Рішення

від 18.08.2014 по справі к6/090-09/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2014 р. Справа № К6/090-09/19

за позовом Макарівського сільського споживчого товариства;

до Макарівського районного споживчого товариства;

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Липівського споживчого товариства, Копилівського споживчого товариства, Бишівського споживчого товариства та Рожівського споживчого товариства;

про визнання частково недійсним статуту.

Головуючий суддя Т.П. Карпечкін

Суддя В.М. Бацуца

Суддя Д.Г. Заєць

В засіданні приймали участь:

від позивача: Проніна Г.Т. (довіреність № 08.07. від 29.07.2013 р.);

від відповідача: Ситенок О.Д. (довіреність № 12-юр від 11.02.2014 р.);

від третьої особи 1: ОСОБА_3 (постанова Заг.зборів № 3 від 15.01.2014 р.);

від третьої особи 2: Тишкун С.П. (довіреність № 7 від 04.03.2014 р.), Разметова Ж.Р. (постанова Заг.зборів № 3 від 20.01.2014 р.);

від третої особи 3: Проніна Г.Т. (довіреність № 01-юр від 27.02.2014 р.);

від третьої особи 4: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Макарівського сільського споживчого товариства (позивач) до Макарівського районного споживчого товариства (відповідач) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Липівського споживчого товариства, Копилівського споживчого товариства, Бишівського споживчого товариства та Рожівського споживчого товариства про визнання частково недійсним п. 1.3. Статуту відповідача.

Провадження у справі № К6/090-06 було порушено ухвалою Господарського суду Київської області від 14.04.2009 року. Ухвалою від 10.09.2009 року провадження у справі № К6/090-06 було зупинено на період перевірки матеріалів справи № К6/090-06 прокуратурою Київської області на предмет фальсифікації спірного положення Статут відповідача. У зв'язку з чим, матеріали справи було надіслано до слідчих органів.

Під час зупинення провадження у справі та надіслання матеріалів справи до слідчих органів, суддю Маляренка А.В., в провадженні якого перебувала справа № К6/090-06, було призначено на посаду судді Київського міжобласного апеляційного господарського суду. У зв'язку з чим, Розпорядженням голови Господарського суду Київської області від 12.11.2009 року справу було передано до провадження судді Карпечкіна Т.П. Ухвалою від 12.1.2009 року справа була прийнята до провадження суддею Карпечкіним Т.П. та присвоєно справі № К6/090-06/19.

Судом неодноразово надсилались запити до Прокуратури Київської області про повідомлення результатів перевірки слідчих органів. У зв'язку з тривалим перебування матеріалів справи на перевірці слідчих органів, судом до Прокуратури Київської області та Макарівської міжрайонної прокуратури Київської області було направлено запит № К6/090-06 від 03.02.2014 року про офіційне підтвердження місцезнаходження матеріалів справи № К6/090-06, повідомлення про результати виконання ухвали господарського суду.

Листом № 443 від 11.02.2014 року Макарівська міжрайонна прокуратура Київської області надала відповідь на запит № К6/090-06 від 03.02.2014 року згідно якої направила справу № К6/090-06 до Господарського суду Київської області та повідомила, що розслідування в кримінальній спаві ще триває.

Ухвалою від 18.02.2014 року провадження у справі № К6/090-09/19 було поновлено та призначено розгляд справи на 04.03.2014 року. В судовому засіданні 04.03.2014 року у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 07.04.2014 року. Однак, в судовому засіданні 07.04.2014 року з'ясувалось, що Макарівська міжрайонна прокуратура Київської області в додаток до листа № 443 від 11.02.2014 року у відповідь на запит № К6/090-06 від 03.02.2014 року, повернула лише один том справи № К6/090-06 та повідомила, що в ході досудового розслідування особу, яка здійснила підроблення Статуту районного споживчого товариства, на цей час не встановлено.

