Постанова

від 18.04.2014 по справі 826/872/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 квітня 2014 року 15:42 № 826/872/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лоза і Кераміка» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2013 року №0002312204, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Лоза і Кераміка» (надалі - позивач або ТОВ «Лоза і Кераміка») з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002312204 від 22.08.2013 року Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо збільшення ТОВ «Лоза і Кераміка» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість;

- стягнути з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (код за ЄДРПОУ 38671091) на користь ТОВ «Лоза і Кераміка» судові витрати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2014 року провадження у справі №826/872/14 зупинено до отримання доказів від Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на виконання вимог судового запиту від 13.02.2014 року.

Ухвалою суду від 05.03.2014 року, у зв'язку з надходженням від Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві листа про надання запитуваної інформації, провадження у справі поновлено та призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що висновки акту перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення ґрунтується на припущеннях, оскільки контролюючим органом під час проведення перевірки ТОВ «Лоза і Кераміка» не досліджувалась первинна документація позивача, яка стосується його господарських правовідносин з ТОВ «Лідерком». Крім того, представник позивача наголошував, що під час проведення вказаної вище перевірки посадовими особами контролюючого органу допущено ряд процедурних порушень, а саме: ревізор-інспектор фактично не виїжджав за адресою місцезнаходження ТОВ «Лоза і Кераміка», в акті перевірки не міститься інформації про направлення на перевірку та виду перевірки, при цьому, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не мало підстав для проведення перевірки позивача, оскільки останнім була надана відповідь на запит контролюючого органу.

У судове засідання 20.03.2014 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, з посиланням на те, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Лідерком» - не мали реального характеру, оскільки не можливо встановити дані щодо виду, часу, змісту та обсягу господарської операції (на підтвердження операцій, переміщення, зберігання товарів та ін.), одиницю виміру господарської операції, що не підтверджує факту їх надання та не дає можливості зробити висновки щодо зв'язку цих витрат з фінансово-господарською діяльністю позивача.

Суд у судовому засіданні 20.03.2014 року за згодою сторін на підставі положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Лоза і Кераміка» з питань дотримання вимог податкового законодавства по господарських відносинах з ТОВ «Лідерком» за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року, про що складено відповідний акт від 31.07.2013 року №651/56-26-22-4-04/37393578 (надалі - акт перевірки).

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, представник позивача подав до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення до акту перевірки за вих. №1 від 08.08.2013 року, за результатами розгляду яких листом від 19.08.2013 року №3102/10/26-56-22-04-10 контролюючим органом висновки за результатами перевірки ТОВ «Лоза і Кераміка» викладено у новій редакції: «Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Лоза і Кераміка»:

1. пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 134 740 грн. за ІІ-ІV квартали 2011 року.

2. п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за листопад 2011 року на загальну суму 117 165 грн.».

На підставі викладеного вище, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 22.08.2013 року №0002312204, яким ТОВ «Лоза і Кераміка» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)» на загальну суму 146 456,00 грн., з яких 117 165 грн. - за основним платежем та 29 291,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а також №0002322204, яким ТОВ «Лоза і Кераміка» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 134 740,00 грн.

За результатами досудового оскарження вказаних вище податкових повідомлень рішень рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25.10.2013 року №5701/10/26-15-10-04-04 та Міністерства доходів і зборів України від 27.12.2013 року №18605/6/99-99-10-01-15 скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.08.2013 року №0002322204, а в решті скаргу залишено без задоволення.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.08.2013 року №0002312204 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, договірні відносини між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Лідерком» - мали місце у листопаді 2011 року.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини, є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №1401/18696 (який набрав чинності 10.01.2011 року та втратив чинність 16.12.2011 року) (надалі - Порядок №969), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку №969 встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку №969, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (пп. 6.2. п. 6 Порядку №969).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №969 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як було зазначено вище, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ТОВ «Лідерком».

