Рішення

від 01.09.2014 по справі 5002-28/3338-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2014 р. Справа № 5002-28/3338-2011

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Жилі Б.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №5002-28/3338-2011

за позовом Заступника прокурора міста Ялта, місцезнаходження: 06800, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Кірова, буд 18, в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, ідентифікаційний код: 00032945, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/9,

до відповідача 1 - Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, ідентифікаційний код: 04055765, місцезнаходження: 98600, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, пл. Радянська, буд. 1,

до відповідача 2 - приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", ідентифікаційний код: 02583780, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 39/41,

за участю: третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю "Лівадійське подвір'я", ідентифікаційний код: 31683203, місцезнаходження: 98655, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, буд. 44, літера Н,

третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Лівадійська селищна рада, ідентифікаційний код: 35060922, місцезнаходження: 98655, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, буд. 8;

третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Федерація професійних спілок України, ідентифікаційний код: 00014479, місцезнаходження: 01012, м. Київ, вул. Майдан Незалежності, буд. 2;

третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, ідентифікаційний код: 14295973, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 28,

про визнання недійсним рішення та спонукання до повернення майна,

за участю представників учасників судового процесу:

від прокуратури: не з'явився;

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

від третьої особи 3: Хоменко А.В., який діє на підставі довіреності від 25.12.2013 року №11/01-42/2049;

від третіх осіб 1, 2, 4: не з'явились, -

Обставини справи:

заступник прокурора м. Ялта (далі за текстом: Прокурор) звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі за текстом: Позивач) до Виконавчого комітету Ялтинської міської ради (далі за текстом: Відповідач 1) та приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі за текстом: Відповідач 2) про визнання недійсним рішення виконкому Ялтинської міської ради від 27.11.2001 року №431 (3), яким за закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" зареєстровано право власності на об'єкти нерухомості, а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № З (літ. В), № 4 (літ. Г), №5 (літ. Д), № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), № 8 (літ. З), № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), аерофотарій (літ. Н), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44; зобов'язання закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повернути Фонду державного майна України об'єкти нерухомого майна санаторію "Лівадія", а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № З (літ. В), № 4 (літ. Г), №5 (літ. Д), № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), № 8 (літ. З), № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), аерофотарій (літ. Н), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44.

Свої вимоги Прокурор обґрунтовує тим, що рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 27.11.2001 року №431 (3), яким вирішено оформити право власності на об'єкти нерухомого майна санаторію «Левадія» за закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та видати свідоцтва про право власності, не відповідає вимогам законодавства України та є таким, що порушує права держави в особі Фонду державного майна України.

22.08.2011 року до господарського суду Автономної Республіки Крим Прокурором подано клопотання від 22.08.2011 року №05/1-2088вих (вх. № 30616 від 22.08.2011 року), у якому Прокурор просив прийняти заяву про збільшення позовних вимог; визнати недійсним рішення виконкому Ялтинської міської ради від 27.11.2001 року №431 (3), яким за закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" зареєстровано право власності на об'єкти нерухомості, а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № З (літ. В), № 4 (літ. Г), №5 (літ. Д), № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), № 8 (літ. З), № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), аерофотарій (літ. Н), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44; визнати право власності за державою в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна санаторію "Лівадія", а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № З (літ. В), № 4 (літ. Г), №5 (літ. Д), № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), № 8 (літ. З), № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), аерофотарій (літ. Н), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44; зобов'язати закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повернути Фонду державного майна України об'єкти нерухомого майна санаторію "Лівадія", а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № З (літ. В), № 4 (літ. Г), №5 (літ. Д), № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), № 8 (літ. З), № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), аерофотарій (літ. Н), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.08.2011 року прийнято заяву про зміну предмету позову; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів - товариство з обмеженою відповідальністю "Лівадійське подвір'я" (далі за текстом: Третя особа 1).

