Рішення

від 04.09.2014 по справі 917/1216/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2014 Справа № 917/1216/14

м. Полтава

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовітус", вул. 40-річчя Жовтня, буд.29, м. Кременчук, 39617

до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022

про стягнення 1 335 271,09 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

від позивача: Пасюк В.В., довіреність від 24.02.2014 року № 7;

від відповідача: Червона О.В., довіреність від 03.04.2014 року.

Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 28.08.2014 року.

В судовому засіданні 04.09.2014 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 09.09.2014 року.

Строк вирішення спору продовжувався на 15 днів в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України ухвалою від 18.07.2014 року.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 37 від 01.02.2010 року на послуги постачання технічної води.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманих послуг з постачання технічної води у квітні-травні 2014 року, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості та підстави нарахування і стягнення пені, інфляційних витрат, 3% річних за прострочення грошового зобов'язання.

Ухвалою від 18.07.2014 року суд прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог, після чого сума позову склала 1 265 189, 45 грн., з яких: 1 050 594,02 грн. - основний борг за поставлену у квітні та травні 2014 року технічну воду; 85 026,26 грн. - пеня; 116 143,98 грн. - інфляційні витрати; 13 425,19 грн. - 3% річних.

Позивач скористався правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, та заявою від 26.08.2014 року збільшив позовні вимоги до 1 335 271,09 грн., які складаються:

1 050 594,02 грн. - основна заборгованість за поставлену у квітні та травні 2014 року технічну воду;

124 835,66 грн. - інфляційне збільшення суми боргу (з них 33881,95 грн. нараховано на заборгованість згідно актів за квітень-травень 2014 року, а 90953,71 грн. нараховано на заборгованість за послуги постачання технічної води в період з грудня 2013 року по січень-березень 2014 року, що встановлена рішенням господарського суду Полтавської області від 05.05.2014 року по справі № 917/388/14);

20 038,80 грн. - 3 % річних (з них 7987,97 грн. нараховано на заборгованість згідно актів за квітень-травень 2014 року, а 12050,83 грн. нараховано на заборгованість за послуги постачання технічної води в період з грудня 2013 року по січень-березень 2014 року, що встановлена рішенням господарського суду Полтавської області від 05.05.2014 року по справі № 917/388/14);

139 802,61 грн. - пеня (з них 58016,56 грн. нараховано на заборгованість згідно актів за квітень-травень 2014 року, а 81786,05 грн. нараховано на заборгованість за послуги постачання технічної води в період з грудня 2013 року по січень-березень 2014 року, що встановлена рішенням господарського суду Полтавської області від 05.05.2014 року по справі № 917/388/14).

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог.

Позивачем надано суду платіжне доручення про сплату судового збору за подачу заяви та опис вкладення в цінний лист і чек "Укрпошти", видані відділенням зв'язку, з яких вбачається факт відправлення відповідачу заяви про збільшення позовних вимог, крім цього зазначену заяву було вручено представнику відповідача в судовому засіданні 28.08.2014 року під розписку.

Враховуючи викладене, оскільки дії позивача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси, заява від 26.08.2014 року приймається господарським судом до розгляду.

Виходячи з п. 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Таким чином, ціна позову, яку згідно з частиною третьою статті 55 ГПК вказує позивач, складає 1 335 271,09 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, у відзиві на позов посилається, зокрема, на те, що в заяві про зміну розміру позовних вимог позивач не збільшує розмір вимог, а заявляє додаткові вимоги, про які не йшлося в позовній заяві, а саме нараховує штрафні санкції за невиконання рішення суду від 05.05.2014 року по справі № 917/388/14, стягнення яких не може бути предметом розгляду даної справи. Відповідач здійснив контррозрахунок інфляційних нарахувань, 3% річних та пені, вважаючи розрахунок позивача помилковим, оскільки останній не вірно визначив дату, з якої підлягає обчисленню нарахування санкцій за несвоєчасну оплату боргу за квітень 2014 року.

Розглянувши матеріали справи, суд, встановив:

Згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду що набуло законної сили, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, тому, що їх істинність вже встановлено у рішенні і не має необхідності встановлювати їх знову.

Так, рішенням господарського суду Полтавської області від 05.05.2014 року № 917/388/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовітус", до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", про стягнення 1 904 572,40 грн. за договором від 01.02.2010 року № 37 на послуги постачання технічної води, яке набрало законної сили 24.06.2014 року встановлено наступне.