У зв'язку з чим, ухвалою від 07.04.2014 року провадження у справі було зупинено до отримання від Макарівської міжрайонної прокуратури Київської області результатів призначеної ухвалою від 10.09.2009 року перевірки щодо поставлених в матеріалах справи № К6/090-09 питань та повернення другого тому матеріалів справи № К6/090-09. Також, було зобов'язано Макарівську міжрайонну прокуратуру Київської області в строк не пізніше 30.04.2014 року надати Господарському суду Київської області: обґрунтовані пояснення щодо причин невиконання ухвали від 10.09.2009 року про проведення перевірки щодо поставлених в матеріалах справи № К6/090-09 питань; обґрунтовані пояснення щодо причин неповернення другого тому матеріалів справи № К6/090-09; офіційні результати перевірки щодо поставлених в матеріалах справи № К6/090-09 питань.

У зв'язку з поверненням другого тому справи, ухвалою Господарського суду Київської області від 28.04.2014 року провадження у справі № К6/090-09/19 було поновлено. Також, у відповідному спровідному листі від 24.04.2014 року Прокуратура Макарівського району Київської обасті повідомила, що в ході досудового розслідування особу, яка здійснила підроблення Статуту районного споживчого товариства, не встановлено і остаточне рішення за результатами досудового розслідування не прийнято. У зв'язку з таємницею досудового розслідування копії висновків експертиз не можуть бути направлені до суду та зазначено, що за запитуваної інформацією необхідно звернутись до СВ Макарівського РВ ГУМВС України у Київській області.

Однак, суд зазначає, що ухвалою від 18.02.2014 року судом було витребувано у СВ Макарівського РВ ГУМВС України у Київській області інформацію щодо змісту і висновків проведених у кримінальній справі експертиз. На відповідний запит до суду не надходило інформації. Сторони також не надали суду інформації, яка встановлена в ході перевірки слідчих органів.

В ході розгляду справи ухвалою від 16.06.2014 року до участі у справі було залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Бишівське споживче товариство та Рожівське споживче товариство.

Ухвалою від 07.07.2014 року призначено колегіальний розгляд справи № К6/090-09/19. Ухвалою від 08.07.2014 року справу № К6/090-09/19 прийнято колегією суддів у складі: головуючий суддя Т.П. Карпечкін, судді: В.М. Бацуца та Д.Г. Заєць.

Також, в ході розгляду справи позивачем заявлялись в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заяви про збільшення позовних вимог, які були відхилені судом.

В судовому засіданя 18.08.2014 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову заперечував. У зв'язку з відсутністю результатів проведеної слідчими органами перевірки щодо факту фальсифікації спірного положення Статут відповідача, судом було запропоновано сторонам надіслати матеріали справи на перевірку до слідчих органів до закінчення розслідування у відповідній кримінальній справі. Однак, позивач заперечував проти зупинення провадження у справі та наполягав на розгляду спору за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення тпредставників сторін та третіх осіб, дослідивши надані учасниками провадження докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Макарівське сільське споживче товариство, яке було співзасновником та членом Макарівської районної спілки споживчих товариств, в січні 2009 року звернулось до Господарського суду Київської області з позовом про визнання недійсним положення пункту 1.3 Статуту Макарівського районного споживчого товариства в частині того, що РайСТ являється правонаступником Макарівської районної спілки споживчих товариств.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в ході розгляду справи Господарського суду Київської області №17/303-08 за позовом Макарівського районного споживчого товариства до Макарівської селищної ради про визнання права власності, ухвалою від 01.09.2008 року Макарівське сільське споживче товариство було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

З доданих до позову у справі №17/303-08 документів позивачу стало відомо, що окремі положення Статуту Макарівського районного споживчого товариства не відповідають його примірнику, який зареєстрований в Макарівській районній державній адміністрації, та з яким позивач через свого представника був ознайомлений у Макарівському районному суді у справі № 2-а-2/08 за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 та інших до Макарівської районної державної адміністрації про визнання недійсною реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та її скасування.

Зокрема, п. 1.3. Статуту Макарівського районного споживчого товариства (про який позивачу стало відомо з матеріалів справи №17/303-08) містить положення про те, що РайСТ являється правонаступником Макарівської районної спілки споживчих товариств.