08.09.2011 року до господарського суду Автономної Республіки Крим від Відповідача 2 надійшло клопотання від 08.09.2011 року б/н (вх. №32791 від 08.09.2011 року), у якому Відповідач 2 просить припинити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. До вказаного клопотання Відповідачем 2 додано рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.05.2003 року у справі №2-1/6578-2003.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2011 року у справі №5002-28/3338-2011 (суддя Лукачов С.О.) позов задоволено частково; визнано недійсним рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 431 (3) від 27.11.2001р., яким за ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна санаторію "Лівадія", а саме : спальні корпуси № 2 (літ. Б), № 3 (літ. В), лікувальний корпус № 4 (літ. Г), клуб їдальня (літ. Д), спальний корпус № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), лікувальний корпус № 8 (літ. З), спальний корпус № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), аерофотарій (літ. Н), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44; визнано право власності за Державою в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна санаторію "Лівадія", а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № 3 (літ. В), лікувальний корпус № 4 (літ. Г), клуб їдальня (літ. Д), спальний корпус № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), лікувальний корпус № 8 (літ. З), спальний корпус № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44; зобов'язано Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, код ЄДРПО України 02583780) повернути Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код ЄДРПО України 00032945) об'єкти нерухомого майна санаторію "Лівадія", а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № 3 (літ. В), лікувальний корпус № 4 (літ. Г), клуб їдальня (літ. Д), спальний корпус № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), лікувальний корпус № 8 (літ. З), спальний корпус № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44; вирішено стягнути з Виконавчого комітету Ялтинської міської ради (98600, м. Ялта, пл. Радянська, 1, код ЄДРПО України 04055765) в дохід державного бюджету України (рахунок 31115095700002, банк одержувача ГУ Державного казначейства України в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код ЄДРПО України 34740405) державне мито в сумі 85,00 грн.; стягнути з Виконавчого комітету Ялтинської міської ради (98600, м. Ялта, пл. Радянська, 1, код ЄДРПО України 04055765) в дохід державного бюджету (рахунок 31214264700002, банк одержувача: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу: 22050003, ЄДРПОУ 34740405) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у господарському суді АР Крим в сумі 118,00 грн.; стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, б. 39/41, код ЄДРПО України 02583780) в дохід державного бюджету України (рахунок 31115095700002, банк одержувача ГУ Державного казначейства України в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код ЄДРПО України 34740405) державне мито в сумі 102,00 грн.; стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, б. 39/41, код ЄДРПО України 02583780) в дохід державного бюджету (рахунок 31214264700002, банк одержувача: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу: 22050003, ЄДРПОУ 34740405) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у господарському суді АР Крим в сумі 118,00 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року у справі № 5002-28/3338-2011 апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" залишено без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2011 року у справі № 5002-28/3338-2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2014 року у справі №5002-28/3338-2011 касаційну скаргу задоволено частково; постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2011 у справі № 5002-28/3338-2011 скасовано; справу № 5002-28/3338-2011 направлено на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Відповідно до абз.абз. 1, 6 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечити розгляд: господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.06.2014 року прийнято справу №5002-28/3338-2011 до провадження суддею Скутельником П.Ф.; розгляд справи призначено на 04.08.2014 року; залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Лівадійську селищну раду (далі за текстом: Третя особа 2); Федерацію професійних спілок України (далі за текстом: Третя особа 3); Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі за текстом: Третя особа 4).

04.08.2014 року в судове засідання з'явився Прокурор, який вимоги ухвали від 23.06.2014 року не виконав, надав пояснення по справі. В судове засідання з'явились представники Позивача, Відповідача та Третьої особи 3, які вимоги ухвали суду від 23.06.2014 року не виконали, надали пояснення по справі. Представники Відповідача 1 та Третіх осіб 1, 2, 4 в судове засідання не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 23.06.2014 року не виконали. В судовому засіданні Прокурором та представником Позивача подано клопотання про продовження строку вирішення спору від 04.08.2014 року б/№ (вх. № 15697/14 від 04.08.2014 року). Ухвалою господарського суду Київської області від 04.08.2014 року продовжено строк вирішення спору у справі №5002-28/3338-2011 на п'ятнадцять днів до 05 вересня 2014 року; розгляд справи відкладено на 01 вересня 2014 року.

