Ухвала

від 03.09.2014 по справі 596/902/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 596/902/14-кГоловуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/789/198/14 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - ч.2 ст.272 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2014 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючої - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні на вирок Гусятинського районного суду від 06 червня 2014 року.

Даним вироком,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Чабарівка Гусятинського району Тернопільської області, громадянин України, українець, з середньою освітою, одружений, має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючий, житель АДРЕСА_1 , раніше не судимий, -

засуджений за ч.2 ст.272 КК України на 2 (два) роки обмеження волі з позбавлення права займатися діяльністю по здійсненню електромонтажних робіт.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 КК України на обвинуваченого покладено обов`язок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Судом постановлено стягнути з ОСОБА_7 в користь Копичинецької комунальної районної лікарні 878 грн. 89 коп. витрат понесених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_10 від злочину.

Згідно вироку суду, ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що працюючи електромонтером оперативно-виїзної бригади 4 групи Гусятинського РЕМ, місцезнаходження якого смт. Гусятин вул. Б.Лепкого, 75 Гусятинського району Тернопільської області, будучи наділеним повноваженнями щодо забезпечення дотримання правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві, будучи зобов`язаним дотримуватись обов`язків, передбачених Робочою інструкцією чергового електромонтера оперативно-виїзної бригади, затвердженої головним інженером ВАТ Тернопільобленерго, 11 жовтня 2013 року допустивши електрослюсара з ремонту устаткування розподільчих пристроїв служби підстанцій 35 кВ і вище потерпілого ОСОБА_10 до виконання робіт з підвищеною небезпекою із монтажу шинного моста 10 кВ від силового трансформатора до комірки КРУН-10, допустив порушення вимог ст.ст. 13, 14 Закону України Про охорону праці, п. 6.5.1, 6.5.3, 6.5.6 Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 06 жовтня 1997 року № 257, що спричинило потерпілому ОСОБА_10 тяжкі наслідки.

Так, 11 жовтня 2013 року черговим інженером, диспетчером оперативно-диспетчерської групи Гусятинського РЕМ ОСОБА_11 о 14 год. 00 хв. видано наряд-допуск за № 1404/02 для майстра ОСОБА_12 та двох членів Чортківської бригади служби НОМЕР_1 кВ і вище ОСОБА_10 та ОСОБА_13 на виконання робіт на підстанції ПС 35/10 кВ Постолівка с.Постолівка з виконання монтажу шинного моста (ШМ 10 Т 1 до КРУН 10 Т 1).

В той же день о 14 год. 30 хв. електромонтер ОСОБА_7 отримав від чергового інженера диспетчера Гусятинського РЕМ ОСОБА_11 дозвіл на підготовку робочого місця та допуск до роботи вказаних осіб. В порушення вимог п. 6.5.1, 6.5.3, 6.5.6 Правил безпечної експлуатації електроустановок, обвинувачений ОСОБА_7 разом з потерпілим ОСОБА_10 та майстром ОСОБА_12 зайшли на територію підстанції та в присутності обвинуваченого ОСОБА_7 електрослюсар з ремонту устаткування розподільчих пристроїв служби підстанції 35 кВ і вище ВАТ Тернопільобленерго - потерпілий ОСОБА_10 , піднявшись по драбині до комірки ВВ 10 Т 1 доторкнувся до шини прохідного ізолятора фази С шинного моста, розміщеного на ВВ 10 Т 1, яка перебувала під напругою 10 кВ, внаслідок чого був уражений електричним струмом та отримав тілесні ушкодження у вигляді електроопіків ІІІ АБ ІV ступеню лівого передпліччя, ділянки лівого ліктьового суглобу та обох кистей із залученням 5 % поверхні тіла, що в подальшому привела до необхідної часткової резекції нежиттєздатних тканин 1 і 3 пальців лівої кисті та ускладненням значних функцій лівої кисті. Крім того, пострезекційні кукси 1 та 3 пальців лівої кисті і післяопікові рубці на 2, 4 пальцях лівої кисті, лівому передпліччі та в ділянці лівого ліктьового суглобу. Також виявлено порушення функцій лівої кисті із стійкими розгинальними контрактурами 3, 4, 5 пальців, порушення функції захвату та утримання в лівій кисті ІІІ (важкого) ступеня, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати та закрити відносно нього кримінальне провадження, посилаючись на те, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ст. 272 КК України, оскільки він не є керівником потерпілого і не зобов`язаний контролювати виконання ним правил техніки безпеки. Крім того вказує, що судом було неправомірно відмовлено в задоволенні клопотання про застосування до нього Закону України Про амністію у 2014 році і не враховано, що у нього на утриманні є малолітня дитина і вчинене кримінальне правопорушення відноситься до злочинів з необережності.

В доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_7 просить скасувати вирок Гусятинського райсуду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на те, що він не правильно зрозумів прокурора і суддю та погодився на скорочений розгляд даного кримінального провадження. Вважає, що це є порушенням його права на захист та істотне порушення кримінально-процесуального закону.

В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого та правильність кваліфікації його дій, просить вирок суду змінити у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та застосувати до обвинуваченого п.в ст.1 Закону України Про амністію у 2014 році. Обґрунтовує свої вимоги тим, що суд першої інстанції при постановлені вироку не врахував, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин з необережності та в нього на утриманні малолітня дитина, відносно якої він не позбавлений батьківських прав.

В доповненнях до апеляційної скарги прокурор просить вирок суду змінити в частині призначеного ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права займатися діяльністю по здійсненню електромонтажних робіт, встановивши йому строк один рік, посилаючись на те, що суд першої інстанції при постановлені вироку в частині призначення додаткового покарання не врахував ст. 55 КК України та не встановив строк відбуття обвинуваченим додаткового покарання.

В запереченні на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 потерпілий ОСОБА_10 просить його апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок Гусятинського районного суду без змін, посилаючись на те, що в процесі розгляду справи суд першої інстанції не допустив порушень ні матеріального, ні процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, в судових дебатах та останньому слові обвинуваченого ОСОБА_7 , в судових дебатах захисника, які підтримали апеляційну скаргу подану обвинуваченим, просять вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, в судових дебатах прокурора, який просить вирок суду змінити в частині призначеного обвинуваченому додаткового покарання, встановивши йому строк один рік, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 не підлягає до задоволення, апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити частково з наступних підстав.

Фактичні обставини справи в апеляційній інстанції ніким, окрім обвинуваченого ОСОБА_7 , не оспорюються і досліджувалися судом першої інстанції в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України, судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Обвинувачений ОСОБА_7 , як вбачається з технічного носія інформації судового засідання, повністю визнав вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.272 КПК України, погодився зі всіма доказами по справі та відмовився від їх дослідження під час судового розгляду. При цьому, головуючий належним чином з`ясував чи правильно обвинувачений розуміє зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності його позиції та роз`яснив йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку. Зміст ст. 349 КПК України обвинуваченому ОСОБА_7 був зрозумілий, тому докази щодо вчинення ним злочину судом не досліджувались підставно.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу обвинуваченого та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, прийшов до правильного висновку про необхідність призначення йому покарання в межах санкції ч.2 ст. 272 КК України та обґрунтовано звільнив його, на підставі ст. 75 КК України, від відбування основного покарання з випробуванням.

Разом з тим, суд першої інстанції призначивши обвинуваченому ОСОБА_7 додаткову міру покарання позбавлення права займатися діяльністю по здійсненню електромонтажних робіт, не встановив строк його відбуття.

Відповідно до ч.1 ст. 55 КК України, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п`яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.

Враховуючи встановлені норми закону, колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок Гусятинського районного суду в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_7 додаткової міри покарання, встановивши строк його відбуття.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції заперечив та не дав згоди застосувати до нього Закон України Про амністію у 2014 році, тому колегія суддів апеляційні вимоги прокурора вважає слід задовольнити частково.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів,-

Ухвалила:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.

Вирок Гусятинського районного суду від 06 червня 2014 року в частині призначення ОСОБА_7 додаткового покарання змінити.

Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 272 КК України до додаткової міри покарання - позбавлення права займатися діяльністю по здійсненню електромонтажних робіт строком на 1 (один) рік.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців.

Судді - три підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2