Постанова

від 12.08.2014 по справі 5011-72/15315-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2014 р. Справа№ 5011-72/15315-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Гончарова С.А.

Самсіна Р.І.

за участі представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційне бюро НТТ»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 17.02.2014 року

у справі №5011-72/15315-2012 (Головуючий суддя: Гумега О.В., судді: Головіна К.І., Ващенко Т.М. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційне бюро НТТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Партнери»

про визнання недійсним договору №вБ386-11 купівлі-продажу цінних паперів від 07.09.11 р. та додаткової угоди №1 від 07.09.11 р. до договору №вБ386-11

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Консультаційне бюро НТТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Партнери» про визнання недійсним договору №вБ386-11 купівлі-продажу цінних паперів від 07.09.11 р. та додаткової угоди №1 від 07.09.11 р. до договору №вБ386-11.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2014р. у справі № 5011-72/15315-2012 у задоволенні позовних вимог ТОВ «Консультаційне бюро НТТ» відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Консультаційне бюро НТТ» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 у справі № 5011-72/15315-2012 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсними договір №вБ386-11 купівлі-продажу цінних паперів від 07.09.2011 та додаткової угоди №1 від 07.09.2011 укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Консультаційне бюро НТТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Партнери».

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням процесуальних та матеріальних норм права, з не дослідженням матеріалів справи, що призвело до прийняття необґрунтованого та неправильного рішення.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2014, для розгляду справи № 5011-72/15315-2012 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Тищенко О.В., суддів: Гончарова С.А., Самсіна Р.І.

У судове засідання 12.08.2014 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

07.09.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Партнери» (продавець), яке представлене повіреним - Товариством з обмеженою відповідальністю «Брокерський дім «Фінансист» (брокер), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консультаційне бюро НТТ» (покупець) було укладено Договір № вБ386-11 купівлі-продажу цінних паперів (надалі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору продавець за посередництвом брокера як своєї уповноваженої особи передає, а покупець придбає і зобов'язується прийняти від сторони продавця (відповідача) та оплатити на умовах, визначених Договором, цінні папери - прості векселі українських емітентів (надалі - ЦП):

Положеннями п. 1.3. Договору сторони визначили, що вартість ЦП, які предметом угоди за Договором та зазначені в п. 1.2, складає 2115000,00 грн.

07.09.2011 на виконання умов Договору було укладено Акт приймання-передачі цінних паперів за Договором № вБ386-11 купівлі-продажу цінних паперів від 07.09.2011 року, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв вищенаведені цінні папери - прості векселі українських емітентів загальною вартістю 2115000,00 грн.

07.09.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № вБ386-11 купівлі-продажу цінних паперів від 07.09.2011 року (далі - Додаткова угода № 1). Згідно Додаткової угоди № 1 пункт 2.1 Договору викладено у наступній редакції: «Розрахунки за договором здійснюються на умовах оплати після поставки шляхом перерахування Покупцем грошових коштів в розмірі вартості Векселів (п. 1.3) безпосередньо на банківський рахунок Продавця. Строк оплати в термін не пізніше 01 січня 2012 року. Тут і далі за текстом скрізь під датою платежу вважається дата зарахування повної, визначеної договором, суми грошових коштів на банківський рахунок сторони-одержувача».

Позов мотивовано тим, що спірний Договір та Додаткова угода № 1 до нього повинні бути визнанні недійсними, оскільки підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційне бюро НТТ» ОСОБА_2 з перевищенням наданих повноважень, які чітко регламентовані Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційне бюро НТТ», відповідно до якого, зокрема, укладення будь-яких договорів на суму, що перевищує 50000 грн., здійснюється лише за попередньою згодою Зборів Учасників Товариства.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. № 9, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

У відповідності до абз. 4 п.п. 2.1 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (із змінами, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 13 від 17.12.2013 р.) вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Абзацом 1 п.п. 3.3 п. 3 вищенаведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 роз'яснено, що у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Пленум Вищого господарського суду України в абз. 2-4 п. 3.3 п. 3 вищенаведеної постанови № 11 від 29.05.2013 р. також вказав, що вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Положеннями ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір № вБ386-11 купівлі-продажу цінних паперів від 07.09.2011 підписаний уповноваженими представниками сторін, зокрема, від імені позивача директором ОСОБА_2, та скріплений печатками сторін.

Сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов оспорюваного договору, оскільки вказаний договір містить предмет, ціну та строк дії, тощо, та підписаний сторонами.

Посилання апелянта на те, що оспорюваний договір укладений з перевищенням повноважень директора ОСОБА_2, оскільки рішення Загальних зборів Учасників Товариства, відповідно до якого надавалася б згода на вчинення такого правочину, відсутнє, судом не приймається до уваги з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 15 п. 8.2.11 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційне бюро НТТ» передбачено, що до компетенції Загальних зборів Учасників Товариства, які є вищим органом управління Товариства, відноситься, зокрема, надання згоди на здійснення Директором Товариства будь-яких дій, у тому числі, але не обмежуючись цим, зокрема, щодо укладання та/або затвердження будь-яких договорів (крім договорів відчуження, предметом яких є основні засоби (основні фонди) Товариства), сума яких перевищує 50000 грн.

Там же зазначено, що Рішення про надання згоди чи відмову у наданні згоди приймається Загальними зборами Учасників Товариства за фактом отримання від Директора відповідного письмового запиту з доданим, зокрема, проектом договору, укладення чи прийняття якого потребує згоди Загальних зборів Учасників Товариства або в порядку виконання Загальними зборами Учасників Товариства управлінських функцій, та оформлюється відповідним протоколом.

Також зазначено, що питання, визначені у підпунктах 1-8, 11, 14, 15 вищенаведеного пункту Статуту Товариства, віднесені до виключної компетенції Загальних зборів Учасників Товариства.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Протоколу № 07/09/11 Загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційне бюро НТТ», вирішено придбати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Партнери» цінні папери, а саме векселі емітовані ТОВ «Гарант-СВ ЮГ» (код за ЄДРПОУ 32296656) АА 1337416, АА 1337417, АА 1337419, та вексель емітований ТОВ «Ведекон» (код за ЄДРПОУ 32162049) АА 1524166, вартістю 2115000,00 грн. (два мільйони сто п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) та надати попередню згоду Директору Товариства на вчинення від імені Товариства усіх дій та правочинів, необхідних для укладення та підписання договору купівлі-продажу цінних паперів № вБ386-11, в тому числі самостійно визначати усі істотні умови договору, а також вносити зміни та доповнення до нього.

Згідно ч. 2 ст. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюються печатками.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що до компетенції директора позивача ОСОБА_2 належало укладання оспорюваного Договору № вБ386-11 купівлі-продажу цінних паперів від 07.09.2011 р. та Додаткової угоди № 1 до цього договору.

Крім того, наявний в матеріалах справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційне бюро НТТ» за електронним запитом судді від 12.02.2014 р. за № 18150358 станом на 07.09.2011 р. (дату укладення оспорюваного договору), додатково підтверджує, що станом на дату укладення оспорюваного договору у директора позивача ОСОБА_2 були відсутні обмеження повноважень, які б були внесені до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційне бюро НТТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Партнери» про визнання недійсним Договору №вБ386-11 купівлі-продажу цінних паперів від 07.09.2011 року та Додаткової угоди №1 від 07.09.2011 року до цього договору, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Консультаційне бюро НТТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Партнери», задоволенню не підлягають, у зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційне бюро НТТ» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 року по справі № 5011-72/15315-2012 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 5011-72/15315-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді С.А. Гончаров

Р.І. Самсін