Позивач стверджує, що спірне положення про правонаступництво відсутнє у п.1.3 примірника Статуту Макарівського районного споживчого товариства, який подавався РайСТ для його державної реєстрації та знаходиться в реєстраційній справі Макарівської районної державної адміністрації за № 53 (260).

Також, позивач стверджує, що положення про правонаступництво РайСТ щодо прав та обов'язків Макарівської районної спілки споживчих товариств відсутнє також в п. 1.3 примірника Статуту Макарівського районного споживчого товариства, підписаного головою правління РайСТ, скріпленого печаткою РайСТ і нотаріально завіреного приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 25.01.2002 року, який надавався Державній податковій інспекції у Макарівському районі 25.01.2002 року при постановленні на податковий облік.

Як вбачається з викладених у позові обставин, позивач в обґрунтування підстав позову посилається на факт фальсифікації спірного положення п. 1.3. Статуту Макарівського районного споживчого товариства та відсутність підстав для правонаступництва.

В обґрунтування позовних вимог позивачем додано до позовної заяви два примірники Статут відповідача (копії нотаріально завірених копій Статуту відповідача), п. 1.3. яких відрізняються.

Дослідивши надані позивачем документи, судом встановлено, що обидва примірники Статуту відповідача містять відмітку «Прийнято Загальними (установчими) зборами представників кооперативних підприємств і організацій Макарівського району (Постанова від 05.12.2001 року» (однак примірник, який позивач вважає правильним наданий в нерозбірливій копії, з якої не можливо встановити дату Загальних зборів).

Також, обидва примірники Статуту містять відмітку «Зареєстровано Макарівською районною державною адміністрацією Голова адміністрації А.В. Гербут 30 грудня 2001 року № 53». Обидва примірники Статуту скріплені печаткою Макарівської районної державної адміністрації. Однак, знову ж таки, примірник, який позивач вважає правильним наданий в нерозбірливій копії, з якої не можливо точно встановити достовірність підпису голови та печатки РДА. В той же час, спірний примірник Статуту містить відмітку Макарівської РДА (засвідчену посадовою особою та скріплену печаткою Макарівської районної державної адміністрації) на відповідність оригіналу.

Крім того, в матеріалах справи наявний оригінальний примірник Статуту відповідача з мокрою печаткою Макарівської районної державної адміністрації та підписом голови адміністрації, п. 1.3. якого містить спірне положеня про правонаступництво. Відповідний факт свідчить про те, що такий примірник Статуту надавався до Макарівської районної державної адміністрації на реєстрацію.

В той же час, позивачем не надано суду ориганільного примірника Статут відповідача (з мокрою печаткою Макарівської районної державної адміністрації) який би містив інший зміст спірного п. 1.3. Статуту.

Фактично в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправомірність внесення до Статуту відповідача спірного положення п. 1.3 про правонаступництво. Наявність двох різних редакції п. 1.3. Статуту, які обидва затверджені Макарівською районною державною адміністрацією, свідчить про факт фальсифікації відповідного установчого документа відповідача, однак жодним чином не надає перевагу і легітимність примірнику Статуту, який позивач вважає правильним.

У зв'язку з наявністю ознак фальсифікації п. 1.3. Статуту відповідача, провадження у справі зупинялось у зв'язку з необхідністю дослідження відповідних обставин слідчими органами.

Однак, провадження у справі було поновлено у зв'язку з тривалим і безрезультатним перебуванням матеріалів справи у слідчих органів. На запит суду не було надано матеріалів розслідування у відповідній кримінальній справі, оскільки слідство ще не завершено.

Судом було запропоновано позивачу зупинити провадження у справі та направити матеріали справи до слідчих органів до закінчення розслідування та отримання відповідних висновків. Однак, позивач категоричного заперечував та наполягав на розгляді спору за наявними у справі матеріалами.

Таким чином, факт фальсифікації п. 1.3. Статуту відповідача, на який позивач, серед іншого, посилається в обґрунтування позовних вимог, на момент розгляду спору по суті є недоведеним і його встановлення судом не вбачається за можливе.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, Макарівське районне споживче товариство (відповідач) було створено Рішенням загальних (установчих) зборів представників кооперативних підприємств і організацій Макарівського району, що оформлено Протоколом від 05.12.2001 року. Також, зборами було прийнято постанову від 05.12.2001 року про створення районного споживчого товариства та прийняття Статуту РайСТ в запропонованій редакції.

