Ухвала

від 26.05.2015 по справі 826/872/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2015 року м. Київ К/800/48749/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Рибченко А. О. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоза і Кераміка» на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2014 року Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 року у справі№ 826/872/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лоза і Кераміка» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2014 року у справі № 826/872/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 207, 228, 244 Цивільного кодексу України, п. п. 78.1, 78.4 ст. 78, п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, ст. ст. 2, 9, 69, 70, 71, 72, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатом проведеної відповідачем документальної позапланової перевірки ТОВ «Лоза і Кераміка» з питань дотримання вимог податкового законодавства по господарських відносинах із ТОВ «Лідерком» за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року складено акт № 651/56-26-22-4-04/37393578 від 31.07.2013 року, яким з врахуванням розгляду заперечень позивача зроблений висновок про порушення пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 134 740,00 грн. за ІІ-ІV квартали 2011 року; п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість за листопад 2011 року за загальну суму 117 165,00 грн.

На підставі акта перевірки 22.08.2013 року податковим органом прийнято податкові-повідомлення рішення: № 0002322204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 134 740,00 грн. та № 0002312204, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 117165 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 29291 грн., разом на суму 146 456,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 22.08.2013 року № 0002322204 скасоване, а від 22.08.2013 року № 0002312204 - залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено факт здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом, відтак, позивач не мав права формувати податковий кредит по таким операціям.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Між позивачем та TOB «Лідерком» укладено договір поставки № 285 від 01.11.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар, назва якого, кількість та ціна вказуються у накладних, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість за умовами даного договору.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з наявних у матеріалах справи копій видаткових накладних та акта здачі-приймання робіт № 0654 від 09.11.2011 року, наданих позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між TOB «Лоза і Кераміка» та TOB «Лідерком», неможливо встановити посаду і прізвище осіб, відповідальних за здійснення даних господарських операцій.

Позивачем не було надано журналу реєстрації довіреностей, а у самих видаткових накладних та акті здачі-приймання робіт не зазначено прізвища, ім'я та по батькового особи, яка отримувала товарно-матеріальні цінності від TOB «Лідерком».

Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що копії наявних в матеріалах справи видаткових накладних, які згідно із договору поставки № 285 від 01.11.2011 року визначені в якості невід'ємних частин договору, не містять відбиток печатки позивача.

Не надано позивачем і документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаного у контрагентів товару.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій на підставі дослідження всіх наявних доказів в сукупності встановлено відсутність фактичного виконання господарських операцій підприємства із вказаним контрагентом, колегія суддів погоджується з висновком судів про відмову в задоволенні позову.

Посилання скаржника на наявність процедурних порушень відповідачем під час проведення перевірки та складання документів за результатами проведеної перевірки підлягають відхиленню, оскільки судом першої інстанції встановлено, що в якості підстави для проведення останньої вказано пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на виконання якого відповідачем направляло на адресу позивача запит про надання інформації від 13.06.2013 року № 182/10/22-5-15 по господарських відносинах з ТОВ «Лідерком», на який підприємством надано неповний пакет документів.

Крім того, відповідно до наказу від 22.07.2013 року № 257 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, начальником ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Лоза і Кераміка», що підтверджується наявною у матеріалах справи копією направлення № 215 від 22.08.2013 року.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно із наявною у матеріалах справи копією акта № 10/22-04/37393578 від 22.07.2013 року про неможливість вручення наказу та пред'явлення направлення на проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Лоза і Кераміка», складеного співробітниками ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, зафіксовано те, що посадові особи ТОВ «Лоза і Кераміка» не отримали наказ про проведення документальної позапланової перевірки від 22.07.2013 року № 257 та направлення на проведення документальної позапланової перевірки від 22.07.2013 року № 215, оскільки посадові особи були відсутні на підприємстві за юридичною адресою: м. Київ, вул. Золочівська, 43, кв. 3.

При цьому, згідно із інформації з Єдиного державного реєстру, місцезнаходженням ТОВ «Лоза і Кераміка» є: 04114, м. Київ, вул. Золочівська, 43, кв. 3.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоза і Кераміка» відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 року у справі № 826/872/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

А. О. Рибченко