Ухвала

від 28.08.2014 по справі 826/872/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/872/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

28 серпня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Літвіної Н.М.,

Хрімлі О.Г.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза і Кераміка" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза і Кераміка" до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза і Кераміка" подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом проведено документальну позапланову перевірку апелянта з питань перевірки податкового законодавства з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Лідерком» за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року.

За результатами перевірки було складено акт №651/56-26-22-4-04/37393578 від 31 липня 2013 року, в якому встановлено порушення апелянтом п.п. 138.1.1 п. 138.1, п.п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено податок на прибуток на загальну суму 134 740 грн. за ІІ-ІV квартали 2011 року та порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено податок на додану вартість за листопад 2011 року за загальну суму 117 165 грн.

На підставі вказаного акту податковим органом винесено податкове-повідомлення рішення № 0002322204 від 22.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 134 740 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0002312204 від 22.08.2013 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 146 456 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вищезазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями та не доведено підстав для формування господарських операцій з контрагентом.

Колегія суддів підтримує дану позицію, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між TOB «Лоза і Кераміка» (покупець) та TOB «Лідерком» (продавець) укладено договір поставки №285 від 01.11.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар, назва якого, кількість та ціна вказуються у накладних, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість за умовами даного договору.

Разом з тим, з наявних у матеріалах справи копій видаткових накладних (а.с. 73, 76, 79, 83, 86, 89, 92, 95, 98, 102, 105, 108, 111, 114, том І) та акту здачі-приймання робіт №0654 від 09.11.2011 року (а.с. 117, том І), наданих позивачем на підтвердження фактичності господарських операцій між TOB «Лоза і Кераміка» та TOB «Лідерком», неможливо встановити посаду і прізвище осіб, відповідальних за здійснення даних господарських операцій.

Крім того, у силу положень п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей від 16.05.1996 року №99 (надалі - Інструкція № 99) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

При цьому бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною (п. 3 Інструкції №99).

Позивачем не було надано названого журналу, а у самих видаткових накладних та акті здачі-приймання робіт не зазначено прізвища, ім'я та по батькового особи, яка отримувала товарно-матеріальні цінності від TOB «Лідерком».

Слід також зазначити, що зі змісту договору поставки №285 від 01.11.2011 року, укладеного між позивачем та TOB «Лідерком», вбачається, що сторони погодили, що назва, кількість та ціна товару, який поставляється за даним договором, вказується у накладних, що є невід'ємною частиною даного договору.

Проте копії наявних в матеріалах справи видаткових накладних, які згідно договору поставки № 285 від 01.11.2011 року визначені в якості невід'ємних частин договору, не містять відбиток печатки позивача.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаного у контрагентів товару, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недоведеність позивачем здійснення ним господарських операцій з контрагентом реального характеру та використання придбаного товару в межах своєї господарської діяльності чи придбання з такою метою.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази є неналежними доказами, оскільки не дають підстав для формування валових витрат та для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішенні є обґрунтованими та правомірними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза і Кераміка" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Літвіна Н.М.

Хрімлі О.Г.

Повний текст виготовлено: 02.09.2014 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Літвіна Н. М.

Хрімлі О.Г.