Постанова
від 03.09.2014 по справі 910/7707/14
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2014 р. Справа№ 910/7707/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

За розглядом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Платинум Консьєрж»

на рішення Господарського суду м. Києва від 23.06.2014р. у справі № 910/7707/14 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Печерськ-2006»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Платинум Консьєрж»

про стягнення боргу (273 606, 46 грн.)

за участю представників сторін:

від позивача: Литвин В.В. (довіреність від 02.04.2014р.);

від відповідача (скаржник): Святовець Л.В. (довіреність від 19.05.2014р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2014р. частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Печерськ-2006», вирішено:

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Платинум Консьєрж» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Печерськ-2006» орендоване на підставі договору оренди № 95 від 01.10.2012р. майно - нежитлове приміщення площею 146 кв.м. на четвертому поверсі будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Димитрова 5;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Платинум Консьєрж» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Печерськ-2006» основний борг у розмірі 70 080 грн., пеню у розмірі 3 581, 76 грн., штраф за прострочення платежу понад 30 днів у розмірі 21 024 грн., штраф за прострочення платежу понад 60 днів у розмірі 14 016, 56 грн., інфляційні витрати у розмірі 527, 42 грн., штраф за прострочення повернення орендованого майна у розмірі 81 760 грн. та судовий збір у розмірі 5 054, 32 грн.;

- в іншій частині в позові відмовлено.

Ухвалою суду від 24.07.2014р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Платинум Консьєрж» у якій, відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва прийняте 23.06.2014р. у справі № 910/7707/14 за позовом ТОВ «Печерськ-2006» до ТОВ «Платинум Консьєрж» про стягнення коштів скасувати і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У зв'язку із зміною складу суду розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2014р., апеляційну скаргу у справі прийнято до провадження зміненим складом суду ухвалою від 02.09.2014р..

Заперечення апелянта викладені в апеляційній скарзі зводяться зокрема до наступного:

- приміщення відповідачем фактично було звільнено з 31 жовтня 2013 року, та передано позивачем у користування третій особі, відповідач відповідно до п. 4.7 договору повинен був оформити акт, який є підставою для припинення нарахування орендної плати з 01 листопада 2013 року;

- оскільки акт повернення нерухомого майна 01 листопада 2013 року орендодавцю не було підписано з вини позивача, то відповідач звільняється від відповідальності передбаченої п. 10.5; окрім того, рішення в частині стягнення штрафу за прострочення повернення приміщення в розмірі 81 760 грн. прийнято внаслідок неправильного застосування п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України та п. 10.5 договору (плата за місяць в якому встановлено порушення складає 35 040 грн. - лютий 2014р.);

- в частині щодо стягнення додаткових штрафних санкцій та порушення грошових зобов'язань у сумі 21 024 грн. згідно п. 10.2.1.1 договору та у сумі 14 016 грн. згідно п. 10.2.1.2 договору, відповідач вважає рішення суду безпідставним, оскільки відповідачем не було порушено зобов'язань щодо сплати орендної плати за період грудень 2013 року - січень 2014 року;

- суд не звернув увагу на доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, а в мотивувальній частині рішення немає жодного обґрунтування, чому суд не прийняв до уваги такі доводи відповідача або чому суд вважає їх безпідставними чи необґрунтованими.

Позивачем до справи подано відзив на апеляційну скаргу (зареєстровано за вхідним суду № 09-11/12768 від 02.09.2014р.), у якому відзначено про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, законність винесеного судового рішення при вірному встановленні всіх обставин справи.

За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи пояснення представників сторін та доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про наявність підстав для зміни судового рішення при врахуванні наступного.

Матеріалами справи підтверджено, не заперечується сторонами та встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, що 01.10.2012р. на умовах договору оренди № 95 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Печерськ-2006», як орендодавцем та ТОВ «Платинум Консьєрж», як орендарем, в користування відповідача передано нежитлові приміщення на 4-му поверсі будівлі, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Димитрова 5, загальною площею 206, 7 кв.м. (підтверджено актом прийому-передачі об'єкту оренди від 01.10.2012р. (аркуш справи 42).