Виходячи з викладеного позивач вважає, що оскільки на відповідних загальних (установчих) зборах представників кооперативних підприємств і організацій Макарівського району питання про реорганізацію Макарівської районної спілки споживчих товариств не розглядалось, в тому числі і щодо правонаступництва її прав і обов'язків новоствореним РайСТ, в Статуті останнього не мало бути зазначено положення про правонаступництво.

В той же час, судом встановлено, що Постановою позачергової конференції споживчої кооперації Макарівського району від 05.12.2001 року прийнято рішення про реорганізацію Макарівської районної спілки споживчих товариств (ідентифікаційний код 01755255) у Макарівське районне споживче товариство.

Як вбачається з Протоколу позачергової конференції споживчої кооперації Макарівського району від 05.12.2001 року, на конференції розглядалось питання про реорганізацію Макарівської районної спілки споживчих товариств (Райспоживспілки) в районне споживче товариство та повернення її власності та власності її господарств районному споживчому товариству.

На конференції була присутня та мала слово, зокрема, ОСОБА_7 - голова правління Макарівського СТ, яка у виступі не підтримувала ідею реорганізації, однак підтримала голосуванням реорганізацію Макарівської райспоживспілки в районне споживче товариство методом злиття СТ та підвідомчих організацій.

Також, в матеріалах справи наявна Постанова позачергової конференції Макарівської районної спілки споживчих товариств від 05.12.2001 року про проведення реорганізації Макарівської райспоживспілки в районне споживче товариство методом злиття СТ та підвідомчих організацій.

Зазначені рішення стали підставою для вчинення відповідної реєстраційної дії 30.12.2001 року. В результаті державної перереєстрації Макарівському районному споживчому товариству було присвоєно той самий ідентифікаційний код 01755255, що був у Макарівської районної спілки споживчих товариств.

Позивач зазначає, що в 2001 році конференція Макарівської районної спілки споживчих товариств як вищий орган її управління, делегатами якої мали бути представники Макарівського СТ, не проводилася, а тому рішення про реорганізацію Райспоживспілки в РайСТ і, відповідно, рішення про правонаступництво РайСТ щодо прав та обов'язків Райспоживспілки не приймала, не складався і передаточний акт (баланс) майнових прав та зобов'язань від Райспоживспілки до РайСТ.

З 2005 року у провадженні Макарівського районного суду Київської області знаходилася справа за позовом ОСОБА_10 ОСОБА_7 та інших до Макарівського районного споживчого товариства про визнання недійсними рішень позачергової конференції Макарівського району та установчих (загальних) зборів від 05.12.2001 року.

За результатами розгляду даної цивільної справи Макарівським районним судом 10.04.2007 року було постановлено рішення про відмову у позові. Зазначене рішення набрало законної сили за наслідками його перегляду в апеляційному та касаційному порядку.

На вимогу суду до матеріалів справи надано Статут Макарівської районної спілки споживчих товариств в редакції 1999 року, яка була чинною на момент проведення спірної реорганізації.

Пунктом 15 Статуту Макарівської районної спілки споживчих товариств передбачено, що вищим органом управління Райспоживспілки є конференція спілки споживчих товариств району, яка правомочна розглядати і вирішувати будь-які питання діяльності райспоживспілки.

Пунктом 61 Статуту Макарівської районної спілки споживчих товариств предебачено, що реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) райспоживспілки проводиться за рішенням конференції, якщо за нього проголосувало 2/3 делегатів, або за рішенням суду.

В п. 2 Статуту Макарівської районної спілки споживчих товариств повною назвою визначено - Макарівська районна спілка споживчих товариств, скорочена назва - Макарівська райспоживспілка (РСС).

Рішення про реорганізацію Макарівської районної спілки споживчих товариств прийняте позачерговою конференцією споживчої кооперації Макарівського району від 05.12.2001 року, як передбачено п. 15 Статуту.

