Рішення

від 01.09.2014 по справі 916/2384/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" вересня 2014 р.Справа № 916/2384/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Плотніков О.В. за довіреністю від 10.06.2014р.;

від відповідача: Бороденко М.С. за довіреністю від 24.02.2014р.

від третьої особи: Плотніков О.В. за довіреністю від 20.01.2014р.

розглянув справу за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервосан" (с.Троїцьке, Біляївського району, Одеської обл.);

до відповідача: Приватного підприємства "Олімпія-Сервіс"(м. Одеса);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Морсервіс-Одеса" (м.Іллічівськ, Одеської області);

про стягнення 64267,37грн.

19.06.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервосан" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Олімпія-Сервіс" про стягнення 50000,00грн., обгрунтовуючи вимоги договором цесії №1 від 18.02.2014 року, укладеним між позивачем та третьою особою та договором поставки №157 від 12.09.2013р., укладеного між відповідачем та третьою особою.

01.08.14. позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просив стягнути з відповідача борг в сумі 64267,37грн., обгрунтовуючи вимоги договором цесії №1 від 18.02.2014р., укладеного між позивачем та третьою особою та договором поставки №43 від 26.03.2014р., укладеного між позивачем та відповідачем (а.с.22).

Ухвалою суду від 01.08.2014р. прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, подану у засіданні суду 01.08.2014р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Морсервіс-Одеса" і відкладено клопотання представника відповідача щодо зупинення провадження по справі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, заперечував проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Пояснив, що відповідачу було відомо про укладення договору цесії №1 від 18.02.2014р., тому що його представник розписався на тексті договору, хоча належних доказів, які б підтверджували час отримання відповідачем зазначеного договору у позивача немає.

Представник відповідача у засіданні суду заперечував проти позову частково, тобто визнав позов у сумі 14267,37грн. та підтримав клопотання про зупинення провадження у справі. Пояснив, що відповідачу не було відомо про укладення договору цесії №1 від 18.02.2014року на час перерахування третій особі 50000,00грн, і позивач не надав доказів, які б підтверджували час отримання повідомлення відповідачем про укладення третью особою з позивачем договору цесії. Оскільки відповідач знав, що між останнім та третьою особою було укладено договір №157, згідно якого відповідач повинен був сплатити третій особі борг в сумі 78726,92грн., то відповідач і перерахував третій особі 50000,00грн. платіжним дорученням. Коли йому стало відомо про договір цесії звернувся до третьої особи з позовом про повернення коштів у сумі 50000,00грн., але остання кошти не повернула, посилаючись на накладення арештів на кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку третьої особи.

Представник третьої особи у судовому засіданні підтримав позов в повному обсязі з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог та заперечував проти клопотання про зупинення провадження у справі.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача щодо зупинення провадження у даній справі, оскільки вважає, що спір у даній справі можливо вирішити без закінчення розгляду господарським судом Одеської області справи №916/2518/14.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12.09.2013р. між відповідачем Приватним підприємством "Олімпія-Сервіс" та третьою особою Товариством з обмеженою відповідальністю "Морсервіс-Одеса" було укладено договір поставки №157, згідно якого третя особа зобов'язувався поставити товар відповідачу, а відповідач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вартість.

Станом на 18.02.2014р. у відповідача Приватного підприємства "Олімпія-Сервіс" перед третьою особою Товариством з обмеженою відповідальністю "Морсервіс-Одеса" була заборгованість по оплаті за отримані товари в сумі 78726,92грн., про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків (а.с.10) і не заперечувалося представниками сторін та третьої особи у засіданні суду.

18.02.2014 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервосан" та третьою особою Товариством з обмеженою відповідальністю "Морсервіс-Одеса" було укладено договір №1 про уступку права вимоги, згідно якого остання передала позивачу право вимоги за договором поставки №157 від 12.09.13., який був укладений між третьою особою та відповідачем.

За зазначеним договором позивач одержав право вимагати від відповідача сплатити грошові кошти за договором №157 від 12.09.13. замість третьої особи, а саме: 78726,92грн.