В силу укладення між сторонами договору, відповідно до п.1 ст. 174 Господарського кодексу України виникли господарські зобов'язання визначені договором оренди, регулювання яких на законодавчому рівні визначено положеннями Цивільного кодексу України щодо відносин найму (оренди) - глава 58, параграфом 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності...; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Предметом розгляду у справі є вимоги позивача:

- зобов'язати відповідача повернути орендоване на підставі договору оренди № 95 від 01.10.2012р. майно - нежитлове приміщення площею 146 кв. м. на 4-му поверсі будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Димитрова 5;

- стягнути з відповідача 273 606, 46 грн. заборгованості, у тому числі: 151 840 грн. основного боргу орендної плати за грудень 2013р., січень, лютий, березень, 10 днів квітня 2014р., 3 606, 72 грн. пені (період прострочення станом на 10.04.2014р.), 21 024 грн. штрафу за прострочення платежу понад 30 днів, 14 016 грн. штрафу за прострочення платежу понад 60 днів, 832, 32 грн. 3% річних, 327, 42 грн. інфляційних втрат та 81 760 грн. - штрафу за прострочення повернення орендованого майна.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Згідно додаткової угоди № 1 від 01.10.2013р., продовжено строк дії договору до 01.10.2014р..

У листі отриманому позивачем від відповідача за вих. № 3110-13 від 31.10.2013р. було зазначено, що ТОВ «Платинум Консьєрж» 31 жовтня 2013р. повертає орендовані приміщення 206, 7 кв.м. і просить підписати акти приймання-передачі приміщення за адресою: м. Київ, вул. Димитрова 5, підписати угоду про розірвання по договору оренди нерухомого майна № 95 від 01.10.2012р..

01.11.2013р. сторонами підписано акт прийому-передачі об'єкту оренди, відповідно до якого орендар передав, а орендодавець прийняв нежитлове приміщення на четвертому поверсі будівлі, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 5, загальною площею 60,70 кв. м..

У зв'язку з зменшенням орендованої площі нежитлового приміщення орендодавцем було зменшено орендарю розмір орендної плати, яка відповідно до рахунку-фактури №СФ-01535 від 01.11.2013р. складає 35 040,00 грн., вказаний рахунок був оплачений відповідачем 26.11.2013р. (підтверджено випискою з рахунку, аркуш справи 48).

Врахувавши підписання відповідачем акту про повернення майна на частину площі та внесення орендної плати в кінці листопада 2013 року за користування рештою орендованої площі, судом першої інстанції правильно визнані спростованими твердження орендаря про повернення ним всієї площі орендованого за договором приміщення 31.10.2013р..

Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. Питання дострокового розірвання договору оренди на вимогу однієї із сторін врегульовані ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, якою встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути розірвано достроково з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору майна в порядку встановленому ст. 188 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором оренди № 95 від 01.10.2012р. у п. 9.5 передбачене право орендаря на дострокове припинення договору за умови письмового повідомлення орендодавця про припинення даного договору за 3 місяці до дати такого припинення, при цьому орендна плата, сплачена орендодавцеві за останній календарний місяць оренди, не повертається.

Оскільки, орендар звернувся до орендодавця з листом № 3110-13 від 31.10.2013р. (вх. №10 від 31.10.2013р.), в якому повідомив ТОВ «Печерськ-2006» про повернення орендованої площі та просив підписати відповідні акти та угоду про розірвання договору, висновок суду першої інстанції про те, що договір є таким, що припинений з 01.02.2014р. відповідає умовам договору та наведеним приписам закону.

При цьому, здійснюючи оцінку представленого до матеріалів справи відповідачем акту приймання-передачі об'єкта оренди від 01.02.2014р., підписаного представником та скріпленого печаткою позивача та на якому міститься рукописний текст за підписом директора відповідача який скріплений печаткою ТОВ «Платинум Консьєрж» про звільнення та повернення приміщення площею 206, 7 кв.м. 01.11.2013р., суд першої інстанції зробив висновок, що відповідач не підписав даний акт, а написав свої зауваження, обґрунтовані хибним твердженням про повернення всієї площі орендованого майна 01.11.2013р., а відтак, акт від 01.02.2014р. не свідчить про повернення решти орендованої за договором площі (146,00 кв.м.).

Припинення відносин найму (договору найму) згідно положень ст. 795 ЦК України, пов'язується із вчиненням відповідної дії - оформленням документу (акту), який підписується сторонами договору.