Підставою для вищезазначеного висновку, як вбачається зі змісту акту перевірки, зокрема, став протокол допиту свідка ОСОБА_1, яким встановлено, що останній за грошову винагороду погодився взяти участь у реєстрації ТОВ «Лідерком» та ряду інших підприємств без мети здійснення реальної господарської діяльності, фактичної господарсько-фінансової діяльності на ТОВ «Лідерком» він не проводив, будь-яких робіт, послуг та товарів нікому не постачав та не від кого не отримував. При цьому, в акті перевірки вказано, що ТОВ «Лоза і Кераміка» у відповідь на запит контролюючого органу надано неповний пакет документів.

Враховуючи вищезазначене, контролюючим органом зроблено висновок про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентом - ТОВ «Лідерком».

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Лоза і Кераміка» (Покупець) в особі директора Литвина С.О. та ТОВ «Лідерком» (Продавець) в особі ОСОБА_1 укладено договір поставки №285 від 01.11.2011 року, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товар, назва якого, кількість та ціна вказуються у накладних, що є невід'ємною частиною даного договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість за умовами даного договору.

Разом з тим, з наявних у матеріалах справи копій видаткових накладних (а.с. 73, 76, 79, 83, 86, 89, 92, 95, 98, 102, 105, 108, 111, 114 том 1) та акту здачі-приймання робіт №0654 від 09.11.2011 року (а.с. 117 том 1), наданих позивачем на підтвердження фактичності господарських операцій між ТОВ «Лоза і Кераміка» та ТОВ «Лідерком», не вбачається за можливе встановити посаду і прізвище осіб, відповідальних за здійснення даних господарської операції з боку обох сторін, оскільки вищезазначені видаткові накладні та акт здачі-приймання робіт містять лише відбиток печатки виключно з боку продавця-контрагента ТОВ «Лідерком», а також підписи осіб, які не дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні даних господарської операції, як це передбачено приписами п. 2.4 Положення №88.

Крім того, у силу положень п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року №99 (надалі - Інструкція №99), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

При цьому, бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною (п. 3 Інструкції №99).

Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства (п. 4 Інструкції №99).

Згідно п. 13 Інструкції №99, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

При централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

З огляду на викладене вище, вбачається, що у позивача має бути в наявності Журнал реєстрації довіреностей, а особа, на яку було виписано довіреності для отримання товару від ТОВ «Лідерком», у відповідний період часу мала працювати у позивача.

Однак, позивачем не надано названого журналу, а у самих видаткових накладних та акті здачі-приймання робіт не зазначено прізвища, ім'я та по батькового особи, яка отримувала товарно-матеріальні цінності від ТОВ «Лідерком».

Слід також зазначити, що зі змісту договору поставки №285 від 01.11.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Лідерком», вбачається, що сторони погодили, що назва, кількість та ціна товару, який поставляється за даним договором, вказується у накладних, що є невід'ємною частиною даного договору.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проте, копії наявних у матеріалах справи видаткових накладних, які згідно договору поставки №285 від 01.11.2011 року визначені в якості невід'ємних частин договору, не містять відбиток печатки позивача.

Водночас, як було зазначено вище предметом договору поставки №285 від 01.11.2011 року є передача Продавцем у власність Покупця товару, назва якого, кількість та ціна вказуються у накладних, що є невід'ємною частиною даного договору, та, відповідно його оплата Покупцем.

Натомість, як вбачається з акту перевірки, що не спростовано позивачем, податковий кредит в результаті господарських операцій позивача з ТОВ «Лідерком» сформований, зокрема, на підставі акту здачі-приймання робіт №0654 від 09.11.2011 року (а.с. 117 том 1), відповідно до якого ТОВ «Лідерком» за замовленням позивача виконано роботи, а саме: монтаж стелажів в кількості 135 шт., проте умовами вказано вище договору не передбачалося виконання робіт за замовленням ТОВ «Лоза і Кераміка». При цьому, матеріалами справи не підтверджено, а позивачем не спростовано, що між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Лідерком» - існували договірні відносини щодо виконання робіт з монтажу стелажів, оформлених у відповідності до вимог ч. 1 ст. 181 ГК України.