01.02.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бовітус" (виконавець) та Відкритим акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (споживач, на момент розгляду даної справи назва останнього змінена на Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" у зв'язку з необхідністю приведення у відповідність до норм Закону України "Про акціонерні товариства", державна реєстрація даних змін до установчих документів останнього проведена) було укладено договір № 37 на послуги постачання технічної води, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Бовітус" (виконавець) зобов'язувалося надати споживачеві послуги постачання технічної води, а Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (споживач) зобов'язувалося розраховуватися за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та чинним законодавством.

01.05.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бовітус" та Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" було укладено додаткову угоду до Договору № 37 на послуги постачання технічної води.

При цьому сторони Договору № 37 на послуги постачання технічної води з урахуванням додаткової угоди від 01.05.2013 р., узгодили, зокрема, наступне :

- розрахунковим періодом оплати послуг постачання технічної води є один умовний місяць: з 24 по 24. Споживач розраховується за споживання послуг на протязі п'яти банківських днів після вручення виконавцем рахунку, податкової накладної та акту прийому-передачі технічної води. Відлік простроченого платежу починається з наступного дня після закінчення цього терміну. У випадку прострочення оплати за кожен день прострочки нараховується пеня (п. 3.1 Договору № 37 на послуги постачання технічної води);

- облік кількості води, що подається виконавцем та використовується споживачем, на кожному вводі визначається приладами обліку з погрішністю вимірювання не вище 1,5 % з глибиною погодинного архівування та архівом не менше 840 годин. Споживач зобов'язаний мати працюючі прилади обліку (п. 3.2, п. 3.3 Договору № 37 на послуги постачання технічної води);

- споживач розраховується з виконавцем в грошовій формі по договірному тарифу. Зміна договірного тарифу здійснюється після узгодження його розміру із споживачем з моменту підписання угоди про його зміну. Тариф на постачання технічної води складає 2,03 за 1 м.куб. в т.ч. ПДВ. До складу тарифу на постачання технічної води входить вартість її транспортування по трубопроводам КП "Кременчукводоканал" (п. 3.6 Договору № 37 на послуги постачання технічної води в редакції додаткової угоди від 01.05.2013 р.);

- споживач зобов'язаний своєчасно в п'ятиденний термін після вручення рахунку виконавцем, оплачувати надані йому послуги (пп. 4.4.1 Договору № 37 на послуги постачання технічної води);

- у разі несвоєчасного виконання умов оплати споживач сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочки (п. 5.2 Договору № 37 на послуги постачання технічної води);

- даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2010р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 6.1 Договору № 37 на послуги постачання технічної води).

Договір № 37 на послуги постачання технічної води пролонгований сторонами відповідно до п. 6.1. Договору.

При розгляді справи №917/1216/14 по суті судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору № 37 на послуги постачання технічної води в період з 25.03.2014 року по 20.05.2014 року було надано послуги з постачання технічної води у кількості 517534 куб.м. загальною вартістю 1 050 594,02 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ- 000021 від 24.04.2014 року на суму 491 631,49 грн., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ- 00004 від 30.05.2014 року на суму 558962,53 грн.

Як свідчать наявні у справі докази, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ- 000021 від 24.04.2014 року на суму 491 631,49 грн. (а.с. 17) був надісланий позивачем згідно умов Договору № 37 на послуги постачання технічної води відповідачеві 24.04.2014 року цінним листом з описом вкладення від 24.04.2014 року. Чек "Укрпошти" № 7337 від 24.04.2014 року з штрихкодовим ідентифікатором 390008822330 (а.с. 19) засвідчує факт надання послуг з відправлення відповідачу цінного листа. Разом з актом відповідачеві цим же листом було направлено рахунок-фактура №СФ-000021 від 24.04.2014 р. на суму 491631,49 грн.; податкова накладна від 24.04.14 №1.

Згідно інформації з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про місцезнаходження та стан поштового відправлення, направлені у адресу відповідача цінним листом від 24.04.2014 року з штрихкодовим ідентифікатором 390008822330 документи вручені адресату особисто 29.04.2014 року (а.с. 20).

Крім того ; як вбачається з матеріалів справи, такий же пакет документів позивачем 24.04.2014 року було вручено філії Кременчуцька ТЕЦ ПАТ "Полтаваобленерго". Про це свідчить підпис інженера ВТВ філії Кременчуцька ТЕЦ ОСОБА_4 на копії рахунка-фактури №СФ-000021 від 24.04.2014 р.