26.03.2014. між позивачем та відповідачем був укладений договір №43 від 26.03.2014року, згідно якого позивач зобов'язувався постачати товари відповідачу, а відповідач - прийняти та оплатити товар у кількості, за найменуваннями і цінами, зазначеними в товаросупровідній документації на кожну партію товару.

Розрахунки за договором №43 від 26.03.2014р. здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, який зазначений в договорі.

На виконання умов договору №43 від 26.03.2014р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 272667,37грн., що підтверджується видатковими накладними, зокрема: №РН-0000143 від 27.03.14., №РН-0000166 від 03.04.14., №РН-0000184 від 08.04.14., №РН-0000191 від 09.04.14., №РН-0000237 від 15.04.14., №РН-0000328 від 30.04.14., №РН-0000468 від 26.05.14., №РН-0000476 від 27.05.14., №РН-0000497 від 30.05.14., №РН-0000501 від 30.05.14., №РН-0000533 від 04.06.14., №РН-0000551 від 05.05.14., які знаходяться в матеріалах справи на аркуші справи (54-59) і не заперечується представниками сторін.

Відповідач на виконання умов договору №43 перерахував позивачу 287126,92грн., про що свідчать виписки з банку та платіжні доручення, які знаходяться в матеріалах справи і теж не оспорюються сторонами.

Також відповідач на виконання умов договору поставки №157 від 12.09.13. після підписання акту звірки взаєморозрахунків з третьою особою перерахував третій особі платіжним дорученням №291 від 29.03.2014 року 50000,00грн., про що суд зазначав вище, посилаючись на те, що йому не було відомо про договір про відступлення права вимоги №1 третьою особою позивачу.

Отже, борг відповідача перед позивачем становить 14267,37грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець), передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором №157 від 12.09.13. не виконав належним чином, бо не сплатив позивачу вартість отриманого товару в повному обсязі, а саме, на загальну суму 14267,37грн. станом на час звернення з позовом до суду і на час розгляду справи.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем станом на час розгляду справи в суді становить 14267,37грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 14267,37грн. є обґрунтованими, підтвердженими доказами, що знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач позовні вимоги не спростував у повному обсязі, докази сплати заборгованості не надав, у засіданні суду представник відповідача борг визнав у сумі 14267,37грн.

Позивач теж не довів тих обставин, на які посилався в позові у повному обсязі, зокрема про те, що відповідачу станом на час перерахування 50000,00грн. третій особі було відомо про відступлення права вимоги за договором №157 від 13.09.13.

З врахуванням приписів ст. 516 Цивільного Кодексу України (порядок заміни кредитора у зобов'язанні). Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням .

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч.1 ст.517 ЦК України).

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ч.2 ст.517 ЦК України).

Боржник має право висувати проти вимог нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора (ч.1 ст.518 ЦК України).

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання (ч.2 ст.518 ЦК України).

До того ж, згідно п.2.2 договору №1 про відступлення права вимоги третя особа зобов'язувалась не пізніше трьох днів з дня набрання чинності цим договором письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги. Але ні третя особа, ні позивач не надав належних доказів, які б підтверджули повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за договором №157 від 13.09.13.

Суд не приймає доводи позивача в частині повідомлення відповідача про відступлення права вимоги підпис представника відповідача на договорі №1 від 18.02.14., оскільки на договорі немає дати вручення договору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 14267,37грн. боргу, оскільки позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, а відмовляє в позові у частині стягнення 50000,00грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути із Приватного підприємства "Олімпія-Сервіс" (65029, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 1, код ЄДРПОУ 36849459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервосан" (67641, Одеська область, Біляївський район, с. Троїцьке, вул. Нова, буд. 27, код ЄДРПОУ 38225329):

- 14267,37грн. - боргу,

- 405,59грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову у частині стягнення 50000,00грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 08 вересня 2014року

Суддя Я.В. Брагіна