07.08.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Позивача надійшли пояснення від 31.07.2014 року №10-25-10159 (вх. №15954/14 від 07.08.2014 року), у яких Позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

01.09.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Третьої особи 3 надійшли пояснення від 01.09.2014 року б/н (вх. № 17925/14 від 01.09.2014 року), у яких Третя особа 3 вказує, зокрема, що позивачем пропущено строк позовної давності та просить відмовити в задоволенні позову.

01.09.2014 року в судове засідання з'явився представник Третьої особи 3, який надав пояснення по справі. Прокурор, представники Позивача, Відповідачів 1, 2 та Третіх осіб 1, 2, 4 в судове засідання не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили.

Розглянувши клопотання Відповідача 2 від 08.09.2011 року б/н, судом встановлено наступне.

У клопотанні від 08.09.2011 року б/н Відповідач 2 просить припинити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. На підтвердження своїх вимог Відповідачем 2 надано копію рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.05.2003 року у справі №2-1/6578-2003 за позовом виконавчого комітету Лівадійської селищної ради до виконавчого комітету Ялтинської міської ради, ЗАТ ЛОУП України «Укрпрофоздоровниця» та КП «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним рішення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав .

Судом встановлено, що склад сторін у справі №2-1/6578-2003 був іншим, на відміну від складу сторін у даній справі; як вбачається з рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.05.2003 року у справі №2-1/6578-2003, підстави позову у справі №2-1/6578-2003 та даній справі не є аналогічними, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим клопотання Відповідача 2 від 08.09.2011 року б/н задоволенню не підлягає.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Беручи до уваги викладене, а також те, що копії ухвали господарського суду Київської області від 04.08.2014 року направлено на адреси учасників судового процесу та складено відповідні доповідні записки щодо неможливості направлення копій ухвали учасникам судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях, суд дійшов висновку, що учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих в судовому засіданні пояснень представника Третьої особи 3, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 01.09.2014 року.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Третьої особи 3, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

під час перевірки дотримання вимог законодавства прокурором було встановлено порушення положень Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України", Постанови Ради Міністрів УРСР "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" від 23.04.1960 року №606, Постанови Верховної Ради України "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" від 10.04.1992 року №2268-ХІІ, Постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04.02.1994 №3943-ХІІ, Постанови Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 № 506.

На виконання п. 1 Постанови Ради Міністрів УРСР "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" від 23.04.1960 року №606, усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я було зобов'язані передати у строк до 01.05.1960 року Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок.

Пунктом 2 Постанови Ради Міністрів УРСР "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" від 23.04.1960 року №606 визначено, що передачу у відання профспілкових органів курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств і організацій здійснити безоплатно, з усім обладнанням, транспортом, допоміжними підприємствами і підсобними господарствами, спорудами, жилими будинками, земельними ділянками, парками за станом на 1 січня 1960 року, а також асигнуваннями на їх утримання, планами з праці, фондами персональних надбавок, капіталовкладеннями, фондами на всі види матеріалів і лімітами на проектування за планом на 1960 рік, невикористаними централізованими коштами курортного збору і амортизаційного фонду та іншими коштами по балансу на 1 січня 1960 року.

Відповідно до ст. 5 Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки від 30.01.1937 року, соціалістична власність в Українській РСР має або форму державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань).

Згідно ст. 52 Цивільного кодексу Української Радянської Соціалістичної Республіки 1922 року, затвердженого постановою ЦВК Української Радянської Соціалістичної Республіки від 16.12.1922 року, розрізняється власність: а) державна (націоналізована і муніципалізована); б) кооперативна; в) приватна.

Отже, чинне на той час законодавство УРСР передбачало можливість існування різних форм власності, регламентувало інститут власності, правовий режим відповідної форми власності та порядок відчуження майна .

Таким чином, відсутність у постанові Ради Міністрів УРСР "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" від 23.04.1960 року №606 прямої вказівки про передачу майна у власність вказує на відсутність наміру власника такого майна, яким на момент передачі у відання майна була Українська Радянська Соціалістична Республіка в особі Ради Міністрів УРСР, відчужувати санаторії, будинки відпочинку та інші підприємства і організації з усім обладнанням, транспортом, допоміжними підприємствами і підсобними господарствами, спорудами, жилими будинками, земельними ділянками, парками та передавати їх у власність Українській республіканській раді профспілок.