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ- 00004 від 30.05.2014 р. на суму 558962,53 грн. (а.с. 23) був надісланий позивачем згідно умов Договору № 37 на послуги постачання технічної води відповідачеві 30.05.2014 року цінним листом з описом вкладення від 30.05.2014 року. Чек "Укрпошти" № 9682 від 30.05.2014 року з штрихкодовим ідентифікатором 390008953656 (а.с. 27) засвідчує факт надання послуг зв'язку з відправки цінного листа. Разом з актом відповідачеві цим же листом було направлено рахунок-фактура №СФ-0000029 від 30.05.2014 року на суму 558 962,53 грн.; податкова накладна від 30.05.2014 року №1 на загальну суму 558 962,53 грн.

Згідно інформації з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про місцезнаходження та стан поштового відправлення, направлені у адресу відповідача цінним листом від 30.05.2014 року з штрихкодовим ідентифікатором 390008953656 документи вручені адресату за довіреністю 04.06.2014 року (а.с. 28).

Кількість технічної води, що подавалася виконавцем та використовувалася споживачем, також підтверджується факсограмами філії Кременчуцької ТЕЦ та звітами про обсяги послуг (а.с. 21-зворот, а.с. 25, 26-зворот). Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ- 000021 від 24.04.2014 року на суму 491 631,49 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ- 00004 від 30.05.2014 року на суму 558962,53 грн. були підписані відповідачем без зауважень (а.с. 97-98).

Позивач посилається на те, що вартість послуг з постачання технічної води за квітень-травень 2014 року відповідач у визначені Договором строки не оплатив, не була оплаченою заборгованість в повному обсязі і після подачі позову. За розрахунком позивача основна заборгованість відповідача станом на момент розгляду справи в суді за вказаний період становить 1 050 597, 02 грн.

Суд приймає до уваги наступне.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст.627 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір, укладений між сторонами по справі називається "Договір на послуги постачання технічної води", предметом цього договору є послуги з постачання технічної води, за узгоджену плату згідно встановлених тарифів, сторонами Договору є "виконавець" та "споживач". Таким чином, даний Договір містить ознаки договору про надання послуг та договору поставки.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ч. 1ст. 712 ЦК України). Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не виконав своїх зобов'язань за Договором, а саме не сплатив у повному обсязі вартість отриманих послуг з постачання технічної води у визначені строки, тому позовні вимоги про стягнення 1 050 597,02 грн. заборгованості підлягають задоволенню повністю.

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Стаття 625 ЦК України визначає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Відповідно до вимог п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2. Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного виконання умов оплати споживач сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Позивачем заявлено до стягнення:

1. по акту від 24.04.2014 року №ОУ-000021 (відповідач вважається таким, що прострочив зобов'язання з 12.05.2014 року) на суму заборгованості в 491 631,49 грн. за період з 12.05.2014 року по 28.08.2014 року

-26 056,47 грн. інфляції;

- 31 371,13 грн. пені;

- 4 404,48 грн. -3% річних.

2. по акту від 30.05.2014 року №ОУ-00004 (відповідач вважається таким, що прострочив зобов'язання з 12.06.2014 року) на суму заборгованості в 558962,53 грн. за період з 12.06.2014 року по 28.08.2014 року

- 7 825,48 грн. інфляції;

- 26 646,43 грн. пені;

- 3 583,49 грн. - 3% річних.

Оскільки судом встановлено факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення в сумі за двома актами за квітень-травень 2014 року 33 881,95 грн. інфляції, 7 987,97 грн. 3% річних, 58 016,56 грн. пені підлягають задоволенню повністю, з огляду на те, що розмір та період нарахування зазначених сум є обґрунтованим та таким, що відповідає Закону та умовам Договору. Перевірка правильності розрахунку позивача проводилася за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Крім цього, позивач здійснив розрахунок інфляційних витрат, 3% річних та пені по договору № 37 від 01.02.2010 року на заборгованість за послуги з постачання технічної води в період з грудня 2013 року по січень-березень 2014 року, що встановлена рішенням господарського суду Полтавської області від 05.05.2014 року по справі № 917/388/14, яке відповідач добровільно в повному обсязі не виконав (відповідна заява прийнята судом до розгляду ухвалою від 18.07.2014 року).

