12 р., стверджується та обставина, що ліміт відповідальності страховика визначено в сумах, відповідно, 100 000 грн., 50 000 грн., забезпеченим т/з за цим полісом є автомобіль марки «Фольксваген Т - 4», д. р. н. НОМЕР_1.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом ч. ч. 1, 2, 3 ст. 1 166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Стосовно витрат на поховання, то, відповідно до положень ч. 1 ст. 1 201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання, ці витрати.

Згідно з роз'ясненнями, наведеними у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року N 6, у випадку смерті потерпілого організація, відповідальна за заподіяння шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на поховання (у тому числі на ритуальні послуги та обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України .

Оскільки, відповідно до положень п. 27.5 ст. 27 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», витрати на поховання мають бути обґрунтовані, та з врахуванням того, що, згідно із ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», до поняття поховання померлого відноситься комплекс заходів та обрядових дій, що здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству, а поминки до цих дій не віднесено законом, то, на думку суду, в частині відшкодування витрат на поминальний обід, як на послугу, що не є ритуальною, слід відмовити. Тому витрати на оплату поминального обіду в сумі 6 838 грн. 80 коп. до таких витрат не належать та до відшкодування відповідачем не підлягають.

Таким чином, відповідно до Закону України «Про поховання та похоронну справу», витратами на поховання є витрати, понесені позивачем в сумі 600 грн. на виконання ритуального обряду поховання та в сумі 2 513 грн. на придбання предметів для поховання чоловіка. Вказані суми суду розцінює як витрати, пов»язані з похованням, з врахуванням загальноприйнятих норм моралі, звичаїв.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, серед іншого, у:

душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Та обставина, що позивач та її неповнолітня дочка, втративши внаслідок ДТП, члена сім»ї, відповідно, чоловіка та батька - близьку людину, перенесли та переносять і в даний час великі душевні страждання, сум та відчуття непоправної втрати; а позивач - додатковий тягар, пов»язаний з необхідністю самій утримувати неповнолітню дочку, народженого після смерті чоловіка сина, сумніву у суду не викликає та стверджується як копією свідоцтва про одруження позивача з ОСОБА_6, так і копією свідоцтва про його смерть, копіями свідоцтв про народження неповнолітніх дітей позивача.

Крім того, суд враховує, що позивач на час ДТП була вагітною та через проміжок часу, що склав трохи більше чотирьох місяців з дня загибелі чоловіка - ОСОБА_6 - народила сина. Тобто, позивач на час ДТП у зв»язку із смертю чоловіка та батька своїх як повнолітніх так і неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_7, перенесла додатково страждання та переживання у зв»язку зі своїм станом вагітності та необхідністю виносити дитину, батько якої загинув раптово, у такому вразливому стані, складних обставинах, та особливі переживання відчувала через усвідомлення того, що покійний чоловік не побачить свого, ненародженого ще на той час сина, а син, народившись згодом, не побачить живим свого батька та не відчуватиме його опіки та любові. Вимушені, пов»язані із смертю чоловіка, зміни у житті позивача та її неповнолітньої дочки, безперечно, були значними та непоправними.

Однак, суд враховує і те, що, як слідує з копії постанови слідчого, причиною ДТП та її наслідків стало грубе порушення самим ОСОБА_6 як велосипедистом вимог п. п. 10.1, 10.4, 14.3 ПДР України, що знаходиться у прямому причиновому зв»язку з виникненням ДТП, полягають у тому, що: перед початком руху, перестроюванням та будь - якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху; перед поворотом праворуч, ліворуч водій має завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху у цьому напрямку. Водій, що виконує поворот ліворуч з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам; водієві транспортного засобу, якого обганяють, заборонено перешкоджати обгону підвищенням швидкості руху або іншими діями.

Крім того, у крові ОСОБА_6, який помер на місці пригоди, виявлено етиловий спирт у концентрації 3,98 проміле, що відповідає тяжкому ступеню алкогольного сп»яніння. Суд вважає, що ОСОБА_6 мав би як велосипедист утриматись від участі у дорожньому русі на автодорозі у такому стані.

Обговорюючи суму морального відшкодування, суд враховує вищенаведене та вважає, що її доцільно визначити для стягнення на користь позивача в сумі 3 000 грн., а для стягнення на користь неповнолітньої дочки позивача - в сумі 1 000 грн., з врахуванням ліміту відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну життю потерпілого 100 000 грн., та того, що 5 % від цієї суми складе 5 000 грн., і що недотримання самим потерпілим ПДР України стало причиною ДТП та наслідків, що наступили.

У стягненні суми морального відшкодування на користь неповнолітнього сина позивача, слід відмовити так як він на час смерті ОСОБА_6 ще не народився і членом сім»ї позивача та ОСОБА_6 не був.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, суд вважає, що їх слід стягнути з відповідача.

Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 213 - 218 ЦПК України, ст. 22, п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 23, ст. ст. 979, 1 166, п. 2 ч. 1 ст. 1 167, ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1 187, ст. ст. 1 168, 1 192, ч. 1 ст. 1 201 ЦК України, ст. ст. 3, 6, п. п. 1.7 п. 1, п. 9. 3 ст. 9, ст. ст. 12, п. 22.1 ст. 22, ст. ст. 23, 27, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року N 6, абз. абз. 1, 16, 18 ст. 9 Закону України "Про страхування" суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»» на користь ОСОБА_1 3 313 (три тисячі триста тринадцять) грн. матеріальної та 3 (три тисячі) грн. моральної шкоди.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»» на користь неповнолітньої ОСОБА_2 1 (одну тисячу) грн. моральної шкоди.

В решті позову - відмовити.

Відмовити у стягненні моральної шкоди з публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»» на користь неповнолітнього ОСОБА_3, 12 р. н., у повному обсязі.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»» на доход держави 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської обл. через Ковельський міськрайсуд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської обл. через Ковельський міськрайсуд Волинської обл. у слідуючому порядку: апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу подано не було.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий:І. М. Логвинюк