Виходячи зі зімсту п.п. 15, 16 Статуту, та враховуючи визначення в п. 2 Статуту, конференція спілки споживчих товариств району та конференція райспоживспілки не ототожнюються і ствердження позивача що питання про реорганізацію мало розглядатись виключно конференцією Макарівської районної спілки споживчих товариств, безпідставне. Зі змісту Статут не можливо встановити, про яку саме конференцію йде мова в п. 61 Статуту.

В той же час, в матеріалах справи є як Постанова позачергової конференції споживчої кооперації Макарівського району від 05.12.2001 року, так і Постанова позачергової конференції Макарівської районної спілки споживчих товариств від 05.12.2001 року про проведення реорганізації Макарівської райспоживспілки в районне споживче товариство методом злиття СТ та підвідомчих організацій, що свідчить про дотриманя визначеної Статутом компетенції щодо прийняття рішення про реорганізацію Макарівської районної спілки споживчих товариств. Крім того, спосіб проведення реорганізації Макарівської районної спілки споживчих товариств методом злиття відповідає визначеним в п. 61 Статуту способам.

Таким чином, за наслідками проведеної реорганізації (методом злиття) було створено нове Макарівське районне споживче товариство, до якого приєднано Макарівську районну спілку споживчих товариств, відповідно з приєднанням всіх її прав та обов'язків та передачею ідентифікаційного коду. Внаслідок відповідного перетворення та реєстрації Макарівського районного споживчого товариства за ідентифікаційним кодом Макарівської районної спілки споживчих товариств, остання припинила своє існування як самостійна юридична особа.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, зокрема, щодо незаконності проведення реєстрації відповідача вже досліджувались по стуі в судовому порядку і не підтвердились.

Щодо посилання позивача на Постанову № 2 позачергової конференції пайовиків споживчої кооперації Макарівського району від 04.06.2002 року, якою постановлено відмініти Рішення позачергової конференції споживчої кооперації Макарівського району від 05.12.2001 року, ліквідувати Макарівське районне споживче товариство та вважати Макарівську районну спілку споживчих товариств правонаступником прав та обов'язків Макарівського районного споживчого товариства, відповідні обставини досліджувались судом у справі Господарського суду Київської області № 82/4-04, в якій рішенням від 25.03.2004 року, яке набрало законної сили, встановлено протиправність перереєстрації Макарівського районного споживчого товариства в Макарівську районну спілку споживчих товариств.

Також, у справі Господарського суду Київської області № 90/18-04 постановою Верховного суду України від 22.03.2005 року провадження у справі було припинено у зв'язку зі встановленням факту неправоздатності Макарівської районної спілки споживчих товариств (у зв'язку з припиненням) принаймні з дати внесення відповідних даних до ЄДРПОУ 14.01.2002 року.

Таким чином, посилання позивача на прийняття у червні 2002 року вищенаведеної Постанови не приймається судом.

Однак, відповідна Постанова свідчить про звершений факт правонаступництва Макарівським районним споживчим товариством в момент реорганізації Макарівської районної спілки споживчих товариств у грудні 2001 року, що змусило Макарівську районну спілку споживчих товариств з метою приведення правовідносин у первісний стан, приймати рішення про відміну правонаступництва та визнання Макарівської районної спілки споживчих товариств правонаступником Макарівського районного споживчого товариства, хоч і в незаконний спосіб.

Відповідні обставини також спростовують посилання позивача на фальсифікацію спірного положення п. 1.3. Статуту відповідача щодо павонаступництва.

Крім того, суд зазначає, що питання правомірності Протоколу позачергової конференції споживчої кооперації Макарівського району від 05.12.2001 року не підлягає розгляду по стуі, оскільки свідчить про наявність спору з відповідного питання, однак не заявлено в якостиі позовної вимоги в установленому чинним законодавством порядку.

Постанова позачергової конференції від 05.12.2001 року про реорганізацію Макарівської районної спілки споживчих товариств у Макарівське районне споживче товариство недійсною не визнана у встановленому чинним законодавством порядку, її незаконність не встановлена.

