Постанова

від 17.02.2015 по справі 917/1216/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року Справа № 917/1216/14

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовітус" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року у справі №917/1216/14 господарського суду Полтавської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовітус" до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про стягнення суми,

за участю представників:

Позивача: Пасюк В.В., дов. № 0216 від 16.02.2015 року,

Відповідача: Червона О.В., дов. № 01-11/4179від 03.04.2014 року.

В с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бовітус" (далі - ТОВ "Бовітус", Позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (далі - ПАТ "Полтаваобленерго", Відповідач), з урахуванням уточнень до позовних вимог, про стягнення 1050594,02 грн. заборгованості за поставлену технічну воду у квітні-травні 2014 року за договором № 37 на послуги постачання технічної води від 01.02.2010 року, а також 124835,66 грн. інфляційних втрат, 20038,80 грн. трьох відсотків річних, 139802,61 грн. пені, нарахованих на підставі актів за квітень-травень 2014 року та на залишок заборгованості за послуги постачання технічної води, встановленої рішенням господарського суду Полтавської області від 05.05.2014 року у справі № 917/388/14.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.09.2014 року позов ТОВ "Бовітус" задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року рішення господарського суду Полтавської області від 04.09.2014 року скасовано частково - в частині стягнення 124835,66 грн. інфляційних втрат, 20038,8 грн. трьох відсотків річних і 139802,61 пені, та прийнято у цій частині нове рішення - про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог. В іншій частині, рішення суду першої інстанції постановою суду апеляційної інстанції залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі, Позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і, зокрема, ст.ст. 509, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 230, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 4 2 , 4 3 , 32, 33, 43, 99, 101, 104 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України), просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.02.2010 року між ТОВ "Бовітус" (Виконавець) і ВАТ "Полтаваобленерго" (Споживач), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (далі - ПАТ "Полтаваобленерго") було укладено договір № 37 на послуги постачання технічної води (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.) Виконавець зобов'язався надати Споживачеві послуги постачання технічної води, а ПАТ "Полтаваобленерго" (споживач) зобов'язувалося розраховуватися за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та чинним законодавством України.

Також, 01.05.2013 року між ТОВ "Бовітус" і ВАТ "Полтаваобленерго" було укладено додаткову угоду до договору № 37 на послуги постачання технічної води.

При цьому, сторони, з урахуванням додаткової угоди від 01.05.2013 року до Договору, погодили, зокрема, про те, що розрахунковим періодом оплати послуг постачання технічної води є один умовний місяць: з 24 по 24. Споживач розраховується за споживання послуг на протязі п'яти банківських днів після вручення Виконавцем рахунку, податкової накладної та акту прийому-передачі технічної води. Відлік простроченого платежу починається з наступного дня після закінчення цього терміну. У випадку прострочення оплати за кожен день прострочки нараховується пеня (п. 3.1.); облік кількості води, що подається Виконавцем та використовується Споживачем, на кожному вводі визначається приладами обліку з погрішністю вимірювання не вище 1,5 % з глибиною погодинного архівування та архівом не менше 840 годин. Споживач зобов'язаний мати працюючі прилади обліку (п.п. 3.2., 3.3.); Споживач розраховується з Виконавцем в грошовій формі по договірному тарифу. Зміна договірного тарифу здійснюється після узгодження його розміру із Споживачем з моменту підписання угоди про його зміну. Тариф на постачання технічної води складає 2,03 за 1 м.куб., у т.ч. ПДВ. До складу тарифу на постачання технічної води входить вартість її транспортування по трубопроводам КП "Кременчукводоканал" (п. 3.6.); Споживач зобов'язаний своєчасно в п'ятиденний термін після вручення рахунку Виконавцем, оплачувати надані йому послуги (п. 4.4.1.); у разі несвоєчасного виконання умов оплати Споживач сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочки (п. 5.2.).

Згідно п. 6.1. Договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2010 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

Судами також встановлено, що на виконання умов Договору в період з 25.03.2014 року по 20.05.2014 року Виконавцем було надано послуги Споживачу з постачання технічної води у кількості 517534 куб.м. на загальну суму 1050594,02 грн., проте такі послуги Відповідач у визначені Договором строки належним чином не оплатив.

Крім того, як видно з матеріалів справи, що також було встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Полтавської області у справі № 917/388/14 від 05.05.2014 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 року, з ПАТ "Полтаваобленерго" на користь ТОВ "Бовітус" було стягнуто 1811584,18 грн. основного боргу, 42679,98 грн. пені, 41283,80 грн. інфляційних втрат, 8406,07 грн. трьох відсотків річних і 38091,45 грн. за поставку технічної води у грудні 2013 року і січні-лютому 2014 року на підставі договору № 37 на послуги постачання технічної води від 01.02.2010 року.

При цьому, на виконання вказаного судового рішення від 05.05.2014 року у справі № 917/388/14 Відповідач здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 812166,33 грн., про що повідомив Позивача відповідним листом 25.06.2014 року

Також, Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області було вчинено виконавчі дії з примусового виконання судового рішення у справі №917/388/14 і 08.08.2014 року стягнуто з Відповідача на користь Позивача 617213,83 грн.

Предметом спору у даній справі є вимоги ТОВ "Бовітус", з посиланням на положення ст.ст. 509, 510, 526, 527, 610-612, 625, 629 ЦК України, умови договору № 37 на послуги постачання технічної води від 01.02.2010 року і додаткової угоди до нього, та наявність непогашеної у повному обсязі заборгованості, визначеної судовим рішенням у справі № 917/388/14, з урахуванням уточнень до позовних вимог, є стягнення з ПАТ "Полтаваобленерго" 1050594,02 грн. боргу за поставлену технічну воду у квітні-травні 2014 року, 124835,66 грн. інфляційних втрат, у тому числі: 33881,95 грн. - нарахованих на підставі актів за квітень-травень 2014 року і 90953,71 грн. - нарахованих по залишку заборгованості за послуги постачання технічної води, встановленої рішенням господарського суду Полтавської області від 05.05.2014 року у справі № 917/388/14, 20038,80 грн. трьох відсотків річних, у тому числі: 7987,97 грн. - нарахованих на підставі актів за квітень-травень 2014 року і 12050,83 грн. - нарахованих по залишку заборгованості за послуги постачання технічної води, встановленої рішенням господарського суду Полтавської області від 05.05.2014 року у справі №917/388/14, а також 139802,61 грн. пені, у тому числі: 58016,56 грн. - нарахованих на підставі актів за квітень-травень 2014 року і 81786,05 грн. - нарахованих по залишку заборгованості за послуги постачання технічної води, встановленої рішенням господарського суду Полтавської області від 05.05.2014 року у справі № 917/388/14.

Суд першої інстанції, з урахуванням представлених доказів по справі, вимог ст.ст. 526, 530, 611, 612, 625, 628, 629, 629, 712, 901 ЦК України, ст.ст. 231, 232 ГК України, та умов укладеного між сторонами договору № 37 на послуги постачання технічної води від 01.02.2010 року та додаткової угоди до нього, встановивши при цьому наявність заборгованості по оплаті поставленої технічної води за період з квітня по травень 2014 року та перевіривши розмір нарахованих штрафних санкцій по заборгованості у даному спорі, у тому числі - і розмір, заявлених до стягнення штрафних санкцій, нарахованих на залишок непогашеної у повному обсязі заборгованості, визначеної судовим рішенням у справі № 917/388/14, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, з урахуванням поданих Позивачем уточнень до позовних вимог, у повному обсязі.

Погодившись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 1050594,02 грн. боргу за поставлену технічну воду у квітні-травні 2014 року, разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновків про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення відповідних сум інфляційних втрат, трьох відсотків річних і пені, нарахованих, як на вказану суму боргу, так і тих, що були нараховані на залишок непогашеної заборгованості, встановленої рішенням господарського суду від 05.05.2014 року у справі № 917/388/14, та про відмову у цій частині позову, обґрунтовуючи свою позицію тим, що чинне законодавство не передбачає можливості нарахування індексу інфляції, трьох відсотків річних і пені після прийняття судового рішення у справі, оскільки з прийняттям судового рішення правова природа таких не змінилася, а наявність такого рішення не породжує прав і обов'язків у розумінні зобов'язальних правовідносин, і є тільки способом захисту тих прав, які вже виникли з інших існуючих правовідносин щодо яких виник спір.