Згідно Постанови Верховної Ради Української PCP "Про захист суверенних прав власності Української PCP" від 29.11.1990 року № 506, до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна встановлено мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління.

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради України "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" від 30.08.91 року №1452-XII та Законом України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991р. № 1540-XII, майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території нашої країни, є державною власністю України, а укладені після 29.11.1990 майнові договори, якими змінено форму власності, визнаються недійсними.

З метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Верховна Рада України постановою "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" від 10.04.1992 року № 2268-XII, тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні громадських організацій.

Статтею 1 Тимчасового Положення "Про Фонд державного майна України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 року №2558-XII визначено, що Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Тому, саме Фонд державного майна України уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України.

Належність професійних спілок до загальносоюзних громадських організацій підтверджується їх статутом.

Відповідно до статуту професійних спілок СРСР, який затверджено постановою XVIII з'їзду профспілок СРСР від 01.01.1987 року, професійні союзи СРСР складали масову громадську непартійну організацію. Цілями діяльності якої, у тому числі, було управління соціальним страхуванням трудящих, а також управління оздоровницями, які перебували у їх віданні.

Розділами другим, третім, сьомим статуту професійних спілок СРСР визначено, що організаційна структура профспілок будувалася за територіальним та галузевим принципом. У республіках діяли республіканські, краєві, обласні ради. Вищим органом професійних спілок був з'їзд, а також Всесоюзна центральна рада професійних союзів, яка діяла у період між з'їздами. Майно профспілок, яке необхідне їм для здійснення статутних задач, є соціалістичною власністю.

Згідно Декларації про заснування Федерації професійних спілок України, правонаступником Української республіканської ради профспілок стала Рада федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради міста Києва № 1971 від 23.12.1991 року зареєстровано ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", яке створено на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому, вкладом Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751 234 350 грн., що становить 92,92 % розміру статутного фонду.

Таким чином, майно передане до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" є державною власністю.

Аналогічної правової позиції дотримуються Верховний Суд України у постанові від 25.09.2007 року у справі № 3-2767к07 та Вищий господарський суд України у постанові від 24.07.2014 року у справі № 48/340.

Частиною 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" не могло набути право власності на спірне майно від Федерації незалежних профспілок України, оскільки ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" не доведено наявність саме у Федерації профспілок України права власності на спірне майно та законні підстави на розпорядження ним.

Разом з тим, рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 року у справі №137/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації незалежних профспілок України, Фонду соціального страхування та АТ "Укрпрофоздоровниця", не підтверджено факту належності Відповідачу 2 спірного майна на праві власності, оскільки предметом вказаної справи були позовні вимоги про визнання недійсними установчих документів АТ "Укрпрофоздоровниця" і питання про визнання права власності на спірне майно судом не досліджувалося і не встановлювалося.

Отже, відчуження державного майна шляхом внесення його Федерацією незалежних профспілок України до статутного капіталу ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" відбулося всупереч волі власника - держави України, від імені якого виступає саме Фонд майна України та з порушенням норм діючого на той час законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 27.11.2001 року №431 (3) вирішено оформити право власності на об'єкти нерухомого майна санаторію «Левадія» за закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та видати свідоцтва про право власності, не відповідає вимогам законодавства України.

Згідно додатку до рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна санаторію «Левадія» від 27.11.2001 року №431 (3), об'єктами нерухомого майна санаторію «Левадія», на які вирішено оформити право власності за закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" є: спальні корпуси №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, водолечебниця та аерофотарій, які знаходяться за адресою: смт Лівадія, вул. Батуріна, 44.

Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Абзацом 1 п. 2 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнання недійсними актів державних чи інших органів» визначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

За таких обставин, враховуючи те, що спірне майно є державною власністю і повноваження щодо управління таким майном, з урахуванням приписів ст. 1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 року №2558-XII, було покладено саме на Фонд державного майна України, суд дійшов висновку, що рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 27.11.2001 року №431 (3) прийнято з порушенням охоронюваних законом інтересів держави як власника майна в особі Фонду державного майна України та спрямоване на протиправне позбавлення держави в особі Фонду державного майна України права власності на об'єкти нерухомості, а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № З (літ. В), № 4 (літ. Г), №5 (літ. Д), № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), № 8 (літ. З), № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), аерофотарій (літ. Н), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44, у зв'язку з чим, рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 27.11.2001 року №431 (3) підлягає визнанню недійсним як незаконне.

Розглядаючи позовні вимоги Прокурора про визнання права власності за державою в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна санаторію "Лівадія", а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № З (літ. В), № 4 (літ. Г), №5 (літ. Д), № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), № 8 (літ. З), № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), аерофотарій (літ. Н), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44 та зобов'язання закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повернути Фонду державного майна України вказані об'єкти нерухомого майна.

Згідно ч. 1 ст. 16, п. 1 ч. 1 ст. 17 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.

Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частинами 1, 2 ст. 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності .

Цивільним кодексом України у ст. 387 визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 400 Цивільного кодексу України визначено, що недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як встановлено судом, 24.12.2001 року між закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", дочірнім підприємством «Ялтакурорт» закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" (продавець) та товариство з обмеженою відповідальністю "Лівадійське подвір'я" (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 24.12.2001 року №010104-2001/141, згідно п. 1.1. якого, продавець продає, а покупець купує нежитлове приміщення аерофотарію санаторію "Лівадія" (об'єкт продажу), який розташовано на території санаторію за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батурина, б. 44, літер "Н". Покупець зобов'язується прийняти об'єкт продажу та сплатити за нього ціну у відповідності з умовами, визначеними в даному договорі. Об'єкт продажу включає в себе будову загальною площею 230,9 кв.м, розташовану на закріпленій земельній ділянці, який знаходиться у постійному користуванні санаторія "Лівадія" відповідно Державного акту на право користування землею серії ІІ-КМ № 001974 від 22.11.1996. Об'єкт продажу належить ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на підставі свідоцтва на право власності № 1004, виданого 04.12.2001. Бюро технічної інформації м. Ялти, реєстровий номер 409.

Згідно п.п. 3.1., 3.2. договору купівлі-продажу від 24.12.2001 року №010104-2001/141, згідно з розділом 3 договору, передача об'єкту продажу продавцем та прийняття об'єкту продажу покупцем засвідчується в акті приймання-передачі, який підписується сторонами після завершення розрахунків за об'єкт продажу. Право власності на об'єкт продажу переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі.

Судом встановлено, що 27.12.2001 року об'єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батурина, б. 44, літера "Н", передано за актом приймання-передачі нежитлового приміщення аерофатарія санаторію "Лівадія" від 27.12.2001 року, який погоджено генеральним директором ДП "Ялтакурорт" та затверджено головою Правління ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".

Таким чином, враховуючи те, що Прокурором подано позов про визнання недійсним рішення, визнання права власності та спонукання до повернення майна саме до Виконавчого комітету Ялтинської міської ради та приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", враховуючи те, що об'єкт нерухомості, який знаходиться за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батурина, б. 44, літера "Н" передано товариству з обмеженою відповідальністю "Лівадійське подвір'я", суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання права власності за державою в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна санаторію "Лівадія", а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № З (літ. В), № 4 (літ. Г), №5 (літ. Д), № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), № 8 (літ. З), № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44 та зобов'язання закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повернути Фонду державного майна України об'єкти нерухомого майна санаторію "Лівадія", а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № З (літ. В), № 4 (літ. Г), №5 (літ. Д), № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), № 8 (літ. З), № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44.

Разом з тим, Третя особа 3 у поясненнях від 01.09.2014 року б/н вказує, що Позивачем пропущено строк позовної давності, у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі , зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до п. 4 ст. 268 Цивільного кодексу України в редакції від 05.07.2011 року, чинній на момент звернення Прокурора з позовною заявою до господарського суду Автономної Республіки Крим, позовна давність не поширюється: на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Таким чином, враховуючи положення п. 4 ст. 268 Цивільного кодексу України в редакції від 05.07.2011 року, Прокурором при зверненні з позовною заявою до господарського суду Автономної Республіки Крим не порушено строку позовної давності, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності. Враховуючи те, що позовні вимоги про визнання права власності та витребування майна є похідними від вимоги про визнання недійсним рішення, суд дійшов висновку про те, що право держави в особі Фонду державного майна України підлягає захисту.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Прокурора про визнання недійсним рішення виконкому Ялтинської міської ради від 27.11.2001 року №431 (3), яким за закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" зареєстровано право власності на об'єкти нерухомості, а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № З (літ. В), № 4 (літ. Г), №5 (літ. Д), № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), № 8 (літ. З), № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), аерофотарій (літ. Н), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44; визнання права власності за державою в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна санаторію "Лівадія", а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № З (літ. В), № 4 (літ. Г), №5 (літ. Д), № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), № 8 (літ. З), № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), аерофотарій (літ. Н), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44; зобов'язання закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повернути Фонду державного майна України об'єкти нерухомого майна санаторію "Лівадія", а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № З (літ. В), № 4 (літ. Г), №5 (літ. Д), № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), № 8 (літ. З), № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), аерофотарій (літ. Н), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44, підлягають частковому задоволенню в частині визнання недійсним рішення виконкому Ялтинської міської ради від 27.11.2001 року №431 (3); визнання права власності за державою в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна санаторію "Лівадія", а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № З (літ. В), № 4 (літ. Г), №5 (літ. Д), № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), № 8 (літ. З), № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44; зобов'язання закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повернути Фонду державного майна України об'єкти нерухомого майна санаторію "Лівадія", а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № З (літ. В), № 4 (літ. Г), №5 (літ. Д), № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), № 8 (літ. З), № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду учасниками судового процесу в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, суд, на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідачів судові витрати у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та державного мита пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника прокурора міста Ялта в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Виконавчого комітету Ялтинської міської ради та приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним рішення та спонукання до повернення майна, - задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна санаторію «Левадія» від 27.11.2001 року №431 (3), яким за закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" зареєстровано право власності на об'єкти нерухомості, а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № З (літ. В), № 4 (літ. Г), №5 (літ. Д), № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), № 8 (літ. З), № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), аерофотарій (літ. Н), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44.

3. Визнати право власності за державою в особі Фонду державного майна України (ідентифікаційний код: 00032945, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/9) на об'єкти нерухомого майна санаторію "Лівадія", а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № З (літ. В), № 4 (літ. Г), №5 (літ. Д), № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), № 8 (літ. З), № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), що розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Батурина, 44.

4. Зобов'язати приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (ідентифікаційний код: 02583780, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 39/41) повернути Фонду державного майна України (ідентифікаційний код: 00032945, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/9) об'єкти нерухомого майна санаторію "Лівадія", а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № З (літ. В), № 4 (літ. Г), №5 (літ. Д), № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), № 8 (літ. З), № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), що розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Батурина, 44.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Стягнути з Виконавчого комітету Ялтинської міської ради (ідентифікаційний код: 04055765, місцезнаходження: 98600, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, пл. Радянська, буд. 1), в доход державного бюджету України державне мито у сумі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.).

7. Стягнути з приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (ідентифікаційний код: 02583780, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 39/41), в доход державного бюджету України державне мито у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.).

8. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

9. Зобов'язати Фонд державного майна України надіслати виконавчому комітету Ялтинської міської ради, товариству з обмеженою відповідальністю "Лівадійське подвір'я" та Лівадійській селищній раді на належні адреси копію рішення від 01.09.2014 року у справі №5002-28/3338-2011 кур'єрською службою доставки, докази чого надати суду, що проконтролювати прокуратурі Київської області.

10. Копію рішення надіслати учасникам судового процесу та прокуратурі Київської області; копію рішення від 01.09.2014 року в трьох примірниках (для надіслання Відповідачу 1 та третім особам 1, 2) надіслати Позивачу.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Рішення підписано 01 вересня 2014 року