Так, рішенням господарського суду Полтавської області у справі №917/388/14 від 05.05.2014 року позовні вимоги ТОВ "Бовітус" були задоволені частково. Суд постановив стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовітус": 1 811 584,18 грн. основного боргу, 42 679,98 грн. пені, 41 283,80 грн. інфляційних втрат, 8 406,07 грн. 3% річних та 38 091,45 грн. витрат по сплаті судового збору. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 року вказане рішення залишено без змін. Отже, рішення у справі № 917/388/14 набрало чинності 24.06.2014 року.

Виходячи із наступних цифр та періодів позивач здійснює розрахунок інфляції, річних та пені по договору на заборгованість, що встановлення рішенням суду у справі №917/388/14:

Розміри штрафних санкцій, що вказані у судовому рішенні №917/388/14, визначені на момент його прийняття - 05.05.2014 року, тому прострочення оплати по Договору позивач рахував від вказаної дати.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с. 84-92), та не заперечується відповідачем, у якості часткового погашення своїх боргових зобов'язань, встановлених рішенням у справі № 917/388/14, відповідач здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 812 166.33 грн. На адресу позивача цінним листом документи щодо зарахування цих зустрічних однорідних вимог надійшли 25.06.2014 року.

Таким чином, сума основного боргу в розмірі 1 811 584,18 грн. зафіксована з 05.05.2014 року по 25.06.2014 року включно.

В період з 26.06.2014 року по 08.08.2014 року включно сума основного боргу становить 999417,85 грн. (1811584,18 грн. - 812166,33 грн.).

За наслідками примусового виконання рішення № 917/388/14 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області вчинено виконавчі дії та стягнуто на користь позивача 617213,83 грн., які були перераховані на рахунок позивача 08.08.2014 року (банківська виписка за 08.08.2014 р., а.с. 99).

Враховуючи приписи ст.534 ЦК України стосовно черговості погашення вимог за грошовими зобов'язаннями, з 09.08.2014 року основна сума заборгованості відповідача за рішенням суду у справі № 917/388/14 становить 512 665,32 грн.

Отже, за період із 06.05.2014 по 25.06.2014 року включно за несвоєчасну оплату боргу в сумі 1 811 584,18 грн. позивач просить стягнути з відповідача:

- 86 956,04 грн. інфляційних витрат;

- 48 093,84 грн. - пені;

- 7 593,76 грн. - 3% річних.

За період з 26.06.2014 року по 08.08.2014 року включно за несвоєчасну оплату боргу в сумі 999 417,85 грн. позивач просить стягнути з відповідача:

- 3 997,67 грн. інфляційних витрат;

- 26 669,40 грн. - пені;

- 3 614,33 грн. - 3% річних.

За період з 09.08.2014 року по 28.08.2014 року включно за несвоєчасну оплату боргу в сумі 512 665,32 грн. позивач просить стягнути з відповідача:

- 0,00 грн. інфляційних витрат;

- 7022,81 грн. - пені;

- 842,74 грн. - 3% річних.

Судом враховується, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Оскільки судове рішення по справі № 917/388/14 про стягнення з відповідача заборгованості фактично повністю не виконано, позивач правомірно вимагає стягнення з відповідача сум інфляційних нарахувань, процентів річних та пені.

Судом встановлено, що розмір пені відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" в межах подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, п. 6 ст. 232 ГК України, з огляду на те, що рішенням № 917/388/14 встановлено момент прострочення відповідачем зобов'язання по оплаті послуг по актах №ОУ-00004 від 27.01.2014 року, № ОУ00008 від 24.02.2014 року - з 14.03.2014 року, по акту № ОУ-00008 від 25.03.2014 року - з 19.04.2014 року. Період нарахування та розмір інфляції, 3 % річних також є вірним.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені, інфляції та 3 % річних по договору № 37 від 01.02.2010 року, що нараховані на заборгованість за послуги з постачання технічної води в період з грудня 2013 року по січень-березень 2014 року, що встановлена рішенням господарського суду Полтавської області від 05.05.2014 року по справі № 917/388/14, яке відповідач добровільно в повному обсязі не виконав, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Перевірка правильності розрахунку проводилася за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Заперечення відповідача стосовно того, що позивачем в заяві про збільшення розміру позовних вимог фактично заявлено не тільки про збільшення розміру штрафних санкцій за несвоєчасну оплату боргу за квітень-травень 2014 року, а й про стягнення санкцій, нарахованих на борг, який був стягнутий рішенням господарського суду Полтавської області від 05.05.2014 року по справі № 917/388/14, а тому така заява не є заявою про збільшення розміру позовних вимог, є необґрунтованими .