Суд також критично оцінює наданий представником позивача в якості доказів оплати поставлених товарів «Реєстр документов за 01.01.11 - 30.06.12 по фирме ТОВ «Лоза і кераміка»; по контрагенту ЛІДЕРКОМ» (а.с. 165 том 1), оскільки останній не містить доказів проведення вказаних сум банком на рахунок ТОВ «Лідерком», а, відтак, не може бути належним доказом реальності розглянутих вище господарських операцій.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що наявними у матеріалах справи доказами не спростовано твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій ТОВ «Лоза і Кераміка» з ТОВ «Лідерком».

Щодо посилань представника позивача про допущені процедурні порушення відповідачем під час проведення перевірки та складання документів за результатами проведеної перевірки (зокрема, те, що ревізор-інспектор фактично не виїжджав за адресою місцезнаходження ТОВ «Лоза і Кераміка», в акті перевірки не міститься інформації про направлення на перевірку та виду перевірки, а ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не мало підстав для проведення перевірки позивача, оскільки останнім була надана відповідь на запит контролюючого органу) суд зазначає про наступне.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, в якості підстави для проведення останньої вказано пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, відповідно до якого документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

У відповідності з вищенаведеними положеннями ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві направляло на адресу позивача запит про надання інформації від 13.06.2013 року №182/10/22-5-15 (а.с. 64 том 1) по господарських відносинах з ТОВ «Лідерком». При цьому, в акті перевірки вказано, що на вказаний запит підприємством надано неповний пакет документів (а.с. 21 том 1), з огляду на що вбачається, що у відповідача були наявні законодавчо встановлені підстави для проведення перевірки позивача.

Водночас, відповідно до наказу від 22.07.2013 року №257 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки (а.с. 140 том 1), начальником ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Лоза і Кераміка», що також підтверджується наявною у матеріалах справи копією направлення №215 від 22.08.2013 року (а.с. 172 том 1).

Разом з тим, п. 10 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984 (надалі - Порядок №984), передбачено, що у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки або неможливості проведення перевірки складається відповідний акт, який засвідчує такий факт.

Згідно наявної у матеріалах справи копії акту №10/22-04/37393578 від 22.07.2013 року про неможливість вручення наказу на пред'явлення направлення на проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Лоза і Кераміка» (код за ЄДРПОУ 37393578) (а.с. 173 том 1), складеного співробітниками ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, зафіксовано те, що посадові особи ТОВ «Лоза і Кераміка» не отримали наказ про проведення документальної позапланової перевірки від 22.07.2013 року №257 та направлення на проведення документальної позапланової перевірки від 22.07.2013 року №215, виданих ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, оскільки посадові особи були відсутні на підприємстві за юридичною адресою: м. Київ, вул. Золочівська, 43, кв. 3.

При цьому, згідно інформації з Єдиного державного реєстру, місцезнаходженням ТОВ «Лоза і Кераміка» є 04114, м. Київ, вул. Золочівська, 43, кв. 3.

Таким чином, наведені у позовній заяві доводи позивача, в яких він посилається на процедурні порушення при проведенні перевірки ТОВ «Лоза і Кераміка» з боку відповідача, судом до уваги не беруться, оскільки останні виявилися непідтвердженими матеріалами справи під час її судового розгляду, крім того, такі порушення не є наслідками необґрунтованості висновків, зроблених за наслідками перевірки. У разі незгоди платника податків з висновками, викладеними в акті перевірки, захист прав та охоронюваних законом інтересів останнього може бути реалізовано шляхом подання до податкового органу відповідних заперечень, оскарження рішень, прийнятих за наслідками перевірки, що було розглянуто вище.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту здійснення господарських операції з його контрагентом - ТОВ «Лідерком» - належними доказами, а тому віднесення до податкового кредиту сум, на підставі розглянутих вище документів первинного обліку, є безпідставним, що свідчить про правомірність донарахування контролюючим органом позивачу сум податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоза і Кераміка» (ідентифікаційний код: 37393578, адреса: 04114, м. Київ, вул. Золочівська, 43, кв. 3) судовий збір у розмірі 2 441,92 грн. (двох тисяч чотирьохсот сорока однієї грн. 92 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001, призначення платежу: «Судовий збір, за позовом

---

(П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Окружний адміністративний суд міста Києва, код ЄДРПОУ 34414689».

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок