Рішення

від 26.08.2014 по справі 916/2487/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" серпня 2014 р.Справа № 916/2487/14

За позовом : Комунального підприємства „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго"

До відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю „Ізмаїльський технікум економіки і права"

про стягнення 41235,42грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Зазюн І.В. - довіреність;

Від відповідача: Асєєв Р.О. - довіреність;

В судовому засіданні 26.08.2014р. приймали участь представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Асєєв Р.О. - довіреність;

Суть спору: Позивач, Комунальне підприємство „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" звернулось до суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Ізмаїльський технікум економіки і права" про стягнення заборгованості в сумі 53829,45грн., яка складається з основного боргу в сумі 39075,24грн., пені в розмірі 12396,06грн., 3% в сумі 337,64грн. та індекс інфляції в розмірі 2020,51грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.06.2014р. було порушено провадження по справі №916/2487/14.

Представник позивача надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 41235,42грн, яка складається з основного боргу в сумі 26493,19грн., пені в розмірі 12384,08грн., 3% в сумі 337,64грн. та індексу інфляції в розмірі 2020,51грн.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог Комунального підприємства „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго", згідно з вказаною заявою є остаточною, у зв'язку з чим приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав відзив на позов відповідно якого позовні вимоги визнав частково, не заперечував проти стягнення основного боргу, проте нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат вважає необґрунтованими та в цій частині просить суд відмовити.

В судовому засідання 19.08.2014р. в порядку ст. 77 ГПК України було проголошено перерву до 26.08.2014р.

У судовому засіданні 26.08.2014р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

25.10.2007р. між Комунальним підприємством „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Ізмаїльський технікум економіки і права" (абонент) № И-116 був укладений договір на відпуск теплової енергії у гарячій воді.

Згідно п.1.1 договору постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання теплової енергії на опалення нежилого приміщення, що розташоване у м. Ізмаїл, вул. Рєпіна, 10, загальною площею 1 629,1 кв. м.

Відповідач, відповідно до п.4.5 Договору зобов'язаний здійснювати оплату протягом 20 днів згідно пред'явленого платіжного документу.

Позивач вказує що в зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо розрахунку за отриману теплову енергію та тару для підігріву води у нього станом на 01.06.2014р. утворилась заборгованість в розмірі 39075,24грн.

Позивач зазначає, що відповідачу були виставлені акти - фактури від 31.03.2014р. на суму 5567,77грн., від 28.02.2014р. на суму 19507,67грн., від 31.01.2014р. на суму 10586,05грн, від 25.01.2014р. на суму 579,94грн, від 31.12.2013р. на суму 16901,34грн., від 29.11.2013р. на суму 2622,47грн. та від 31.10.2013р. на суму 266,12грн. та рахункові накладні на оплату наданих послуг.

Вказані акти рахунки були направлені відповідачу належним чином, про що свідчать реєстри відправленя рахунків за теплопостачання по "КП "ТМ ІТКЕ" (копії містяться в матеріалах справи), в яких міститься відмітка про вручення рахунків представнику відповідача.

Факт постачання та споживання теплової енергії підтверджується відповідно довідками про роботу котельної у відповідний період, що опалює район, в якому знаходиться приміщення Відповідача та актами про обсяги спожитої теплової енергії.

Розрахунок оплати за постачання теплової енергії проведений виходячи з показань засобів обліку та розміру тарифів, затверджених постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 159 від 30.09.11р. та № 419 від 31.12.2013р. якою для групи споживачів "інші", до якої відноситься Відповідач, встановлено тариф за 1 Гкал тепла в розмірі 871,75 грн. (без ПДВ) та 784,02грн. (без ПДВ).

Проте відповідач за отриману теплову енергію розрахувався частково, в зв'язку з чим розмір її заборгованості склав, згідно уточнених позовних вимог, 26493,19грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на відпуск теплової енергії у гарячій воді №И-116 від 25.10.2007р. стало підставою для звернення Комунального підприємства „Ізмаїлтеплокомуненерго" до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Вищевказане цілком кореспондується з положеннями ст. 275 Господарського кодексу України, згідно якої за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. При цьому ч.2 ст. 275 цього кодексу встановлено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

У відповідності до ч. 1 ст. 277 ГК України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно до п. 40 „Правил користування тепловою енергією" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р., споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Частиною 2. ст. 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 2 ст. 901 Цивільного Кодексу України положення глави 63 цього Кодексу "Послуги" можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ізмаїльський технікум економіки і права", заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 26493,19грн., є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Пунктом 4.5 Договору, за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги передбачено нарахування пені в розмірі 0,3 % від несплаченої суми за кожен день такого прострочення в оплаті.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором №И-116 від 25.10.2007р., а саме щодо своєчасного розрахунку за отриману теплову енергію, що зумовило нарахування останнім пені в сумі 12384,08грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, перевіривши надані позивачем розрахунок пені, судом встановлено що наданий розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства щодо розміру пені, в зв'язку з чим судом самостійно здійснено перерахунок пені.

Так, здійснивши перерахунок пені суд доходить висновку що загальний розмір пені який підлягає задоволенню складає 1792,68грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було нараховано три відсотки річних на суму простроченого грошового зобов'язання в розмірі 337,64грн. та інфляційні витрати в сумі 2020,51грн. Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань та інфляційних витрат, суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ізмаїльський технікум економіки і права" трьох відсотків річних в сумі 337,64грн. та інфляційні витрати в сумі 2020,51грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються, оскільки спростовуються наявними в матеріалах доказами.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи проте враховуючи перерахунок пені підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ізмаїльський технікум економіки та права" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Рєпіна, 10; код:25032389) на користь Комунального підприємства „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Клушина, 5-а; код:05514413) 26493 (двадцять шість тисяч чотириста дев'яносто три)грн. 19коп. - основного боргу, 337 (триста тридцять сім) грн. 64коп. - трьох процентів річних, 1792 (одна тисяча сімсот дев'яносто дві)грн. 68 коп. - пені, 2020 (дві тисячі двадцять)грн. 51коп. - інфляційних витрат та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) 00коп. - судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 01.09.2014р.

Суддя К.Ф. Погребна