Така заява була подана позивачем 14.07.2014 року (а.с.38-45), тобто до початку розгляду спору по суті. За своїм змістом зазначена заява об'єднує в собі заяву про зміну предмета позовних вимог (в частині заявлення вимог про стягнення санкцій, нарахованих на борг, стягнутий рішенням від 05.05.2014 року по справі №917/388/14) та заяву про збільшення розміру позовних вимог стосовно кількісних показників вимог, висунутих в позовній заяві. Таким чином, зазначена заява була подана відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України до початку розгляд спору по суті, а тому прийнята судом до розгляду, про що зазначено в протоколі судового засідання від 15.07.2014 року та в ухвалі суду від 18.07.2014 року.

Заперечення відповідача стосовно невірного визначення позивачем дати, з якої підлягає обчисленню нарахування санкцій за несвоєчасну оплату боргу за квітень 2014 року, з посиланням на отримання відповідного рахунку на оплату 30.04.2014 року є необґрунтованими.

Відповідний рахунок-фактура №СФ-0000021 від 24.04.2014 року був направлений позивачем цінним листом № 360008822330 24.04.2014 року та отриманий відповідачем особисто 29.04.2014 року про що свідчить витяг з сайту "Укрпошти". Відповідач доказів отримання рахунку 30.04.2014 року, а не 29.04.2014 року не надав. Крім того, судом приймається до уваги, що такий же рахунок був вручений позивачем представнику відповідача інженеру ВТВ ОСОБА_4 24.04.2014 року, про що свідчить підпис зазначеної особи на рахунку (а.с.18).

Зазначена обставина відповідачем в судовому засіданні не заперечувалась.

Заперечення відповідача з посиланням на те, що з прийняттям судового рішення про стягнення боргу позивач має право нараховувати інфляційні нарахування та річні, якщо рішення фактично не виконане, але не має право нараховувати пеню на суму невиконаного зобов'язання, є необґрунтованим, оскільки суперечить як правовій природі неустойки як засобу забезпечення виконання зобов'язання (ст.549 ЦК України), так і положенням ст.599 ЦК України.

Відповідно до п.7.1 постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Таким же самим чином позивач не позбавлений права нараховувати на суму невиконаного зобов'язання не тільки інфляційні та річні, але й пеню.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати вартості отриманої води.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за Договором, а саме не сплатив у повному обсязі вартість отриманих послуг з постачання технічної води, заперечення відповідача судом визнані необґрунтованими, тому позовні вимоги про стягнення 1 335 271,09 грн. заборгованості за договором № 37 від 01.02.2010 року підлягають задоволенню повністю, з них:

- 1 050 594,02 грн. - це сума заборгованості за отриманні послуги з поставки технічної води за період квітень - травень 2014 року;

- 33 881,95 грн. - це інфляція за загальний період з 12.05.2014 року по 28.08.2014 року;

- 7 987,97 грн. - це 3% річних за загальний період з 12.05.2014 року по 28.08.2014 року;

- 58 016,56 грн. - це пеня за загальний період з 12.05.2014 року по 28.08.2014 року;

- 90953,71 грн. - це інфляція на заборгованість, встановлену рішенням суду по справі № 917/388/14 за загальний період з 06.05.2014 року по 28.08.2014 року;

- 12050,83 грн. - це 3% річних на заборгованість, встановлену рішенням суду по справі № 917/388/14 за загальний період з 06.05.2014 року по 28.08.2014 року;

- 81786,05 грн. - це пеня на заборгованість, встановлену рішенням суду по справі № 917/388/14 за загальний період з 06.05.2014 року по 28.08.2014 року.

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача

Керуючись ст.ст. 44, 49 (ч.2), 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 00131819 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовітус", вул. 40-річчя Жовтня, буд.29, м. Кременчук, 39617, код ЄДРПОУ 36865219 - 1 050 594 грн. 02 коп. - основної заборгованості; 124 835 грн. 66 коп. - інфляційне збільшення боргу; 20 038 грн. 80 коп. - 3% річних; 139 802 грн. 61 грн. - пеня; 26705 грн. 42 коп. судового збору.

3. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.09.2014 року.

Суддя І.І. Пушко