Виходячи з положень ч.1 ст. 11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб, акт приймання передачі-майна є документом, що підтверджує вчинення сторонами дій з фактичного повернення (передачі) майна.

Таким чином, позивач, підписавши 01.02.2014р. акт приймання-передачі нежитлових приміщень площею 146 кв.м. та направивши такий акт відповідачу підтвердив вчинення відповідної дії: звільнення та повернення з оренди приміщень, що орендувались згідно договору № 95 від 01.10.2012р. станом на 01.02.2014р. (на дату припинення дії договору).

В свою чергу, відповідачем, при вчиненні підпису на акті із запереченнями, факт звільнення та повернення приміщення також підтверджений, непогодженим між сторонами є питання дати фактичного звільнення приміщення.

Оцінюючи представлені до матеріалів справи докази, враховуючи доводи сторін спору, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути орендоване майно, та визнає помилковими висновки суду першої інстанції в цій частині, оскільки сам позивач підтвердив звільнення приміщення відповідачем вчиненням відповідної дії (підписанням та направленням відповідачу акту), акт про повернення майна з оренди (приміщення площею 146 кв.м.) підписаний сторонами.

У пункті 4.7 Договору зазначено, що у випадку самовільного звільнення орендарем об'єкту оренди без узгодження з орендодавцем або відмови орендаря підписати акт факт передачі об'єкту оренди підтверджується актом про звільнення приміщення, складеним комісією у складі орендодавця, охорони будівлі та незалежної особи. Даний акт є підставою для припинення нарахування орендної плати. Дата підписання зазначеного акту вважається останнім днем оренди.

Наведені положення договору, надають орендодавцю право на підписання акту про звільнення приміщення з оренди в односторонньому порядку у випадку ухилення орендаря від його підписання, в свою чергу доказів неможливості використання приміщення орендодавцем внаслідок не передання його орендарем в періоді після 01.02.2014р. матеріали справи не містять. Спір між сторонами виник саме через непогодження із датою підписання акту приймання-передачі, що свідчить про повернення на користь орендодавця майна та не підтверджує використання орендарем приміщення площею 146 кв.м. після припинення дії договору оренди № 95 від 01.10.2012р..

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.3 договору оренди, якщо інше не передбачено даним договором, орендна плата сплачується орендарем, щомісяця, попередньою оплатою, не пізніше 20-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю.

Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача орендної плати за період з 01.12.2013р. по 01.02.2014р. в сумі 70 080,00 грн. є правильним, наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів у вказаній сумі на підставі договору при настанні строку його виконання підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Положеннями договору у п. 10.2.1.1 та 10.2.1.2 передбачено, що якщо період прострочення виконання грошових зобов'язань перевищує 30 календарних днів, то орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штрафну неустойку у формі штрафу у розмірі 20% від простроченої суми грошового зобов'язання, якщо період прострочення перевищує 60 календарних днів, то крім вказаного штрафу, орендар додатково зобов'язаний сплатити орендодавцю штрафну неустойку у формі штрафу у розмірі 20% від суми простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань з сплати орендних платежів, а саме: за листопад 2013 року - більше ніж на 30 днів, за грудень 2013 року та січень 2014 року - понад 60 днів, а отже вимоги позивача про стягнення вказаних штрафів у загальному розмірі 35 040 грн. обґрунтовано визнано такими, що підлягають задоволенню.

У п. 10.5 договору сторонами погоджено, що у випадку прострочки орендарем виконання зобов'язання по поверненню об'єкта оренди орендодавцю, орендар сплачує орендодавцю штрафну неустойку у формі штрафу в розмірі 100% орендної плати за місяць, в якому було встановлене таке порушення.

Згідно з п. 4.3 договору, орендар передає орендодавцю об'єкт оренди в день закінчення строку дії даного договору або дострокового припинення даного договору; передача об'єкту оренди оформлюється актом прийому-передачі об'єкту оренди, який складається в двох примірниках та підписується сторонами (їх уповноваженими представниками).

Оскільки передачу об'єкту оренди оформлено актом від 01.02.2014р. (у відношенні частини приміщень площею 146 кв.м.), який підписаний позивачем та скріплений його печаткою, а також підписаний із зауваженнями по даті звільнення приміщення відповідачем, вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 81 760,00 грн. задоволенню не підлягають.