З висновками суду апеляційної інстанції про залишення рішення суду першої інстанції в частині стягнення 1050594,02 грн. боргу за поставлену технічну воду у квітні-травні 2014 року колегія суддів касаційної інстанції погоджується і визнає їх такими, що відповідають положенням норм матеріального права, і такими, що були зроблені з дотриманням процесуальних норм, а тому, залишає постанову суду апеляційної інстанції у цій частині без змін.

Разом з тим, в іншій частині - про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення відповідних сум інфляційних втрат, трьох відсотків річних і пені, з прийняттям у цій частині нового рішення - про відмову у цій частині позову, висновки суду апеляційної інстанцій не відповідають в повній мірі обставинам справи та були зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на наступне.

Судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Однак, вказаним вимогам постанова суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції, у повній мірі вказаним вимогам не відповідає, у зв'язку з наступним.

Згідно ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, є господарський договір.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також, частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому, статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.ст. 188, 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Також, відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, що згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Так, ст. 611 ЦК України передбачає настання в разі порушення зобов'язання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При чому, частиною 1 ст. 230 ГК України також передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Щодо окремого виду зобов'язань і, зокрема, тих, що виникають з договорів поставки, то відповідно до частин 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Також, статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В даному випадку, як зазначалось вище, ТОВ "Бовітус" просить суд стягнути з ПАТ "Полтаваобленерго" 1050594,02 грн. боргу за поставлену технічну воду у квітні-травні 2014 року, 124835,66 грн. інфляційних втрат, з яких: 33881,95 грн. - нарахованих на підставі актів за квітень-травень 2014 року і 90953,71 грн. - нарахованих по залишку боргу за послуги постачання технічної води, на підставі рішення господарського суду від 05.05.2014 року у справі № 917/388/14, 20038,80 грн. трьох відсотків річних, з яких: 7987,97 грн. - нарахованих на підставі актів за квітень-травень 2014 року і 12050,83 грн. - нарахованих по залишку боргу за послуги постачання технічної води, на підставі рішення господарського суду від 05.05.2014 року у справі №917/388/14, а також 139802,61 грн. пені, з яких: 58016,56 грн. - нарахованих на підставі актів за квітень-травень 2014 року і 81786,05 грн. - нарахованих по залишку боргу за послуги постачання технічної води, на підставі рішення господарського суду від 05.05.2014 року у справі №917/388/14.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції, який відповідно до положень ст.ст. 99, 101 ГПК України під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову в позові, всупереч ч. 1 ст. 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не приділив у повній мірі уваги вищезазначеним обставинам справи та вищезазначеним вимогам норм матеріального права, пославшись тільки на те, що рішення суду про стягнення інфляційних збитків, трьох відсотків річних і пені не породжує прав і обов'язків у розумінні зобов'язальних правовідносин, а є способом захисту тих прав, які вже виникли з інших існуючих правовідносин і щодо яких виник спір.

Однак, при цьому суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги та тій обставині, що вищезгадане рішення господарського суду від 05.05.2014 року у справі № 917/388/14 про стягнення на користь ТОВ "Бовітус" з ПАТ "Полтаваобленерго" визначеної судом у цьому рішенні суми боргу було виконано останнім тільки частково, шляхом зарахування 26.06.2014 року зустрічних однорідних вимог на суму 812166,33 грн., внаслідок чого, сума основного боргу, яка в період з 05.05.2014 року по 25.06.2014 року становила 1811584,18 грн., зменшилась з 26.06.2014 року по 08.08.2014 року включно і становила вже 999417,85 грн.

Крім того, за наслідками примусового виконання вказаного судового рішення у справі № 917/388/14 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області було вчинено виконавчі дії та стягнуто на користь Позивача ще 617213,83 грн., які були перераховані на рахунок останнього 08.08.2014 року, у зв'язку з чим, сума боргу Відповідача перед Позивачем за рішенням суду у справі № 917/388/14, яка залишилась непогашеною станом на 09.08.2014 року, склала 512665,32 грн.

При цьому, не звернувши увагу на вказану обставину та не врахувавши положення ст. 599 ЦК України про припинення зобов'язання в контексті правильного вирішення даного спору про стягнення сум інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені, нарахованих по залишку боргу за послуги постачання технічної води, встановленого судовим рішенням у справі №917/388/14, суд апеляційної інстанції також не надав належної правової оцінки і іншій обставині - стосовно стягнення сум інфляційних втрат, трьох відсотків річних і пені, нарахованих на підставі актів за квітень-травень 2014 року за наявною заборгованістю у розмірі 1050594,02 грн. за надані послуги з постачання технічної води у квітні-травні 2014 року, безпідставно скасувавши у цій частині рішення суду першої інстанції, водночас, необґрунтовано відмовив у цій частині позову.

Між тим, згідно ч. 1 ст. 111 10 ГПК України, підставами для скасування чи зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши у повній мірі всі обставини справи та правильно застосувавши до спірних правовідносин вимоги норм матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову про стягнення 1050594,02 грн. боргу за поставлену технічну воду у квітні та травні 2014 року, 124835,66 грн. інфляційних втрат, з яких: 33881,95 грн. - нарахованих на підставі актів за квітень-травень 2014 року і 90953,71 грн. - нарахованих по залишку заборгованості за послуги постачання технічної води, встановленої рішенням господарського суду Полтавської області від 05.05.2014 року у справі № 917/388/14, 20038,80 грн. трьох відсотків річних, у тому числі: 7987,97 грн. - нарахованих на підставі актів за квітень-травень 2014 року і 12050,83 грн. - нарахованих по залишку заборгованості за послуги постачання технічної води, встановленої рішенням господарського суду Полтавської області від 05.05.2014 року у справі №917/388/14, а також 139802,61 грн. пені, у тому числі: 58016,56 грн. - нарахованих на підставі актів за квітень-травень 2014 року і 81786,05 грн. - нарахованих по залишку заборгованості за послуги постачання технічної води, встановленої рішенням господарського суду Полтавської області від 05.05.2014 року у справі № 917/388/14

З урахуванням наведеного, постанова апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року у даній справі, в частині скасування рішення господарського суду Полтавської області від 04.09.2014 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 124835,66 грн. інфляційних нарахувань, 20038,80 грн. трьох відсотків річних, 139802,61 грн. пені і суми судового збору, підлягає скасуванню та залишенню без змін рішення суду першої інстанції. В решті, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року та рішення господарського суду Полтавської області від 04.09.2014 року у даній справі залишити без змін.

У зв'язку із задоволенням касаційної скарги, з урахуванням положень ст. 49 ГПК України про розподіл судових витрат, господарський суд відшкодовує витрати стороні, на користь якої відбулося рішення.

Зважаючи на те, що при зверненні до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою Позивачем було сплачено 2846,77 грн. судового збору, вказану суму необхідно стягнути на його користь з Відповідача - Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго".

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовітус" задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року у справі № 917/1216/14 в частині скасування рішення господарського суду Полтавської області від 04.09.2014 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 124835,66 грн. інфляційних нарахувань, 20038,80 грн. трьох відсотків річних, 139802,61 грн. пені і суми судового збору, скасувати повністю, залишивши без змін рішення суду першої інстанції. В решті, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року та рішення господарського суду Полтавської області від 04.09.2014 року у даній справі залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ,5, код ЄДРПОУ 00131819) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовітус" (39617, м. Кременчук, вул. 40-річчя Жовтня, 29, код ЄДРПОУ 36865219) 2846,77 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Головуючий суддя Малетич М.М.

Судді Круглікова К.С.

Мамонтова О.М.