Як передбачено ст. 8 Закону Україхни «Про споживчу кооперацію» (в редакції від 26.04.2001 року, яка була чинною на момент спірної реорганізації) споживчі товариства можуть на добровільних засадах об'єднуватися в місцеві спілки, Центральну спілку споживчих товариств України, і мають право вільного виходу з них.

Взаємовідносини між споживчими товариствами та їх спілками будуються на договірних засадах. Товариства можуть делегувати спілкам частину своїх повноважень та виконання окремих функцій.

Вищим органом управління спілки є з'їзд (конференція), який приймає статут, обирає розпорядчі, виконавчі та контрольні органи, вирішує інші питання діяльності спілки. Взаємодія і підпорядкованість розпорядчих, виконавчих та контрольних органів спілки визначається статутом.

Спілка визнається юридичною особою і може здійснювати господарську та іншу не заборонену чинним законодавством діяльність з дня її державної реєстрації. Вона не відповідає за зобов'язаннями споживчих товариств і не має щодо них розпорядчих функцій.

Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про споживчу кооперацію» визначено, що реорганізація та ліквідація спілки споживчих товариств провадиться за рішенням конференції, з'їзду з повідомленням про це спілки, до складу якої вона входить.

Таким чином, реорганізація Макарівської районної спілки споживчих товариств у Макарівське районне споживче товариство відбулась у відповідності до чинного у відповідний період законодавства.

При цьому суд вважає посилання позивача на порушення ст. 4, 5, 7, 10 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про споживчу кооперацію» безпідставним, оскільки відповідні норми стосуються споживчих товариств, які є первинною ланкою споживчої кооперації, в той час, як позивачем оскаржується реорганізація Макарівської районної спілки споживчих, яка є колективним утворенням.

Враховуючи, що в позачерговій конференції споживчої кооперації Макарівського району від 05.12.2001 року приймало участь 73 делегати з 92, обрані дільничними зборами споживчих товариств, які одноголосно прийняли рішення реорганізувати районну спілку споживчих товариств в районне споживче товариство, тобто дотримано положення п. 61 Статуту про необхідність 2/3 голосів, посилання позивача та третіх осіб на відсутність їх представників на конференції не спростовують правомірність її проведення та легітимність прийнятого рішення.

Також, позивач в позові стверджує, що спірне положення п.1.3 Статуту відповідача в частині правонаступництва щодо прав та обов'язків Райспоживспілки є таким, що суперечить вимогам законодавства України та при цьому порушує права та охоронювані законом інтереси Макарівського сільського споживчого товариства.

Однак, позивачем не наведено, в чому полягають порушення безпосередньо його прав та охоронюваних законом інтересів. Фактично, позивач в позові посилається на обставини, які свідчать про порушення прав Макарівської районної спілки споживчих товариств, тобто іншого господарюючого суб'єкта.

Права та охоронювані законом інтереси Макарівської районної спілки споживчих товариств як колективного утворення лише опосередковано стосуються прав її членів в обсягах визначених чинним законодавством та статутними документами.

Позивачем, як самостійним суб'єктом господарювання, не наведено які саме майнові права безпосереднього його порушені спірним положенням Статуту відповідача. Сам лише факт можливості порушення не підлягає судовому захисту.

Пунктом 8 Статуту Макарівської районної спілки споживчих товариств визначено, що члени райспоживспілки зберігають повну організаційну та господарську самостійність, права юридичних осіб і керуються у своїй діяльності власними Статутами. Будь-яке рішення, що стосується майових прав члена райспоживспілки може бути прийняте тільки за його згодою.

Пунктом 9 Статуту Макарівської районної спілки споживчих товариств визначено, що взаємовідносини райспоживспілки з її членами будуються на основі договорів (угод) на виконання робіт (послуг) і Статуту. Рішеня виборно-представницьких органів і виконавчо-розпорядчих органів райспоживспілки, що прийняті ними у межах їх компетенції, обов'язкові для виконання споживчими товариствами та іншими членами.

Крім того, Статутом Макарівської районної спілки споживчих товариств не передбачено право членів райспоживспілки оскаржувати відповідні рішення виборно-представницьких органів і виконавчо-розпорядчих органів райспоживспілки.