У п. 10.2 договору сторонами встановлено, що у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі оплати орендної плати або компенсації комунальних та експлуатаційних платежів, орендар сплачує орендодавцю штрафну неустойку у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за кожний день прострочки.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Врахувавши недоліки у здійсненні розрахунку пені, 3% річних та інфляційних збитків (в частині визначення періоду прострочення) з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, судом першої інстанції вимоги позивача задоволені в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 3 581,76 грн., 3% річних у розмірі 826,56 грн. та інфляційних витрат у розмірі 527,42 грн..

При цьому, не відповідають дійсності доводи апеляційної скарги про те, що суд не звернув увагу на доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, а в мотивувальній частині рішення немає жодного обґрунтування, чому суд не прийняв до уваги такі доводи відповідача або чому суд вважає їх безпідставними чи необґрунтованими у відношенні наведеного посилання на розгляд в судовому порядку вимог про стягнення пені.

Розрахунок суми пені, здійснено з урахуванням подвійної облікової ставки, що діяла в період прострочення (станом на 10.04.2014р. у відношенні боргу за грудень 2013р., січень 2014р. та за прострочення сплати за листопад до 26.11.2013р.), період нарахування пені не перевищував встановленого законом обмеження (6 місяців), а при визначенні строку з якого та по який допущено прострочення судом враховані вимоги ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та приписи 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», згідно з якими день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Питання щодо одночасного стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені було предметом розгляду у Верховному суді України - рішення від 27.04.2012р. у справі (12/041) 06/5026/1052/2011, рішення від 09.04.2012р. у справі (12/039) № 20/246-08, висновки по застосуванню положень закону у яких, згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

Доказів у спростування факту несплати орендних платежів за листопад (в періоді до 26.11.2013р.) за грудень 2013р. та січень 2014р. (в періоді до 10.04.2014р.) відповідач не надав, що в силу положень закону (ст. 549, 625 ЦК України) та договору (п. 10.2) є підставою для покладення на боржника відповідальності у вигляді пені, 3% річних та інфляційних збитків.

Виходячи із встановлених під час апеляційного провадження обставин, наявними є підстави для зміни судового рішення від 23.06.2014р., у зв'язку з чим, згідно вимог ст. 49 ГПК України, здійснюється новий розподіл судових витрат у справі.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Платинум Консьєрж» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2014р. у справі № 910/7707/14 змінити шляхом викладення резолютивної частини рішення наступним чином:

«1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Платинум Консьєрж» (04070, м. Київ, вул. Межигірська 1, ідент. код 37449672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Печерськ-2006» (03150, м. Київ, вул. Димитрова 5, ідент. код 34414872) 70 080,00 грн. (сімдесят тисяч вісімдесят гривень) основного боргу, 3 581,76 грн. (три тисячі п'ятсот вісімдесят одну гривню 76 копійок) пені, 826, 56 грн. (вісімсот двадцять шість гривень 56 копійок) 3% річних, 527,42 грн. (п'ятсот двадцять сім гривень 42 копійки) інфляційних збитків, 21 024 грн. (двадцять одну тисячу двадцять чотири гривні) штрафу за прострочення проведення оплати понад 30 днів, 14 016 грн. (чотирнадцять тисяч шістнадцять гривень) штрафу за прострочення платежу понад 60 днів, 2 188, 85 грн. (дві тисячі сто вісімдесят вісім гривень 85 копійок) витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.»

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Печерськ-2006» (03150, м. Київ, вул. Димитрова 5, ідент. код 34414872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Платинум Консьєрж» (04070, м. Київ, вул. Межигірська 1, ідент. код 37449672) 1 455, 54 грн. (одну тисячу чотириста п'ятдесят п'ять гривень 54 копійки) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Матеріали справи № 910/7707/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала

СудКиївський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення03.09.2014
Оприлюднено04.09.2014
Номер документу40342599
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/7707/14

Постанова від 03.09.2014

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Самсін Р.І.

Ухвала від 14.08.2014

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Самсін Р.І.

Ухвала від 18.07.2014

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Самсін Р.І.

Рішення від 23.06.2014

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бойко Р.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні