Постанова

від 28.10.2014 по справі 916/2487/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2014 р.Справа № 916/2487/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Журавльова О.О.

суддів : Ярош А.І., Савицького Я.Ф.

(відповідно до розпорядження голови суду від 17.10.2014р. №702 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Михайлова Ю.С., за довіреністю №2215 від 01.08.2014р.

від відповідача: Асєєв Р.О., за довіреністю від 11.07.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго"

на рішення господарського суду Одеської області від 26 серпня 2014 року

у справі №916/2487/14

за позовом Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський технікум економіки і права"

про стягнення 41235,42 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Ізмаїльський технікум економіки і права" про стягнення, з урахуванням уточнень до позовних вимог від 19.08.2014р., основного боргу в сумі 26493,19 грн., пені в розмірі 12384,08 грн., 3% в сумі 337,64 грн. та втрат від інфляції в розмірі 2020,51 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26 серпня 2014 року у справі №916/2487/14 (суддя Погребна К.Ф.) позовні вимоги КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 26493,19 грн. основного боргу, 337,64 грн. 3 % річних , 1792,68 грн. пені, 2020,51 грн. інфляційних нарахувань та 1827 грн. судового збору; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що своїх зобов'язань по повній оплаті отриманих за спірним договором послуг відповідачем не виконано, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та правомірними. Також місцевий господарський суд прийшов до висновку, що розрахунок пені має помилки та надав власний розрахунок.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач (КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його змінити та додатково стягнути з відповідача 12384,08 грн. пені. При цьому відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права і не повним з'ясуванням обставин справи, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача (ТОВ "Ізмаїльський технікум економіки і права") у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими відповідач не погоджується з апеляційною скаргою КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2007р. між КП „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (позивач, постачальник) та ТОВ „Ізмаїльський технікум економіки і права" (відповідач, абонент) було укладено договір на відпуск теплової енергії у гарячій воді № И-116 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання теплової енергії на опалення нежилого приміщення, що розташоване у м. Ізмаїл, вул. Рєпіна, 10, загальною площею 1 629,1 кв. м.

Відповідач, відповідно до п.4.5 Договору зобов'язаний здійснювати оплату протягом 20 днів згідно пред'явленого платіжного документу. За несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі 0,3% в сутки за кожен день прострочення оплати платіжного документа.

На виконання умов договору позивачем у період з жовтня 2013 року по березень 2014 року було надано на користь відповідача послуги з постачання теплової енергії, що підтверджується актами-фактури та рахунками (а.с. 26-32), довідками про роботу котельної (60-65) та не спростовується сторонами.

Вказані акти були направлені відповідачу належним чином, про що свідчать реєстри відправлення рахунків за теплопостачання по "КП "ТМ ІТКЕ", в яких міститься відмітка про вручення рахунків представнику відповідача.

Відповідач свої зобов'язання по сплаті отриманих послуг виконав частково, у зв'язку з чим, за останнім утворилась заборгованість у розмірі 26493,19 грн., що відповідачем не заперечується.

Вищенаведене стало підставою для звернення КП „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" до господарського суду Одеської області з відповідною позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк (термін).

Згідно положень ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Факт надання позивачем на користь відповідача відповідних послуг за договором на відпуск теплової енергії у гарячій воді № И-116 від 25.10.2007р. підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач визнає основну заборгованість у розмірі 26493,19 грн.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги матеріали та обставини справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог КП „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 26493,19 грн., з огляду на обґрунтованість, доведеність та правомірність таких вимог.

Щодо позовних вимог КП „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" в частині стягнення з відповідача 12384,08 грн. пені, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Обчислення розміру збитків здійснюється у валюті, в якій провадилися або повинні бути проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Також, відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі 0,3% в сутки за кожен день прострочення оплати платіжного документа (п. 4.5 Договору).

Дослідивши розрахунок пені, наданий позивачем, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок має помилки, а саме, позивачем не враховано вимоги Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Посилання позивача на те, що в даному випадку слід керуватись Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», та застосовувати пеню в розмірі 1% за невиконання зобов'язань, апеляційним господарським судом не приймаються до уваги, оскільки діючою нормою, а саме Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", встановлено межу, яку не може перевищувати розмір пені, а оскільки розмір пені за спірним договором та розрахований позивачем за Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» перевищують подвійну облікову ставку НБУ, в даному випадку слід обчислювати пеню за подвійною обліковою ставкою НБУ .

Зробивши перерахунок пені відповідно до вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення пені у розмірі 1792,68 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 337,64 грн. 3% річних та 2020,51 грн. втрат від інфляції, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки суми інфляційних та річних, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вказані розрахунки складені відповідно до вимог чинного законодавства та вважає їх вірними.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 337,64 грн. 3% річних та 2020,51 грн. втрат від інфляції.

Решта доказів, наданих сторонами, не стосуються предмету спору і не спростовують вищенаведених висновків апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 26 серпня 2014 року у справі №916/2487/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 03 листопада 2014 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов Я.Ф. Савицький А.І. Ярош