Суд звертає увагу, що Статутом Макарівської районної спілки споживчих товариств передбачено право Райспоживспілки виступати від імені її членів для захисту їх майнових прав, однак протилежного положення щодо права членів райспоживспілки захищати права останньої, Статут не містить.

Також, суд зазначає, що позивач є самостійним господарюючим суб'єктом і має право виходу з іншого господарюючого суб'єкта, учасником якого він є, з виділенням належної йому частки майна у відповідності до чинного законодавства та статутних документів відповідного колективного утворення.

Позивач безпідставно посилається на порушення його корпоративних прав, оскільки є кооперативним формуванням, а не господарським товариством.

Відповідач у відзиві посилається на пропуск позивачем трирічного строку позовної давності та просить відмовити в задоволенні позову на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Відповідач стверджує, що про правонаступництво Макарівського районного споживчого товариства щодо прав та обов'язків Макарівської районної спілки споживчих товариств позивач міг довідатись безпосередньо з моменту проведення відповідної реєстрації Макарівського районного споживчого товариства, як правонаступника Макарівської райспоживспілки ще 30.12.2001 року, тобто з моменту реєстрації Статуту Макарівського районного споживчого товариства.

Крім того, про те, що відповідач є правонаступником Макарівської районної спілки споживчих товариств, була обізнана голова правління позивача принаймні з 16.05.2005 року, про що свідчить її позов до Макарівського районного суду Київської області про визнання недійсними рішень позачергової конференції Макарівської райспоживспілки від 05.12.2001 року та установчих (загальних) зборів Макарівського райСТ від 05.12.2001 року, якими було вирішено реорганізувати Макаріську райспоживспілку у Макарівське районне споживче товариство.

Також, відповідач зазначає, що ОСОБА_7, як позивач зверталась до Макарівського райсуду 13.07.2004 року із позовною заявою про визнання перереєтрації суб'єкта підприємницької діяльності недійсною, де також могла дізнатись про існування спірного положення п. 1.3. Статуту відповідача.

Дослідивши надані відповідачем докази та пояснення в обґрунтування пропуску позивачем строку позовної давності, суд дійшов висновку про неможливість встановити факту обізнаності позивача з існуванням спірних положень Статуту. Оскільки позивачем оскаржується Статут іншого господарюючого суб'єкта, суд припускає, що позивач не міг і не повинен бути обізнаний зі змістом такого Статуту під час його реєстрації. Також, суд припускає, що позивач оскаржуючи правонаступництво, міг не знати про існування Статут відповідача саме у спірній редакції.

Таким чином, посилання відповідача на пропуск позивачем строку давності не приймаються судом.

Щодо поданих позивачем в ході розгляду спору уточнень та доповнень позовних вимог, суд зазначає наступне.

Позивачем 10.09.2009 року подано в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заяву про доповнення заявлених у позові вимог вимогою про визнання створення юридичної особи - Макарівського районного споживчого товариства в результаті реорганізації Макарівської районної спілки споживчих товариств з порушенням закону, які не можна усунути.

В обґрунтування викладених в заяві вимог позивач посилається на обставини щодо створення відповідача, в той час, як у позові викладено обставини щодо неправомірності положення п. 1.3. Статут про правонаступництво.

Таким чином, подана заява свідчить про доповнення позову новим предметом з інших підстав. Крім того, відповідна заява не оплачена державним митом як за вимогу немайногового характеру і викладений в ній спосіб захисту права не відповідає способам, визначеним чинним законодавством.

Як передбачено ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла у відповідний період) позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У п. 2 інформаційного листа від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» Вищий господарський суд України на запитання, чи можлива з огляду на приписи частини четвертої статті 22 ГПК одночасна зміна підстав і предмета позову, відповів, що за змістом зазначеної норми ГПК зміна позивачем підстав і предмета позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

У зв'язку з чим, суд зазначає, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, тобто спосіб захисту права. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Вищий господарський суд України в п. 3.7 роз'яснення від 18.09.97 р. N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (із змінами, внесеними Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2007 р. N 04-5/103 «Про внесення змін та доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і роз'яснень та рекомендацій президії Вищого господарського суду України і про визнання таким, що втратило чинність, роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України») зазначав: зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. У п. 3 інформаційного листа від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» Вищий господарський суд України на запитання, чи може бути збільшення розміру позовних вимог пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, відповів таке. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві, наприклад, якщо позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу.

Таким чином, оскільки відповідна заява (подана до суду 10.09.2009 року) про збільшення позовних вимог свідчить про заявлення позивачем ще однієї вимоги з інших підстав та щодо іншого предмету, фактично має місце одночасна зміна і предмета, і підстав позову, що не допускається.

Таким чином, відповідне збільшення позовних вимог не було прийнято судом до розгляду по суті.

Також, 16.06.2014 року позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано клопотання про доповнення позовних вимог. Позивач посилаючись на викладені в позові обставини щодо відсутності підстав для правонаступництва, просить визнати недійсним також запис про проведення державної реєстрації Макарівського районного споживчого товариства за ідентифікаційним кодом 01755255 через порушення закону, допущені при створенні цієї юридичної особи, які не можуть бути усунуті та тприпинити юридичну особі - Макарівське районне споживче товариство.

Однак, відповідна вимога заявлена без дотримання загального порядку звернення з позовом, не оплачена судовим збором, не надано доказів надіслання відповідачу її копії. Також, з огляду на вищевикладені роз'яснення Вищого господарського суду України, доповнення позову немайнового характеру новою вимогою немайнового характеру кваліфікується як зміна предмету позову, що згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України в редакції з 07.07.2010 року, допускається лише до початку розгляду справи.

В наданих суду письмових поясненнях № 105 від 25.06.2014 року позивач уточнив позовну вимогу і просить визнати Статут Макарівського районного споживчого товариства недійсним частково, зокрема, доповнення в п. 1.3. Статуту що РайСТ являється правонаступником Макарівської районної спілки споживчих товариств, яке відсутнє в Статуті, що зареєстрований Макарівською райдержадміністрацією 30.12.2001 року і яке самовільно в порушення вимог законодавства внесене відповідачем в примірник Статуту .

Відповідне уточнення стосується заявленої в позові вимоги і в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було враховано і досліджено судом в ході розгляду спору.

Щодо уточнення вимоги про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації Макарівського районного споживчого товариства, таке уточнення не приймається судом, оскільки, як зазначено вище, не було прийнято доповнення позовних вимог відповідною вимогою, яка уточнюється.

16.07.2014 року позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано клопотання про збільшення позовних вимог, в якому позивач доповнив позовні вимоги і просить також визнати недійсними установчі документи Макарівського РайСТ (Статут).

Як вищенаведено судом, з огляду на вищевикладені роз'яснення Вищого господарського суду України, доповнення позову немайнового характеру новою вимогою немайнового характеру з інших підстав кваліфікується як зміна предмету і підстав позову, що згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України в редакції з 07.07.2010 року, не допускається.

Також, суд зазначає, що лише 18.08.2014 року позивачем надано докази оплати збільшених позовних вимог судовим збором у сумі 1218 грн., тобто як за одну вимогу немайнового характеру, в той час як всього заявлялось у справі чотири вимоги немайнового характеру, з яких дві залишились неоплаченими судовим збором (державним митом).

Вимоги третіх осіб: Бишівського споживчого товариства та Рожівського споживчого товариства, викладені в письмових поясненнях № 01 від 24.06.2014 року та № 12 від 25.06.2014 року, не приймаються судом, оскільки треті особи не наділені повноваженнями уточнювати та доповнювати позовні вимоги. Відповідні особи не звертались до суду як треті особи з самостійними вимогами на предмет спору у відповідності до визначеного процесуальним законодавством порядку. Таким чином, суд розцінює відповідні письмові пояснення в якості підтримання позиції позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені та не обґрунтовані, відповідачем спростовані, тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати не підлягають відшкодуванню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 28.08.2014 р.

Головуючий суддя Карпечкін Т.П.

Суддя Бацуца В.М.

Суддя Заєць Д.Г.